Управлінські команди

     ПЛАН

ВСТУП

ФОРМУВАННЯ  УПРАВЛІНСЬКИХ КОМАНД

ФОРМУВАННЯ  УПРАВЛІНСЬКИХ КОМАНД В УМОВАХ БАГАТОКУЛЬТУРНОГО  СЕРЕДОВИЩА

ПРОЕКТНІ КОМАНДИ

ВИСНОВОК

     ВСТУП

     Команда - в широкому сенсі - трудовий колектив з високим рівнем згуртованості, прихильності всіх працівників загальним цілям і цінностям організації.  
Команда - в соціології - соціальна група, в якій неформальні відносини між її членами можуть мати більше значення, ніж формальні, а дійсна роль і вплив конкретної особистості не збігатися з її офіційним статусом і вагою.  
Управлінська команда - це функціональна група, що складається з взаємодоповнюючих фахівців-управлінців, і організована для вирішення певних (ситуативних і постійних) управлінських завдань. Для того, щоб в організації сформувалася ефективна управлінська команда, недостатньо простого проголошення командних принципів роботи адміністративної ланки. У роботі управлінської команди присутні численні характерні риси, обов'язково враховуються при її формуванні.  
Управлінська команда як цілісна функціональна система, що складається з координованих фахівців - менеджерів, характеризується рядом властивостей, що дозволяють віднести її до класу соціальних груп. Але на відміну від загальноприйнятого виділення груп з соціально-демографічними ознаками, визначення управлінської команди володіє рядом особливостей, які вимагають термінологічного, типологічного і функціонального аналізу.  
Управлінська команда є колегіальним органом, що управляє, володіє демократичною формою прийняття рішень, а також і поділом відповідальності між усіма членами команди. Повноваження генерального директора за умови існування управлінської команди адекватно знижуються, хоча й залишаються - в його діяльності починає переважати регулююча функція. При неадекватному розподілі прав і відповідальності ефективна управлінська команда не може існувати.  
Члени управлінської команди - це не тільки фахівці, відповідальні за певні ділянки роботи, а й власне управлінці - у їх мотиваціях може переважати мотивація влади, і робота управлінської команди в таких умовах може стати ускладнюється конкуренцією адміністраторів. Для того, щоб команда ефективно функціонувала, всі її учасники повинні чітко усвідомлювати її структуру і своє місце в ній.

     ФОРМУВАННЯ  УПРАВЛІНСЬКИХ КОМАНД

     Реалізація стратегії залежить від компетентності персоналу, його майстерності і конкурентних можливостей. Формування команди, що буде розробляти і реалізовувати стратегію - одне з найважливіших завдань кожної компанії, що використовує інструментарій стратегічного управління. Існує думка, що сьогодні конкурують не компанії, а управлінські команди.

     Поняття "команда" і "група". Команда - це група індивідів, людей-однодумців, що для досягнення певної мети координують  свої взаємодії, трудові й інтелектуальні зусилля. Поняття "команда" і "група" не є взаємозамінними. Можна зібрати групу людей, але при цьому не створити команду. Основа концепції "команда" полягає в тому, що всі її члени схильні до єдиної стратегічної мети і разом з тим несуть колективну відповідальність за її досягнення. Відмінності між групами і командами перераховані в табл. 8.1 [31].

     Таблиця 8.1 Основні відмінності між групами  і командами

 

     Типи  команд. У кожній формальній організації  можуть існувати формальні команди  як частина формальної структури організації і команди, призначення яких полягає в розширенні участі їхніх членів в управлінні. Виділяють такі різновиди формальних команд: з горизонтальними структурними взаємозв'язками (горизонтальна команда), з вертикальними структурними взаємозв'язками (вертикальна команда), спеціалізовані команди.

     Вертикальна (функціональна) команда складається  з менеджера і його формальних підлеглих. Звичайно до такої команди  входить відділ (служба, бюро).

     Горизонтальна команда складається з працівників того самого рівня, але з різних відділів. Формальна назва таких команд - спеціальна група або комітет, яким доручено виконання певного завдання. Після вирішення завдання група розпускається.

     Спеціалізовані  команди звичайно не входять до формальної структури організації і працюють над окремими, важливими для організації проектами.

     До  загальних характеристик високоефективних команд відносять такі:

     - команда має свого лідера, який  є ядром команди;

     - якість кінцевих результатів  дуже висока;

     - члени команди відрізняються високим рівнем взаєморозуміння і добре співробітничають між собою;

     - члени команди здатні вчитися  на своїх помилках і у своїх  діях орієнтовані на споживача  результатів їхньої діяльності;

     - члени команди добре мотивовані.

     Створення управлінської команди, яка бере участь у розробці і реалізації стратегії, об'єктивно необхідне, через те що:

     - командне управління - це ознака  розумного і рішучого стилю  управління;

     - підвищується імовірність раціонального  розв'язання складних і міждисциплінарних проблем;

     - команду відрізняє сильне почуття  спільності, інноваційний потенціал  і відповідальність за справу.

     Рольові функції в команді. Управлінська команда повинна формуватися  таким чином, щоб її члени одночасно  досягали соціального благополуччя і якісно виконували свої завдання. Ключовим фактором такої ефективної діяльності команди є розподіл рольових функцій. Усі ролі в команді поділяються на цільові і підтримуючі. Члени команди, що виконують цільові ролі, направляють свою енергію на вирішення проблем, що стоять перед командою, а члени команди, що виконують підтримуючі ролі, сприяють підтриманню й активізації діяльності членів команди [70].

     Для членів команди, що реалізують цільові  ролі, характерні такі якості: ініціатива (нові рішення командних проблем), обмін думками (висловлюють свою думку з приводу розв'язуваних проблем з огляду на думки інших членів команди), пошук інформації (шукають і надають групі всю необхідну інформацію), підбиття підсумків (пов'язують запропоновані ідеї з можливостями вирішення проблеми, підсумовують пропозиції, інтегрують діяльність членів команди), енергія (ініціюють діяльність членів команди). Член команди, що виконує цільову роль, несе величезне функціональне навантаження, тому виконання однією людиною кількох цільових ролей одночасно не бажане.

     Для членів команди, що реалізують підтримуючі  ролі, характерні такі особливості: вони надихають (дружелюбні, щиросердечні, чуйні, хвалять інших за їхні ідеї і позитивно оцінюють їхній внесок у вирішення проблеми), створюють  гармонію і злагоду (улагоджують або нівелюють конфлікти між членами команди), знижують напруженість (різними способами знімають емоційну напругу в команді), прагнуть завжди йти "в ногу" (звичайно погоджуються з пропозиціями інших членів команди), готові до компромісів (здатні поступитися власною думкою заради підтримки гармонії в команді).

     У команді можуть бути відсутні працівники, що виконують підтримуючі ролі, тобто  виконання цих ролей може поєднуватися з іншими функціями. Наприклад, більшість  американських управителів виконують цільові ролі, у той час як японські управителі - і цільові і підтримуючі.

     Формування  команди. Найважливіша проблема - це формування хорошої команди. Процвітаючий американський  бізнесмен П. Хокен радить робити так: "Наймайте людей, яких ви поважаєте. Ніколи не беріть на роботу людей, на яких ви дивитеся зверху вниз і про яких думаєте гірше, ніж про себе. Люди, з якими ви працюєте, - ось що складає для вас "оточуюче середовище". Якщо ви хочете поліпшити його, не наймайте перших-ліпших, а беріть на роботу тільки кращих"*. Команда може формуватися зі службовців фірми або зі сторонніх співробітників. У першому випадку найчастіше використовують соціометричний метод. Суть методу полягає в тому, що кожен член колективу вибирає для вирішення конкретного завдання двох колег і повідомляє свій вибір керівнику конфіденційно. Потім керівник складає соціограму (схему переваг), за допомогою якої встановлює реальні стосунки в колективі.

     Якщо  команда формується зі сторонніх  співробітників, то в цьому випадку найчастіше керівник формулює якості, які повинні мати претенденти на місце в команді. За допомогою тестів, анкет і в процесі співбесіди перевіряють кожного претендента на предмет наявності сформульованих якостей. Для прикладу наведемо такі якості, сформульовані М. Вудкоком і Д. Френсісом: енергійність; уміння оволодівати своїми емоціями; готовність відкрито викладати свою думку; здатність змінити погляд під впливом аргументів, але не сили; уміння висловлювати думки [24].

     Фактори, що визначають ефективність досягнення цілей команди.

     Чисельність. Ідеальний розмір команди - від 3 до 7 чоловік. Зі зростанням кількості  членів команди ускладнюється спілкування  між ними й виникають перешкоди  у процесі досягнення згоди.

     Склад - це ступінь подібності особистостей і поглядів, підходів до вирішення проблем.

     Групові норми - норми, спільні для співробітників організації, які визначають принципи взаємин в організації.

     Згуртованість команди. У згуртованій команді звичайно менше проблем у спілкуванні, менше напруженості, ворожості і недовіри. Хоча негативним наслідком високого ступеня згуртованості може бути групова однодумність, коли команда приймає рішення, що всіх влаштовує.

     Конфліктність. Наявність розбіжностей у думках членів команди може призвести до конфліктів. У таких випадках конфлікт повинен відігравати функціональну роль і підвищувати ефективність команди.

     Роль  лідера в команді. Концепція лідерських якостей стверджує, що лідерами стають, а не народжуються. Призначення лідера команди - створити умови, що сприяють тому, щоб кожен член команди вніс найбільший вклад у справи команди. Ось деякі принципи, яких звичайно дотримуються лідери:

     - установлюють ясні і чіткі  цілі;

     - рішення приймають з урахуванням думок членів команди;

     - заохочують відкритість і щирість;

     - учаться на помилках, аналізують  хід виконання завдань;

     - роботу розподіляють справедливо  між членами команди;

     - уникають фаворитизму і фамільярності;

     - особистим ставленням до справи  показують приклад для інших;

     - уміють знайти підхід до колег;

     - розумно делегують повноваження.

     Керівник  стратегії повинен чітко виділити ядро управлінської команди, яке  необхідне для успішного вирішення  завдань, що виникають на етапі реалізації стратегії. Щоб сформувати команду, керівник-лідер повинен мати певний талант, знати і чітко формулювати вимоги до рівня підготовки, досвіду, знань, стилю керівництва членів управлінської команди. Створення згуртованої управлінської команди - найважливіше завдання побудови організації, здатної реалізувати обрану стратегію.

     ФОРМУВАННЯ  УПРАВЛІНСЬКИХ КОМАНД В УМОВАХ БАГАТОКУЛЬТУРНОГО  СЕРЕДОВИЩА

     Формування  управлінських команд може будуватись по програмі, що включає 4 рівні. На 1 з  них головна увага приділяється виявленню культурних відмінностей і їх впливу на результати бізнесу. Другий рівень фокусується на формуванні відносин і їх впливу на поведінку, 3 рівень забезпечує фактичними знаннями відносно конкретної країни, а на 4 включається знання мови, навички адаптації і коригування поведінки.