Типологія конфліктів та сфери їх прояву

 

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний  Технічний Університет України 

«Київський  політехнічний інститут» 
 
 
 
 
 

РЕФЕРАТ

З дисципліни «Офісний менеджмент»

На тему «Типологія конфліктів та сфери їх прояву» 
 
 
 
 
 
 
 

Виконала:

Студентка 3 курсу

групи УЗ-92

Цвєткова  Олександра 
 
 
 

Київ, 2011

 

ЗМІСТ

1. Поняття конфлікту…………………………………………………..3
2. Типологія конфліктів………………………………………………...6
3. Основні причини виникнення та шляхи подолання конфліктів…16

 

1. Поняття конфлікту

     Існує різні визначення конфлікту, але всі вони підкреслюють наявність протиріччя, яке виникає в процесі соціальної взаємодії, що полягає в протидії суб’єктів конфлікту та зазвичай супроводжується негативними емоціями. Необхідно відмітити найважливіші положення даного визначення:

       У конфлікті завжди існує протиріччя, зіткнення несполучних поглядів, інтересів, потреб, цінностей, мотивів.  Однак сутність конфлікту полягає  не стільки у виникненні і  існуванні протиріччя, скільки в  способі його вирішення. Адже  з соціальними протиріччями ми зустрічаємося кожен день, вони виникають завжди і скрізь, але тільки деякі вирішуються шляхом конфлікту.

       До конфлікту призводить таке  зіткнення інтересів, потреб, поглядів, цілей, мотивів, при якому з’являється  протидія сторін. Соціальна протидія – це таке спілкування, поведінка і діяльність, однією з основних цілей якого являється нанесення моральної або матеріальної шкоди опоненту або супротивнику. Саме протидія є ядром соціального конфлікту.

     В психологічному плані конфлікт для  його учасників завжди супроводжується негативним емоціональним станом, негативним відношенням один до одного. Якщо суб’єкти конфлікту протидіють, але не відчувають неприємних емоцій або, навпаки, відчувають, але не проявляють це зовнішньо, такі ситуації можна охарактеризувати як передконфліктну.

     Неминучість виникнення суперечностей є виявом закону єдності та боротьби протилежностей, одного з класичних законів розвитку. За цим законом будь-яке явище  чи ситуація розглядається як єдність  протилежних сторін, що взаємо виключають одна одну, долають опір свого антиподу, проте, водночас, не можуть існувати окремо, обопільне взаємо зумовлюються (одна існує лише тому, що наявна друга).

     Єдність протилежностей завжди умовна, а їх боротьба абсолютна.

     У конфліктах беруть участь як окремі особи, так і групи людей. Учасників конфлікту називають опонентами, суперниками тощо.

     Конфлікт - це ситуація, набір обставин, при  якій виникає:

• зіткнення протилежних сторін, сил чи поглядів;
• відсутність згоди між двома чи більше суб'єктами;
• внутрішній дискомфорт однієї особи.

     У конфліктній ситуації кожна зацікавлена  сторона прагне відстоювати та досягати реалізації власних мети, цілей, думок, завдань, точки зору, при цьому  вона наводить аргументи на свою користь, перешкоджає опоненту чинити так  само, використовує всі прийнятні у даній ситуації заходи та форми впливу і намагається здолати опір іншої сторони.

     Донедавна, домінуючою вважалася точка зору, згідно з якою конфлікти в організації - річ небажана (доктрина школи Вебера), їх необхідно уникати, а якщо вони все ж таки з'являються, то гасити на ранній стадії, не даючи змоги розвиватися. Конфлікти асоціюються з усілякими негараздами, суперечками, ворожістю, боротьбою і не мають позитивних ознак.

     Однак сучасна школа менеджменту дійшла до висновку, що конфлікт, попри негативні риси, відіграє і позитивну роль - сприяє рухові організації вперед і визначає фактори, що заважають цьому процесові. Термін "конфлікт" можна визначити як джерело творчої енергії, якою слід управляти, тобто спрямовувати її у бажане русло.

     Першоджерелом конфлікту або умовою його виникнення вважається конфліктна ситуація - тобто, ситуація, у якій одна із складових  змінює свої кількісні чи якісні значення, що призводить до загострення стосунків  між конфліктуючими сторонами. Тут  вступає у силу ще один з основних законів філософії - закон переходу кількісних змін у якісні. Конфлікт не виявляється доти, поки існуюча ситуація або влаштовує усі задіяні чи зацікавлені сторони, або ж ці сторони ще не в змозі вплинути на розвиток ситуації, не володіють достатнім по­тенціалом (тобто конфлікт прихований).

     Конфліктна  ситуація, що вимагає вирішення, передбачає існування кількох обов'язкових  елементів:

• учасників конфлікту (дві або більше сторони, що переслідують несхожі чи прямо протилежні цілі);
• об'єкт конфлікту (конкретне явище, причина, стан справ, навколо якого розгортається суперечка);
• рушійну силу - інцидент (факт зіткнення протилежних сил).

     Об'єкт  конфлікту та його учасники у своїй  сукупності утворюють предмет конфлікту, тобто вони розглядаються як необхідні обов'язкові умови виникнення конфліктної ситуації. Інцидент призводить до початку конфлікту, відіграє роль каталізатора. Конфліктна ситуація визначається об'єктивними обставинами, а інцидент виникає випадково, коли створені необхідні передумови. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Типологія конфліктів

     Для успішного управління трудовими  конфліктами та здійснення подальшої  роботи з оптимізації соціально-психологічного клімату колективів необхідно виявити  причини виникнення конфліктів. Один з перших кроків на шляху вирішення цього завдання — розробка класифікації конфліктів.

     Слід  зазначити, що трудові конфлікти  в розвинутих країнах Заходу фахівці  умовно поділяють на юридичні (з  приводу застосування наявних норм права) і на економічні чи за інтересами (спрямовані на встановлення нових чи зміну чинних норм права). З огляду на це страйки перед укладенням нового колективного договору відносяться до категорії «економічних», а страйки з приводу невиконання умов колдоговору — до «юридичних».

     Трудові конфлікти на підприємствах України у багатьох випадках не можна віднести до тієї чи іншої категорії, тому що вимоги його учасників різнопланові — стосуються і економічних, і соціальних, і політичних питань, а іноді виходять далеко за межі статей колдоговорів. Трудові конфлікти виступають як складне явище, що характеризується багатьма особливостями і рисами. Тому в основу розробки класифікації конфліктів було закладено думку В.І.Сперанського і Г.І.Козирєва, які пропонують визначати основні види конфліктів залежно від того, що береться за основу класифікації.

     Узагальнюючи  існуючі в спеціальній літературі класифікації конфліктів, ґрунтуючись  на даних власних досліджень, виділимо такі типи конфліктів:

1. Залежно від форми проведення:

• інституціолізований конфлікт — конфлікт, за якого є обговореними норми і правила ведення боротьби, існують чіткі механізми його завершення;

• стихійний конфлікт — конфлікт, що розвивається без врахування існуючих нормативно-правових норм і правил.

2. За способом вирішення:
• антагоністичні — являють собою спосіб вирішення протиріччя у вигляді руйнування структур усіх конфліктуючих сторін чи відмови всіх сторін, крім однієї, від участі в конфлікті; це призводить до війни та повної поразки супротивника;
• компромісні — припускають декілька варіантів вирішення за рахунок взаємної зміни цілей учасників конфлікту, термінів, умов взаємодії.

     3. Залежно від методів  ведення:  насильницькі та ненасильницькі.

     4. Залежно від часу  протікання:  затяжні та швидкоплинні.

     5. Залежно від масштабів  поширення: локальні та широкомасштабні.

     6. З урахуванням  спрямованості впливу:

• вертикальні — передбачають поширення конфлікту влади вертикально зверху вниз (начальник — підлеглий);
• горизонтальні — передбачають взаємодію рівних учасників за обсягом влади чи ієрархічним рівнем (фахівці, постачальники — споживачі).

     7. Залежно від реальності того, що відбувається, можна виділити:

• істинний конфлікт — реальне зіткнення між сторонами;
• конструктивний конфлікт — конфлікт, що виник на ґрунті реально існуючих між суб'єктами протиріч;
• випадковий конфлікт — конфлікт, що виник через непорозуміння чи випадковий збіг обставин;
• зміщений конфлікт — конфлікт, що виник на помилковій підставі, коли справжня причина прихована;
• невірно приписаний конфлікт — конфлікт, у якому справжній винуватець знаходиться в тіні, а у конфлікті задіяні учасники, які не мають до нього відношення, чи він виник завдяки випадковому збігу обставин;
• помилковий конфлікт — суб'єкти сприймають ситуацію як конфліктну, хоча реальних причин для конфронтації немає;
• потенційний конфлікт — існують реальні підстави для виникнення конфлікту, але поки що одна чи обидві сторони через ті або інші причини (наприклад, коли бракує інформації) ще не усвідомили ситуацію як конфліктну.

      8. За значенням для організації конфлікти поділяються на конструктивні та деструктивні.

     Конструктивний  конфлікт виникає, коли опоненти не виходять за рамки етичних норм, ділових відносин і розумних аргументів. Причинами такого конфлікту є зазвичай недоліки в організації роботи і управління. Його вирішення призводить до поліпшення відносин між людьми і розвитку групи. Наслідки такого конфлікту є функціональними і ведуть до підвищення ефективності діяльності організації.

     Деструктивний конфлікт виникає в двох випадках:

     1) коли одна зі сторін жорстко  наполягає на своїй позиції  і не бажає враховувати інтереси іншої сторони чи всієї організації у цілому;

     2) коли один з опонентів удається  до аморальних методів боротьби, прагне психологічно придушити  партнера. Наслідки такого конфлікту  є дисфункціональними і призводять до зниження особистої задоволеності, групового співробітництва й ефективності діяльності організації. Таким чином, виникненню деструктивних конфліктів сприяють, як правило, суб'єктивні причини.

     9. Залежно від суб'єктів  конфлікту, можна виділити такі основні типи (при цьому доцільно відзначити, що нерідко зустрічаються конфлікти змішаного типу):

     Внутрішньоособистісні конфлікти характеризуються несумісністю цінностей, мотивів, позицій, поглядів, соціальних ролей в особистості. Вони виступають у формі суб'єктивних, психологічних переживань у різних суспільних структурах. Ці конфлікти можуть полягати в тому, що особистість:

• прагне до здійснення декількох конкуруючих бажань;
• хоче уникнути двох небажаних результатів (несправедливе звільнення чи загроза власному положенню);
• відчуває страх перед виконанням бажання через негативні супутні обставини (власна кар'єра ціною збитку для інших колег).

     Внутрішньоособистісні конфлікти притаманні людям, у житті  яких занадто часто і з надлишковою  інтенсивністю відбуваються зіткнення.

     Зіткнення — форма контактів між людьми, що є найбільш описаною і найчастіше зустрічається. Прояви цієї форми дуже різноманітні. В одних випадках зіткнення виявляється винятково у боротьбі, у спробах супротивників роззброїти один одного. Прикладом цього може бути ситуація, коли когось намагаються дискредитувати за допомогою інтриг, переслідувань. Інші форми зіткнення пов'язані з прагненням людей довести свою перевагу над іншими. Іноді основною метою є встановлення панування над іншими людьми, щоб підкорити їх своїм інтересам чи використовувати їх заради власної вигоди. Серед різних форм зіткнення можуть бути і такі, що містять конструктивні та цінні сторони як для учасників зіткнень, так і для інших людей і навіть цілих співтовариств. Конструктивні інтелектуальні суперечки, конфронтації різних позицій можуть приносити певну користь і задоволення, допомогти поліпшити ситуацію у світі. Спілкування у формі зіткнень є результатом індивідуальних відмінностей між людьми, вони виникають тоді, коли вчинки індивідів-учасників однієї ситуації мають аналогічну спрямованість. Зіткнення бувають наслідком розбіжності установок, почуттів, прагнень, цілей, моделей поведінки і способів мислення.