Сутність понять «керівництво», «влада» і «вплив на колектив»

 

Мiнiстерство освiти i науки України

Маруiпольський Державний Унiверсiтет

Iсторичний факультет

Кафедра мiжнародних відносин та зовнішньої полiтики

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:

 

«Сутність понять «керівництво», «влада» і «вплив на колектив»»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

Студентка ІІ курсу

спеціальності

«Міжнародні відносини»

Малюга П. М.

Викладач:

Лазарева А.П.

 

 

 

 

 

 

 

Маріуполь 2012

ЗМІСТ

 

Вступ ……………………………………………………………………………. 3

Розділ 1. ………………………………………………………………………… 4

Розділ 2. ………………………………………………………………………… 8

Висновки ………………………………………………………………………... 12

Список використаних джерел та літератури ………………………………… 14

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Головною метою  керівника є спрямування зусиль колективу на досягнення спільних цілей  організації при будь-яких умовах. Вона досягається за допомогою влади, під якою мається на увазі здатність тієї чи іншої особи впливати на поведінку людей з метою підпорядкувати їх своїй волі.

Діапазон влади  конкретної особи визначається його можливостями вносити певні зміни  в поведінку, відносини і відчуття підлеглих, тобто впливати на них. Поняття влади та впливу тісно взаємопов'язані, але діапазон впливу ширше.

Влада буває  формальною, тобто обумовленої офіційним  посадовим місцем особи, і реальною, що спирається не тільки на посаду, а  й авторитет, яким користується керівник серед співробітників.

Для рівномірного у всіх відносинах, комфортного та ефективного існування організації  та її колективу необхідно дотримання співвідношення залежностей двох видів: залежності підлеглих від керівника  і залежності керівника від підлеглих. У деяких ситуаціях підлеглі мають владу над керівником, оскільки останній залежить від їх рішення в ряді питань, по яких потрібно думку фахівців, від впливу, яким користується той чи інший підлеглий у своїх колег; від здатності окремих підлеглих виконати конкретне завдання з найкращим результатом.

Актуальність наданої теми полягає в тому, що в наш час пошук шляхів 

активізації людського потенціалу всередині організації та врахування психологічних особливостей персоналу є одними з вирішальних чинників підвищення ефективності діяльності будь-якої організації.

Мета даної роботи - вивчити роль керівництва, влади та впливу в керівництві колективом.

Для вирішення  поставленої мети були поставлені такі завдання:

1. визначити  сутність керівництва в організації;

2. з'ясувати  сутність понять «влада» і  «вплив»;

3. виділити форми влади і впливу, які використовуються керівниками для досягнення мети.

РОЗДІЛ 1. Зміст поняття «керівництво»

 

Керівництво - це механізм, що направляє зусилля колективу або особистості на виконання спільних завдань. Воно спонукає людей до досягнення поставленої мети за допомогою впливу на їхні потреби.

Це здатність  впливати на поведінку групи людей  або окремих індивідуумів, що дозволяє спонукати їх працювати для досягнення загальних цілей.

Згідно з  положенням соціальної психології, керівництво - це сукупність процесів взаємодії  між начальником і підлеглими, методів морально-психологічного впливу на колектив. Це повсякденне вплив  на людей, причому перш за все не інструкціями і розносами, а високою організованістю, принциповістю, справедливістю.

У керівництві  тісно пов'язані концепція влади  та особистого впливу. Тому серед керівників-практиків  поширена думка, що найбільш дієвими  інструментами ефективного управління є керівна посада і влада.

Звичайно, мовляв, можна поговорити про методи управління, про мотивації, але все це інтелектуальні вправи. Однак, мовляв, ніколи теорії управління не славилися тим, що спонукали людей  до дії, примушували інших робити щось і робити так, як ви хочете. Але якщо хтось думає, що посади і влади достатньо для управління колективом, то він, по крайней мере, короткозорий.

Для того, щоб  складна фірма ефективно виконувала свої завдання, необхідно задіяти  всі функції управління.

Сьогодні поряд  з розвитком таких базових вимог, як професійний рівень, як компетенція, як знання економічних законів, керівник будь-якого рівня управління стикається з необхідністю грамотного володіння основами конкретної соціології, практикою психології, педагогіки, виховання. Без цих основ тепер фактично немислимо прийняття ефективних рішень в складних питаннях, пов'язаних з формуванням колективу, з підбором і навчанням кадрів, зі створенням ділової творчої атмосфери і високої дієздатності колективу.

Керівництво вимагає  вміння прогнозувати ситуації і висувати відповідні програми.

Керівництво має  бути гнучким. Треба навчитися змінювати  свої судження в залежності від конкретних ситуацій. Не можна в складних ситуаціях  гнути палку в одну сторону - вона зламається.

Керівництву не потрібно фанатизму і не потрібно залізної руки. Потрібно проявляти терпимість і спокій. Потрібно вміти йти на компроміс. Потрібно вміти розділяти владу.

У сфері нової  філософії керівництва, в центрі якої відносини згоди, а не відносини  панування і підпорядкування, сенс поняття керівництва зазнав істотних змін. Якщо раніше керівництво покладалося на силу влади й видання наказів, то тепер воно діє на основі злагоди та співпраці людей, що працюють під керівництвом керівника. Влада не відділена від керівника, але відносини жорсткого підпорядкування відійшли в минуле.

Сучасне виробництво - це складний, динамічний організм, основу якого становить трудовий колектив. Його успіхи залежать в основному  від свідомого ставлення до праці  рядових членів колективу, від морального клімату в колективі, від ступеня розвитку демократичних засад в управлінні і від уміння керівника управляти поведінкою людей.

Ось чому поняття  керівництва має величезне значення. Раніше можна було призначити працівника відповідальним за будь-яку область діяльності, не рахуючись з його почуттями чи бажаннями і зі ставленням до цього інших людей. Сьогодні це робити вже не можна, оскільки умови, в яких діють керівники, змінилися.

В узагальненому  вигляді керівництво може бути зведене  до трьох наступним аспектам:

1. видача директив  щодо того, що потрібно зробити;

2. налагодження  співробітництва між людьми;

3. забезпечення  енергії, необхідної для досягнення  поставлених цілей.

Формування  цілей і ефективне їхнє досягнення - основне призначення керівництва.

Одним з основних інструментів сучасного керівництва  є налагодження ефективних зв'язків  з людьми. Це необхідно для того, щоб знати і сприймати різні  думки, що сприяють розробці нового курсу  фірми.

Для стратегічного  керівництва необхідний широкий  кругозір, дозволяє виробляти оптимальну програму діяльності фірми.

Свідомість  людей готується, враховується і  налаштовується при прийнятті важливих управлінських рішень. Бажано, щоб  ефективність діяльності людей поєднувалася з відносно справедливою оцінкою  і відповідно винагороджувалася.

Головне - зрозуміти, які основні ідеї і принципи реалізуються в керівництві. Основними засобами керівництва є наступні:

1. вимоги (розумні,  реальні);

2. контроль (обов'язково  особистий);

3. заохочення, покарання  (бути справедливим);

4. організація громадської думки.

Мистецтво керівництва полягає  в тому, щоб в будь-яких ситуаціях  знаходити опору, вміти вчасно відмовитися  від розвитку ідей, які явно не будуть прийняті, в істинності яких неможливо переконати опонентів.

Незважаючи на те, що керівництво - суттєвий компонент ефективного управління, ефективні лідери не завжди є одночасно і ефективними керуючими. Про ефективність лідера можна судити по тому, якою мірою він впливає на інших. Іноді ефективне лідерство може і заважати формальній організації. Наприклад, впливовий неформальний лідер може зробити так, що трудовий колектив почне обмежувати випуск продукції чи виробляти товари або послуги низької якості. Встановлюють відмінність між управлінням і лідерством. Управління можна визначити як розумовий і фізичний процес, який призводить ж тому, що підлеглі виконують покладені на них офіційні доручення і вирішують певні завдання. Лідерство ж, навпаки, є процесом, за допомогою якого одна особа впливає на членів групи

Керуючий стає на чолі організації в результаті навмисного дії формальної організації - делегування повноважень. Лідерами, з іншого боку, стають не з волі організації, хоча можливості вести за собою людей теж можна збільшити шляхом делегування повноважень. Члени організації знають, хто їхній керівник, а ось ведені не завжди знають, що їх ведуть. Нарешті, дії лідерів не обмежуються рамками будь-яких повноважень і структур. Дуже часто керівник є лідером зовсім без всякої прив'язки до його або її формальної посади в ієрархії. У деяких ситуаціях підлеглі можуть навіть вести за собою старших за посадою.

Керівник організації - людина, яка одночасно є лідером і  ефективно управляє своїми підлеглими. Його мета - впливати на інших таким  чином, щоб вони виконували роботу, доручену організації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. Сутність та співвідношення понять «влада» та « вплив на колектив»

 

У широкої громадськості  поняття влади викликає негативні  емоції з того самого моменту, як Лорд Ектона сказав: «Влада має тенденцію  розбещувати, а абсолютна влада розбещує абсолютно». Більшість людей пов'язує владу з насильством, силою і агресією. Такий погляд на владу зрозуміти можна. Справді, в основі влади лежить груба сила навіть у високорозвинених суспільствах, які вважають, що насильству місце лише в спорті або на телебаченні. Але сила - зовсім не обов'язковий компонент влади. Насправді ми скоро дізнаємося, що кулак, навіть в оксамитовій рукавичці, в деяких обставинах може скоріше зменшити, а не збільшити владу. За нашим визначенням:

Влада - це можливість впливати на поведінку інших. На додаток до формальних повноважень, керівнику потрібна влада, тому що він залежить від людей, як в межах своєї ланцюга команд, так і поза нею. Джон П. Коттер підкреслює це, коли стверджує, що керівникові необхідно розвивати владу, тому що керівники завжди залежать від деяких людей, які їм не підпорядковані, і практично ніхто в сучасних організаціях не прийме і не буде повністю підкорятися безперервному потоку його або її наказів тільки тому, що він або вона - начальник. У всіх організаціях для досягнення ефективного функціонування необхідно належне застосування влади.

Вплив - це «будь-яка  поведінка одного індивіда, яка вносить  зміни в поведінку, відносини, відчуття і т.п. іншого індивіда ». Конкретні  засоби, за допомогою яких одна особа може впливати на інше, можуть бути найрізноманітнішими: від прохання, висловленої пошепки на вухо, до приставленого до горла ножа. В умовах організації таким «ножем» могла б бути загроза звільнення.

Одна людина може також впливати на іншого і за допомогою одних лише ідей. Карл Маркс, який ніколи не мав ніяких офіційних повноважень ні в однієї політичної організації і ніколи особисто не використав такий засіб як насильство, мав ненавмисне вплив на хід подій двадцятого століття. Керівники повинні впливати таким способом, який легко передбачити і який веде не просто до прийняття даної ідеї, а до дії - фактичного праці, необхідному для досягнення цілей організації. Для того щоб зробити своє лідерство і вплив ефективними, керівник повинен розвивати і застосовувати владу.

У різних підрозділах  організації керівник залежить від  свого безпосереднього начальства, підлеглих і колег. Фактично ці групи  представляють собою частину  навколишнього керівника середовища. Без сприяння цих людей керівник не може ефективно здійснювати свої функції. Багато керівників також прямо залежать від людей і організацій, що знаходяться поза їх власної організації - постачальників, замовників, конкурентів, що регулюють їх діяльність відомств і профспілок. В ідеальному варіанті всі ці люди і сили будуть охоче співробітничати з керівником, і надавати все необхідне для виконання роботи та досягнення цілей організації. На жаль, реальний світ робить цю роботу трохи складніше.

Навіть в  тому випадку, коли керівник має чітко певними повноваженнями спрямовувати зусилля підлеглих, це не завжди виявляється можливим. Як зауважив Честер Барнард, підлеглі можуть відмовитися виконати прохання керівника, тим самим, зводячи нанівець його повноваження. Сучасні робочі зазвичай набагато більш освічені і менше згодні миритися з традиційною владою, ніж їх попередники. Навіть якщо такої проблеми не виникне, керівник часто залежить від людей, які йому формально не підпорядковані.

Рис. 1. Модель впливу керівника на підлеглого.

Ця залежність від факторів і людей, якими не можна управляти напряму, є основною причиною труднощів, яку випробовує керівний персонал. Однак страждають не тільки почуття. Якщо керівник не в змозі ефективно взаємодіяти з цими численними «некерованими» силами, він або вона не може виконувати свою власну роботу, а це обов'язково знизить ефективність, як індивідуального трудового вкладу, так і діяльності всієї організації. Влада і вплив, інструменти лідерства, є фактично єдиними засобами, які має керівник для вирішення подібних ситуацій. Якщо керівник не володіє достатньою владою, щоб впливати на тих, від кого залежить ефективність його діяльності, він або вона не зможе отримати ресурси, необхідні для визначення та досягнення, цілей через інших людей. Таким чином, влада, хоча часто і неправильно використовується, є необхідною умовою успішної діяльності організації. Як стверджує соціолог Роберт Бірстед, «влада стоїть за кожною організацією та підпирає її структуру. Без влади немає організації та немає порядку».