Створення гідних умов праці як необхідна вимога у розвитку сучасного підприємства

МІНІСТЕРСТВО  НАУКИ ОСВІТИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИЙ ІНСТИТУТ

Кафедра менеджменту

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

з дисципліни «Організація праці менеджера»

на тему: «Створення гідних умов праці як необхідна вимога у  розвитку сучасного підприємства »

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

студентка 403 групи

Жерновська Аліса Валеріївна

 

 

 

 

 

Київ-2011

План

Вступ..................................................................................................................3

1. Сутність та зміст поняття “умови праці”.............................................4
2. Нормативне закріплення надання належних умов праці……………7

Висновки…………………………………………………………………..…13

Список використаної літератури……………………………………….…..14

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Інтеграція України у  європейське співтовариство, проведення ринкових реформ – все це обумовило не тільки удосконалення діючих правових норм, але й створення зовсім нових, що відповідають світовим стандартам та вимогам. Ці стандарти, як і вся чинна міжнародна правнича система, будуються перш за все на принципах охорони та захисту прав людини і громадянина. Свого часу Конституція України [1], визнавши державу незалежною, демократичною, правовою і соціальною, у ст.3 проголосила, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. При цьому держава відповідає перед людиною за свою діяльність, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним її обов’язком.

Метою реферату є розкрити зміст поняття “належні та безпечні умови праці” та визначити основні критерії, які формують означені умови праці згідно з законодавством України. Актуальність реферату полягає у якісно новому підході до розуміння належних та безпечних умов праці а також розкриттю змісту вказаних понять відповідно до сучасних умов ринкової економіки. Питання належних та безпечних умов праці в своїх дослідженнях розглядали таки вчені, як В.С. Венедіктов, В.Г. Ротань, М.І. Іншин, К.Ю. Мельник, Н.Б. Болотіна та інші.

 

 

 

 

1. Сутність та зміст поняття “умови праці”.

Сьогодні, в умовах ринкових відносин, українська держава, що проголосила життя й здоров’я людини найвищою соціальною цінністю, повинна виступати гарантом реалізації цього права, забезпечивши адекватну сучасним умовам нормативно-правову базу регулювання охорони праці. І хоча питання умов праці стосуються, головним чином, працівників і роботодавців, це стосується має відношення також до державної влади й суспільства в цілому, оскільки життя, здоров’я й безпека праці являють цінності, передбачені Конституцією.

Охороні праці, як важливому  чиннику, надають найважливішого  значення перш за все трудящі. Людина, що працює, проводить на виробництві значну частину свого життя, тому для її нормальної життєдіяльності в умовах виробництва треба створити санітарні та гігієнічні умови, які би дали їй змогу плідно працювати, не перевтомлюючись та зберігаючи своє здоров’я. Саме від безпечних та здорових умов праці, запропонованих працівникові, залежить здоров’я, заробітна платня, добробут, ефективність виробництва тієї чи іншої продукції, зміцнення трудової дисципліни, самореалізація, просування по службі та становище на ринку пропозицій праці. Для цього треба, щоб енергетичні витрати при праці компенсувалися відпочинком та умовами навколишнього середовища.

Розглядаючи поняття належних та безпечних умов праці, перш за все слід з’ясувати, що саме розуміється під умовами праці.

Умови праці – це уся сукупність факторів виробничого середовища і процесу виконан- ня службових обов’язків на підприємстві, в установі чи організації усіх форм власності та незалежно від роду діяльності, які впли- вають на здоров’я і працездатність людини під час її професійної діяльності. В свою чергу працездатність – це здатність людини до праці, що визначається рівнем її фізичних і психофізичних можливостей, а також станом здоров’я та професійною підготовкою.

Відповідно, належні та безпечні умови праці – це весь комплекс умов праці, кількості та якості обладнання, порядку та способів його використання, стан робочого приміщення та навколишнього середовища. До цього переліку слід віднести: справний стан машин, механізмів, верстатів, пристроїв, устаткування та інших засобів виробництва; безпечні матеріали та інструменти, необхідні для виконання роботи; справна система постачання виробництва електроенергією, газом та іншими джерелами енергоживлення; своєчасне забезпечення технічною документацією; опалення, вентиляція, система усунення шкідливих наслідків шуму, випромі- нювань, вібрації та інших факторів, які негативно впливають на здоров’я робітників; стан засобів колективного та індивідуального захисту, санітарно-побутові умови тощо.

Якщо говорити більш детальніше, безпечними та здоровими умовами праці називаються такі умови на підприємстві, в установі та організації, за яких вплив на працівника небезпечних і шкідливих чинників не пере- вищує гранично допустимих значень.

В залежності від кількості  небезпечних та шкідливих чинників та факторів, умови праці можна поділити на чотири основних класи:

1) оптимальні умови праці – при яких зберігається стан здоров’я працюючих і їх працездатність підтримується на досить високому рівні;

2) допустимі умови праці  – такі, при яких параметри  факторів виробничого середови- ща не перевищують установлених гігієнічних нормативів;

3) шкідливі умови праці, які характеризуються наявністю фактів середовища і процесу праці, рівні яких перевищують гігієнічні нормативи і можуть мати негативний вплив на організм працюючого;

4) небезпечні умови праці, що характеризуються таким рівнем небезпечності факторів, коли їх вплив протягом робочої зміни створює великий ризик виникнення важких форм гострих професійних захворювань, отруєнь, ушкоджень, загрози для життя та здоров’я працівника.

Безпечні та здорові умови праці створюються шляхом забезпечення працівника:

- зручним робочим місцем;

- чистим повітрям, необхідним для нормальної життєдіяльності;

- захистом від дії  шкідливих речовин та випромінювань,  що можуть потрапити в робочу зону;

- нормованою освітленістю;

- захистом від шуму  та вібрацій;


- засобами безпеки при роботі з травмонебезпечним обладнанням;


- робочим одягом і засобами індивідуального захисту;


- побутовими приміщеннями та спеціальними службами, що призначені створювати безпечні та нормальні санітарні умови праці;

- медичним обслуговуванням  і санітарно- профілактичними  заходами, що призначені для збереження  здоров’я.

2. Нормативне закріплення  надання належних умов праці

З точки зору нормативного закріплення поняття про належні  та безпечні умови праці як у міжнародному так і у національному законодавстві, слід зауважити, що основними міжнародно-правовими актами в сфері регламентації вимог безпеки та здоров’я на робочому місці є: Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права [2], Європейська соціальна хартія (переглянута 3.05.1996 р.) [3], Конвенція МОП “Про безпеку та гігієну праці та виробниче середовище” No 155 (1981р.) [4], Рекомендація МОП “Щодо безпеки та гігієни праці і виро- бничого середовища” No 164 (1981 р.) [5].

Ст.7 Міжнародного пакту про  економічні, соціальні і культурні  права [2] встановлює обов’язок держав щодо визнання права кожного на справедливі і сприятливі умови праці, включаючи, зокрема, умови роботи, що відповідають вимогам безпеки та гігієни.

Європейська соціальна хартія [3] закріпила право на безпечні та здорові умови праці у ст.3, де вказано, що з метою забезпечення ефективного здійснення права на безпечні та здорові умови праці держави зобов’язуються, консультуючись з організаціями роботодавців і працівників:

- розробити, здійснювати  і періодично переглядати послідовну національну політику в галузі охорони праці, виробничої гігієни і виробничого середовища. Головною метою цієї політики є поліпшення охорони праці і виробничої гігієни, а також запобігання не- щасним випадкам та травматизму, що вини- кають внаслідок виробничої діяльності, пов’язані з нею або мають місце в процесі її здійснення, зокрема шляхом мінімізації причин виникнення ризиків, властивих вироб ничому середовищу;

- прийняти правила з  техніки безпеки та гігієни  праці;

- забезпечити виконання  таких правил шляхом нагляду  за дотриманням їхніх вимог; 

- сприяти поступовому розвиткові призначених для всіх працівників служб виробничої гігієни, головне завдання яких полягає у здійсненні профілактичних і консультативних функцій.


Конвенцією МОП “Про безпеку  та гігієну праці та виробниче середовище” No 155 [4] визначено мету національної політики кож- ного члена МОП в галузі безпеки праці, гігієни праці й виробничого середовища. Ця мета полягає в запобіганні нещасним випадкам і ушкодженню здоров’я, що виникають внаслідок роботи, в ході її або пов’язані з нею, зводячи до мінімуму, наскільки це обґрунтовано й практично здійсненне, причини небезпек, властивих виробничому середовищу.

Якщо говорити про національне законодавство, слід зауважити, що поняття “належних та безпечних умов праці” міцно закріпилося у багатьох нормативно-правових актах в сфері охорони праці і, перш за все, основному кодифікованому документі в сфері трудового законодавства – Кодексі законів про працю України.

Так, Кодексом законів про  працю України [6], зокрема статтею 153, на власника або уповноважений ним орган покладається обов’язок  створювати безпечні і нешкідливі умови  праці на підприємствах, в установах, організаціях. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, ме- ханізмів, устаткування та інших засобів ви- робництва, стан засобів колективного та ін- дивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам норма- тивних актів про охорону праці. Сучасні за- соби техніки безпеки, які запобігають вироб- ничому травматизмові та санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню профе- сійних захворювань працівників повинен впроваджувати та забезпечувати власник або уповноважений ним орган. Останній, відпо- відно до ст.158 КЗпП України також зо- бов’язаний вживати заходів щодо полегшен- ня і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження прогресивних техно- логій, досягнень науки і техніки, засобів ме- ханізації та автоматизації виробництва, ви- мог ергономіки, позитивного досвіду з охо- рони праці, зниження та усунення запилено- сті та загазованості повітря у виробничих приміщеннях, зниження інтенсивності шуму, вібрації, випромінювань тощо.

Дана норма знайшла своє відображення у ст.17 Закону України “Про охорону праці” [7], де наголошується, що власник зо- бов’язаний створити в кожному структурно- му підрозділі і на робочому місці умови для  праці відповідно до вимог нормативних  ак- тів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.

Законом України “Про охорону  праці”, зокрема ст.6 встановлено, що умови праці на робочому місці, безпека  технологічних про- цесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів ко- лективного та індивідуального  захисту, що використовуються працівником, а також са- нітарно-побутові умови  повинні відповідати вимогам  законодавства.

Так, ст.13 Закону [7] встановлює обов’язок роботодавця забезпечувати  належ- не утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом; організовувати проведення оцінки технічного стану виробничого обладнання та устаткування; здійснювати контроль за додержанням працівниками технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва.


Важливість дотримання усіх цих норм полягає у тому, що небезпечні та шкідливі умови праці можуть завдати  моральної шко- ди працівнику, порушити його нормальні життєві зв’язки і потребують додаткових зусиль для організації свого життя.

Сьогодні у вітчизняному законодавстві створена та діє, постійно оновлюючись, Система стандартів безпеки праці, яка є компле- ксом взаємозв’язаних стандартів, що містять вимоги, норми, рекомендації та правила, спрямовані на гарантування безпеки, збере- ження здоров’я і працездатності людини в процесі виконання нею своїх трудових обов’язків у процесі праці. За їх класифікаці- єю можна помітити, що це організаційно- методичні стандарти вимог та норм по видах небезпечних і шкідливих виробничих факто- рів, стандарти вимог безпеки до виробничого обладнання, виробничих процесів, захисту працюючих.

Крім зазначених стандартів, в Україні прийнято цілий ряд  Технічних регламентів, якими встановлюються вимоги до конструк- цій та виготовлення робочого обладнання стосовно їх безпечності  та охорони здоров’я людей. Так, наприклад, технічний регламент з підтвердження відповідності безпеки ма- шин і механізмів, затверджений Наказом Держспоживстандарту України від 27.09.2004 р. No 209 [8], встановлює вимоги до конструкції і виготовлення машин та при- строїв безпеки стосовно їх безпечності і охорони здоров’я людей та процедури оцінки відповідності; технічний регламент з підтвердження відповідності безпеки обладнання, що працює під тиском, затверджений Нака- зом Держспоживстандарту України від 31.12.2003 р. No 279 [9], встановлює види обладнання, що працює під тиском, які підля- гають обов’язковому підтвердженню відпо- відності, вимоги безпеки до цього обладнан- ня, процедури підтвердження відповідності, правила маркування і введення продукції в обіг. Таких регламентів дуже багато, і майже усі вони відповідають сьогодні вимогам пев- них директив Європейського Союзу щодо безпеки машин та механізмів.