Структура населення за статтю

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ І СПОРТА УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

кафедра: управління персоналом

КОНТРОЛЬНА РОБОТА 

з навчальної дисципліни :  «Демографія »

Перевірив:                                                                                                  Виконав: студент

К.э.н., доцент                                                                                     заочного відділення           

Іванісов О.В.                                                                                спеціальності: 6.050109-2

                                                                                                                2 курсу

Шевцов А.С.

Харків,2012р

Зміст

1. Структура населення за статтю

2. Теорія міграційного процесу

3.Досвід здійснення демографії в західно-європейських країнах

Література

1. Структура населення за статтю

У загальному плані стать — це сукупність генетичних, морфологічних і фізіологічних особливостей організму, що забезпечують статеве розмноження. Стосовно до людини стать розглядають як комплекс тілесних (генетичних, морфологічних і фізіологічних), репродуктивних, поведінкових, соціальних, соціально-психологічних і психологічних ознак, що детермінують особистісний біологічний і соціальний статус людини як чоловіка або жінки.

Останнім часом виникла тенденція розрізняти т.зв. біологічну і соціальну стать. При цьому останню часто називають словом «гендер» (від англійського Gender -рід), розуміючи під цим сукупність соціальних ролей, що чоловік або жінка відіграють у суспільстві. На противагу цьому «біологічну» стать називають просто «статтю». На підставі ознаки статі будується найважливіша демографічна структура — статева структура (склад) населення.

Статева структура (склад) населення — це розподіл населення на чоловіків і жінок. У демографії використовують наступні характеристики статевої структури:

1. визначення абсолютних чисельностей чоловіків і жінок;

2. розподіл чоловіків і жінок за віком;

3. співвідношення статей у всьому населенні й в окремих вікових групах. Наприклад — співвідношення чисельності населення за статтю, або коефіцієнти маскулінізації та фемінізації (відповідно це кількість чоловіків, яка припадає на 100 або 1000 жінок, і навпаки, число жінок — на 100 (1000) чоловіків).

Статева структура населення залежить від спільної дії трьох факторів: від т.зв. вторинного співвідношення статей (від співвідношення чисельностей хлопчиків і дівчат серед народжених живими), від диференційної смертності, тобто від розходжень смертності чоловіків і жінок у різному вікі, і від статевих (гендерних) розходжень в інтенсивності міграції.

Співвідношення населення за статтю – важливий чинник шлюбності і формування сімейної структури населення.

У демографії застосовуються два типи відносних показників для характеристики співвідношення населення за статтю. Перший тип – відсоткова частка населення певної статті в загальній чисельності населення. Наприклад, на початку 2007 р. (01. 01. 2007) загальна чисельність населення України складала 46646,0 тис. чоловік, зокрема 21434,7 тис. чоловіків і 25211,3 тис. жінок. Звідси можна визначити, що чоловіки на вказану дату складали 45,9% населення, жінки відповідно – 54,1%.

Проте відсоткове співвідношення населення за статтю представляється не дуже виразним. Найбільш ефективним є інший тип співвідношення населення за статтю, а саме співвідношення чисельності населення однієї статі з чисельністю населення протилежної статі з подальшим множенням приватного на 1000. Тоді отримана цифра показує, скільки чоловіків доводиться на 1000 жінок або, навпаки, скільки жінок доводиться на 1000 чоловіків. Для прикладу, використаємо вище наведені дані, а саме, розділимо кількість жінок, яка дорівнює 25211,3 тис., на кількість чоловіків, яка дорівнює 21434,7 тис. Добуток 1,18 помножимо на 1000 і отримаємо, що на початку 2007 р. в наший країні на 1000 чоловіків доводилося 1180 жінок. Або, інакше кажучи, жінок було на 18,0% більше, ніж чоловіків.

Якщо, ми розрахуємо кількість чоловіків, що доводяться на 1000 жінок, то воно буде дорівнювати 850. Думається, попередній варіант характеристики статевої структури більш наочний, а ніж цей. Інакше кажучи, при виборі показника, необхідно в якості чисельника дробу приймати чисельність тієї статі, яка переважає, а кількість меншої статі, приймати як знаменник. У таблиці 3.1 представлений розподіл населення за характером розміщення (міське і сільське) і статевій структурі (постійне – чоловіки і жінки).

Таблиця 1.1

Статева структура і структура розміщення населення України

Статева структура населення складається під впливом трьох основних чинників: 1) співвідношення статті серед новонароджених (біологічна константа); 2) статеві відмінності в смертності; 3) статеві відмінності в інтенсивності міграції населення.

В середньому хлопчиків народжується більше, ніж дівчаток, причому співвідношення статті серед новонароджених стабільне 105-106 хлопчиків на 100 дівчаток. Звичайно, така пропорція стійко виявляється лише в достатньо великих сукупностях новонароджених, для яких дійсний закон великих чисел. У невеликих сукупностях, вона може порушуватися, бути самою різною.

Друга світова війна, крім інших відомих подій, провела величезну деформацію статевої структури нашого населення. За оцінкою вчених, через рік після закінчення війни, на початку 1946 р., кількість жінок на 1000 чоловіків складала 1339, тобто жінок було на 33,9% більше, ніж чоловіків. Відповідної статевій деформації н знала жодна країна в світі, а можливо, і в історії.

Протягом наступного півстоліття, статева структура населення нашої країни поступово вирівнювалася У першій половині 1991-х рр., цей процес припинився за рахунок різкого підвищення смертності чоловічого населення. Проте, у другій половині десятиріччя, підвищення смертності чоловіків змінилося її зниженням, і, мабуть, поліпшення статевої структури нашого населення продовжуватиметься.

В цілому на Землі чоловіків дещо більше, а ніж жінок – на 1,9% (у середині 1998 р.). В основному перевищення кількості чоловіків над кількістю жінок спостерігається у ряді країн, що розвиваються (Китай, Індія, Пакистан, Бангладеш, Ірак, Іран, Саудівська Аравія та ін.). Чинники, що зумовили таке співвідношення статті в кожній країні різні. У одних це своєрідність міграційних процесів, в інших – пережитки традиційного способу життя з пригноблюваним положенням жінок, унаслідок чого іноді середня тривалість їх життя виявляється менше, ніж у чоловіків. Проте, поступово за рахунок розвитку промисловості у всіх країнах міняється традиційний спосіб життя, змінюється положення жінок, збільшується їх тривалість життя, причому швидше, ніж у чоловіків, і відповідно змінюється статеве співвідношення. Це універсальний закон.

На співвідношення населення за статтю впливає і міграція населення в тому випадку, якщо серед мігрантів одна стать переважає іншу. Так, в нашій країні довгий час серед мігрантів переважали чоловіки, особливо серед мігрантів, які освоювали нові землі, будували нові міста в необжитій місцевості, розробляли нові родовища копалин та інше. Диспропорція за статтю в місцях новобудов, як правило, призводила до нестабільного способу життя будівельників, високу соціальну патологію, підвищену смертність і від’їзд людей з цих місць.

На співвідношення населення за статтю впливає і статева диференціація найманої праці. При певних диспропорціях в розміщенні промисловості (шахтарські селища і міста, текстильні, «атомні», військові міста, полігони та ін) виникають проблеми працевлаштування, які в першу чергу пов'язані зі статтю. Ці проблеми стосуються життя людей, у тому числі і їх сімейного стану. Останніми роками фахівці з планування розміщення промислових підприємств і нових міст прийшли до висновку, що неодмінною умовою розселення населення в містах будь-якого типу є облік демографічного чинника, тобто створення такої інфраструктури, при якій можлива була б і чоловіча, і жіноча зайнятість і сприятливі умови для створення сім'ї.

2. Теорія міграційного процесу

Міграційні зв’язки України з країнами зарубіжжя останнім часом пожвавились. Згідно законодавства громадяни України здобули право самостійно вибирати країну працевлаштування, а іноземці — з різних мотивів в’їжджати в Україну.

Падіння «залізної завіси», створення відповідної законодавчої бази, суттєве спро-щення механізму оформлення документів на виїзд стали своєрідним каталізатором стрімкого зростання еміграційної активності в суспільстві. Але основна економічна причина небувалого зростання обсягів еміграції українських громадян за кордон у 90-ті роки полягала у кризовому становищі на внутрішньому ринку праці та різкому падінні рівня життя населення.

Масова еміграція з України спричинюється такими обставинами:

•зростанням безробіття;

• величезною різницею в умовах життя і рівні заробітної плати в Україні і краї-нах Заходу;

• відсутністю перспектив професійного зростання для багатьох обдаро ваних лю-дей;

•економічною нестабільністю в країні і невизначеністю шляхів виходу з неї;

•гуманітарними мотивами;

• відсутністю безпеки громадян.

Аналіз сучасного стану внутрішнього ринку праці та рівня життя населення

України не дає підстав для сподівань на поліпшення економічної ситуації, збільшення обсягів виробництва, розширення пропорцій зайнятості, ре ального зростання за-робітної плати. Принаймні найближчим часом зупинити ескалацію труднощів, з яки-ми повсякденно стикаються всі верстви суспільства, навряд чи вдасться. Чинниками зниження рівня життя населення України є: загальна економічна криза; наявність формальної неоплачуваної зайнятості; значна чисельність безробітного населення, яке отримує мізерну допомогу від держави; невисокий рівень заробітної плати, осо-бливо в бюджетних організаціях, а також постійні та тривалі затримки її виплати: падіння курсу гривні; відтік грошей у тіньову економіку; систематичне зростання цін.