6. Актуалізується роль інформаційного ресурсу й інформаційних технологій. Очевидно, що в умовах НТП темпи росту інформації будуть випереджати ріст всіх інших елементів виробничого потенціалу.

     Таким чином, удосконалення структури потенціалу підприємства в остаточному підсумку означає економію живої й уречевленої праці, енергетичних і фінансових ресурсів, оскільки за допомогою меншої їх кількості (елементів потенціалу), але кращої якості можна задовольнити більшу за обсягом суспільну потребу.

     Місце і роль виробничого  потенціалу в суспільному виробництві

     У залежності від масштабів господарської системи розрізняють виробничий потенціал:

     -          народного господарства;

     -          галузі;

     -          регіону;

     -          підприємства (об'єднання).

     Потенціал народного господарства - виробничі ресурси, їхній обсяг, структура, технічний рівень і якість.

     Під виробничими ресурсами розуміються засоби виробництва, трудові і природні ресурси, залучені в економічний оборот.

     Потенціал підприємства країни, республіки - промисловий, сільськогосподарський потенціал, потенціал інших галузей виробничої сфери, будівельний потенціал.

     Потенціали  різних рівнів господарювання відрізняються  один від одного розмірами відокремлення  ресурсів, що, у свою чергу, визначаються такими особливостями виробничих систем, як масштабність, характер діяльності і ступінь замкнутості. Від цього залежить не тільки величина виробничого потенціалу, а й структура його ресурсів, а також динамічність останньої.

     Виходячи  з цього, народне господарство і  промисловість:

     1)         є великомасштабними господарськими системами з високим ступенем замкнутості;

     2)         вони володіють значною відтворювальною здатністю у ві-дношенні до всіх елементів виробничого потенціалу.

     На  відміну від розглянутих сфер підприємства і об'єднання мають:

     1)        значно менший масштаб діяльності;

     2)        їхня відтворювальна здатність обмежена відшкодуванням, відновленням і деяким розширенням основних фондів, а також відшкодуванням у встановлених межах робочої сили (підготовка робочих кадрів і підвищення їхньої кваліфікації);

     3)у  них істотно менше можливості  й у здійсненні науково-технічних  розробок, тому структура ресурсів виробничого потенціалу цього рівня керування буде набагато простішою.

     Потенціал промислового підприємства характеризує собою ресурси, що відокремилися в рамках основної господарської ланки, тому він менше потенціалу галузі і народного господарства і є їхнім складовим елементом як частина цілого.

     Перераховані  потенціали знаходяться між собою в пропорційній залежності, тому потенціал галузі визначається сумою потенціалів підприємств і об'єднань, які входять до неї, а потенціал народного господарства - сумою потенціалів галузей.

     Спостерігається процес взаємопроникнення потенціалів, «обмін» їх окремими складовими, що приводить до збільшення потенціалу кожної підсистеми.

     Моделі  потенціалів

     Поряд з цим виробничий потенціал взаємодіє з іншими потенціалами.

     Зокрема з економічним потенціалом, який є узагальнюючим показником, що характеризує розвиток продуктивних сил, у якому поєднані природні, виробничі, науково-технічні, соціально-політичні і культурні можливості суспільства.

     Економічний потенціал містить у собі виробничий потенціал сфери матеріального  виробництва, науково-технічний потенціал, що обумовлює розвиток науки і техніки, потенціал невиробничої сфери і потенціал інфраструктури.

     Як  бачимо, економічний потенціал - більш  широке і містке поняття, ніж виробничий потенціал.

     Таким чином, під економічним потенціалом  підприємства розуміється здатність  підприємства забезпечувати своє довгострокове функціонування і досягнення стратегічних цілей на основі використання системи наявних ресурсів.

     Відповідно  до даного визначення економічний потенціал  під-приємства розглядається в  довгостроковому періоді, тобто  він повинний мати здатність до зміни своїх характеристик під впливом зміни цілей підприємства.

     Основним  елементом, що визначає величину й умови  росту економічного потенціалу, є  виробничий потенціал. А сам виробничий потенціал є частина економічного потенціалу і відрізняється від останнього тим, що не включає у свою структуру економічні зв'язки, що цілком відносяться до виробничих відносин первинних ланок промисловості.

     Для формалізованої характеристики економічного потенціалу можна ґрунтуватися на бухгалтерській звітності, що являє собою деяку  модель комерційної організації.

     У цьому випадку виділяють дві  складові економічного поте-нціалу: майнове  положення організації (майновий потенціал) і її фінансове становище (фінансовий потенціал).

     Майнове положення характеризується величиною, складом і станом активів (насамперед довгострокових), якими володіє і розпоряджається організація. Воно змінюється з часом за рахунок різних факторів, головними з яких є досягнуті за минулий період фінансові результати.

     Досить  докладна характеристика майнового положення в динаміці наводиться в активі балансу, а також у супутніх звітних формах.

     Слід  зазначити, що при аналізі майнового  положення мається на увазі не предметно-матеріальна або функціональна його характеристика (це сфера лінійних керівників, а не аналітиків), а грошова оцінка, що дозволяє робити висновки про оптимальність, можливість і доцільність вкладення фінансових ресурсів в активи підприємства.

     Фінансове становище визначається:

     -          досягнутими за звітний період фінансовими результатами;

     -          деякими активними і пасивними статтями балансу, а також співвідношенням між ними.

     Характеристика  фінансового становища може бути виконана з позиції як короткострокової, так і довгострокової перспективи. У першому випадку говорять про ліквідність і платоспроможність фірми, у другому - про її фінансову стійкість.

     Обидві  сторони економічного потенціалу фірми взаємозалежні — нераціональна структура майна, його неякісний склад можуть призвести до погіршення фінансового становища. I навпаки: невиправдане заморожування засобів у виробничих запасах або дебіторській заборгованості може позначитися на своєчасності поточних платежів, а невиправданий ріст позикових засобів — привести до необхідності зменшити майно комерційної організації для розрахунків із кредиторами.

     Науково-технічний потенціал — сукупність трудових, технічних, матеріальних, інформаційних ресурсів, а також ресурсів організації і керування, що відповідають вимогам кожного даного етапу науково-технічного розвитку.

     Це  сукупність накопичених знань (інформації) або тезауруса; кадрів, що володіють цими знаннями, поповнюють їхній запас і застосовують у практичних цілях; матеріально-технічної бази, інформаційного забезпечення й організаційних факторів, що виступають як умови перетворення знань у продуктивну силу, їхнього використання для вирішення конкретних технічних, економічних і соціальних задач.

     Можна говорити про наявність прямого  зв'язку між науково-технічним і  виробничим потенціалами, що полягає  в спільному використанні визначеної частини ресурсів.

     Тому  характеристики елементів виробничого потенціалу залежать від параметрів науково-технічного потенціалу, а сама величина виробничого потенціалу у числі інших факторів визначається і розмірами останнього (тобто науково-технічного потенціалу). Таким чином, між виробничим і науково-технічним потенціалами існує діалектична причинно-наслідкова залежність.

     Потенціал підприємства є матеріальною передумовою прискорення науково-технічного прогресу. 3 іншого боку, чим вище техніко-економічний рівень елементів потенціалу і ступінь їхнього використання, тим могутніше матеріально-технічна база НТП.

     Отже  НТП і потенціал підприємства взаємно удосконалюють і розвивають один одного.

     Функціональний (організаційний) потенціал - сукупність ресурсів організації і керування, технічних та інформаційних ресурсів, що відповідають вимогам кожного етапу удосконалення організаційно-виробничої структури підприємства.

     Виробничий  потенціал прямо пов'язаний з темпами соціально- економічного розвитку. Поліпшення його використання сприяє зростанню виробництва інвестиційних ресурсів і товарів народного споживання при тих самих витратах суспільної праці. А якісні його характеристики визначають ступінь задоволення матеріальних і духовних потреб суспільства й саму якість економічного і соціального росту.

     Погіршення  використання потенціалу підприємства підвищує одноразові вкладення і  поточні витрати на кожну грошову одиницю приросту національного доходу, оскільки для забезпечення стабільних темпів росту економіки необхідно відволікати частину національного доходу на нарощування виробничого потенціалу для компенсації його віддачі, що знижується.

     Таким чином, зниження рівня використання потенціалу підприємства прямо зменшує потенціал соціально-економічного розвитку суспільства.

     3 погляду стратегічного керування: потенціал підприємства формується на основі системи зобов'язань, що дозволяє скористатися сприятливими можливостями, тобто

     потенціал = зобов'язання + альтернативні можливості.

     Таким чином, «ключовою» для організації  може бути тільки така діяльність, яку вона зможе виконувати дешевше, ефективніше і якісніше, ніж конкуренти. Таким чином, це діяльність, у якій організація має найвищий потенціал. Потенціал компанії визначає, якою діяльністю вона зможе займатися успішно, і від якої діяльності вона повинна відмовитися. 

     Потенціал підприємства визначає діапазон альтернативних можливостей, що може використовувати  підприємство. Однак для ухвалення  рішення про їхнє використання необхідно визначити, чи приведуть прийняті зобов'язання до збільшення готівки. Після прийняття цих рішень необхідно контролювати й аналізувати наслідки (позитивні або негативні). Тим самим створюються умови для подальшого нарощування потенціалу.

     Стратегічний  потенціал фірми

     Основним  принципом виділення елементів стратегічного потенціалу фірми для стратегічного керування потенціалом є оцінка можливостей досягнення стратегічних цілей виробничої системи, що з'являються при використанні даного елемента системи.

     Отже  елементами стратегічного потенціалу фірми повинні бути визнані не матеріалізовані засоби виробництва, предмети праці, категорії працівників, а ті можливості досягнення стратегічних цілей виробничої системи, що відкриваються при використанні цих засобів, предметів і категорій.

     Такі  можливості одержали назву стратегічних ресурсів виробничої системи (потенціалу підприємства).

     Сформулюємо поняття потенціалу підприємства як об'єкта стратегічного керування.

     Потенціал підприємства, як об'єкт стратегічного керування, являє собою сукупність інформаційних об'єктів, що характеризують склад певним чином організованих і керованих ресурсів, здатних забезпечити в стратегічній перспективі виконання фірмою обраної місії.

     Граничні  можливості фірми вирішувати цю задачу в тих або інших умовах зовнішнього  середовища називаються стратегічним потенціалом фірми.

     Ресурси - це можливості для досягнення цілей, які визначаються потенціалом. А потенціал - це система, для якої актуальні дві закономірності: комунікативності та еквіфінальності. Наслідком першої є вплив зовнішнього середовища на вибір цілей і засобів їхнього досягнення. Наслідком другої - вплив умов внутрішнього середовища на граничні можливості виробничого потенціалу.