Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ і НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ  ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з навчальної дисципліни "Економіка підприємства"

Тема:

Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства.

 

1.1 Основні напрямки підвищення  ефективності використання основних  виробничих фондів

1.2 Спрацювання, амортизація і відтворення основних фондів

1.3 Показники та фактори ефективного використання основних фондів

 

РОЗДІЛ 2. Оцінка економічної ефективності використання і відтворення основних фондів на підприємстві

 

2.1. Загальна організаційно-економічна  характеристика діяльності підприємства ВАТ "Кiровоградгаз"

2.2 Структура і якісний  склад основних фондів підприємства  та джерела фінансування їхнього  відтворення

 

РОЗДІЛ 3. Економічне обґрунтування вибору напрямів і шляхів підвищення ефективності використання основних фондів підприємства в сучасних умовах господарювання

 

3.1. Відтворення основних  фондів як спосіб якісного  оновлення їхнього складу та  структури

3.2 Оцінка економічної  ефективності пропонованих рішень.

 

ВИСНОВКИ

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Ця курсова робота передбачає викладення результатів дослідження економічної ефективності використання основних виробничих фондів і шляхи її підвищення на підприємстві ВАТ "Кiровоградгаз" за допомогою комплексу методів, що вивчаються в курсі "Економіка підприємства".

Проведення дослідження економічної ефективності використання основних виробничих фондів і шляхів її підвищення є надзвичайно актуальним. Адже підприємство не маючи достатнього забезпечення основними виробничими фондами не зможе працювати й далі виробляти конкурентоспроможну продукцію. Застарілість та значна зношеність основних виробничих фондів призводить до зменшення обсягів виробництва, погіршення якості виробленої продукції і, як наслідок, є однією з причин зниження рентабельності підприємства.

Мета курсової роботи ― дослідити діяльність підприємства ВАТ "Кiровоградгаз" та рівень економічної ефективності використання його основних виробничих фондів за період з 2010 по 2012 роки та визначити шляхи підвищення ефективності використання.

Об’єктом дослідження виступають процеси виробничої діяльності ВАТ "Кiровоградгаз" у 2010-2012 роках.

Предметом дослідження є теоретичні, концептуальні і методичні положення щодо економічного дослідження ефективності використання основних виробничих фондів на підприємстві.

Задачі, які необхідно розв’язати в ході статистичного дослідження:

• розглянути класифікацію та структуру основних фондів підприємства;
• зробити загальну характеристику процесів спрацювання, нарахування амортизації і відтворення основних фондів;
• охарактеризувати показники та фактори ефективності використання основних фондів;
• оцінити економічну ефективність використання і відтворення основних фондів на підприємстві;
• розробити економічне обґрунтування вибору напрямів і шляхів підвищення ефективності використання основних фондів підприємства в сучасних умовах господарювання.

У роботі присутні такі методи (прийоми) економічного аналізу, як: групування; порівняння; темп зростання; абсолютне і відносне відхилення; економічне обґрунтування заходів з підвищення ефективності використання основних фондів.

Основним інформаційним джерелом, яке було використане для дослідження ефективності надання послуг, є фінансова звітність підприємства за період з 2010 по 2012 роки.

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства.

 

1.1 Основні напрямки  підвищення ефективності використання  основних виробничих фондів

 

Сьогодні одним з найбільш актуальних завдань, що стоять перед сучасним підприємством, яке має в своєму розпорядженні складне дороге в обслуговуванні обладнання, є необхідність забезпечення його безпеки та одночасно економічної ефективної роботи. Важливим моментом при вирішенні цього завдання стає впровадження систем управління виробничими фондами та активами підприємства, що складають невід’ємну частину виробничого процесу та дозволяють збільшувати виробничу потужність підприємства за рахунок використання сучасних інформаційних технологій, не вдаючись до закупівель нового обладнання. Управління основними фондами - це управлінська методологія, основною метою якої є підтримання робочої готовності виробничих активів за рахунок оптимізації технічного обслуговування, ремонтів, матеріально-технічного забезпечення та використання трудових ресурсів .

Підвищення ефективності використання основних засобів підприємств є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.

Основні засоби – це матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності підприємства понад один календарний рік з початку введення їх в експлуатацію, а також предмети вартістю за одиницю понад 2500 гривень (за ціною придбання).

Основні засоби підприємства включають основні виробничі засоби й невиробничі основні засоби.

Для забезпечення своєї діяльності кожне підприємство повинно мати в наявності не сукупність основних засобів, а таку їх кількість і в такому складі, як цього вимагає організація процесу виробництва. Основні засоби підприємства періодично оновлюються, поповнюються і вибувають із експлуатації.

Конкретними формами основного капіталу на підприємстві є основні засоби, нематеріальні активи, фінансові інвестиції (рис. 1.1).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 1.1 – Склад основного капіталу (необоротних активів)

 

Структура основних фондів – це розподіл основних фондів за видами (групами), відображений у процентах від їх загальної вартості по підприємству, галузі або житлово-комунальному господарству в цілому. Структура основних фондів відображає особливості галузі й конкретного підприємства, рівень матеріально-технічної бази виробництва. Зміна структури за певні проміжки часу дає уявлення про динаміку якісних змін основних фондів, про технічний рівень виробництва. Наприклад, збільшення питомої ваги машин, обладнання та інших елементів активної частини основних фондів підприємства сприяє зростанню випуску продукції (надання послуг) на кожну 1 грн. основних фондів.

Найважливішим чинником, що характеризує галузеву структуру основних фондів підприємства, слід вважати техніко-економічні особливості, що обумовлюють певні поєднання натурально-речових елементів, необхідних для здійснення виробничо-експлуатаційної діяльності.

Для визначення ступеня використання основних фондів підприємства або галузі в цілому, вивчення їх структури в порівнянні з іншими галузями, для нарахування амортизаційних відрахувань та ін. основні фонди оцінюють у грошовій (вартісній) формі.

 

1.2. Спрацювання, амортизація і відтворення основних фондів

 

Для основних фондів характерні збереження натуральної форми і поступове спрацювання. Економічний зміст зносу полягає у втрачанні основними фондами своєї споживної вартості та вартості.

Розрізняють два види зносу основних фондів:

• фізичний;
• моральний.

Фізичний знос – втрата основними фондами технічних властивостей та характеристик в результаті експлуатації, атмосферних явищ, умов зберігання та використання.

Моральний знос – втрата вартості основних фондів до моменту фізичного зносу під впливом запровадження результатів науково-технічного прогресу. Він буває І-го та ІІ-го родів.

Технологічний знос – втрата вартості внаслідок здешевлення відтворення таких самих машин, тобто коли нові машини такої конструкції можуть бути придбані дешевше, ніж ті, що встановлені на підприємстві.

Функціональний знос – втрата вартості діючих фізично придатних машин внаслідок того, що випущено нові, кращі, більш потужні.

Соціальний знос – втрата споживчої вартості основних фондів внаслідок незадоволення умов безпеки праці та ергономічності (зручність робочого місця).

Екологічний знос – втрата споживчої вартості внаслідок невідповідності умовам екологічної безпеки.

Наслідки морального зносу можна усунути :

• модернізацією устаткування;
• реконструкцією (функціональний знос);
• скороченням термінів використання основних фондів;
• підвищенням інтенсивності експлуатації (технологічний знос).

Необхідною умовою відновлення засобів праці в натурі є поступове відшкодування їхньої вартості, яке здійснюється через амортизаційні відрахування (амортизацію).

Амортизація основних фондів – процес перенесення вартості основних фондів на вартість новоствореної продукції з метою нагромадження коштів для їх відновлення.

Норма амортизації – показник, який показує частку вартості основних фондів, яку щорічно переносять засоби праці на новостворену продукцію і розраховується відношенням річної суми амортизації до вартості основних фондів.

Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та кращого використання діючих основних фондів підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого – дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації й витрат на обслуговування виробництва та його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість.

Загалом прийнято розрізняти просте та розширене відтворення. Просте відтворення основних засобів здійснюється в тому самому обсязі, коли відбувається заміна окремих зношених частин основних засобів або заміна старого устаткування на аналогічне, тобто тоді, коли постійно відновлюється попередня виробнича потужність.

Розширене відтворення передбачає кількісне та якісне збільшення діючих основних засобів або придбання нових основних засобів, які забезпечують вищий рівень продуктивності устаткування. Просте відтворення завжди є складовою розширеного відтворення.

Здійснення розширеного відтворення в промисловості передбачає систематичне використання певної частини доходу на збільшення обсягів виробництва. При цьому не тільки відшкодовуються матеріальні блага, але і створюються нові засоби виробництва, предмети споживання, що є матеріальною основою розширеного відтворення. Відтворення фондів – це безперервне їх відновлення, яке забезпечує постійне повторення процесу виробництва. У ході відтворення фондів відновлюються і розвиваються їхні складові елементи як за натуральною формою, так і за вартістю, змінюється структура фондів і одночасно відбувається відновлення та розвиток їх як економічного відношення.

Процес відтворення основних фондів потребує формування стратегії оновлення основних фондів. Формування стратегії відтворення основних виробничих фондів на промислових підприємствах можна подати у вигляді певної послідовності етапів  (рис. 1.2).

 

 

Рисунок 1.2. Основні формування стратегії оновлення основних виробничих фондів

 

Перший етап є початковим етапом формування стратегії та передбачає визначення виробничої потреби в оновленні основних засобів. Він полягає в проведенні аналізу стану і структури наявних виробничих засобів, результати якого дають можливість виявлення системи пріоритетів в оновленні конкретних видів і номенклатурних одиниць активної частини основних засобів.

На другому етапі необхідно здійснити оцінку ефективності оновлення основних засобів з допомогою системи показників та її техніко-економічне обґрунтування, де ефективність розглядається як потенційно корисна віддача від заходів, спрямованих на оновлення основних засобів.

Третій етап передбачає аналіз структури фінансових ресурсів на оновлення основних засобів. Формування та оцінка фінансових ресурсів, пов’язаних з оновленням основних виробничих фондів є важливим складовим елементом етапів стратегії оновлення. Розробка такої стратегії покликана забезпечити фінансування заходів, спрямованих на оновлення основних фондів у передбаченому обсязі. Стратегія оновлення повинна включати оцінку як зовнішніх, так і внутрішніх фінансових джерел. До внутрішніх фінансових ресурсів відносять амортизаційні відрахування, нерозподілений прибуток, страхова сума відшкодувань збитків, пов’язаних з втратою майна, а також суми, отримані від продажу основних засобів. До зовнішніх фінансових ресурсів, необхідних для оновлення, відносяться довгострокові позички, які можна залучити у вигляді кредиту або лізингу, та кошти іноземних інвесторів. Проте сучасні умови господарювання обумовлюють необхідність розробки на підприємствах механізму формування власних фінансових ресурсів, спрямованих на оновлення основних виробничих фондів. Зокрема для вирішення даної проблеми пропонується формування спеціального фонду оновлення основних фондів за рахунок відрахувань, які відносяться на собівартість продукції. Об’єктами відрахувань можуть бути обсяг реалізації продукції, фонд оплати праці, відсоток відрахувань повинен визначатися самим підприємством та може різнитися в залежності від конкретних виробничих ситуацій.