Особливості діяльності підприємства в різних стадіях життєвого циклу

>КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Менеджмент»

на тему: «Особливості діяльності підприємства в різних стадіях життєвого циклу»

 

>ОГЛАВЛЕНИЕ

ЗАПРОВАДЖЕННЯ

1.ПОНЯТИЕЖИЗНЕННОГО ЦИКЛУ

1.1 Основна концепція життєвого  циклу підприємства

2.1 Методики вивчення життєвого  циклу організації

2. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ  ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА НА РІЗНИХ СТАДІЯХЖИЗНЕННОГО ЦИКЛУ

2.1 Аналіз стадій життєвого  циклу

2.2 Стадії становлення  і зростання

2.3 Етап зрілості і спаду

>ЗАКЛЮЧЕНИЕ

СПИСОКИСПОЛЬЗОВАННЫХИСТОЧНИКОВ  

 

 

ЗАПРОВАДЖЕННЯ

Організації зароджуються, розвиваються, домагаються успіхів, слабшають і наприкінці кінців, припиняють своє існування. Небагато хто з них існують як довго, жодна не не змінювалась. Нові організації формуються щодня. У той самий час щодня сотні організацій ліквідуються назавжди. Вміючи адаптуватися – процвітають, негнучкі – зникають. Якісь організації розвиваються від інших і робить свою справу краще, ніж інші.

Актуальність роботи пояснюється  лише тим, у сучасному бізнесі  успішний менеджер має чітко орієнтуватися  у навколишньому світу і своєчасно реагувати на яка складається ситуацію. Вочевидь, питання управління життєвим циклом ставляться до стратегічним завданням. Не знаючи, який стадії розвитку перебуває підприємство, керівник підприємства зможе розробити вірну стратегію, зможе оцінити, наскільки ухвалений стиль керівництва відповідає цього етапу. Ці знання мають велику практичну цінність незалежно від цього, є ви менеджером державного, приватного чи (особливо) свою власну підприємства.

Саме тому поширене поняття  життєвого циклу організації, як передбачуваних змін з певною послідовністю станів протягом часу. Застосовуючи поняття життєвого циклу, можна побачити, що є чіткі етапи, якими проходять організації, І що переходи від однієї етапи до іншому є передбачуваними, а чи не випадковими.

Концепції життєвого циклу  приділено досить велику увагу літературі, ми розглянемо літературні джерела  главі 1.

Економісти, зазвичай, розглядають  підприємство, як суб'єкт господарювання, що у процесі функціонування проходить ряд стадій: створення, зростання, зрілість і спад. На етапі зростання іноді виділяють дитинство і юність. Після стадією спаду може відбутися ліквідація чи відродження внаслідок реорганізації.

Метою роботи є підставою вивчення особливостей діяльності підприємства в різних стадіях життєвого циклу.

У нашій роботі основну увагу ми приділимо особливостям управління організацією в аспекті його економічну ефективність виходячи з показників економічну ефективність.

Досягнення мети було поставлено такі:

· розглянути різні погляди на концепцію життєвого циклу організації;

· докладно проаналізувати особливості управлінської діяльності підприємства за оцінкою ефективність його роботи діяльності в різних стадіях життєвого циклу.

 

1.ПОНЯТИЕЖИЗНЕННОГО ЦИКЛУ  

 

1.1 Основна концепція  життєвого циклу підприємства

Життєвий цикл організації  безпосередньо пов'язані з життєвим циклом продукції. Сучасні концепції життєвого циклу запозичено з вивчення еволюції товару: задум й розробка концепції, масове виробництво, момент ліквідації коштів виробництва цієї товару. Концепції життєвого циклу приділяється велика увагу літератури з вивченню ринку. Життєвий цикл використовується до пояснень того, як продукт проходить через етапи народження, зростання, зрілості й занепаду. Організації мають деякі виняткові характеристики, які прагнуть певної модифікації поняття життєвого циклу.

Більшість авторів пропонують такий варіант розподілу життєвого  циклу організації на відповідні часові відрізки.

1. Етап підприємництва. Організація перебуває на стадії становлення, формується життєвий цикл продукції. Цілі є ще нечіткими, творчий процес протікає вільно, просування до наступного етапу вимагає стабільного забезпечення ресурсами.

2. Етап колективності.  Розвиваються інноваційні процеси  попереднього етапу, формується місія організації. Комунікації і структура у межах організації залишаються, по суті, неформальними. Члени організації витрачають чимало часу в розвитку механічних контактів, і демонструють високі зобов'язання.

З. Етап формалізації та управління. Структура організації стабілізується, вводяться правила, визначаються процедури. Наголос робиться на ефективність інновацій  і стабільність. Органи з вироблення і сприяють прийняттю рішень стають провідними компонентами організації. Зростає роль вищого керівного ланки організації, процес прийняття рішень стає зваженішим, консервативним. Ролі уточнені в такий спосіб, що вибуття тих чи інших членів організації бракує серйозній небезпеці.

4. Етап вироблення структури.  Організація збільшує випускати  продукцію і розширює ринок  надання послуг. Керівники виявляють  нові можливості розвитку. Організаційна  структура стає більш комплексної  та відпрацьованої. Механізм прийняття  рішень децентралізований.

5. Етап занепаду. Через  війну конкуренції,сокращающегося ринку організація стикається з зменшенням попиту своєї продукції або ж послуги. Керівники шукають шляху утримання та використання нових можливостей. Збільшується потреба у працівників, особливо найцінніших спеціальностей. Кількість конфліктів нерідко збільшується. До керівництва приходять нові люди,предпринимающие спроби стримати тенденцію до занепаду. Механізм вироблення та прийняття рішень централізовано. 

 

2.1 Методики вивчення  життєвого циклу організації

Відповідно до У.Акулову  методологічна основа циклу –  теорія здобуття рівноваги комплексу  з середовищем.Методологический принцип, лежить у основі вивчення життєвого циклу економічних організацій полягає у здобутті економічним суб'єктом динамічного рівноваги і з довкіллям (тут і тип провідною економічної організації, який зумовлює конкретну комбінацію ринку, контрактну систему й стосунку внутрішньофірмової ієрархії, й інші неекономічні складові довкілля, у якій функціонує економічний суб'єкт), і з м'якою внутрішньою середовищем організації (параметри, поставлені менеджерами: фірмова ідеологія, структура, фірмова стратегія, корпоративна культура, управління персоналом,внутрифирменний облік і фінансові потоки, витрати й т. буд.).

Саме динамічного характеру  рівноваги робить організаційну структуру стійкою, дає можливість існувати в часі та просторі. Якщо виникає стійконеравновесное стан, це може лише одне – процес руйнації фірми і його наступнуликвидацию[1].

Головний висновок, фірма, підприємство, організація – це реально існуюче, але минуще і «смертне» освіту, яке функціонує непросто у часі, але у певних часових межах. Ці час проведення можуть «стискатися» і «розтягуватися» залежно від конкретного тимчасового інтервалу (періоду), у якому існує певна фірма (від днів і місяців до десятків і навіть сотень років).

Принциповою є т.зв. «виделка», що у четвертоїфазе.[2] Якщо фірма  працює успішно, це відбувається перехід  у нова якість (укрупнення бізнесу  в різний спосіб), якщо діяльністьнеуспешна – то перехід у фазу відмирання. У фінансовому циклі успішна діяльність – це реалізація нового інвестиційного проекту (укрупнення масштабів бізнесу), невдала діяльність – прямий шлях у напрямі компанії.

Життєвий цикл економічної  організації пов'язані з економічним циклом організації. Виходячи з цього, фази життєвого циклу фірми можна описувати з допомогою динаміки обсяги виробництва. Досягнення рівноваги фірми – того обсягу виробництва, коли прибуток стає максимальної – прямий шлях переходити у нову фазу.Нерешение цієї проблеми – спрямування напрямі помирання економічноїорганизации.[3]

Навіть найбільш успішні  фірми, «живуть» довго, що неспроможні  похвалитися, що кожного життєвого  циклу вони ставали крупніша, які бізнес росте. Великі компанії найстійкіші проти дрібними, мають менше ресурсів. Періоди, пов'язані із отриманням збитків, є винятками у тому «життя». Головне їм – отримання прибутку на остаточному підсумку, т. е. за період життєвого циклу (сьогоднішні збитки можна задовольнити попередніми прибутками та накопиченим у роки циклах капіталом).

Про.Лавизина у своїх працях постаралася осмислити соціальну природу організації та розглянути можливості управління життєвим циклом, керуючи соціальної компонентом організації.

Вона запропонувала концепцію  типізації етапів життєвого циклу, спираючись на біологічні підходи і виділяючи стадії «становлення», «розвитку», «зрілості» і «старості» за критеріями освоєння організацією за ринковою ніші (аналогічно екологічної ніші) й рівнем «внутрішньовидовий» конкуренції у ній. Такий підхід до проблеми дає низку інших об'єктивних критеріїв, дозволяють ідентифікувати стадії еволюції організації. Однак концепцію, запропонована Про.Лавизиной, не привносить принципових змін - у саму парадигму життєвого циклу, за якою розвиток є схематичне послідовність станів організації, поділюваних моментами трансформації, що дозволяє виділяти різні періоди у її розвитку. Інакше кажучи, головний фокус дослідження, у більшості праць, присвячених життєвим циклам – характер еволюційних змін, кількість стадій, їх особливості і тривалість.

Життєвий цикл організації («онтогенез») відбиває її еволюцію («філогенез») від задуму до зникнення організації, як окремої сутності. Вочевидь, питання  управління життєвим циклом ставляться до стратегічним завданням. Однак у явному вигляді це завдання звичайно формулюється. Йдеться звичайно або про розвиток організації, або про реформування. Розвиток, означає «спрямування напрямі стадії «розвитку» чи «зрілості», а реорганізація – спроба перейти з стадії «старості» до стадії «розвитку».

На думку іншої групи  вчених теорія життєвого циклу організації  потребує сьогодні у серйозному перегляді  зсистемно-интеграционних позицій, дозволяють отримати як запитання як і чому еволюціонує організація, а й  що зазнає змін. На думку, розуміння  організації, як системи аксіома  сучасної управлінської теорії. Проте  за розробці еволюційних підходів принцип системності не реалізується у повною мірою. Організація в теоріях життєвих циклів постає як умовно первинний елемент аналізу, динаміка її внутрішньої структури системно не вивчається. Нині можна казати про ряді підходів, цілеспрямовано досліджують трансформацію окремих складових внутрішнього середовища організації з часом.Процессний, і системний підходи до управління організацією передбачають, організація складається з людей. Наприклад, впроцессном підході кожен процес управління містить у собі соціальному аспекті. А людство, складові організацію, розглядаються як необхідні атрибути чи ресурси процесів. У результаті розробки концепції управління організацією соціальна компонента організації явно розглядається або враховується лише процесу мотивації. Зазначимо дослідження Р.Минцберга, присвячені організаційним структурам, модель еволюції організаційних здібностей До.Кристенсена, концепцію еволюції культури та лідерства Еге.Шейна.

>Хмелькова Н.В., Попов  Є.В. розробили т.зв. модель життєвого  циклу організаційної рутини: взаємодія  організаційних рутин, що є  різних стадіях життєвого циклу. Зсистемно-интеграционной погляду організаційні зміни реалізуються як трансформація всієї багатошарової піраміди внутрішнього середовища організації у цілому, за умови, кожен рівень має власну швидкістьпреобразований.[4]

 

2. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ  ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА НА РІЗНИХ СТАДІЯХЖИЗНЕННОГО ЦИКЛУ

2.1 Аналіз стадій  життєвого циклу

В кожній стадії життєвого  циклу в підприємства виникають конкретні потреби, як фінансового, і нефінансового характеру. Чимало їх ми залишаються постійними протягом усього життєвого циклу підприємства, але зміни кон'юнктури призводять до модифікації більшості їх, відповідно змінюються, й шляхи вирішення фінансових і нефінансових проблем. Однією із завдань справжньої роботи є підставою розгляд фінансових питань, що найбільше хвилюють менеджерів протягом усього шляхів розвитку підприємства.

Стан ефективно функціонуючого підприємства немає саме собою, а, виникнувши, неспроможна існувати вічно. Це пов'язано з постійним зміною зовнішньою і внутрішньою середовища фірми. Підприємство як фінансово-економічний механізм існує певна життєвий цикл, оскільки і кожну систему має граничними можливостями, обмежують її подальшого існування у початковому вигляді, певним періодом часу. Тривалість життєвого циклу підприємства щодо різноманітних країн і галузей буде різною, тим щонайменше, характер кривою всім підприємств однаковий. Крива життєвого циклу складається з окремих ділянок, кожен із яких описує залежність підприємства від зовнішніх і управління внутрішніх умов, що виникають у той чи інший час.

Завданням керівництва підприємства є визначення моменту проведення комплексу заходів із збільшення ефективність його роботи діяльності, зі урахуванням організаційно-економічних особливостей етапу життєвого циклу.

На всіх стадіях життєвого циклу підприємства важлива ефективність своєї діяльності. Ефективність функціонування будь-якого підприємства залежить від його здатності приносити необхідну прибуток. Підвищення ефективності є вирішальним матеріальним чинником реалізації вищої школи й кінцевої мети виробництва.

У сучасному економічної  літературі є чимало різних методик оцінки ефективності. Їх аналіз може призвести до відбору оптимального кількості показників, які найточніше відображатимуть ефективність діяльності підприємства. Загальна ефективність представлена сукупністю показників, характеризуючих оцінку підприємств певному етапі життєвогоцикла.[5]

У разі ринкової економіки, однією з найважливіших елементів  у системі керування підприємства, є аналіз фінансово-економічного стану, оскільки вона дає змоги виявити проблемні боку у діяльності підприємства міста і визначити шляхи розв'язання.