Організація і техніка експортно-імпортних операцій на міжнародних аукціонах

Зміст

1. Види міжнародних зустрічних комерційних угод…………………………3

1.1. Товарообмінні операції……………………………………………………..3

1.2. Зустрічні  закупки………………………………………………………….....3

1.3. Компенсаційні  угоди…………………………………………………………4

1.4. Крупномасштабні  операції на компенсаційній основі…………………….5

1.5. Операції  на давальницькій сировині………………………………………..6

1.6. Викуп застарілої  продукції…………………………………………………..7

1.7. Поставки  на комплектацію…………………………………………………..8

2.Організація  і техніка експортно-імпортних  операцій на міжнародних аукціонах…………………………………………………………………………..8

2.1. Міжнародні  аукціони. Основні центри аукціонної  торгівлі……………….8

2.2. Техніка проведення  міжнародних аукціонів……………………………...10

2.3. Способи проведення  аукціонів…………………………………………….10

2.4. Розрахунок  за аукціонним торгом…………………………………………10

2.5. Організаційні  форми міжнародної аукціонної торгівлі…………………..11

3. Задача…………………………………………………………………………..12

Список використаної літератури…………………………………………………. 
 
 

1. Види міжнародних зустрічних комерційних угод.

1.1. Товарообмінні операції.

Бартерна операція (barter transaction) – це операція по обміну певної кількості товару одного або різних видів на еквівалентну за вартістю кількість іншого товару або товарів. 
Таким чином, бартерна операція не припускає жодних грошових розрахунків між контрагентами. В бартерній угоді встановлюються або кількість товарів, що постачаються взаємно, або визначається сума, на яку сторони зобов’язуються поставити товар. Перевага даної операції перед операцією купівлі-продажу в тому, що для її здійснення не потрібна валюта, і сторони не вдаються до посередництва банків.  
Сторони при погодженні обсягу поставок оперують цінами і ведуть по них переговори, вказівка цін у самому тексті контракту потрібна тільки для того, щоб митні органи могли визначити розміри митних зборів і для статистики зовнішньої торгівлі.

1.2. Зустрічні закупки.

Зустрічні закупівлі  означають зобов'язання експортера закупити на певну суму товару у країні імпортера. Техніка здійснення таких операцій полягає в наступному. Припустимо, імпортер з Білорусі закуповує в Італії якесь обладнання або інші товари на значну суму, тоді в процесі переговорів після погодження ціни товару імпортер ставить обов'язковою умовою контракту закупівлю експортером товару в його країні на певну суму. При цьому товари можуть бути будь-які, не обов'язково стосовно до предмета даної угоди. Більш того, в період переговорів сторони можуть і не знати, які конкретно товари імпортер може запропонувати і що експортер може закупити. Для імпортера важливо записати цю обставину в контракт з тим, щоб шляхом зустрічної закупівлі зберегти частину валюти у своїй країні. Експортер, будучи зацікавлений в реалізації своєї продукції, звичайно погоджується з таким записом у контракті. 
Предметом переговорів, і звичайно дуже завзятих, є визначення обсягу таких закупівель, що фіксується в контракті «від його загальної суми». Добре, якщо цей обсяг складе 40%, але навіть якщо він буде усього 10%, то при більших обсягах поставок по імпорту економія валюти для Бєларусі буде значною. Визначивши обсяг зустрічних закупівлі, сторони записують в умовах контракту, що експортер на протязі, наприклад, 12 місяців з дати підписання контракту підпише імпортні контракти з контрагентами в Бєларусі на закупівлю товарів (не, вказуючи яких) на певну суму. Після підписання контракту білоруський імпортер, попередньо з'ясувавши зацікавленість італійської фірми-експортера в тих або інших товарах, починає пошук цих товарів в своїй країні й організує вислання пропозицій контрагенту в Італію. Пропозиції можуть висилатися будь-якими фірмами в Бєларусі, рівно як і контракти на поставку товарів по них в Італію можуть підписувати будь-які італійські фірми, яких зможуть привернути італійський експортер і зацікавити білоруський товар. Ряд країн південно-східної Азії законодавчим шляхом встановили обов'язковість зустрічних закупівель при імпорті в ці країни. Розповсюдження зустрічних закупівель зараз набирає все більшу чинність, особливо в країнах, що розвиваються.

1.3. Компенсаційні угоди.

Компенсаційні операції відрізняються від бартерних  тим, що відбувається обмін декількома товарами з кожної сторони. З компенсаційними  угодами пов'язано поняття «неконвертоване  сальдо». Наприклад: різниця між  сумами товарів, що поставляються датською фірмою російській, складе 1000 доларів. Ця різниця і називається неконвертованим  сальдо, що складає борг російської фірми датському партнеру. Однак  перерахувати його в Данію російська  фірма не може, бо це не зумовлене  контрактом. Датська фірма може використати  ці гроші тільки в Росії, тому вони і називаються неконвертованим  сальдо. Використовуватися ці гроші  можуть на рекламу, представницькі витрати, оплату відряджень і, нарешті, на покупку будь-яких інших товарів у Росії.  
Механізм здійснення компенсаційних угод зводиться до наступного: 
- Кожний контрагент готує два списка товару: в одному перераховуються товар, що він хотів би продати, а в іншому - що купити; 
- Зустрічаючись, контрагенти обговорюють номенклатуру товару, і в результаті уточнюються два списка: в першому вказуються товар, що поставляються датською фірмою, а в другому - що поставляються російської; 
- Погодивши перелік товару, сторони-контрагенти переходять до погодження цін по кожній позиції списків; 
- Погодивши ціни й інші умови поставки, сторони підписують контракт з двома додатками: один додаток - це перелік товару, що поставляються в Росію, інший - що поставляються в Данію. В додатках вказуються ціни по кожному найменуванню товару, а в тексті контракту - загальні суми взаємних поставок.

1.4. Крупномасштабні  операції на компенсаційній  основі.

В останній час  отримали розвиток крупномасштабні  операції на компенсаційній основі. Суть таких операцій у тому, що одна країна, використовуючи обладнання і технологію іншої країни, будує на своїй території  промисловий об'єкт, продукцією якого  і буде розраховуватися за поставлене обладнання і технологію. Від звичайної  компенсаційної операції, описаної вище, крупномасштабні операції відрізняються  наступним: 
- Компенсаційні операції звичайно незначні по сумі, в той час як крупномасштабні операції обчислюються сотнями тисяч, а, то і мільйонами доларів; 
- Крупномасштабна операція здійснюється на умовах кредиту, причому довгострокового і на крупні суми, а тому для її здійснення привертаються крупні банки; 
- Підписання угоди про крупномасштабну операцію звичайно здійснюється на основі угоди між країнами на урядовому рівні; 
- Крупномасштабні операції носять звичайно довгостроковий характер (до 10 років і більше). 
Техніка здійснення крупномасштабної операції на компенсаційній основі така: 
- відповідні урядові органи двох країн підписують угоду про будівництво в Україні промислового об'єкта на компенсаційній основі; 
- замовник з України підписує угоду з постачальником із Франції про здійснення крупномасштабної операції на компенсаційній основі з вказівкою зобов'язань продавця кожної зі сторін і порядку їх виконання; 
- сторони підписують контракт на поставку обладнання із Франції в Україну для об'єкту, що будується; 
- постачальник здійснює поставку обладнання на Україну; 
- сторони підписують контракт на поставку у Францію продукції, що випускається новим побудованим об'єктом, в рахунок погашення кредиту за поставлене обладнання; 
- українська сторона поставляє продукцію у Францію. 
Складність здійснення крупномасштабної операції полягає в тому, що сторони повинні чітко виконувати свої зобов'язання продавця по умовам, записаним в угоді. 
1.5. Операції на давальницькій сировині.

Операції на давальницькій сировині також відносяться  до угод зустрічної торгівлі. Їх сутність в тому, що одна країна, наприклад, Росія, володіє сировиною, скажімо нафтою, але нафтопереробних підприємств  у ній недостатньо. Тоді контрагент з Росії підписує контракт з контрагентом з України - нафтопереробним заводом  на переробку його нафти й одержання  продуктів нафтопереробки. Частина  продуктів нафтопереробки Україна  залишає собі як оплату за переробку  нафти. Ця ж операція може бути уявлена  і по іншому: Україна по контракту  ввозить з Росії нафту, а розраховується за неї частково нафтопродуктами, а частково грошима. Ще одним варіантом такої операції може бути наступний: Росія не вивозить з України частину продуктів нафтопереробки що належить їй, а продає їх прямо з України в треті країни, при цьому вона може залучати до таких продаж у якості посередника українські підприємства.

1.6. Викуп застарілої  продукції.

Викуп застарілої продукції – ще один вид товарообмінних операцій. Стосується він, передусім, машинно-технічних  виробів: автотранспортної техніки, дорожно-будівельної  техніки, сільськогосподарських машин, а в останні роки і льотної  техніки. Ініціатором таких операцій виступає звичайно, імпортер. Якщо експортер  пропонує імпортеру придбати у нього  нові машини, то імпортер ставить обов'язковою  умовою викупити у нього застарілу  техніку. Йдеться, звичайно, про техніку  одного профілю. Якщо пропонуються автомобілі, то і викуповувати слід автомобілі. Але автомобілі, запропоновані на викуп, повинні бути в експлуатаційному стані. При цьому автомобілі, що викуповуються, можуть бути вироблені іншою фірмою, а не тією, що пропонує нові. Переговори про продаж нової техніки і  про викуп старої ідуть водночас, водночас погоджаються і ціни на ті і на інші автомобілі; контракти  можуть бути підписані окремо на продаж і на викуп, а може бути складений  один контракт. Жорстока конкуренція  й бажання реалізувати свою продукцію, особливо якщо ринок перспективний, примушує експортера йти назустріч  умовам імпортера і викуповувати у нього застарілу техніку. Імпортеру  такі операції дуже вигідні, бо він  знижує свої валютні затрати і  позбавляється від старої техніки, замінюючи її новою. Експортер нової  техніки, що викупив стару техніку, прагне витягти з неї максимальну  вигоду. Він, після ретельного огляду застарілої техніки, визначає, яким машинам  можна придати товарний вигляд, і, зробивши їм попередній ремонт, пропонує їх для продажу іншим покупцям, найчастіше в країни, що розвиваються, як автомобілі колишні у вживанні, так званий "секонд-хэнд".

1.7. Поставки на комплектацію.

Сутність поставок на комплектацію, однієї з різновидів товарообмінних операцій, в наступному: контрагент з Болгарії робить замовлення у українського суднобудівного заводу на виготовлення морського транспортного  судна. На переговорах після погодження ціни судна болгарський замовник ставить обов’язковою умовою контракту  покупку виробником у замовника  частини обладнання й приладів для  комплектації судна і передає  йому заздалегідь складений список таких деталей. Замовник мотивує  цю умову тим, що його вітчизняне обладнання краще для експлуатації, ніж іноземне, хоча насправді це може бути викликане  бажанням зекономити валюту. Предметом  контрактів поставок на комплектацію може бути будь-яке складне обладнання і устаткування, а комплектуючі прилади  й деталі – це, в основному, стандартні двигуни, насоси, акумулятори, і т. д. 
Схематично цю операцію можна уявити так: 
- Підписання контракту поставки на комплектацію (судно); 
- Підписання контракту на поставку комплектуючих з Болгарії в Україну; 
- Поставка комплектуючих з Болгарії в Україну; 
- Поставка комплектної поставки з України в Болгарію.

2.Організація  і техніка експортно-імпортних  операцій на міжнародних  аукціонах.

2.1. Міжнародні аукціони. Основні центри  аукціонної торгівлі.

Для кожного  аукціонного товару склалися свої центри аукціонної торгівлі. По хутру і  хутряній сировині в усім світі щорічно  проводиться більш 150 міжнародних  аукціонів. Головними центрами аукціонної торгівлі норкою є Нью-Йорк, Монреаль, Лондон, Копенгаген, Осло, Стокгольм, Санкт-Петербург. Для останнього років характерно значне збільшення обсягів продажів норки на аукціонах у Скандинавських країнах при одночасному зменшенні значення Нью-Йорка і Лондона. Основними аукціонними центрами з продажу каракулю є Лондон і Санкт-Петербург. Переважне значення на лондонських аукціонах має південноафриканський каракуль. Найважливішими центрами з продажу інших видів хутра є Санкт-Петербург і Лейпциг. На Санкт-Петербурзьких аукціонах реалізуються в значних кількостях шкурки лисиці, соболі, білки, ондатри, бабака, горностая, нерпи й ін. Аукціони з продажу шкурок блакитного песця проводяться в Копенгагені, Осло, Лондоні, із продажу кролика - у Лондоні. Хутрові аукціони організуються також у ФРН, Татарії, Франції, Гонконгу, Південній Кореї, КНР, Японії, але їхня роль у хутровій торгівлі незначна.

Найважливішими  центрами аукціонної торгівлі немитою  вовною є Лондон, Ліверпул, Кейптаун, Мельбурн, Сідней (Австралія), Веллінгтон (Нова Зеландія). Через аукціони в  перерахованих центрах реалізується 75-80% продажів немитої вовни на світовому  ринку. Найважливішим центром аукціонної торгівлі килимовою вовною є Ліверпул, де реалізується в основному індійську і пакистанська килимова вовну. На аукціоні в Ліверпулі продається також козяча вовна. Для аукціонної торгівлі характерно її переміщення в місця виробництва цього товару. Індія через аукціони в Калькутті і Кончині продає близько 70 % всього експортованого чаю і через аукціони в Лондоні - 30%. Шри Ланка близько 70 % чаю, що вивозиться, продає через аукціони в Коломбо і 30 % - через лондонський аукціон. Індонезія реалізує чай через аукціони в Лондоні, Гамбурзі й Антверпені. Африканські країни гнітючу частину експортованого чаю реалізують через аукціони в Найробі (Кенія) і в Малаві. Світову популярність придбав чайний аукціон у Сінгапуру, де беруть участь фірми зі США, Японії, Австралії, КНР.

Найважливішими  центрами аукціонної торгівлі тютюном  є Нью-Йорк, Амстердам, Бремен, Лусака (Замбія), Лімба (Малаві), квітами - Амстердам, овочами і фруктами - Антверпен і Амстердам; рибою - США і порти західноєвропейських країн (крім Ісландії і Норвегії), конями - Довиль (Франція), Лондон і Москва.