Факторний аналіз підприємства

Безпосередніми конкурентами ТМ "ROSHEN" є всі фірми, що виробляють аналогічну продукцію в Україні ("Світоч", "АВК", "Крафт Фудз Україна", "MILLENNIUM").

Заміщуючими конкурентами ТМ "ROSHEN" є:

• фабрики, які виготовляють цукерки, білий шоколад;
• підприємства, що спеціалізуються на кондитерських виробах.

Потенційними конкурентами є всі закордонні виробники, які реалізують свою продукцію в Україні. . Обсяги виробництва кондитерської продукції в Україні протягом останніх 7 років мають чітку динаміку до збільшення (рис. 2.). Як видно з наведених даних, останніми роками відбулося прискорення темпів росту обсягів виробництва, так у 2008 році приріст складав 13,7%, проти 4,3% - у 2005 р., а у 2009 р. збільшення випуску кондитерської продукції становило, щонайменше, близько 17%, у 20010 р. – 20% та 2011 р. близько 18%.

Рис. 2. Динаміка обсягів виробництва кондитерських виробів

в Україні за 2004-2011 рр., млн. т

Таке стрімке зростання  цієї галузі пов’язано, передусім, зі збільшенням споживання кондитерських  виробів як в середині країни, так  і зростанням попиту на неї за кордоном. При цьому, експорт кондитерських  виробів зростає вищими темпами, ніж внутрішнє споживання (рис. 3).

 

Рис. 3. Структура ринку кондитерських виробів в Україні у 2010-2011рр., тис.

Як видно з рисунку, більша частина виробленої в Україні  кондитерської продукції (близько 68%) споживається всередині країни. Однак, протягом останніх років намітилася чітка тенденція до більш швидкого зростання питомої ваги експорту, яка, за результатами 2010 року, становила  більше ніж 35%.

В структурі зовнішньої торгівлі кондитерської галузі спостерігається  чітко виражена експортна орієнтація: обсяги експорту є в понад 10 разів  більшими за імпортні поставки кондитерських виробів . Це з, одного боку, пов’язано зі специфікою продукції (порівняно короткий термін придатності), з іншого – наявністю в Україні значних конкурентних переваг у кондитерській галузі на світовому ринку за рахунок достатньої забезпеченості основною сировиною та порівняно недорогою робочою силою.

Рис. 4. Експорт кондитерських виробів в Україні за 2010-2011 рр.

Протягом 2010-2011 рр. у структурі імпорту кондитерської продукції переважали поставки товарів борошнистої групи, що було пов’язано з популяризацією споживання круасанів, які виробляються за кордоном (рис. 4). У 2011 році відбулося більше, ніж десятикратне збільшення імпорту шоколадної продукції, за рахунок чого питома вага цієї групи збільшилась з 44,2% до 82,3%. Основні поставки здійснювалися трейдерами Литви (понад 25 тис. т), Білорусі (близько 20 тис. т) та Росії (понад 10 тис. т). Разом з тим, необхідно зазначити, що шоколад і шоколадні вироби, поставлені в роздрібну мережу України за цей період, оцінюються всього на рівні 10 тис. т. Інша ж продукція, завезена на територію України з Литви та Білорусі (за оцінками, близько 40 тис. т), складалась переважно з цукру, ввезеного з какао-порошком, та призначеного для промислових цілей кондитерських фабрик. Тому, фактично з кінцевою продукцією вітчизняних виробників на українському ринку конкурували тільки російські товари компанії ТОВ "Марс" (батончики "Марс", "Снікерс", "Баунті" та ін.), частка яких у російських поставках оцінюється на рівні 70-75%.

Близько 2-3% у російських поставках займає шоколадна продукція  російського підрозділу відомої  ТМ Cadburry - "Дірол Кедберрі" (шоколад плитковий, цукерки "Пікнік", "Комплімент").

Найбільшу частину експорту протягом останніх років складають  вироби з шоколаду (близько 50%). Це здебільшого  продукція преміум-класу, розрахована на більш платоспроможний попит. У структурі експорту цукристої продукції стабільно переважає карамель (понад 75% від загалу).

Рис. 5. Структура імпорту кондитерських виробів в Україну, 2009-2011 рр.

При цьому, як товарна, так  і географічна структура експорту протягом останніх років є практично  незмінною. Слід зазначити, що географія  експорту кондитерських виробів  є більш розгалуженою, ніж імпорту. Разом із цим у структурі експортних поставок також домінує Російська Федерація (рис. 5).

Як видно з діаграми, на Росію припадає 50% всього експорту кондитерської продукції з України, а на Казахстан – близько 20%. У  грошовому вимірі зазначені поставки оцінюються у 150 млн. дол. США. та 45 млн. дол. США відповідно.

 

Рис.6 Географічна структура експорту кондитерської продукції у 2011р.

 

Отже, існує певна залежність між обсягами виробництва кондитерської  продукції в Україні та можливістю здійснювати поставки в Росію  та Казахстан. Оскільки темпи росту  внутрішнього споживання протягом останніх років стабілізувалися на рівні 10%, подальше нарощування обсягів  виробництва можливе за умови істотного зростання попиту з боку зазначених країн.

Зазначимо, що українські кондитерські вироби є конкурентоспроможними  на ринках країн СНД, при чому не тільки через нижчу ціну, але й  за рахунок асортименту, якості товару та гарної упаковки. Тому виробники  кондитерської продукції таких  важливих торговельних партнерів України  як Росія та Казахстан лобіюють застосування торговельних обмежень щодо українських  товарів цієї галузі. Так, введення Росією у 2008 році 21-% ввізного мита на український імпорт карамелі призвело до погіршення фінансового стану ряду середніх і навіть великих українських виробників. Відміна зазначених санкцій у липні 2009 року значно пожвавила зовнішню торгівлю між цими країнами, а питома вага цукристих виробів в структурі українського експорту кондитерських виробів зросла на 4 в. п. до 24%. Однак вже у 2011 році аналогічні обмеження щодо українського імпорту були застосовані щодо українських кондитерських виробів з боку Казахстану.

Разом із цим, великі українські виробники кондитерської продукції  знайшли спосіб подолати проблему введення мита з боку країн – основних торговельних партнерів. Вони почали купувати кондитерські фабрики в Росії, що дозволило їм отримати прямий доступ до ринку цієї країни та безмитно ввозити  продукцію до Казахстану.

Основним фактором, що визначає обсяги виробництва кондитерської  продукції в Україні, є попит  на неї у середині країни та на ринках інших країн СНД, а також можливості доступу до цих ринків. За оцінками експертів попит на кондитерську продукцію в Україні протягом наступних років буде зростати помірними темпами в середньому до 10% на рік. При цьому, можливе збільшення споживання продукції преміум -класу.

Разом із цим, попит на кондитерські вироби в Україні є чутливим до зміни ціни, тому можливим фактором ризику у майбутньому може стати  збільшення цін на основну сировину, що відповідно призводитиме до збільшення собівартості виробництва та зростання ціни на готовий продукт.

Таку ситуацію можна було спостерігати у 2009 році, коли підвищення вартості цукру призвело до зростання цін на кондитерські вироби більше ніж на 5%. У 2008 році, за рахунок доброго врожаю цукрових буряків та пшениці, ціни на цукор та борошно були стабільними. У 2011 році через штучний дефіцит цукру ціни на нього зросли.  
У 2011 році, через неврожай та посуху було підвищено ціни на борошно та цукор.

Таким чином, якщо через зростання  цін на основну сировину у наступних  роках вартість готової продукції  кондитерської галузі буде зростати більшими темпами, ніж підвищення доходів  населення, то можливе зниження внутрішнього споживання деяких видів кондитерської  продукції. Також, через збільшення вартості виробництва на таких товарах  як карамель, українські виробники  можуть втратити і конкурентні переваги на зовнішніх ринках. Однак, слід зазначити, що чутливість різних українських виробників кондитерської продукції до перелічених  негативних факторів у майбутньому  також буде різною.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Практичні рекомендації щодо покращення міжнародного рівня корпорації

Місія корпорації полягає в виробництві високоякісних  продуктів харчування та насиченні регіонального ринку товарами за доступними цінами, які задовольнятимуть найвибагливіші смаки покупців.

З цією метою корпорація намагатиметься виконувати наступні стратегічні настанови:

1) виготовлення широкого  асортименту продукції високої  якості з використанням новітніх  технологій та високоякісної  і екологічно чистої сировини;

2) широка спеціалізація  та розповсюдження продукції  на регіональному ринку шляхом  її диференціації з метою задоволення  потреб споживачів з врахуванням  різноманітних вимог по якості, рівню обслуговування та ціні;

3) завоювання стійких  конкурентних позицій на регіональному  ринку та розширення ринків  збуту з метою задоволення  потреб споживачів в якісній  та доступній за ціною продукції;

4) виготовлення продукції  з використанням новітніх досягнень  в галузі організації виробництва,  передових вітчизняних і зарубіжних  досягнень в сфері техніки  і технології, а також перехід  до інноваційно-інвестиційної моделі  розвитку підприємства;

5) орієнтація на створення  духу партнерства та взаємопідтримки всередині організації. Дотримання загальноприйнятих в суспільстві норм моралі та поведінки по відношенню до споживачів, працівників, конкурентів, інших ринкових агентів. Формування організаційної культури, спрямованої на підтримання духу колективізму та дружби.

6) орієнтація на підвищення  престижу торгової марки підприємства  на основі соціально відповідального  ставлення до всіх агентів  ринку.

Рекомендації щодо покращення міжнародного рівня підприємств:

1) освоєння виробництва  нових видів продукції;

2)  підвищення якості  виробництва;

3) впровадження прогресивної  технології та підвищення техніко-організаційного  рівня виробництва;

4) удосконалення систем  управління, планування та організації  виробництва;

5) економія витрат за  рахунок зниження витрат сировини, матеріалів, енергії тощо;

6) модернізація, технічне  переозброєння, реконструкція, придбання  виробничих потужностей.

7) покращення умов праці;

8) вдосконалення організації  праці та її оплати.

9) підвищення техніко-економічного  рівня виробничого потенціалу  Корпорації.

10) створення нової продукції  та підвищення техніко-економічного  рівня тієї, що вже виготовляється.

11) удосконалення управління, організації виробництва та праці  (в тому числі у підсистемі  конструкторсько-технологічної підготовки  виробництва).

12)оптимізацію основних та оборотних коштів;

13)визначення способів успішного використання фінансових можливостей;

14)визначення перспективних фінансових взаємовідносин підприємства з третіми особами;

16)вивчення економічних  та фінансових можливостей ймовірних  конкурентів, розробка та здійснення  заходів із забезпечення фінансової  стійкості.

Список використаних джерел

1. Ганжа Ю. В. Міжнародна практика факторного аналізу прибутку підприємства // Економіка & держава. – 2008. – №4. – С. 35-36.

2. Рязанцева В. В. Аналіз  формування та використання прибутку  підприємства // Статистика України. – 2008. – №1. – С. 40-43.

3. Тютюнник В. Факторний  аналіз прибутку // Справочник экономиста. – 2011. – № 10. – С. 35- 42.

4. www.ukrstat.gov.ua – Офіційний сайт Державного комітету статистики України

5. Скібіцька Л.І. Вимоги до менеджерів. Організація праці менеджера [Електронний ресурс] : Бібліотека українських підручників. – 2009. – С.34  – Режим доступу: http//www.libfree.com.htm.

6.Федошв В., Гладченко Л. Переваги і недоліки сучасних моделей управлінців // Финансовые риски. - 2009. - № 3. - С. 19-32.

7.електронний журнал «Маркетинг», www.marketing.vc

8.www.roshen.ua