Ділова атрибутика та одяг

     На  зовнішній вигляд візитівок, їх розмір, шрифт, мову тексту і його розміщення, а також порядок їх використання можуть впливати місцеві традиції і з ними потрібно рахуватися.

     Більшу  самостійність в оформленні візитівок  можуть дозволити собі діячі культури, мистецтва, науки, церкви.

     В Україні і Росії візитівки  часто друкуються з одного боку державною мовою, а на звороті – англійською. Проте за правилами протоколу, текст візитівки повинен бути надрукований тільки на одній стороні, щоб друга залишалася чистою для можливих записів. Перед поїздкою за кордон часто спеціально замовляються візитівки мовою тієї країни, куди прямує її власник.

     Візитівками обмінюються при знайомстві, при  поздоровленні і вираженні співчуття, з візитівками пересилаються  подарунки (квіти, альбоми, книги, журнали, квитки в театр, на виставку, програми, фотографії), їх прийнято залишати, наносячи візит, і надсилати у відповідь замість візиту. Іноді візитівки надсилають замість листа, у якому висловлюється подяка за запрошення на неофіційний прийом, виставу, в театр[2].

     В деяких випадках, наприклад, якщо у  ділової людини немає часу для складання рекомендаційного листа, візитівка служить рекомендацією.

     Основні положення користування візитівками в ділових стосунках [3].

1. Направлення візитівки рівноцінне візиту.
2. Більш ввічливо залишити візитівку особисто.
3. Відповіді на візитівки необхідно давати протягом доби і також візитними картками.
4. Після знайомства першою, звичайно, залишає свою картку особа, що займає нижчу посаду. Якщо партнери знаходяться приблизно на одному рівні, то першою подає картку особа, молодша за віком. У випадку виникнення сумніву щодо цього, за старим французьким протоколом вручає свою візитівку першим той партнер, який виявився більш ввічливим.
5. В резиденції подружжя неодружені чоловіки залишають дві візитівки: одну для чоловіка, другу – для дружини.
6. Подружжя в домі іншого подружжя залишає дві візитівки: одну (картку дружини) – для чоловіка, другу (спільну) – для дружини. У Великобританії сімейні картки не використовуються. Тому в цій країні, перебуваючи в резиденції подружжя, залишають одну картку для чоловіка, другу – для дружини.
7. В домі неодруженого чоловіка жінка свою картку не залишає. В США на візитівках неодружених чоловіків і неодружених жінок, а також сімейних картках вказується адреса. На картці одруженого чоловіка адресу не вказують, оскільки мається на увазі, що вона залишається разом із сімейною карткою, де адреса вказується. Ім’я вказується після Мr. Для чоловіків і Мs. – для одружених жінок; Мss. – пишуть на візитівках молодих жінок, яким минуло 18 років. На візитівках неповнолітніх осіб молодших за цей вік, вказується лише ім’я і прізвище.
8. Після знайомства з жінкою чоловік зобов’язаний, по можливості, не пізніше ніж протягом тижня, надіслати їй свою картку для її чоловіка, навіть якщо він не був йому відрекомендований. Було б найкраще перед тим, як зробити цей ввічливий жест, самому відрекомендуватися чоловіку, якщо він не відсутній. Мета чітка: створити якомога розгалуженішу мережу контактів. Цілком можливо, що через деякий час хтось із подружжя вам знадобиться.
9. Якщо жінка знайомиться з іншою жінкою і має намір у подальшому підтримувати з нею стосунки, якщо вона старша, або ж жінка, що знайомиться, заміжня за чоловіком, становище якого в суспільстві або на службі вище становища її чоловіка, то вона першою залишає свою картку. Заміжня жінка залишає дві картки – свою і чоловіка.
10. Гостям, присутнім на сніданку, обіді чи вечері (виключаючи   запрошення на чай), слід відправити господарям листи з подякою або залишити в домі господарів протягом тижня візитівку.
11. Особи, що обіймають високі посади, знаходячись в іншій країні проїздом, залишають свої візитівки протягом 24-х годин після приїзду, відповідати на них слід також не пізніше як за добу.

     У міжнародній практиці встановились короткі зашифровані скорочення, які передають певне ставлення власника візитівки до особи, якій вона надсилається. В наш час вони застосовуються дуже рідко. Ці скорочення пишуть у лівому нижньому кутку картки буквами латинського алфавіту:

     P.F. (pour feliciter) – вітання з нагоди свята;

     P.R. (pour remercier) – виявлення вдячності;

     P.C. (pour condoleances) – виявлення співчуття;

     P.F.N.А. (pour feliciter Nouvel An) – вітання з нагоди Нового року;

     P.P. (pour presentation) – заочне відрекомендування;

     P.P.C. (pour prendre conge) – висловлення прощання у зв’язку з остаточним від’їздом із країни, коли прощальний візит не наноситься;

     P.F.C. (pour faire connaissance) – виявлення задоволення від знайомства;

     P.R.V. (pour rende visite) – підтвердження прийнятого запрошення;

     P.F.V. (pour faire visite) – з бажанням зустрітися.

     Візитівки зі скороченням P.P., P.P.C. та P.R. залишаються без відповіді. На візитівки зі скороченням P.C. та P.F. дають відповідь своєю візитівкою зі скороченням P.R.

     У менш офіційних випадках на візитівках залежно від обставин внизу і  обов’язково в третій особі пишеться: “вітає з національним святом”, “вітає з Новим роком”, “дякує за увагу” (як відповідь на надісланий сувенір, квіти і под.); “дякує за вітання”. Залежно від конкретного випадку можливі й інші написи. Такі тексти не підписуються і дата не проставляється.

     Візитівка, яка передається адресату особисто (але без нанесення візиту), загинається  з лівого або правого боку залежно  від місцевої практики. Через водія  чи кур’єра передаються незагнуті  візитівки. Передача через них загнутих карток вважається грубим порушенням етикету. Відповіді на візитівки даються візитівками протягом 24 годин з моменту одержання.

     З нагоди національних чи інших свят та подій в країні перебування  першими вітають візитівками  особи (іноземці), які акредитовані і працюють у цій країні[4]. 

     2.2. Сувеніри і подарунки в діловій сфері

     У діловому світі, як і в повсякденному  житті, заведено робити подарунки. Однак  необхідно знати, що тут потрібні міра і такт, відпрацьовані багатьма роками правила.

     При виборі подарунку його вартість ніякого значення не має і залежить тільки від ваших можливостей. Але потрібно пам’ятати, що роблячи своєму партнеру дорогий подарунок, ви ризикуєте поставити його в скрутне становище. З одного боку, він може відчути, що не заслужив його, з іншого боку, – змушений відповідати таким самим дорогим подарунком, а це може не завжди відповідати його бажанню чи можливостям. Не слід обмежуватись і дрібними сувенірами, бо у такому випадку ви можете набути репутації надмірно ощадливого. Найоптимальнішим подарунком є той, який відповідає нахилам і стилю партнера, характеру вашого особистого до нього ставлення.

     Універсальним подарунком вважається книга, яку можна  вручити будь-якій людині і з будь-якого  приводу. Потрібно вибрати подарункове, гарно оформлене видання, враховуючи інтереси вашого партнера.

     За  достатньо тісного знайомства можливі  і такі подарунки, як національні  напої, солодощі, приладдя для паління, вироби із шкіри, кераміки, скла, бурштину чи металу. Однак слід пам’ятати, що жінці, навіть яка палить, ніколи не дарують приладдя для паління, тютюнових виробів, а також міцних напоїв. Як виняток, шампанське, колекційне десертне або сухе вино можна дарувати жінці, але не молодій. Якщо ви подаруєте велику коробку шоколадних цукерок жінці, схильній до повноти і яка намагається схуднути, то це навряд чи принесе їй задоволення. Непристойно дарувати також предмети туалету (шкарпетки, сорочки, капелюхи, парфуми тощо). Винятком може бути краватка, яка у певних випадках вважається допустимим сувеніром.

     Вибираючи подарунок, потрібно подумати і про вік партнера, якому він призначений. Це не означає, що є речі, спеціально призначені для молодих та літніх, однак намагайтеся виявити певний такт, щоб не поставити в незручне становище літнього чоловіка занадто яскравою краваткою, а дівчину – сірою хустиною.

     Не  можна дарувати вживані речі, за винятком антикваріату, коштовностей, які підносяться тільки в особливих  випадках, наприклад, на ювілей.

     Хорошим подарунком для клієнтів фірми може бути її продукція, що водночас було б  рекламою вашого товару і вказувало на шляхи до співробітництва.

     При діловому візиті в іншу країну доречно  дарувати художньо оформлені вироби – скульптури, гравюри, пам’ятні медалі, настінні тарілки, що нагадують про  вашу країну або, ще краще, і про вашу фірму.

     Оформляючи  подарунок, важливо виявити гарний смак: загорнути його в яскравий барвистий папір, перев’язати стрічкою. Можна доповнити свій подарунок  візитівкою або святковою листівкою, з написаними на них дружніми словами. Їх обов’язково потрібно покласти в конверт.

     Ритуал  вручення подарунку не менш важливий, ніж подарунок. Від нього значною  мірою залежить те, який він матиме ефект. Дарувати потрібно тактовно, з  приємними словами, короткими побажаннями, жартом. При цьому не слід його розхвалювати, допитуватися, чи сподобався подарунок.

     Багато  хто вважає, що залишати на подарунку  етикетку з ціною – невиховано. Проте спеціалісти з етикету  рекомендують її залишати. Цінник свідчить про те, що річ нова і є елементом  упаковки.

     Приймати  подарунки також потрібно тактовно: розгорнути, якщо дозволяє ситуація, в присутності особи, яка подарувала його, оцінити увагу і смак даруючого, висловити задоволення і подякувати. Дуже неввічливо відкласти подарунок, не розгорнувши його. Якщо ж подарунок вам недовподоби, намагайтесь навіть натяком не виявити незадоволення. Виражаючи подяку і захоплення зробіть це так, щоб не присоромити інших гостей, що прийшли зі скромнішими подарунками або взагалі без них.

     За  посланий чи переданий через третю  особу подарунок бажано подякувати одразу по телефону чи коротеньким листом.

     Відмовитися від подарунка можна лише у  тому випадку, коли прийняти його непристойно  або подарунок настільки дорогий, що змусить вас відчувати себе боржником. Неправильно спочатку вагатися, піддаючись умовлянням, а потім все-таки прийняти подарунок. Якщо ви, не вагаючись, вирішили не приймати подарунок, то знайдіть достатні аргументи, щоб пояснити відмову твердо, але ввічливо.

     Приймаючи подарунок, треба пам’ятати, що людина, яка вибирала його, хотіла зробити  вам приємне. Інша справа – вдалося їй це зробити чи ні[5].

     Квіти. Квіти є майже універсальним подарунком. У багатьох випадках букет може виступати як самостійний подарунок. Квіти можуть служити і доповненням до іншого подарунка. Їх дарують родичам до будь-якого свята, діловим партнерам з нагоди якої-небудь знаменної події, у знак вітання чи подяки за участь у спільному заході і т.д.

     В цілому світі вручення квітів, піднесення букета теж мають свої особливості  і правила.

     В особливо урочистих випадках дарують  великі букети чи навіть кошик квітів. Зовсім необов’язково завжди прагнути піднести якомога більший букет. Квіти, як і будь-який інший подарунок, – не демонстрація щедрості, а лише знак уваги.

     З приводу кількості квітів у букеті існують різні думки. Так, деякі  вважають, що звичайно число квіток, парне чи непарне, не має значення. Українські фахівці з етикету дотримуються традиційного погляду, відповідно до якого воно повинно бути непарним. Виключення складають букети на похороні і поминках.

     Перше, що слід пам’ятати, – квіти повинні бути зрізаними. Квіти в горщиках можна дарувати близьким, рідним та людям похилого віку, які трепетно ставляться до кімнатних рослин. Але слід зважати, що мода на оформлення квітів змінюється точно так, як і інша. В усіх європейських країнах зараз у моді лише мініатюрні букети. Україна – одна з небагатьох країн Європи, де люблять темно-червоні троянди з метровими ніжкам, що свідчить лише про їх дорожнечу, а дорогий дарунок для жінки, звичайно, приємніший.

     Взагалі згідно з правилами етикету квіти на високих ніжках – це типово чоловічі букети. Тут підходять і гладіолуси, і жоржини з великими шапками, і високі троянди. В діловому світі чоловікам квіти прийнято дарувати в ситуаціях, пов’язаних з удачею в кар’єрі, просуванням по службі[6].

     Вибираючи квіти, потрібно пам’ятати, що яскраво-червоні, особливо троянди, за традицією є знаком жагучої любові. Тому дарувати їх людям похилого віку і заміжнім жінкам не рекомендується.

     Жовті квіти раніше вважалися символом розлуки і зради, але зараз  це вже застаріле уявлення, бо жовтий колір – життєстверджувальний, і яскраві жовті квіти – прекрасний подарунок.

     У різних країнах склалися свої традиції щодо значення тих чи інших квітів. Біла акація була “весільним подарунком”  у всіх європейських народів, уособлюючи високе світле кохання. Біла лілія – символізувала в букеті нареченої юність і цнотливість. Конвалії колись у німців вважалися символом кохання і щастя. Тому, купуючи квіти, потрібно порадитися з продавцем щодо правильності зробленого вибору.

     Є свої особливості квіткового етикету для політиків, дипломатів, спортсменів. Коли Гельмут Коль відвідував наших державних діячів, то дружинам делегатів обов’язково вручали квіти. Як і всі німці він надавав перевагу стилю “кантрі” – букет із дрібних польових та лугових квітів. А ось американці, навпаки, полюбляють великі, яскраві квіти – гладіолуси, жоржини, великі троянди. Такі букети складали для Клінтона під час його візиту до України. Під час приїзду в якусь із країн принцеси Діани дружини англійських послів зразу ж попереджали флористів, що вона любить пастельні тони – блакитні, рожеві, білі. Англійці надають перевагу букетам симетричної, а не круглої форми.