Загальна характеристика Законів Хаммурапі: історія, структура, принципи

 

Міністерство освіти і науки України

Національний  авіаційний університет

Інститут міжнародних  відносин

 

Кафедра міжнародного права

 

Курсова робота зі спеціальності 7.030201

З дисципліни: «Загальна  історія держави і права зарубіжних країн»

 

«Загальна характеристика Законів Хаммурапі: історія, структура, принципи»

 

 

Виконала:

студентка першого  курсу

факультету  міжнародної інформації і права

групи МП – 106

Паразінська Анастасія  Василівна

 

Науковий  керівник:

кандидат історичних наук

Широкова-Мурараш  Ольга Геннадіївна

 

 

 

 

Київ  2008

План

Вступ                                                                                                                      3

Розділ  I: Закони Хаммурапі як джерело права Стародавнього Вавилону      5

1. Загальна характеристика законів Хаммурапі                                             5
2. Історія та причини появи                                                                              7
3. Правове становище населення                                                                     8

Розділ II: Структура законів Хаммурапі                                                              12

1. Право власності                                                                                            12
2. Зобов’язальне право                                                                                      15
3. Шлюбно-сімейне                                                                                           18
4. Спадкове право                                                                                              19
5. Кримінальне право                                                                                        20
6. Судовий процес                                                                                             23

Висновок                                                                                                                  25

Список використаної літератури                                                                           27    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

В даній роботі поставлено мету дослідити історію, структуру та принципи Законів Хаммурапі як найдавнішого джерела права Стародавнього Вавилону та особливості введення та застосування їх у сучасному праві. 

Актуальність дослідження даної теми полягає у тому, що фактично в Стародавньому Вавилоні у XVIII ст. не існувало єдиної письмової збірки законів, яка б діяла на території всієї держави, а існували лише різні закони правителя з окремих питань. Отже, потрібно було закріпити суспільний лад держави та згладити гострі соціальні суперечності, які виникали на той час у суспільстві.

Предметом дослідження є Закони Хаммурапі як найдавніше джерело права Стародавнього Вавилону.

Завданням роботи є дослідження сутності змісту Законів Хаммурапі, їх історії , структури та принципів, визначення та аналіз їх позитивних аспектів.

Закони Хаммурапі  являють собою надзвичайно цікавий  законодавчий пам'ятник. Це дуже важливе  джерело в історії держави  і права стародавньої Месопотамії. На противагу від інших збірників правових актів та законів Месопотамії, кодифікація не носить божественної волі. У пролозі Хаммурапі вказує, що бог сонця та справедливості - Шамаш, з'явився цареві уві сні, розпорядився, щоб той встановив в країні "право і справедливість", та вручив йому свої закони. В епілозі цар ще раз наголошує на необхідності дотримуватись всіх цих законів. Він також проголошує, що буде захищати усіх потерпілих і скривджених.

Держава - складний механізм. На його влаштування впливають  різноманітні фактори: політика панівного стану, господарська система, географічне становище, форми власності, панівна релігія. Суть держави і права насамкінець визначається суспільно-економічною формацією. У Законах Хаммурапі регулюється цілий спектр правових відносин вавилонського суспільства, зокрема в галузі цивільного, зобов'язального права, шлюбно-сімейного та спадкового права, трудових відносин, кримінального та кримінально-процесуального права. Але чіткого поділу за галузями права в Законах не виділяється. Переважають лише норми цивільного та кримінального права,  хоча і в них виявляється багато недоліків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ I: Закони Хаммурапі як джерело права Стародавнього Вавилону.

1. Загальна характеристика законів Хаммурапі.

 

Найвідомішим, найповнішим збірником законів  усієї Месопотамії є кодифікація царя Хаммурапі, яку й донині вважають одним з найдавніших збірників правових норм в світі.

Хаммурапі склав  свої закони вже на 3 році царювання  – вони були записані на глиняних табличках. Згодом, на 35 році царювання, коли йому вдалося перемогти всіх своїх ворогів "зверху і знизу", за його наказом закони були висічені на чорному базальтовому стовпі. Тоді і, очевидно, складено вступ і закінчення до законів.

Цей базальтовій  стовп знайдено в кінці 1901 року французькою  археологічною експедицією в м. Сузи. Елламський правитель наказав у центрі стовпа очистити місце, очевидно, для свого власного запису, але самого запису він не зробив. На сьогодні цілком невідомі лише 21 статті. Всього ж текст законів Хаммурапі, крім прологу і епілогу, налічує 282 статті.

Закони Хаммурапі  являють собою надзвичайно цікавий  законодавчий пам'ятник. Це дуже важливе  джерело в історії держави  і права стародавньої Месопотамії. На противагу від інших збірників  правових актів та законів Месопотамії, кодифікація не носить божественної волі. У пролозі Хаммурапі вказує, що бог сонця та справедливості Шамаш, з'явився цареві уві сні, розпорядився, щоб той встановив в країні "право і справедливість", та вручив йому свої закони. В епілозі цар ще раз наголошує на необхідності дотримуватись всіх цих законів. Він також проголошує, що буде захищати усіх потерпілих і скривджених

У законах Хаммурапі  регулюється цілий спектр правових відносин вавилонського суспільства, зокрема в галузі цивільного, зобов'язального  права, шлюбно – сімейного та спадкового права, трудових відносин, кримінального та кримінально – процесуального права. Це типова кодифікація рабовласницької держави, де всі права і привілеї закріплені за рабовласниками, а раб – особа безправна.

Перші 5 статей присвячені судочинству. Вони скеровані проти пануючої системи підкупу суддів і свідків. Суддям загрожують суворі покарання (штраф у 12-ти кратному розмірі суми позову і позбавлення посади за зміну вже винесених судових рішень ( ст. 14)

Розділ другий присвячений врегулюванню проблем власності, володіння, які встановлюють покарання за грабунок, крадіжку чужого майна та ін.

Розділ третій присвячений шлюбу сім'ї, успадкуванню. В ньому розглядаються питання  про форми та умови укладення  шлюбу, про умови допустимості багатожонства, розлучення, про майнові та особисті взаємовідносини подружжя, батьків і дітей.

Четвертий розділ – це норми, які передбачають злочини  проти особи та відповідальність за них, тобто присвяченні захисту  особи, її життя, честі, здоров'я.

Останній розділ присвячений  праці, умовам праці її оплати, знаряддям праці.

 Таким чином, система Хаммурапі виглядає так:

• Суд і судочинство(5 статей);
• Форми власності (121 стаття);
• Шлюб і сім'я (69 статей);
• Захист особи (19 статей);
• Праця і знаряддя праці (68 статей).

 

 

 

 

 

 

2. Причини появи законів Хаммурапі.

 

Унікальний  історичний звід норм рабовласницького права був складений за вказівкою  і, можливо, з участю давньовавилонського  царя Хаммурапі. Закони написані живою розмовною вавилоно-аккадською мовою. Формулювання чіткі, зрозумілі. До того часу мова давніх шумерів вийшла з ужитку, її мало хто знав, крім жерців та письменників.

Законник відображає багатовіковий досвід юридичної  думки і практики, у ньому помітний вплив давніх законів Шумеру й  Аккади. Дотримуючись традиції, Хаммурапі проголошує себе поборником Справедливості, Істини, Милосердя. В ту епоху ці терміни, ймовірно, означали законність і правопорядок.

Законник –  пам’ятка рабовласницького права, однак він не скасовував дій звичайного права. Його норми закріплюють судову і договірну практику, що склалася. Можна припустити, що звичайне право охоплювало ширшу сферу правових відносин. 

Отже,  можна назвати такі причини появи законів Хаммурапі:

На той час  Вавилон став великою державою, приєднавши до себе багато сусідніх міст, держав, народів. У зв'язку з цим виникла необхідність встановити єдині закони на території всієї держави, які б регулювали правові питання і правові відносини.

Стремління  рабовласників, знаті, заможних людей, жерців чітко визначити свої права  і привілеї, забезпечити своє майно від зазіхань інших.

Прагнення самого царя згладити гострі соціальні протиріччя, які виникали в суспільстві на той час.

 

 

 

3. Правове становище населення

 

Законник Хаммурапі  дає можливість уявити суспільну  структуру, класовий характер Стародавної Вавилонської дежави, правове становище населення. Суспільство складається з двох основних класів: рабовласників і рабів. Невільниками були полонені, але було й боргове рабство, яке обмежувалося трьома роками.

До панівного  стану (авілум) належали цар, його наближені, верхівка знаті, жерці воєнначальники, тамкари та інші чиновники, старости, члени ради старійшин в общинах, начальники кварталів у містах.

Авілум ("син  чоловіка") - повноправна людина, охороні його життя, здоров’я, захистові його майнових інтересів присвячена значна частина законника. Общинники землероби були основними виробниками матеріальних благ.

До пригніченого класу відносилися раби, рядові общинники, мушкенуми. Останні - це бідняки, що перебували на службі у царя, держави, від яких вони отримували засоби виробництва і житло.

Мушкенум ("той, хто падає долілиць") - вільна людина - мав деякі права, але тільки доти, доки перебував на державній службі і виконував свої обов’язки. Законник ставить мушкенума в принижене становище порівняно з авілумом у питаннях охорони життя, захисту майна тощо. Авілум за тілесні пошкодження, нанесені іншому авілуму, відповідав за ознакою таліона (рівне за рівне). Проте якщо авілум виколов око мушкенуму, ударив його по щоці, зламав йому кістку, вибив зуб, завдав у результаті побоїв викидиш його дочці, то перший піддавався тільки штрафу. Якщо мушкенум загинув у бійці від необережного удару, то штраф був менший, ніж за авілума. Мушкенум платив менше лікареві за лікування.

Закон охороняв майно мушкенума. Якщо авілум украв у мушкенума домашніх тварин, човен, то він платив компенсацію у 10-кратному розмірі. Якщо злодій не міг сплатити штраф, його страчували. Раб мушкенума прирівнювався за становищем до палацових рабів і міг брати шлюб з вільною. Крадіжка і приховування рабів мушкенума каралося смертю і прирівнювалося до крадіжки палацових невільників.

Поле, будинок, сад "платника податку", куди, ймовірно, входили й мушкенуми, заборонялося продавати. Подібні угоди відмінялися. Трудова повинність мушкенума по догляду за каналами не могла перевищувати 48 днів за рік. Отож, закон, фіксуючи принижене становище мушкенумів, одночасно гарантував захист його майна.

Найпринизливіше становище посідали раби (вардум). Вони поділялися на царських, тих, які належали общині та приватновласницьких. Палацовий раб міг одружитися на вільній, діти від такого шлюбу вважалися вільними.

Раб мав невелике майно, міг ним розпоряжатися, але  після його смерті воно ставало власністю господаря. Рабиню, яка народила своєму хазяїну дітей, після його смерті, належало відпустити на свободу разом з дітьми, навіть якщо його не було офіційно визнано батьком. В царстві стародавніх шумерів раб міг заперечувати своє рабське становище через суд. Однак програш у такій справі загрожував йому покаранням. У судовому порядку раб міг протистувати проти його продажу чи дарування іншій особі. В законах Хаммурапі вказівок на такі права вже немає.