Поняття вільні економічні зони, їх види та класифікація

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

Поняття вільні економічні зони, їх види та класифікація

 

 

 

 

 

 

 

  

Зміст

 

ВСТУП                                                                                                                    3

 

1.Визначення поняття – спеціальна  або вільна економічна зона                      6

2.Функції ВЕЗ. Макроекономічні  цілі та локальні задачі                                 13

3.Класифікація видів ВЕЗ                                                                                     20

 

ВИСНОВКИ                                                                                                          33

Література                                                                                                              34

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

На етапі  реформуваня економіки України, пошуку ефективних шляхів господарювання та переходу її на ринкові структури, створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон є актуальним питанням. Світовою практикою доведено , що через СЕЗ можна комплексно вирішувати проблеми соціально-економічного розвитку окремих територій через  надання їм статусу реального  субєкта економічних відносин, делегування  державою розширених правових норм та реальних економічних можливостей  місцевим органам державної влади  і самоурядування. Це є мобільна структура і, що найважливіше приваблива для інвестора, що бажає вкладати кошти у розвиток виробництва  на цих територіях

Об'єктивними  передумовами створення єврорегіонів виступають спіль ність географічного положення, подібність природних умов, а також наяв ність різноманітних суспільно-географічних зв'язків. Якщо раніше нериферійність прикордонних територій визначала в переважній більшості відставання у соціально-економічному розвитку, що обумовлювалося голов ним чином залишковим принципом в системі централізованого розподілу та постачання ресурсів, то нині, з переходом до ринкової системи господарювання та розвитком інтеграційних процесів, вони мають певні переваги. Це -територіальна близькість підприємств, організацій як суб'єктів зовнішньо економічних зв'язків; вища, порівняно з іншими територіями, питома вага сформованої інтеграційної інфраструктури; етнічна близькість населення, значна частина якого володіє мовою чи мовами населення країн-сусідів; високий рівень міжособових контактів; близькість елементів соціальної психології, культури тощо.

Багато  які країни зверталися і звертаються  до нетрадиційних методів активізації  своєї участі у міжнародному розподілу  праці. Одним з напрямів стимулювання розвитку виробництва, зростання валютних надходжень, покращаня платіжного балансу та одержання доступу до нових і новітніх технологій є утворення вільних економічних зон (ВЕЗ) з особливим юридичним та митним статусом, які створюють сприятливі умови для залучення іноземного капіталу. Ці умови охоплюють різноманітні податкові, митні, валют но-фінансові та інші преференції, які надають право іноземним фірмам безмитно ввозити машини і устаткування, тех нології, сировину і матеріали, напівфабрикати, створювати експортні виробництва, переводити значну частину одержаного прибутку за межу митного кордону ВЕЗ. Складність даної проблеми полягає в тому, що вільні економічні зони повинні вписуватися в національну економічну систему і, в той же час, бути привабливими для зарубіжних інвесторів.

Важливою  задачею функціонування ВЕЗ є  створення передумов для поступового  поширення із зони на економіку навколишнього  регіону і всієї країни найбільш ефек тивних елементів ринкового  механізму, які використовуються для  стимулювання та прискорення процесу  вдоскона лення системи управління, який проходить в країнах з  перехідною економікою.

Запропонований  Вашій увазі реферат висвітлює  поняття ВЕЗ.    Він підготовлений з урахуванням переходу України до ринкових відносин, однією з основних умов якого є орієнтація на органічне включення нашої країни у світове господарство, міжнародний розподіл праці.

Реферат висвітлює поняття ВЕЗ, функції  та класифікацію видів спеціальних  економічних зон.       В умовах обмеженості державного бюджету України в найближчий час неможливо у повній мipi реалізувати великомасштабну інвестищйну програму розвитку ринковoї інфраструктури. А тому актуальними є регіональш программ розвитку відкритої економіки i створення вільних економічних зон з метою поетапної інтеграції України у світове господарство.

В зв'язку з цим, запропонована концептуальна  схема регулювання i орган1зації комерційної діяльності у ВЕЗ, освоєння якої допоможе нам одержати необхщний запас знань про економічні та організаційні основи спльного підприємництва в умовах такмх зон.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Визначення поняття  - спеціальних  або вільних економічних зона.

Безперервний  і послідовний розвиток виробничих сил супроводжується адекватним процесом усуспільнення виробництва  і суспільного розподілу праці. Це у свою .чергу спричиняє посилення  інтеграційних зв'язків. Формування вільних економічних зон у  багатьох країнах світу віддзеркалює дію об'єктивних інтеграційних процесів. Поряд з розвитком усуспільнення  виробництва шляхом його спеціалізації  і концентрації, збільшенням випуску  товарної продукції відбувається посилення  міжрегіональних та міжнаціональних  контактів. Формується нова світова  територіальна структура, відповідно до якої проходить закріплення виробництва  певних видів продукції чи послуг за окремими країнами. Такому закріпленню  сприяє розвиток зовнішньоекономічних зв'язків через вільні економічні зони. Економічні системи окремих країн поступово інтегруються шляхом встановлення стабільних економічних зв'язків, торгівлі науково-технічними досягненнями, послугами, інформацією. В кінцевому результаті господарські системи країн-партнерів взаємно пристосовуються, вони утворюють нову економічну структуру, яка поглинає відокремлені потенціали, відтворюючи   систему   більш   високого   рівня.   У   такій економічній системі зявляється можливість ефективного використання основних факторів виробництва, до складу яких входять робоча сила, капітал та інформація. Виникають додаткові можливості для прискореного зростання національних економік.

Спеціальні (вільні) економічні зони (СЕЗ) -один з  досить помітних елементів структурних  перетворень світової економічної  системи другої половини XX ст. Вони географічно розосереджені практично на всіх континентах та присутні в різних групах країн - як у тих, що розвиваються, так і в промислово розвинених. Вільні економічні зони є одним з елементів здійснення інтеграційних процесів і структурних перетворень у світовій економіці, досягнення відкритості зовнішньому світові, залучення іноземних інвестицій.

Створення спеціальних (вільних) економічних зон (СЕЗ) в Україні є одним із елементів перенесення ваги управління соціально-економічними процесами на регіональний рівень. У фаховій літературі СЕЗ визначається як частина території, на якій встановлюються спеціальний правовий режим економічної діяльності та особливий порядок застосування чинного законо давства, орієнтовані на посилення зовнішньоекономічних зв'язків. Це один з інструментів досягнення відкритості економіки України зовнішньому світові і стимулювання міжнародного економічного співробітництва на основі залучення іноземних інвестицій.

Метою створення  СЕЗ в Україні є:

- вирішення  проблем зайнятості населення  та формування нових робочих  місць;

-стимулювання  структурних перетворень в економіці  шляхом залучення іноземних інвестицій;

- активізація  спільної з іноземними інвесторами  підприємницької діяльності для  нарощування експорту товарів  та послуг;

- збільшення  поставок на внутрішній ринок  високоякісної продукції та послуг;

-активізація  науково-технічного обміну, залучення  і впровадження нових технологій;

- запозичення  передового організаційного та  управлінського досвіду ринкових  методів господарювання;

- створення  сучасної ринкової інфраструктури;

- поліпшення  використання природних ресурсів  тощо.

Серед основних факторів розміщення СЕЗ є наявність  достатнього ресурсного потенціалу (природно-кліматичних умов, корисних копалин, трудових ресурсів, науково-виробничого  потенціалу тощо); забезпеченість об'єктами виробничої та соціальної інфраструктури (яка існує або буде створена в процесі розбудови СЕЗ); розвиненість системи комунікацій, особ ливо засобів зв'язку, розгалужена транспортна мережа; відсутність (або враху

вання) екологічних  обмежень та заборон щодо створення  СЕЗ, а також заці кавленість органів  місцевого і регіонального самоврядування й населення у створенні на відповідній території спеціальної  економічної зони тощо.

Прийняття рішення про доцільність створення  і функціонування СЕЗ можливе, якщо в ході розробки техніко-економічного обгрунтування та розрахунку економічних  результатів діяльності зони доведено, що витрати на утворення СЕЗ будуть перекриті доходами від її діяльності, а також дося гатиметься позитивний соціально-економічний ефект для  держави, території розташування, суб'єктів  зони і населення.

Однією  з початкових лексем, що визначали суть вільної зони, був "вільна гавань" З розповсюдженням механізму зон та його модифікацією, зміною цільової та функціональної спрямованості СЕЗ, понятійний ряд розширювався, у тому числі під впливом мовних особливостей держав-засновниць. У результаті явище, шо має внутрішню цілісність, отримало значну кількість понять та визначень: вільні зони, вільні торгові зони, експортно-виробничі зони, вільний порт, вільні експортно-виробничі    зони,    технологічні    зони,    вільні експортні зони, зони безмитного ввозу, вільні зони заохочення експорту, індустріальні зони, зони сприяння інвестиціям, спеціальні економічні зони, зони безмитного виробництва, зони безмитного промислового експорту, зони спільного підприємництва, зони зовнішньої торгівлі, промислово-виробничі зони, зони вільної економіки, техніко-впроваджувальні зони, зони безмитної торгівлі тощо.

Існує менше 30 різних назв, що виначають це явище. Найбільш розповсюдженими   з  них   є  вільна економічна зона "експортно-виробнича зона" (ЕВЗ). Перший термін найбільш точно відображає той ключовий момент, що зона являє собою економічне, а зовсім не політичне, соціальне чи інше утворення з вільним (спрощеним відносно національної економіки і максимально наближеним до світової) режимом підприємницької діяльності. Другий термін, досить широко популяризований економічною наукою, найбільш активно використовується в практиці країн, що розвиваються, які є лідерами по чисельності ЕВЗ, а також офіційно використовується рядом міжнародних організацій, у тому числі - Міжнародною Організацією Праці, Центром ООН з Транснаціональних Корпорацій, Всесвітньою Асоціацією ЕВЗ.

Крім  того, існує багатоваріантність підходів у  визначенні самого явища вільних  зон. Власні трактування поняття  та статусу зон дає законодавство  країн, що беруть участь у процесі  зонування, а також міжнародні угоди, науково-практичні дослідження, документи  спеціалізованих організацій, асоціацій  тощо. Серед найбільш відомих назвемо  лише ті визначення, що були дані в постанові  Ради спільного ринку від 4 березня 1969р., VII додатку до Конвенції в Кіото від 18 березня 1973 р., документах UNCTAD від 1975 р., Ради спільного ринку від 1988 р. Всі вони, співпадаючи у віддзеркаленні найважливіших суттєвих рис вільних зон, пропонують оригінальні трактування.

Наприклад, трактування поняття експортної виробничої зони як "чітко визначеної промислової зони, в якій сформовано анклав безмитної торгівлі в митному  та торговому режимі приймаючої країни і в якій іноземні підприємства, що виробляють в основному продукцію  на експорт, отримують вигоду з наданих  фіскальних пільг", викладено Центром  ООН ТНК. Це формулювання далеко не ідеальне і, за словами експертів  Центру, не враховує відхилень від  схеми або так званих "прикордонних" явищ. Суть останніх у тому, і',о зона, названа експортно-виробничою, може бути фактично орієнтована на місцевий ринок (імпорт). Режим ЕВЗ може розповсюджуватись  на всю територію країни, якщо остання  відмінила власним рішенням торговельні (тарифні та нетарифні) обмеження. Є  сумніви і щодо обгрунтованості  вказування лише на іноземні підприємства. Крім того, під наведене визначення не підпадають офшорні території. Тобто, поняття ЕВЗ є вузьким, частковим  випадком більш загального явища, що займає досить чільне місце (до 50% всіх існуючих ВЕЗ за кількістю та економічними результатами діяльності).

Виходячи  з традиційних форм існуючих вільних  зон, у процесі систематизації різноманіття на засадах виділення основних (суттєвих) рис, можна побудувати класифікаційну схему ВЕЗ. При цьому як вихідні  критерії,  що обумовлюватимуть віднесення тих або інших структур до вільних  економічних зон, необхідно вважати: умовну екстериторіальність утворення  відносно митних кордонів та індиферентність  до торгового режиму приймаючої держави; спрямованість на активізацію підприємницької  та зовнішньоекономічної діялчюсті, використання для власного розвитку зовнішніх  ресурсів, у тому числі  - іноземних' інвестицій; особливий (що відрізняється  від загального, який існує на території  держави розташування) ортанізаційно-правовий механізм.

Особливості формування політики відкритої економіки  в Україні і створення вільних  економічних зон складаються  виходячи з безпрецедентних умов, які виникли на перехідному етапі  трансформації економічних відносин. В Україні, як і в інших державах, які виникли на території колишнього СРСР, ці процеси за багатьма параметрами  значно відрізняються від процесів, які відбуваються в інших країнах, де механізми ринкових відносин є  звичайни ми у соціально-економічному розвитку (наприклад, США, Західна Європа), або де державна політика «відкритих дверей» сприяла глибокому залученню  національної економіки у процес створення вільних економічних  зон (наприк лад, Китай).

Разом з  тим, світовий досвід функціонування таких  зон свідчить про те, що до їх формування треба підходити виключно зважено, всебічно і об'єктивно оцінивши всі  позитивні і негативні наслідки їх діяльності. А тому економісту, який спеціалізується в галузі підприємницької  діяльності необхідно володіти певним обсягом знань у цій галузі економічної науки.