Кодифікація та її види. Уніфікація. Адаптація

 

4. Сторони, укладаючи зовнішньоторговельний контракт, домовилися про те, що до їхнього договору буде застосовуватися  радянське право. Разом з тим вони встановили строк позовної давності в шість років. При розгляді спору за цим контрактом в третейському суді (МКАС) виникло запитання про дійсність угоди про зміну строку позовної давності.

Який характер (диспозитивний  або імперативний) мають положення  ЦК України про строки позовної давності?

Чи мають імперативні  норми національного права поряд  з публічним порядком пріоритет  перед нормами національного  права, що підлягає застосуванню на підставі угоди сторін або положень колізійних норм? Які положення про застосування імперативних норм містяться в Римській конвенції про право, що застосовується до договірних зобов’язань від 19 червня 1980 року? Яке положення про імперативні норми включено у Закон України „Про міжнародне приватне право”?

 

Укладаючи контракт та встановлюючи в ньому застосування радянського права та збільшення строку позовної давності, причому норма щодо строку позовної давності в радянському праві згідно імперативної норми ст.73 Цивільного кодексу 1963 року категорично забороняла зміну угодою сторін строків позовної давності та порядку їх обчислення. Отже, угода про зміну строку позовної давності не дійсна.⁹

Статтею 259 Цивільного кодексу  України встановлено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін. Отже, строки позовної давності в сторону збільшення –диспозитивні, а в сторону зменшення – імперативні ¹⁰.

Згідно з теорією абсолютного імунітету, державний імунітет базується на імперативному принципі сучасного міжнародного публічного права — суверенній рівності держав.

У сучасному міжнародному приватному праві широке визнання поряд з посиланням на застереження про публічний порядок отримала можливість незастосування іноземного права з посиланням на строго імперативні норми національного права, які мають користуватися пріоритетом перед нормами іноземного права, що підлягає застосуванню в силу колізійних норм. Наведемо як приклад ст. 18 Закону про міжнародне приватне право Швейцарії, згідно з якою імперативні норми швейцарського права в силу особливого їх призначення застосовуються незалежно від того, право якої держави підлягає застосуванню відповідно до цього Закону.  Аналогічне правило передбачено в німецькому Законі про міжнародне приватне право 1986 року (ст. 34).

 Таке ж  правило в більш розширеному  вигляді увійшло в текст Римської  конвенції 1980 року про право,  застосовне до договірних зобов'язань.  Згідно зі ст. 7, «ніщо в цій  Конвенції не обмежує застосування  норм права країни суду у  випадках, коли вони є імперативними незалежно від права, що застосовується до договору".

Виходячи з цієї практики, в Законі України „Про міжнародне приватне право”¹¹ увійшла стаття, згідно з якою правила цього Закону не обмежують дії імперативних норм права України, що регулюють відповідні відносини, незалежно від права, яке підлягає застосуванню. Суд, незалежно від права, що підлягає застосуванню відповідно до цього Закону, може застосовувати імперативні норми права іншої держави, які мають тісний зв'язок з відповідними правовідносинами, за винятком, встановленим частиною першою цієї статті. При цьому суд повинен брати до уваги призначення та характер таких норм, а також наслідки їх застосування або незастосування.¹²

 

 

 

 

Список використаних джерел:

 

1. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради  – 2003. - № 40-44. – Ст. 356.
2. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред Я. М. Шевченко. – К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”. – 2004. – Ч. 2. – 896 с.
3. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1963. – № 30. – Ст. 463.
4. Закон України „Про міжнародне приватне право” від 23 червня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – №32. – Ст. 422. 
5. Міжнародне право: Навч. посібник За ред. М. В. Буроменського - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 336 с.
6. Боярська З.І.// Міжнародне комерційне право: Навч.посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – 143 с.
7. Міжнародне приватне право: Навч. посібник / За ред. В. М. Гайворонського, В. П. Жушмана - К.: Юрінком Інтер, 2007. — 368 с.
8. Довгерт А.С. Міжнародне приватне право. Науково-практичний коментар Закону. – Х., 2008.
9. Васильченко В.В.Науково-практичний коментар Закону України «Про міжнародне приватне право».-К.: Істина,2007.-С.91-94.
10. Кpиволапов Б. М. Позовна давність у міжнаpодному пpиватному пpаві: Автоpеф.дис. на здоб. наук. ступ. канд. юpид. наук. 12.00.03 /Київ. нац. ун-т ім. Таpаса Шевченка. - К., 1997.
11. Фединяк Г. С. Міжнародне приватне право (у запитаннях та відповідях). Навчальний посібник.- К.: Атіка, 2000.- 336 с.
12. Чубарєв В. Л. Міжнародне приватне право: Навчальний посібник - К.: Атіка, 2008.- 608 с.
13. Кисіль В. І. Міжнародне приватне право: Питання кодифікації. – К.: Україна, 2000. – 430 с. 

¹ Кисіль В. І. Міжнародне приватне право: Питання кодифікації. – К.: Україна, 2000. – 430 с. 

² Міжнародне право: Навч. посібник За ред. М. В. Буроменського - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 336 с.

³ Боярська З.І.// Міжнародне комерційне право: Навч.посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – 143 с.

⁴ Міжнародне приватне право: Навч. посібник / За ред. В. М. Гайворонського, В. П. Жушмана - К.: Юрінком Інтер, 2007. — 368 с.

⁵ Довгерт А.С. Міжнародне приватне право. Науково-практичний коментар Закону. – Х., 2008.

⁶ Фединяк Г. С. Міжнародне приватне право (у запитаннях та відповідях). Навчальний посібник.- К.: Атіка, 2000.- 336 с.

⁷ Чубарєв В. Л. Міжнародне приватне право: Навчальний посібник - К.: Атіка, 2008.- 608 с.

⁸ Міжнародне право: Навч. посібник За ред. М. В. Буроменського - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 336 с.

⁹ Кpиволапов Б. М. Позовна давність у міжнаpодному пpиватному пpаві: Автоpеф.дис. на здоб. наук. ступ. канд. юpид. наук. 12.00.03 /Київ. нац. ун-т ім. Таpаса Шевченка. - К., 1997.

¹⁰ Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради  – 2003. - № 40-44. – Ст. 356.

¹¹ Закон України „Про міжнародне приватне право” від 23 червня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – №32. – Ст. 422. 

¹² Васильченко В.В.Науково-практичний коментар Закону України «Про міжнародне приватне право».-К.: Істина,2007.-С.91-94.