Японо-американськы выдносини

   Японо-американські економічні відносини вже давно перебувають у важкому становищі. Цікавий факт, у 1954 р. тодішній американський радник держдепартаменту Дж. Даллес заявив: «Японія не може претендувати на американський ринок, так як вона не виробляє продукцію, затребувану в США». Тим часом в кінці 50-х - початку 60-х японська економіка переживала бурхливий ріст, основна частка експортованої продукції при цьому йшла в США. У 1965 р. вперше японський експорт у США перевищив імпорт. Тоді це було розцінено як тимчасове явище, проте позитивне сальдо продовжило свій ріст. З 1966-1967 рр.. до 1971-1972 рр.. дефіцит США в торгівлі з Японією збільшувався в середньому з 0,5 млрд. дол. до більш ніж 3,5 млрд. дол на рік. 1976-78 рр.. він піднявся в середньому до 8 млрд. дол. а в 1978 р. вже досяг 12 млрд. долл. До 1996 р. дефіцит досяг астрономічної суми в 50 млрд. дол. і продовжував рости.

  До середини 90-х років  переговори Токіо з Вашингтоном  з питань зовнішньої торгівлі  зайшли в глухий кут: 11 лютого 1994 Хосокава і Клінтон публічно  і відверто заявили про неможливість  досягнення на даному етапі  угоди або навіть компромісу  в цій галузі. Однак як показали  подальші події, це не означало  наявність у двосторонніх відносинах  фатально нерозв'язних проблем,  але в той момент ситуація  здавалася виключно серйозною. Наступні переговори міністра торгівлі М. Кантора і міністра фінансів Ц. Хати трохи пом'якшили напруженість, але накопичилися проблеми, насамперед пов'язані із зовнішньоторговельним балансом, вирішити так і не удалось.

  Необхідно також враховувати,  що, незважаючи на деяке погіршення  відносин двох країн, правлячі  кола в Токіо і Вашингтоні  розуміли необхідність збереження  союзу. Для США втрата Японії  означала б втрату опорного  пункту і ослаблення своїх  позицій в АТР. Вашингтону довелося  б переглядати всю свою політику  в даному регіоні. Важливість  Японії для США: по-перше, це  зручне, в стратегічному відношенні, місце розташування Японії, а  по-друге, Японія на 70% оплачує  витрати на утримання американських  баз, хто із союзників США  ще здатний на це. Звичайно, Сполучені  Штати в разі розпаду японо-американського  союзу, знайшли б нового союзника, можливо, їм би стала Південна  Корея, можливо Австралія чи  навіть Китай. Однак, по-перше,  це вимагало б величезних фінансових  витрат, а по-друге, не було  б вже тієї залежності зовнішньої  політики від США яка була  у Японії, що склалася за останні  50 років. Та й це могло дестабілізувати  ситуацію в АТР, що ні як  не входило в плани США.

  Як і для США,  в японських правлячих колах  так само не мислили майбутнього  без японо-американського союзу.

Висновок

Сьогодні  лідери США та Японії вже говорять про те, що японо-американський договір  про безпеку потребує перегляду, бо він "об'єктивно невідповідає сучасним реаліям".  Слід зазначити, що збереження, скасування або видозміна японо-американського союзу є справою його учасників, тим не менш подібні альянси повинні бути суто оборонними, не бути націленими на треті країни, не порушувати балансу сил в регіоні і не повинні діяти в обхід головного інструменту забезпечення міжнародного миру та безпеки - ООН та її Ради Безпеки.  27 квітня 2001 нижня палата парламенту Японії схвалила пакет законопроектів, що імплементують в японське законодавство нові "Керівні принципи японо-американського співробітництва в області оборони". Мова йде про принципову зміну характеру військової взаємодії Токіо і Вашингтона, а саме - про розширення сфери його охоплення при істотному зростанні військової ролі Японії. Тепер, як випливає з прийнятих документів, японська тилова підтримка операцій збройних сил США буде здійснюватися не тільки у разі нападу на Японію, як це передбачено "Договором безпеки" 1960 року, але і при виникненні надзвичайних ситуацій в географічно невизначених "районах, прилеглих до Японії ".

Список  використаної літератури

1. Бакош Г.С. Политика  Японии: уроки для стран Восточной  Европы. - // Вопросы экономики, №9, 1997 г. 
2. Барциц И.П. Границы территории РФ: актуальные вопросы. // Власть, № 3, 2003 г. 
3. Булатов А.С. Мировая экономика. М., "Юристъ" 2001 г. 
4. Вербицкий С.И. Японо-американский военно-политический союз. М., 1972 г. 
5. Виленский А. Чуйко А. Япония: закономерность феномена. // ЭКО №3, 1992 
6. Всемирная история: Учебник для вузов / Под ред. - Г.Б. Поляка, А.Н. Марковой. - М., 1997 г., стр.369 - 378. 
7. Гаджиев К.С. Введение в геополитику, М., 1998 г. 
8. Галузин М.И. Наши дела с Японией // Международная жизнь, № 3, 2003 г. 
9. Галузин М.И. Размеренная поступь в отношениях с Японией // Международная жизнь, №10, 2000 г. 
10. Загашвили В., Шишков Ю. Мировая торговля и международные инвестиции. - // Мировая экономика и международные отношения №8, 2000 г.