Вища освіта у Швейцарії. Порівняльна характеристика з українською вищою освітою

 

 

 

Міністерство освіти і науки , молоді та спорту України

Полтавський національний технічний університет

імені Юрія Кондратюка

Кафедра філософії і соціально - політичних дисциплін

 

 

 

 

 

 

Реферат

з дисципліни

«Вища освіта і Болонський процес »

на тему: «Вища освіта у Швейцарії. Порівняльна характеристика з українською вищою освітою.»

 

 

 

 

 

 

 

                                                   Підготувала:

                                                                       Студентка групи 501 ФБ

                                                                                    Синягівська Наталія Сергіївна

                                                                                     Перевірив:

                                                                      Янко Андрій Леонідович

 

 

 

 

 

 

Полтава 2014 р.

ПЛАН

      ВСТУП

       І. СТУПЕНЕВА СИСТЕМА ВИЩОЇ ОСВІТИ

1. України

2. Швейцарії

       ІІ. СИСТЕМА АКРЕДИТАЦІЇ

1. України

 2. Швейцарії

       ІІІ. ЯКІСНІ ТА КІЛЬКІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ

        ЗАКЛАДІВ

1. України

2. Швейцарії 

 ВИСНОВОК

 СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Структура вищої освіти України побудована відповідно до структури освіти розвинених країн світу, яка визначена ЮНЕСКО, ООН та іншими міжнародними організаціями. Але досвід інших країн ніколи не буває зайвим. Для порівняння системи освіти України я обрала Швейцарію, оскільки освіта, надана цією країною вважається однією з кращих у світі.

Швейцарія більш відома у нас своїми банками, ніж школами та вузами. Проте навчальні заклади цієї країни заслуговують найретельнішого розгляду. Країна здавна відома якістю освіти. Школи готельного менеджменту, вищі навчальні заклади («політехнічні школи», вузи та університети) відносяться до кращих у світі.

І це при тому, що загальної освітньої програми у Швейцарії не існує. Країна поділена на 26 кантонів (областей) і кожен з них, спільно з федеральним урядом, розробляє власну модель цієї системи, орієнтуючись на потреби регіону. Такий підхід варто застосувати і в Україні де економічний розвиток регіонів дуже різний.

Інтернаціоналізм та космополітизм, властиві Швейцарії, вплинули і на її місцеву систему освіти. Саме в цій країні вперше з’явилися міжнародні школи та університети, тут були створені перші міжнародні навчальні програми (наприклад, International Baccalaureate). Швейцарські ВНЗ постійно об’єднуються, працюють над спільними дослідницькими проектами чи спільно навчають студентів за різними програмами.

Взагалі, мені цікаво дізнатися, як у такій розвиненій країні налагоджена система підготовки фахівців.

Тому у роботі я ставлю за мету визначити ті чинники, за рахунок яких Україна, використовуючи досвід Швейцарії, змогла б вивести власну систему вищої освіти на якісно новий рівень.

 

 

 

І. СТУПЕНЕВА СИСТЕМА ВИЩОЇ ОСВІТИ

Україна.

Вища освіта, як одна з найважливіших складових системи освіти, формує в людини певний рівень знань умінь та навичок, які можна застосувати до відповідних видів діяльності. Ступінь вищої освіти полягає у здобутті різних освітньо-кваліфікаційних рівнів (характеристики, яка визначає ступінь сформованості знань, умінь та навичок особи, що надають здатність виконувати завдання та обов’язки певного рівня професійної діяльності).на відповідних етапах (ступенях) вищої освіти.

Згідно Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII

Підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітньо-професійними, освітньо-науковими, науковими програмами на таких рівнях вищої освіти:

• початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти;
• перший (бакалаврcький) рівень;
• другий (магістерський) рівень;
• третій (освітньо-науковий) рівень;
• науковий рівень.

Початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти відповідає п’ятому кваліфікаційному рівню Національної рамки кваліфікацій і передбачає здобуття особою загальнокультурної та професійно орієнтованої підготовки, спеціальних умінь і знань, а також певного досвіду їх практичного застосування з метою виконання типових завдань, що передбачені для первинних посад у відповідній галузі професійної діяльності.

Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти відповідає шостому кваліфікаційному рівню Національної рамки кваліфікацій і передбачає здобуття особою теоретичних знань та практичних умінь і навичок, достатніх для успішного виконання професійних обов’язків за обраною спеціальністю.

Другий (магістерський) рівень вищої освіти відповідає сьомому кваліфікаційному рівню Національної рамки кваліфікацій і передбачає здобуття особою поглиблених теоретичних та/або практичних знань, умінь, навичок за обраною спеціальністю (чи спеціалізацією), загальних засад методології наукової та/або професійної діяльності, інших компетентностей, достатніх для ефективного виконання завдань інноваційного характеру відповідного рівня професійної діяльності.

Третій (освітньо-науковий) рівень вищої освіти відповідає восьмому кваліфікаційному рівню Національної рамки кваліфікацій і передбачає здобуття особою теоретичних знань, умінь, навичок та інших компетентностей, достатніх для продукування нових ідей, розв’язання комплексних проблем у галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності, оволодіння методологією наукової та педагогічної діяльності, а також проведення власного наукового дослідження, результати якого мають наукову новизну, теоретичне та практичне значення.

Науковий рівень вищої освіти відповідає дев’ятому кваліфікаційному рівню Національної рамки кваліфікацій і передбачає набуття компетентності з розроблення і впровадження методології та методики дослідницької роботи, створення нових системоутворюючих знань та/або прогресивних технологій, розв’язання важливої наукової або прикладної проблеми, яка має загальнонаціональне або світове значення.

Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою відповідної освітньої (освітньо-професійної чи освітньо-наукової) або наукової програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти:

1) молодший бакалавр;

2) бакалавр;

3) магістр;

4) доктор філософії;

5) доктор наук.

Молодший бакалавр - це освітньо-професійний ступінь, що здобувається на початковому рівні (короткому циклі) вищої освіти і присуджується вищим навчальним закладом у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньої-професійної програми, обсяг якої становить 90-120 кредитів ЄКТС.

Бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується вищим навчальним закладом у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Обсяг освітньо-професійної програми для здобуття ступеня бакалавра на основі ступеня молодшого бакалавра визначається вищим навчальним закладом.

Особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.

 Магістр - це освітній ступінь, що здобувається на другому рівні вищої освіти та присуджується вищим навчальним закладом у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми. Ступінь магістра здобувається за освітньо-професійною або за освітньо-науковою програмою. Обсяг освітньо-професійної програми підготовки магістра становить 90-120 кредитів ЄКТС, обсяг освітньо-наукової програми - 120 кредитів ЄКТС. Освітньо-наукова програма магістра обов’язково включає дослідницьку (наукову) компоненту обсягом не менше 30 відсотків.

Особа має право здобувати ступінь магістра за умови наявності в неї ступеня бакалавра.

Ступінь магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямування здобувається на основі повної загальної середньої освіти і присуджується вищим навчальним закладом у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми, обсяг якої становить 300-360 кредитів ЄКТС.

 Доктор філософії - це освітній  і водночас перший науковий  ступінь, що здобувається на третьому  рівні вищої освіти на основі ступеня магістра. Ступінь доктора філософії присуджується спеціалізованою вченою радою вищого навчального закладу або наукової установи в результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньо-наукової програми та публічного захисту дисертації у спеціалізованій вченій раді.

Особа має право здобувати ступінь доктора філософії під час навчання в аспірантурі (ад’юнктурі). Особи, які професійно здійснюють наукову, науково-технічну або науково-педагогічну діяльність за основним місцем роботи, мають право здобувати ступінь доктора філософії поза аспірантурою, зокрема під час перебування у творчій відпустці, за умови успішного виконання відповідної освітньо-наукової програми та публічного захисту дисертації у спеціалізованій вченій раді.

Нормативний строк підготовки доктора філософії в аспірантурі (ад’юнктурі) становить чотири роки. Обсяг освітньої складової освітньо-наукової програми підготовки доктора філософії становить 30-60 кредитів ЄКТС.

Наукові установи можуть здійснювати підготовку докторів філософії за власною освітньо-науковою програмою згідно з отриманою ліцензією на відповідну освітню діяльність. Наукові установи можуть також здійснювати підготовку докторів філософії за освітньо-науковою програмою, узгодженою з вищим навчальним закладом.

Доктор наук - це другий науковий ступінь, що здобувається особою на науковому рівні вищої освіти на основі ступеня доктора філософії і передбачає набуття найвищих компетентностей у галузі розроблення і впровадження методології дослідницької роботи, проведення оригінальних досліджень, отримання наукових результатів, які забезпечують розв’язання важливої теоретичної або прикладної проблеми, мають загальнонаціональне або світове значення та опубліковані в наукових виданнях.

Ступінь доктора наук присуджується спеціалізованою вченою радою вищого навчального закладу чи наукової установи за результатами публічного захисту наукових досягнень у вигляді дисертації або опублікованої монографії, або за сукупністю статей, опублікованих у вітчизняних і міжнародних рецензованих фахових виданнях, перелік яких затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Ступінь вищої освіти може бути реалізований як через неперервну програму підготовки, так і диференційовано, відповідно до структури ступеня.

Термін навчання:

• молодший бакалавр – Особа має право здобувати ступінь молодшого

бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти – 1,5 – 2 роки;

• бакалавр – на базі повної загальної середньої освіти – не більше 4

років;

• при наявності “молодшого спеціаліста” - 2-3 роки;
• спеціаліст – на базі відповідної освітньо-професійної програми

підготовки бакалавра – не більше 1 року чи 1,5 для певних спеціальностей;

• магістр - на базі відповідної освітньо-професійної програми підготовки бакалавра – не більше 1 року чи 1,5 для певних спеціальностей;
• на базі відповідної освітньо-професійної програми підготовки

спеціаліста – не більше 1 року.

Важливе завдання перед освітою України поставлено тезою навчання впродовж усього життя людини. Ринок праці швидко змінюється, що диктує необхідність створення короткотермінових навчальних програм перепідготовки й підвищення кваліфікації кадрів. Цю важливу функцію має виконувати система післядипломної освіти.

Кількість вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації в Україні на початок 2013/14 навчального року порівняно з попереднім навчальним роком скоротилася на 2,4%, або на 20 закладів, - до 803 закладів. Про це свідчать дані Державної служби статистики України (Держстат).

Із загальної кількості вищих навчальних закладів майже 60% (478 закладів) складали ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації, 40% (325 закладів) - ВНЗ ІІІ- IV рівнів акредитації.

У вищих навчальних закладах всіх рівнів акредитації на початок 2013/14 навчального року навчалося 2053 тис. студентів, що на 117 тис. осіб (5,4%) менше, ніж у попередньому навчальному році. У ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації навчалося 329 тис. студентів (16%), у ВНЗ ІІІ- IV рівнів акредитації - 1724 тис. студентів (84%).

У 2013 р. вищими навчальними закладами країни випущено 576 тис. фахівців (зменшення на 36,6 тис. осіб або 6 %).

Швейцарія.

Швейцарія також має ступеневу вищу освіту. Вища школа містить два сектори: університетський та професіональний. Не університетський тип є більш вузькопрофільним та тісно пов’язаним з професійною діяльністю. Я вважаю за доцільне виділити такі освітньо-кваліфікаційні рівні:

• Молодшим спеціалістом можна вважати випускника коледжу, після