Становлення теорії регіональної економіки

3 . 1 . Термін «історико-географічний регіон» у понятійному арсеналі істор. регіоналістики почав уживатися порівняно недавно. Протягом майже всього 20 ст. функції основного операціонального поняття для характеристики територіальної організації соціумів виконувало поняття «край», яке і досі є базовим у краєзнавстві. Це поняття, виявилося, однак, малопридатним для визначення істор. змін кордонів «територіальних соціумів», тому воно й було замінене більш точним у цьому сенсі терміном, що може вживатися також для характеристики культурно-історичного потенціалу новітніх територіальних комплексів, складові частини яких були свого часу підпорядковані різним державам. При виділенні тих чи ін. історико-географічних регіонів враховуються: характер розселення тамтешніх мешканців і способи освоєння ними території, ступінь збереженості ними комплексів традиційної культури й особливості їхнього менталітету. Підставою для виокремлення таких регіонів є наявність у тих чи ін. територіальних утворень: а) ознак, які характерні саме для цих територій; б) внутрішніх регіональних елементів та системних зв’язків між ними. В основу ретроспективної регіоналізації кладуться природно-геогр. (ландшафтоутворюючі), екон., політ., етнічні ознаки. Насамперед беруться до уваги відмінності в соціально-екон. й політ. розвитку, територіальній організації, правовій, політ., соціонормативній к-рі, мовні та конфесійні орієнтації.

3 . 2 .

3 . 3 . Основи економічного районування. Економічний район — це територіальне цілісна частина народного господарства країни, яка має такі ознаки:

 — спеціалізація  як основна народногосподарська  функція (спеціалізація району  на певних виробництвах і послугах  відповідає його географічному  розташуванню, природним, економічним  і соціальним умовам та спирається  на раціональний поділ праці  з іншими районами);

 — комплексність  — у широкому розумінні —  як взаємопов’язаність найважливіших складників економічної й територіальної структур району;

 — керованість,  цебто наявність певних галузевих  і територіальних структур, які  є матеріальною основою взаємопов’язаності складових частин, що дозволяє трактувати район як цілісну систему та організаційний осередок територіального управління народним господарством.

 Об’єктивною  основою економічного району  є територіально-виробничі комплекси.