Розвиток електронної торгівлі в умовах становлення глобального інформаційного простору

     Більшість керівників переконана, що впродовж трьох  років Європа займе лідируючі  позиції у сфері безпровідної комерції. У інших областях (телебачення, голосова комерція, а також традиційна електронна комерція) вони не сподіваються обігнати США, хоча розрив вже скоротився до одного року. 

     2.3. Темпи розвитку електронної торгівлі  в Азії.

     Як  показують дослідження фахівців аналітичної компанії Accenture, незважаючи на важку ситуацію, яка склалася в економіці, азіатські компанії не мають наміру відмовлятися від своїх планів щодо масштабного переходу до електронного бізнесу.

     Згідно  із звітом компанії Accenture, стан електронної комерції, в азіатському регіоні, незважаючи на недавню кризу і той скептицизм, який породив масовий крах так званих "дот-комів", електронна комерція як і раніше представляє ряд можливостей для розвитку азійського ринку.

     Фахівці Accenture вважають, що електронна комерція є ефективним способом зробити комерційні взаємовідносини кращими, швидшими і ефективнішими. 71% учасників опитування заявили, що економічний спад ніяк не вплинув на їх плани по розвитку електронних комерційних ініціатив. При цьому в опитуванні взяло участь більше 200 керівників компаній, працюючих в шести країнах, з різним рівнем технологічного розвитку, включаючи Малайзію, Південну Корею, Сінгапур, Китай, Тайвань і Гонконг. Це дослідження є першою аналітичною роботою, яка покликана встановити взаємозв’язок азіатського бізнесу з електронною комерцією.

     Нині  азіатські компанії повинні скористатися можливістю і визначити свої стратегії, зрозуміти як можна використати  Інтернет для досягнення конкурентних переваг на ринку. Сьогодні, на думку Accenture, ідеальний час для нових інвестицій, реалізації нових можливостей і створення нових продуктів.

     Високий потенціал Азії в плані електронної  комерції пояснюється наявністю  декількох чинників. По-перше, на цьому  найбільшому у світі ринку  спостерігається стрімкий ріст кількості  інтернет-користувачів. По-друге, використання мобільних телефонів досягло надзвичайно широких масштабів, що дає можливість розвитку мобільної комерції. І, по-третє, роль Азії як міжнародного "складального цеху" представляє регіону можливості оптимізації бізнес-процесів за рахунок переходу на електронні операції між постачальниками і споживачами.

     Азія  претендує на те, щоб називатися найпрогресивнішим регіоном у світі  в області поширення інтернету і телекомунікацій. За результатами дослідження агентства Research and Markets, азіатський ринок телекомунікацій в 2008 році показав істотний ріст. Основна заслуга в цьому належить Китаю: кількість китайських користувачів стільникового зв'язку виросла на 20% і досягла 400 мільйонів.

     По  поширеності інтернету Азія є на даний момент провідним регіоном світу. Тоді як в Європі налічується 292 млн., а в Північній Америці - 227 млн. користувачів інтернету, в Азії цей показник досяг рівня 375 млн. Лідерами в цій сфері є Японія, Гонконг, Південна Корея, Сінгапур і Тайвань; нещодавно до цієї групи лідерів приєднався і Китай.

     Південна  Корея лідирує в області широкосмугового  доступу в інтернет: 70% домогосподарств підключені до мережі в цій країні. В цілому в азіатському регіоні найчастіше для підключення використовуються технологія DSL (153 млн.) і кабельні модеми (76 млн.).

     Між іншим азіатські споживачі з великим побоюванням відносяться до використання кредитних карт. За словами представників компанії Visa, все більше і більше жителів регіону користуються Інтернетом, проте, коли мова заходить про онлайн-купівлю, більшість з них лякаються повідомляти свою персональну інформацію. Для того, щоб розв'язати цю проблему, Visa, свого часу розробила програму «Verified by Visa», яка дозволяє захистити транзакцію за допомогою додаткового пароля.

     Таким чином, можна з упевненістю сказати, що в електронної торгівлі є майбутнє в Азії. Проте при цьому слід зазначити, що її розвиток буде поступовим. І в Азії наврядчи будуть споживачі, які перед Різдвом використовують електронний магазин, щоб придбати подарунки, як це відбувається в Сполучених Штатах. Через побоювання шахрайства споживачі уникатимуть робити замовлення у географічно видалених торговців, особливо у іноземців, тим більше що вартість доставки також грає важливу роль в електронній комерції. 

     Розділ ІІІ. Тенденції та перспективи розвитку електронної торгівлі в Україні.

     3.1. Проблеми розвитку електронної  торгівлі в Україні.

     За  останні два роки ріст українського сегмента Інтернету (UAnet) спостерігається у всіх напрямках. Аудиторія UAnet подвоювалася щорічно за останні три роки, за різними оцінками, складає від 2 до 4% населення. UAnet містить у собі більш як 12 тис. українських сайтів. Очікується щомісячний ріст відвідувачів UAnet на 15%, 56% аудиторії UAnet представлена жителями України, 19% - Росії, 12% - США, 8% - Західної Європи, 5% - інші. Регулярна аудиторія користувачів UAnet, що проживають в Україні, - 450 тис., а користувачів Інтернету - від 750 тис. до 2 млн чоловік. Швидке збільшення користувачів Інтернет стане рушієм Інтернет-сектора в Україні. Інтернет-економіка нашої країни представлена галузями комп'ютерної техніки і комунікаціями, рекламою і медіа-індустрією, Інтернет-послугами, електронною комерцією.

     Сфера Інтернет-комерції розвивається не так швидко, як інші сегменти вітчизняного Інтернет-ринку, і має більш скромні інвестиції, тому що Інтернет-магазини ще не одержали масового визнання українськими покупцями. В авангарді української електронної комерції знаходяться саме Інтернет-магазини, що діють за системою B2C, такі як, наприклад, Molotok.com.ua, aukro.ua, rozetka.ua і т.д.. Через UAnet сьогодні добре продаються товари, що не вимагають контакту з покупцем: книги, касети, картки мобільного зв'язку, комп'ютери та комплектуючі. Багатообіцяючим є ринок туристичних послуг, ринок продажів та оренди житла, продажів автомобілів, коштовностей, рідкісних товарів. Водночас, за інформацією компанії TNS Interactive, всього 4% жителів України мають доступ до мережі Інтернет і лише 1% користувачів є одночасно Інтернет-покупцями.

     Дуже  перспективним в Україні є  така форма організації інформаційної  та торговельної взаємодії між компаніями через Інтернет, як електронна комерція "бізнес-бізнес". В умовах поглиблення міжнародного поділу праці, активного розвитку спільної комерції, коли підприємства не тільки купують один у одного продукцію, а й спільно працюють над виробництвом нових товарів та послуг, електронна комерція такого напрямку набуває особливого значення, оскільки вона передбачає формування тривалих партнерських відносин між підприємствами, які здійснюються через комунікаційні мережі.

     В Україні вже створюються корпоративні портали, в межах яких систематизується корпоративна інформація та надається  доступ до неї сертифікованим користувачам. Прикладом є корпоративні системи  компаній "Квазар-Мікро" та Softline. Перспективним для України є також створення електронних ринків, систем управління ланцюжком комплектації, систем управління взаємовідносинами з клієнтами. Важливим кроком у напрямі впровадження будь-яких систем "бізнес-бізнес" є використання відкритих міжнародних стандартів. В Україні вже існують технічні умови застосування цих технологій - створено національний електронний каталог товарів.

     Але, загалом, становище української електронної комерції не можна назвати навіть зародковим. Електронна комерція в Україні майже відсутня. Цьому існує цілий ряд причин:

• недостатній рівень розвитку ринкових відносин у більшості секторів економіки, що не стимулює впровадження прогресивних високоефективних інформаційних технологій;
• відсутність достатнього обсягу вільних фінансових засобів у вітчизняних підприємств та фінансових установ, що не дозволяє інтенсивно розвиватись ринку Інтернет-послуг;
• низька платіжна спроможність населення, що не сприяє збільшенню користувачів мережі. Для того, щоб щось купувати в Інтернеті, треба мати якісь кошти. З огляду на те, що більше половини українців знаходяться за межою бідності, важко розраховувати на реально широку аудиторію. Інтернет-технології найбільш ефективні, коли ними користується не менше 5% населення. В Україні, за різними оцінками, можливості глобальної інформаційної мережі Інтернет активно використовують від 1,2 до 2 млн. користувачів, тобто від 2,5 до 4% населення;
• недостатній рівень розвитку телекомунікаційної інфраструктури, що не дозволяє надавати споживачеві сучасні види послуг. Доступ до Інтернета в Україні ще досить дорогий;
• низький рівень використання інформаційних технологій на підприємствах, в організаціях та органах державної влади, що не сприяє усвідомленню місця і ролі мережі Інтернет у сучасній економіці;
• значна різниця у рівні інформатизації великих міст та регіонів країни, що зменшує потенційну аудиторію користувачів мережі;
• повна відсутність у нашій країні (і в СНД) надійної системи оперативної доставки матеріальних цінностей гальмує розвиток нашої онлайнової торгівлі навіть більше, ніж мала кількість користувачів Інтернету.
• нерозвиненість надійних і легітимних засобів аутентификации, цифрових підписів, сертифікатів і шифрування. Виникають проблеми конфіденційності і цілісності даних, дотримання прав інтелектуальної власності. Стандарти і законодавча база недостатньо розроблені, недостатня нормативно-правова база в питаннях розвитку Інтернет, інформаційних ресурсів та інтелектуальної власності, що не сприяє розвитку ринку Інтернет-послуг;
• недосконалі механізми оплати. Незважаючи на розвинуту культуру використання магнітних карток, їхні власники утримуються від їхнього активного застосування, побоюючись шахрайства. Більш надійні рішення, зв'язані з мікропроцесорними картками, ще не мають розвинутої інфраструктури й охоплюють лише визначені мегаполіси або невеликі регіони. Реальна схема e-commerce починає працювати при працюючому механізмі оплати. Пластикові картки є далеко не у всіх, кредитні картки вкрай мало поширені. Існують і традиційні для кредитних карток проблеми списання грошей по фальшивих рахунках і відмовлення від оплати рахунка. Крім того, заплатити по карті можна далеко не у всіх магазинах. Як мінімум половина українських Інтернет-магазинів здійснює доставку товарів з оплатою при одержанні покупки, у тому числі і післяплатою (з оплатою товару при одержанні в поштовому відділенні). Основна причина полягає в тім, що Інтернет-торговці не вірять, з одного боку, у чесність покупців і, з іншого боку, у надійність платіжних систем. Рішенням цієї проблеми повинне стати істотне удосконалення систем Інтернет-платежів, поширення пластикових карток, розмикання замкнутих клубних платіжних систем, особливо в банковій сфері, створення мереж банків-агентів і клірингових центрів. Необхідна широка интернетизація банківських послуг, систем "банк-клієнт", включаючи home-banking;
• низький рівень безпеки при здійсненні оплати кредитною карткою. Обдурити при проведенні платежу по пластиковій карті через Інтернет легше, ніж при платежі в звичайному магазині. У США близько 1% платежів по пластикових картах виявляються шахрайськими. Половина цих шахрайських платежів приходиться на Інтернет (при тому, що обсяг платежів через Інтернет як складає менше 10%);
• недостатньо широкий спектр товарів і послуг, доступний через мережу. Безумовно, ключовим моментом для залучення споживчих грошей в електронні ринки, як і в звичайному бізнесі, є формування достатнього обсягу пропозиції за привабливими цінами. Фактично ця складова поки тільки починає розвиватися, особливо в сфері продукції щоденного використання;
• висока вартість володіння електронним магазином. Сьогодні створити повноцінний магазин, прив'язаний до системи обліку реальної фірми, можуть великі компанії, тому що комплекс послуг по його "розгортанню" коливається від 2 до 50 тисяч доларів США;
• трудомісткість пошуку необхідного товару чи інформації. Обсяг ресурсів Мережі Інтернет практично подвоюється щороку, пошукові машини дають багатотисячні відгуки на прості запити, мови запиту ще дуже далекі від природних;
• менталітет українського народу. 70-літнє загартування радянського (тепер - українського) народу виробило звичку добувати необхідні товари з боєм, у чергах, з номерками на руках. Тепер це виражається в іншій формі. Більшість людей перш ніж щось купити - телевізор чи холодильник - самі об’їдуть магазини, помацають, поговорять із продавцями і т.д;
• довіра до продавця. Покупець повинний довіряти магазину. Багато хто вже “наївся” пірамідами і іншими видами афер.

     Крім  всього вищезазначеного, окремо хотілося б виділити таку проблему, як повна  відсутність державної статистичної інформації, що стосується електронної  комерції в Україні. Це значно звужує можливості аналізу та прогнозування  тенденцій розвитку електронної  комерції в нашій країні.

     Підсумовуючи  можна сказати, що лише комплексне вирішення  всіх проблем може скоротити розрив у темпах зростання ролі електронної  комерції  в світі та Україні, при цьому саме держава повинна  найбільше перейматися проблемами електронної комерції. Інакше Україна  знову ризикує підібрати ті крихти від пирога електронної комерції, які нікому іншому не будуть потрібні. 

     3.2. Рекомендації щодо розвитку електронної  торгівлі в Україні.

     На  сьогодні Україна зробила значний  крок уперед, випередивши країни СНД  у розвитку інформаційних систем для електронного бізнесу та вартісного обміну різноманітним електронним  контентом.

     Знаковою  подією початку цього року можна  впевнено назвати запуск в Україні  національного сегмента мережі інформаційно-маркетингових центрів (ІМЦ) країн СНД (www.content.net.ua). Тепер знайти товари та послуги, отримати докладну інформацію про товари, послуги, підприємства та організації, знайти бізнес-партнерів, постачальників і покупців, отримати інформацію про нову продукцію, інвестиції, вигідні комерційні пропозиції, а також зробити замовлення, провести міжнародну угоду онлайн, створити Інтернет-магазин, віртуальне підприємство або створити віртуальну спільноту - стає дуже просто: для цього не потрібен програміст та фінансові ресурси, а лише бажання.

     Розгортання мережі ІМЦ означає, що Україна стає інвестиційним суб'єктом у глобальній інформаційній спільноті. При цьому  досягається кардинальне розширення можливостей щодо здійснення зовнішньоекономічної діяльності українських підприємств. По-перше, розширюються можливості українських  товаровиробників по виходу на світові  ринки, коли, наприклад, простий фермер може відправити контейнер з пшоном або грецькими горіхами через  одеський порт покупцеві в будь-якій країні світу. По-друге, відкриваються  перспективи підключення товаровиробників до глобальних систем міжнародної торгівлі з можливостями укладання довгострокових експортних договорів на поставку великих  товарних партій, які збираються у  дрібних товаровиробників через  інформаційну систему ІМЦ. Технологічні аспекти проекту також вражають своєю перспективою - мережа інформаційно-маркетингових  центрів є платформою для розгортання  Інтернет-технологій нового покоління, які мають функції штучного інтелекту та забезпечують повну автоматизацію процесів отримання інформації, проведення угод та обміну документами в глобальному електронному середовищі.

     При цьому найбільшу увагу в мережі ІМЦ привертають дві технологічні складові: уніфікована система обміну інформацією (економічною, комерційною, фінансовою тощо), а також можливість розгортання будь-яких Web-сервісів на базі електронного регістру та репозитарію. Система обміну інформацією забезпечує ефективне впровадження найрізноманітніших прикладних застосувань (електронного бізнесу, електронного документообігу, електронної звітності, онлайнового аналізу даних тощо). Web-сервіси дають можливість автоматизації будь-яких робочих процесів у найекономічніший спосіб та з мінімальними витратами ресурсів.

     Тому, по суті, запуск мережі ІМЦ означає  ніщо інше, як довгоочікуваний прихід електронного ринку, багатого на можливості та такого, що несе в собі демократичні засади рівних можливостей для всіх, і якому на просторах України, найімовірніше, уготовані великі перспективи.

     Всім  сьогодні очевидно, що електронна комерція є головним рушійним чинником постіндустріальної економіки, і тому їй приділяється найбільша  увага. Не дивно, що в новому Законі "Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні  на 2007-2015 роки", який набув чинності 6 лютого 2007 року, чимала роль відведена  електронній комерції, при цьому  дуже оптимістично виглядає той факт, что акцент робиться на пріоритетному впровадженні електронних технологій у сільській місцевості.

     Що  ж змінюється в Україні із запуском мережі ІМЦ, яка надає послуги  електронних ринків? Які нові можливості та перспективи відкриваються з  приходом нових електронних сервісів? І що це дає пересічному громадянину? 

     Економічні  втрати та недоотримані прибутки від  відсутності масових електронних  сервісів в Україні надзвичайно  великі. Взяти, наприклад, особисті фінанси. На Заході кожна людина використовує персональні фінансові плани  та вкладає свої заощадження в  найрізноманітніші фінансові інструменти (акції, інвестиційні фонди, облігації  та ін.), отримуючи стабільний дохід  вище банківського депозиту, зберігаючи тим самим свої кошти від інфляції та суттєво збільшуючи їх при зростанні  світових цін або фондових котирувань. При цьому поява дедалі більшої  кількості всіляких електронних  фінансових сервісів на базі Інтернет суттєво пожвавила останнім часом  світові фінансові та фондові  ринки.

     Водночас  сьогодні на депозитних рахунках іноземних  банків, які працюють в Україні, знаходиться близько 100 мільярдів гривень українських вкладників. Але, у зв'язку з відсутністю локальних сайтів з консультаціями стосовно управління власними фінансами, глобальними сервісами фондових та інвестиційних ринків, які доступні через Інтернет і дають набагато вищу дохідність, ніж банківські депозити, користується лише незначна частина населення. Фактично це означає, що для багатьох доступ до цих джерел отримання прибутку практично закритий і залишається лише звертатися до всіляких новостворених посередників, які переслідують передусім свої власні інтереси.