Наслідки міжнародної економічної інтеграції

Досвід  показує, що регулювання зовнішнього  тарифу в цілому сприяє розвиткові ринку товарів та послуг. Відбувається зниження або уповільнення зростання цін, посилюється конкуренція між товаровиробниками і постачальниками імпортних товарів. Маніпулювання із зовнішнім митним тарифом дозволяє створити сприятливі умови для залучення іноземних інвестицій. Важливе значення для ефективного функціонування митного союзу має наявність в його складі однієї-двох крупних держав.

Відзначимо, що функціонування митного союзу  потребує наявності певних регулюючих інститутів, оскільки:

а) перехід  до спільних митних тарифів потребує перегляду підходів щодо розвитку багатьох галузей національної економіки в кожній країні;

б) виникає  потреба в координації розвитку окремих галузей на макроекономічному  рівні;

в) виникає  потреба в переговорах з приводу  узгодження не тільки митно-тарифної політики, а й координації та пристосування внутрішніх ринків до зміни економічної ситуації;

Відзначимо, що функціонування митного союзу  не передбачає уніфікації митної політики абсолютно для всіх товарів, що виробляються і споживаються. У сферу інтеграційної  діяльності поступово підключаються різні галузі.

Третім  етапом у розвитку міжнародної економічної  інтеграції є спільний ринок. На сьогодні цей тип торгово-економічних союзів реалізований в ЕС, на досвіді якого  зроблені практичні і теоретичні висновки (ЕС оголосив про створення  спільного ринку в 1993 р.).

До тих  характеристик, які притаманні митному  союзу, даний тип передбачає скасування перешкод для вільного переміщення  між країнами всіх факторів виробництва. Досвід показує, що створення спільного  ринку передбачає узгодження наступного кола питань:

• розробка спільної політики розвитку окремих  галузей та секторів економіки. Їх вибір  здійснюється, виходячи з їх значення для наступного закріплення інтеграції та соціального резонансу після  прийняття відповідних заходів (в  ЕС такими секторами були сільське господарство та транспорт);

• формування спільних фондів сприяння соціальному  та регіональному розвитку, орієнтованих на задоволення «потреб на місцях», які б дозволили реально відчути  переваги інтеграції;

• впровадження системи заходів для запобігання порушенню норм, які регулюють конкуренцію. Тим самим обумовлюється необхідність формування спеціальних органів управління та контролю. В ЕС це – Європарламент, Рада Міністрів, Єврокомісія, Суд, Рада Європи.

Створення економічного союзу передбачає, крім ознак, притаманних спільному ринку, проведення країнами-членами узгодженої економічної політики. Теоретичних розробок, які стосуються проблематики створення та функціонування економічного союзу, дуже мало, практично відсутній досвід для узагальнень і висновків.

Єдиний  приклад – інтеграційне угруповання  країн Західної Європи – Європейський союз, який, до речі, ще повною мірою  не сформований. У практиці функціонування ЄС основні напрямки політики країн-членів та Союзу визначаються спільно у  вигляді рішень Ради Міністрів, який також контролює хід економічного розвитку кожної країни і Союзу в цілому. У випадках невідповідності економічної політики певної країни основним напрямкам ЕС, Рада Міністрів приймає відповідні рішення.

Для досягнення повної економічної інтеграції необхідно не просто узгодження, а проведення практично єдиної економічної політики, яка потребує уніфікації законодавчої бази з таких напрямів:

а) податкового, що передбачає ідентичні рівні податків у всіх країнах, що входять до угруповання;

б) стандартизації (наприклад, для консервантів, що входять  до складу продуктів харчування, вимог  щодо токсичності вихлопних газів, розміру обладнання)

в) спільних правил техніки безпеки;

г) трудового (правила прийому на роботу та звільнення, єдиний пенсійний вік);

е) відношення до різних форм злиття та поглинання фірм;

є) антимонопольного;

ж) правил створення і реєстрації нових  фірм;

з) монетарного (наявність єдиного Центрального банку, єдиної валютної системи з  єдиною валютою);

и) відмова  в рішеннях, що приймаються відповідними урядовими структурами, від протекціонізму і будь-яких форм преференцій щодо національних суб’єктів господарювання.

Економічні  наслідки вступу країн до торгово-економічних  союзів

Приєднання  будь-якої країни до торгово-економічного союзу, безумовно, здійснює певний вплив на параметри її економічного функціонування.

Виділяють два основних напрямки, за якими  здійснюється дослідження наслідків  входження держав до інтеграційних  угруповань:

• статичний;

• динамічний аналіз.

У межах  статичного аналізу можна прослідкувати два варіанти наслідків вступу до торгово-економічних союзів:

• потокоутворюючий ефект,

• потоковідхиляючий  ефект.

Потокоутворюючий  ефект означає переключення, внаслідок  приєднання до інтеграційного угруповання, її попиту і, відповідно, споживання від виробника з вищими витратами до виробника з нижчими витратами (мова йде про витрати на виробництво, а транспортні витрати та витрати трансакцій вважаються рівними 0) 

Розвиток  продуктивних сил країн неминуче веде їх до виходу на зовнішний ринок, до зростання міжнародних зв”язків і взаємопереплатення національних економік, сприяє інтернаціоналізації господарського життя.

Тенденції:

І. Глобалізація світової економіки - розвиток МЕО, під  впливом спеціалізації і поділу праці, приводить до глобалізації.Основні риси глобалізації:

- змінюється  форма виробництва, вона переходить у міжнародну форму в виді ТНК;

- зміна  змісту виробництва і обміну  під впливом спеціалізації, тобто  орієнтація національної економіки  на міжнародні стандарти;

- принципові  зміни в господарському житті 

- міжнародні  центри керування, СП, міжнародні  системи інформації, система міжнародних  стандартів (ГАТТ, МВФ, органи ООН  і т.д.).

ІІ.Регіоналізація - історично сформована регіональна спільність з єдиними економіко-географічними, культурними і т.д. подібностями.

Інтеграція - це особливий етап у процесі  інтернаціоналізації господарського життя, що веде до створення нової  якості - цілісності відособленого  господарського комплексу декількох  держав(однорідний господарський механізм).

Ознаки  інтеграції:

взаємопроникнення і переплетення національних виробничих процесів;

на цій  основі відбуваються глибокі структурні зміни в економіці країн-учасниць;

необхідність  і цілеспрямоване регулювання інтеграційних  процесів; виникнення міждержавних (наднаціональних чи наддержавних) структур (інституціональні структури).

Умови інтеграції:

- розвита  інфраструктура;

- наявність  політичних рішень уряду (створення  умов для 

інтеграції - політична й економічна база);

Рівні інтеграції:

макроекономічний (державний рівень);

мікроекономічний (міжфірменний - ТНК).

Країни, що розвиваються,створюють інтеграційні угруповання для подолання проблем індустріалізації. Число угруповань у країнах, що розвиваються, складає приблизно від 35 до 40.

Перешкоди на шляху інтеграції країн, що розвиваються:

1.Країни, що інтегруються, слабко доповнюють  економіки один одного, що стримує  процес інтеграції;

2.Звідси  випливає, що необхідні структурні  зміни;

3.Не  розвинута інфраструктура;

4.Розходження  рівнів і потенціалів розвитку;

5.Політична  нестабільність.

Міжнародна  інтеграція – це об”єктивний процес зближення країн світу та їхніх  суб”єктів у всіх сферах людського  життя на основі спільності загальнолюдських інтересів. Міжнародна інтеграція включає  міжнародну економічну, політичну, культурну інтеграцію.

Міжнародна  економічна інтеграція – характеризується взаємним сплетінням економік різних країн, проведенням узгодженої державної  політики як у взаємних економічних  відносинах, так і у відносинах з третіми країнами.

Міжнародна економічна інтеграція означає: співробітництво між національними господарствами різних країн, ліквідацією бар”єрів у торгівлі між країнами, зближення ринків кожної з країн з метою створення єдиного спільного ринку.

2.Фактори розвитку міжнародної економічної інтеграції:

1.Поглиблення  міжнародного поділу праці.

2.Соціально-економічна  однорідність національних підприємств.

3.Розаиток  НТП.

4.Близькі  рівні економічного розвитку  груп країн.

5.Тісне  переплетіння національних економікна  мікрорівні.

6.Тривалий період співробітництва.

7.Спільні  кордони і умови розвитку.

8.Розвиток  комунікаційних можливостей.

9.Спільність  культурних та історичних традицій.

10.Цілеспрямована  діяльність державних органів  та партій країн щодо інтеграційних  процесів.

11.Об”єктивна  необхідність спільного вирішення глобальних проблем людства.

Головні учасники і організатори інтеграційного процесу:

1.Держави. 3.Партії.2.ТНК. 4.Громадські організації.

3. У своєму розвитку міжнародна інтеграція проходить ряд етапів, кожен з яких передбачає більш широку інтеграцію і має свої особливості.

Зона  вільної торгівлі – це пільгова зона регіонального типу, у межах  якої підтримується вільна від митних і кількісних обмежень міжнародна торгівля країн-учасниць.(Зона вільної торгівлі промисловими товарами в Європі).Митний союз – це спільна митна територія країн з повною ліквідацією мит у взаємних відносинах і з єдиним митним тарифом по відношенню до інших країн.

Метою митного союзу є: полегшити взаємну  торгівлю країн-учасниць, і втой же час, не створювати додаткових перешкод у торгівлі з третіми країнами.Спільний ринок – це об”єднання національних ринків декількох країн в єдиний великий ринок з вільним переміщенням в його межах капіталів, товарів, послуг і робочої сили.У процесі вирішення знаходяться такі питання, як: повне узгодження економічної політики і т.д., вирівнювання економічних показників.

Економічний союз – це об”єднання національних економік декількох країн на основі митного союзу, спільного ринку, уніфікації фінансових систем і проведення спільної валютної політики.

1Економічний  союз - виникає на етапі високого  економічного розвитку. Проводиться  погоджена (чи навіть єдина)  економічна політика і на цій  основі йде зняття всіх перешкод. Створюються міждержавні (наддержавні)  органи. Йдуть великі економічні перетворення у всіх країнах-учасницях.

2. Валютний  союз - форма економічного союзу й одночасно велика складова економічного союзу. Характерними рисами валютного союзу є:

- погоджене  (спільне) плавання національних  валют;

- установлення  за згодою фіксованих валютних курсів, що цілеспрямовано підтримуються Центробанками країн-учасниць;