Глобальні проблеми світу

2.5 Проблеми освоєння Світового океану і Космосу

Освоєння Світового океану

Світовий океан, що займає 71% поверхні Землі, завжди відігравав важливу роль у спілкуванні країн і народів. Однак до середини ХХ століття всі види діяльності в Океані давали лише 1-2% світового доходу. У міру розвитку НТР всебічне дослідження Світового океану прийняло інші масштаби.

По-перше, загострення глобальних енергетичної та сировинної проблем призвело до виникнення морської гірничо-видобувної та хімічної промисловості, морської енергетики. Досягнення НТР відкривають перспективи для подальшого збільшення видобутку нафти і газу, железомарганцевих конкрецій, для вилучення з морської води ізотопу водню-дейтерію, для спорудження гігантських приливних електростанцій, для опріснення морської води.

По-друге, загострення глобальної продовольчої проблеми підвищило інтерес до біологічних ресурсів Океану, які поки забезпечують тільки 2% продовольства, необхідного людству. Потенційні можливості вилучення морепродуктів без загрози порушення сформованого балансу оцінюються вченими різних країн від 100 до 150 млн. Тонн. Додатковим резервом є розвиток марикультури. У Японії здійснюється програма розширення морських ферм і плантацій, яка намічала в 2000 році отримувати 8-9 млн. Тонн продукції «дарів моря» і задовольняти половину всього попиту населення в рибі і морепродуктах. У США, Індії, на Філіппінах на морських фермах розводять креветок, крабів, мідій, у Франції - устриць. У тропічних країнах передбачається використання коралових островів для створення китів і дельфінів ферм.

По-третє, поглиблення міжнародного географічного поділу праці, швидке зростання світової торгівлі супроводжуються збільшенням морських перевезень. Це викликало зсув виробництва і населення до моря і бурхливий розвиток приморських районів. Великі морські порти перетворилися в промислово-портові комплекси, для яких характерні такі галузі, як суднобудування, нафтопереробка, нафтохімія, металургія, а останнім часом і деякі з новітніх галузей. Величезні масштаби прийняла приморська урбанізація. В результаті всієї виробничої та наукової діяльності в межах Світового океану і контактної зони океан-суша виникла особлива складова частина світового господарства - морське господарство. Воно включає видобувну та обробну промисловість, енергетику, рибальство, транспорт, торгівлю, рекреацію, туризм. В цілому в морському господарстві зайнято, щонайменше, 100 млн. Чоловік.

Основний шлях вирішення проблеми використання Світового Океану - раціональне океанічне природокористування, збалансований, комплексний підхід до його багатств, заснований на об'єднанні зусиль всього світового співтовариства.

Мирне освоєння космосу

У другій половині ХХ століття вивчення і використання космічного простору стало ареною багатостороннього співробітництва. Виконання космічних програм вимагає концентрації технічних, економічних, інтелектуальних зусиль багатьох країн, тому освоєння космосу стало однією з найважливіших міжнародних проблем. Міжнародна організація «Інтерсупутник» зі штаб-квартирою в Москві була створена ще в 70-ті роки ХХ століття. У наші дні космічної зв'язком через систему «Інтерсупутник» користуються більше 100 державних і приватних компаній багатьох країн світу.

Тривають роботи по створенню Міжнародної космічної станції (МКС). Її споруджують США, Росія, Європейське космічне агентство, Японія, Канада. У спостереженнях на сучасних орбітальних обсерваторіях беруть участь тисячі астрономів з усього світу. Існують грандіозні проекти створення космічних сонячних електростанцій, які будуть розміщені на геліоцентричної орбіті, на висоті 36 км.

Освоєння космосу базується на використанні новітніх досягнень науки і техніки, виробництва і управління. Численні космічні апарати фотографують поверхні далеких планет і їх супутників, проводять можливі дослідження, передаючи дані на Землю, забезпечують величезну космічну інформацію про Землю і її ресурсах.

Мирне освоєння Космосу передбачає відмову від військових програм. Найважливішим в історії міждержавних угод є Договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, космічному просторі й під водою, підписаний понад 100 країнами в Москві в 1963 році. Проблема захисту навколишнього середовища від руйнування в ході військових дій знайшла відображення у підписаній в 1977 році Конвенції про заборону військового чи іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище, ідея якої була висунута СРСР. Термін «засоби впливу на природне середовище» відноситься до будь-яких засобів для зміни динаміки, складу або структури Землі або космічного простору шляхом навмисного управління природними процесами.

Учасники конвенції зобов'язалися не вдаватися до військового чи іншого ворожого використання засобів впливу на екосистему планети, які мають широкі, довгострокові або серйозні наслідки в якості засобів руйнації, завдання шкоди іншій державі, а також не допомагати в здійсненні такого роду дій іншим країнам і організаціям. Конвенція не обмежує використання в мирних цілях засобів впливу на природне середовище відповідно до принципів міжнародного права. Конвенція є безстроковою.

 

3. Міжнародні організації з питань  глобальних проблем світу:

3.1 Римський клуб

Ри́мський клуб є міжнародною неприбутковою неурядовою організацією, що об'єднує науковців, економістів, бізнесменів, чільних службовців міжнародних організацій, колишніх голів держав та урядів з усіх п'яти континентів, які переймаються актуальними проблемами людства — політичними, економічними, соціальними, екологічними, технологічними і культурними, та їх аналізом і прогнозуванням в контексті «світової проблематики» («world problematique»).

Римський клуб був заснований в 1968 році за ініціативою видатного італійського економіста і підприємця доктора Ауреліо Печчеі. Римський клуб формувався як незалежна експертна група для оцінки довгострокових наслідків існуючих проблем та перспектив розвитку людства, а також інтелектуального сприяння діяльності міжнародних організацій і національних урядів. Від початку до нього увійшло близько 30 експертів світового рівня, що представляли 10 країн.

Станом на середину 2007 року Римський клуб налічував 79 дійсних членів з 35 країн, а також 36 асоційованих членів (в тому числі один громадянин України — Віктор Вовк). Крім того, до складу Римського клубу входить Богдан Гаврилишин — український економіст з діаспори.

Римський клуб також має почесних членів, серед яких є чимало видатних державних, політичних і громадських діячів, бізнесменів і науковців. Зокрема, це король Іспанії Хуан Карлос І і королева Софія, королева Нідерландів Беатріче, колишні президенти: СРСР — Горбачов Михайло , Чехії — Вацлав Гавел, Німеччини — Вайцзекер Ріхард фон , Південної Африки — Клерк Фредерік де , Фінляндії — Мауно Койвісто; колишній голова Комісії Європейського Союзу Жак Делор і генеральний директорЮНЕСКО Коіширо Мацуура, колишні прем'єр-міністри низки країн; представники бізнесових кіл та наукового співтовариства (в тому числі президент Національної академії наук України Патон Борис).

Крім того, Римський клуб має афілійовані до нього національні асоціації, що нині діють у 28 країнах світу з метою популяризації ідей клубу та їхньої адаптації й розвитку на національному рівні у відповідь на виклики доби глобалізації. Національні асоціації також покликані вносити свій внесок в глобальні дослідження Римського клубу. В Україні діє Українська асоціація Римського клубу .

Римський клуб в своїй діяльності дотримується трьох засадничих принципів:

• глобальний погляд на комплексні, масштабні світові проблеми, що відображає дедалі зростаючу взаємозалежність країн в рамках єдиної планетарної системи;
• міждисциплінарний («холістичний») підхід та розгляд сукупності актуальних проблем — політичних, економічних, соціальних, екологічних, технологічних, культурних і соціо-психологічних — в їхній взаємодії як частин єдиного цілого;
• розгляд довгострокових наслідків нинішніх проблем, а також політичних рішень і практичних заходів, що знаходяться в арсеналі сучасної політики, — підхід, який не завжди можуть собі дозволити уряди, що зазвичай реагують переважно на поточні потреби слабо поінформованих виборців.

Публікація в 1972 році першої, найзнаменитішої доповіді Римського клубу Limits to Growth ("Межі зростання") щодо довгострокових наслідків глобальної тенденції зростання населення планети, промислового і сільськогосподарського виробництва, споживання природних ресурсів й забруднення довкілля мала великий суспільно-політичний резонанс у світі й заклала основу сучасної концепції "сталого розвитку". Доповідь була перекладена більш ніж 30 мовами і видана загальним накладом понад 12 млн примірників.

За майже 40 років своєї діяльності Римський клуб підготував 33 доповіді з широкого кола питань в контексті світової проблематики та майбутнього людства, більшість з яких отримала серйозний резонанс. Останньою, на сьогодні, доповіддю Римського клубу є видана у 2012 році книга "2052: Глобальний прогноз на найближчі сорок років" Йоргена Рандерса.

4. Наслідки глобальних екологічних проблем світу: 

4.1 Шляхи поліпшення стану міст в Україні

Роблячи підсумки, можна сказати, що екологічна ситуація залишається вкрай складною, навантаження на навколишнє середовище зростає. Забруднення і виснаження природних ресурсів й надалі загрожує здоров'ю населення, екологічній безпеці та економічній стабільності держави.

Зростають площі еродованих земель, посилюються процеси підкислення, засолення, ущільнення, підтоплення, забруднення та засмічення ґрунтів, зменшується вміст гумусу.

У населених пунктах скорочуються площі зелених насаджень, руйнуються системи захисних лісових смуг уздовж залізниць, автомобільних шляхів та каналів.

Водні ресурси використовуються нераціонально, продовжується їхнє забруднення та виснаження. Наявні очисні споруди працюють неефективно, почастішали аварійні скиди забруднених зворотних вод. Продовжує зростати диспропорція між потужностями водопостачання та водовідведення.

Забруднення повітря в більшості міст за окремими показниками перевищує встановлені нормативи. Зростає частка автотранспорту в загальному забрудненні атмосфери.

Залишається невирішеною проблема збирання, обробки, знешкодження та видалення відходів, зростає засміченість територій побутовими відходами.

Таким чином, назріла нагальна потреба ефективного і прискореного розв'язання в нашій країні завдань екологічної безпеки соціально-економічного розвитку та переведення національної економіки на модель сталого й екологобезпечного функціонування вже в найближчій перспективі.

Головна мета сучасного етапу національної політики — суттєве поліпшення стану навколишнього середовища України в антропосфері, соціосфері, техносфері, біосфері, атмосфері, гідросфері, літосфері та інших компонентів, створення еколого-економічних передумов для сталого або збалансованого розвитку нашої держави.

Виділяється 7 пріоритетів:

- забезпечення екологічної безпеки ядерних об'єктів і радіаційного захисту населення та довкілля;

- мінімізація впливу наслідків  аварії на ЧАЕС;

- поліпшення екологічного  стану річок, зокрема, басейну Дніпра  та якості питної води;

- стабілізація і поліпшення  екологічної ситуації в містах та промислових центрах Донецько-Придніпровського регіону;

- будівництво нових та  реконструкція чинних потужностей  комунальних очисних каналізаційних  споруд;

- запобігання забрудненню  Чорного та Азовського морів, поліпшення їхнього екологічного стану;

- формування збалансованої  системи природокористування;

- збереження біологічної  та ландшафтної різноманітності. Стратегічні напрями державної  політики на найближчі роки:

Безпека в антропосфері: екологізація всіх сфер життєдіяльності населення в контексті національної безпеки України, реалізація концепції екологічної освіти, впровадження системи професійної екологічної підготовки державних службовців і керівників та інше.

Безпека в соціосфері: вдосконалення законодавчої бази, гармонізація екологічного законодавства з європейським, підсилення екологічної складової в загальному процесі переходу країни до сталого розвитку; недопущення неконтрольованого ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин, матеріалів, генетично модифікованих продуктів тощо.

Безпека техносфери: вдосконалення та поширення інформації про стан об'єктів підвищеної небезпеки, запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, підвищення ступеня захисту населення та інше.

Безпека атмосфери: пом'якшення впливу глобальних змін клімату, транскордонної міграції забруднень на стан повітряного басейну України; впровадження екологічно безпечних технологій, поліпшення екологічного стану повітря в містах і промислових центрах.

Безпека гідросфери: запровадження інтегрованого управління водними ресурсами, прискорення переходу до управління водокористуванням за басейним принципом; поліпшення екологічного стану річок та підземних вод України, якості питної води.

Отже, Україна має різноманітний природно-ресурсний потенціал та вирізняється ландшафтним різноманіттям. Окремі види природних ресурсів протягом багатьох років зазнавали масштабної екстенсивної експлуатації і тепер потребують дбайливого та ощадливого ставлення до себе. Особливо це стосується земельних, водних та лісових ресурсів. Водночас багатство окремих видів ресурсів, значний трудовий і науковий потенціал, працездатність народу України, сприятливий клімат і географічне положення, певна розвиненість промислового комплексу — все це створює умови для сталого зростання економіки України. Але сьогодні потрібно також усвідомити необхідність зберегти гідні умови життя для майбутніх поколінь.

1.атмосферне повітря Основними речовинами-забруднювачами є оксиди сірки, азоту, аміак, феноли, формальдегід, бенз(а)пірен.Об'єми викидів забруднюючих речовин останнім часом, перш за все через зупинку багатьох підприємств, зменшились, проте в деяких промислових регіонах (особливо в Донецько-придніпровському) вони і нині значно перевищують гранично допустимі норми. «На жаль, маючи мало лісів і розвинуту металургійну промисловість, теплоенергетику, Україна є однією з тих країн, що спалюють кисень планети».