Оцінка якості медичних препаратів, які містять ацетилсаліцилову кислоту

Таблиця 2.2. Розчинність в ацетилсаліцилової та саліцилової кислот

(+ розчиняється,─не розчиняється,+-погано розчиняється)

В залежності від будови речовини у різних розчинниках кислоти розчиняються по-різному .

Б)Гідроліз ацетилсаліцилової  кислоти

    Нагріваємо пробірки 1 і 4. До отвору пробірки підносимо вологий універсальний індикаторний папірець. Біля отвору пробірки з ацетилсаліциловою кислотою колір змінився на рожевий, відчувається запах оцтової кислоти. Отже, ацетилсаліцилова кислота піддається гідролізу.

В)Взаємодія із FeCl₃

     У три пробірки вносимо по кілька кристалів фенолу, саліцилової крислоти, ацетилсаліцилової кислоти. У всі пробірки наливаємо по 2 мл води і додаємо 2-3 краплі розчину хлориду заліза (III). Спостерігаємо фіолетове забарвлення у пробірках з фенолом та саліциловою кислотою(рис.2.6.)

Рис.2.6.Реакція на фенольний гідроксил

Реакція з фенолом:

Реакція з саліциловою  кислотою:

      Фіолетове забарвлення зумовлене утворенням комплексу тривалентного феруму,характерного для сполук з фенольним гідроксилом, в даному випадку фенолу та саліцилової кислоти[1,2,15,16,17].Перевірка всіма вище перерахованими дослідами довела,що ми одержали саме ацетилсаліцилову кислоту.

Г)Встановлення будови одержаного продукту за допомогою ІК-спектрометрії

      ІЧ спектроскопія – фізичний метод, який широко використовується як для структурно-групового аналізу речовин різних класів.  ІЧ спектри одержаного продукту записували у вигляді порошкової суміші з КВr, щоб уникнути впливу тиску при пресуванні пігулок.

Таблиця 2.3. Розшифровка ІК –спектру ацетилсаліцилової кислоти

Для запису ІЧ спектрів відбиття в області частот 400–4000 см^-1 використовували спектрофотометр Nicolet NEXUS FTIR із використанням приставки дифузного відбиття “SMART Collector”. Для запису спектрів порошки подрібнювали з попередньо прожареним KBr (ч.д.а.). У всіх випадках використовували 50 сканувань з резолюцією 8 см^-1. Для обробки спектрів використовувалось програмне забезпечення фірми-постачальника «OMNIC».

Рис.2.7.  ІК-спектр ацетилсаліцилової кислоти, одержаної при синтезі

     Одержаний  ІК-спектр ацетилсаліцилової кислоти представлено на рис.,роз шифровка спектру-в таблиці

2.2. Якісне визначення  ацетилсаліцилової  кислоти у лікарських  препаратах

  Взаємодія із хлоридом заліза (FeСl₃).

Для проведення дослідів необхідно попередньо приготувати розчини лікарських препаратів з таблетованої лікарської форми.

 

     
 

  
 
 
 
 

Рис.2.7. Розчинення шипучих  форм аспірину

    0,3 г препарату подрібнювали в ступці, додавали 18-20 мл дистильованої води, перемішували й через якийсь час фільтрували через паперовий фільтр. Розчинні форми аспірину(рис.2.7) розчиняли у воді і фільтрували.Відбирали 5-6 мл фільтрату, доводили до кипіння й додавали 12 крапель 10% розчину FeСl₃. У більшості дослідах забарвлення з'являлося тільки в момент приливания розчину FeСl₃(табл.2.4). Потім воно ставало більш стійким й при перемішуванні розчини стають рівномірного світло-фіолетового кольору.Розчинні препарати у реакції з розчином FeСl₃ дають коричневий колір,отже,це означає,що сполуки з фенольним гідроксилом відсутні(рис.2.8).

Таблиця 2.4. Результати якісного визначення ацетилсаліцилової кислоти в фармакопейних препаратах.

 
 
 
 
 

Продовження таблиці 2.4

 Для  того,щоб визначити,наскільки такому визначенню заважають наповнювачі,паралельно готували розчини ацетилсаліцилової кислоти , перекристалізованої з фармакопейних препаратів.рРезультати дослідження наведені в табл. 2.4

Рис. 2.8 Негативна реакція  на фенольний гідроксил 

2.3.Кількісне  визначення ацетилсаліцилової кислоти у медичних препаратах

     Близько 0,5 г препарату (точне зважування) розчиняють в 10 мл нейтралізованого по фенолфталеїну (5-6 крапель) і охолодженого до 8-10°С етилового спирту. Розчин титрують із тим же індикатором 0,1 н розчином їдкого натру до рожевого забарвлення(рис.2.9). 1 мл 0,1 н розчину їдкого натру відповідає 0,01802 г C₉H₈O₄.

Результати  кількісного визначення представлені в таблиці 2.5 

Рис.2.9. Установка для  ручного титрування 1-бюретка,2-штатив,3-конічна  колба з пробою.

Таблиця 2.4. Результати визначення ацетилсаліцилової кислоти в зразках лікарських препаратів вітчизняного та закордонного виробництва

 
 

Висновки

1.Властивості саліцину, саліцилової кислоти та ацетилсаліцилової кислоти відомі досить давно.

2.Ацетилсаліцилова  кислота входить до складу  багатьох лікарських препаратів.

3.Синтезовано  еталонні зразки ацетилсаліцилової кислоти,визначено будову та властивості.

4.Показано  можливість добування ацетилсаліцилової  кислоти в умовах шкільної  лабораторії перекристалізацією  з фармакопейних препаратів.

5.Майже  всі досліджені зразки лікарських препаратів дають позитивні якісні реакції. Потрібно враховувати, що якісна оцінка заснована на візуальному спостереженні.Забарвлення розчинів може вийти не таке інтенсивне, як очікувалося, що наводить на неправильну думку про недолік активного компонента.

6.Орієнтовні результати кількісного аналізу наступні. Вміст ацетилсаліцилової кислоти в лікарських препаратах коливається в межах 83,25 -98,02%.

7.Вплив, що заважає визначенню, можуть виявляти речовини, що входять до складу наповнювача таблеток (наприклад, аскорбінова кислота). Також мають місце похибки вимірювань, проведених у неспеціалізованій лабораторії.

8.Препарати  ацетилсаліцилової кислоти мають  правильно зберігатися.

9. Використані методики й отримані результати можуть бути корисні тим, хто прагне у лабораторних (або навіть побутових умовах) встановити факт наявності діючих компонентів у лікарських засобах.

10.Враховуючи  результати дослідження,розроблені  рекомендації для споживачів(див. додаток А). 
 
 

Література

1. Алексеев В.В.Практикум по органическому синтезу.-К. :Вища школа, 1970-288с.
2. Голодников  В.Г.Практические работы по органическому синтезу.-Л.: ЛГУ,-1990-257с.
3. Государственная фармакопея.-М.:Медицина,1988-267с.
4. Грандберг И.И.Органическая химия.-М.:Мир,-1980-835с.
5. Губський Ю.І. та ін.Біоорганічна хімія.-К.:Вища шк.,2004- 517с.
6. Дайсон Г., Мей П. Химия синтетических лекарственных веществ.- М.: Мир, -1964.- 660 с.
7. Каррер Н.Курс органической химии.-М.:МГУ,-1960.-398с.
8. Лекарственные средства: в 2-х томах. Т.2. – 10 – изд. стер.- М.: Медицина, 1986. – 624 с.
9. Лекарственные средства, применяемые в медицинской практике в СССР /Под ред. М.А. Клюева. – М.: Медицина, 1991. – 512с.
10. Маркова И.В., Калиничева В.И. Педиатрическая фармакология. Руководство для врачей.- Л.: Медицина,- 1987.-473с.
11. Машковский М. Д. Лекарства ХХ века. М.: Новая волна,- 1998.- 320 с.
12. Машковский М.Д.Лекарственные средства Т1-М.Медицина,1988-.624с.
13. Лабораторные работы по органической химии/Под ред.Гинзбурга О.Ф.-

М.:Высш.школа,1982-269с.

14. Льюис М. Химия  в диаграммах,-М.: Астрель,2004-157с.
15. Основные процессы и аппараты химической технологии: пособие по проектированию / Г.С. Борисов, В.П. Брыков, Ю.И. Дытнерский и др., 2-е изд., перераб. и дополн. -М.: Химия, 1991. – 496 с.
16. Райлс А,Смит К.,Уорд Р. Основы органической химии(для студентов биологических,медицинских и сельскохозяйственных специальностей)-М.:Мир,-1982.-376с.
17. Рево А.Я. и др.Малый практикум по органической химии,1980.-344с.
18. Степаненко Б.Н.Курс органической химии.-М.: Химия, 1972.-415с.