Оцінка якості медичних препаратів, які містять ацетилсаліцилову кислоту

Міністерство  освіти і науки України

Київське  обласне територіальне відділення

Малої академії наук України

Секція  Медицина 
 
 
 

Оцінка  якості медичних препаратів, які містять  ацетилсаліцилову кислоту 
 
 
 
 
 

Роботу  виконала

Муштрук Анна Антонівна

Учениця 9-а класу

Ірпінської  ЗШ№5

Науковий  керівник

Рецензент 
 
 
 
 
 
 
 

Ірпінь 2011

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

   Проблема контролю якості товарів, їх сертифікації є важливою для всіх цивілізованих країн. Але якщо проблема підроблених джинсів і кросівок не несе серйозного збитку нікому, крім гаманця споживача й іміджу фірми, то невирішена проблема фальсифікованих ліків може мати самі сумні наслідки.

     Актуальність. Проблема аналізу якості лікарських засобів існує давно. Контроль проходять усі лікарські засоби ще на підприємстві, яке їх виготовляє. За контролем якості стежать відповідні організації, роблячи добір партій лікарських засобів. Якісне визначення активного компонента в складі лікарських засобів являє собою кольорову реакцію, проводиться досить просто, не вимагає спеціального устаткування й складних реактивів. Практично провести найпростіше якісне визначення можна й у побутових умовах. Якщо таке визначення дає позитивний результат, то можна бути певними хоча б у тому, що досліджуваний засіб містить хімічно й біологічно активну лікарську речовину.Одна із найбільш поширених груп-препарати на основі ацетилсаліцилової кислоти.

     Мета роботи:визначення екологічно безпечних шляхів контролю лікарських препаратів.

    Задачі дослідження:

    а)синтезувати еталонні зразки ацетилсаліцилової кислоти;

    б)визначити будову та властивості  одержаного продукту;

    в)розробити метод одержання ацетилсаліцилової  кислоти, який можна      використати в умовах шкільної лабораторії;

    г)оцінити вміст ацетилсаліцилової кислоти в фармакопейних препаратах;

    д)розробити рекомендації для  споживачів;

    Методи дослідження. ІК-спектроскопія, кислотно-основне титрування, методи якісного аналізу. 
 

Розділ  І Загальні відомості  про ацетилсаліцилову кислоту

1.1. Історія відкриття ацетилсаліцилової кислоти

    Ще тисячоліття тому давні лікарі знали про здатність вербової кори знімати біль і полегшувати страждання. І єгиптяни, і північноамериканські індійці використовували один і той же рецепт для усунення больових відчуттів. Ще 2500-3500 років тому, у прадавньому Єгипті й Римі, були відомі цілющі властивості вербової кори, природнього джерела саліцилатів, як жарознижуючого й болезаспокійливого засобу. На папірусах(ІІ тисячоліття до н.е.), серед інших 877 медичних рецептів, описані рекомендації з використанню листя при ревматичної болі й радикуліті.

Не міг  обійти дивні властивості верби  й старогрецький лікар Гіппократ: у V столітті до нашої ери він рекомендував застосовувати вербовий екстракт для  зняття високої температури або  хворобливості. Відомі вчені старовини Діоскорид і Авіценна (Абу Алі Ібн Сіна) також описали особливості лікарського вживання кори і соку цього дерева[4,5,6,7,18].

 
 
 
 
 
 
 
 

Рис. 1.1. Верба-джерело «Європейської хінної кори»

     За свою протилихоманкову, жарознижуючу дію кора верби отримала назву «Європейської хінної кори» (рис.1.1.). У давнину порошок і відвар кори дерева застосовувалися як кровоспинний, в’яжучий і глистогінний засіб. Відвар вербової кори застосовувався для полоскання рота і горла при запальних захворюваннях органів дихання або при цинзі. Проте для вживання цілющого настою була потрібна чимала сила волі, бо нелегко було відразу не виплюнути цю неймовірну гіркоту. Але навіть якщо вдавалося проковтнути зілля, згодом могла виникнути блювота.

     В 1763 році священик Эдвард Стоун відкрив, що відвар вербової кори проявляє наймогутнішу жарознижуючу дію. В 1828 німецький хімік Бюхнер з кори верби виділив речовину, яку назвав саліцин ( від латинської назви верби – Salix). Саліцин, виділений з вербової кори – відходу від виробництва кошиків, використовували в якості лікарського засобу, однак його одержували у невеликих кількостях і був дуже дорогий. Тільки через півстоліття після відкриття Стоуна вчені змогли визначити хімічний склад саліцилової(ри.1.2.) - «спіраєвої» кислоти ( від Spiraea, латинської назви таволги - рослини, з якого вперше була хімічно виділена саліцилова кислота).  Виділена з вербової кори італійським хіміком Рафаелем Піріа й потім синтезована ним же.

       У корі верби втримується саліцин, при гідролізі якого був отриманий фенолспирт салігенін .

       Окиснення салігеніну дає саліцилову кислоту: 

      салігенін                    саліциловий                        саліцилова

                                              альдегід                               кислота

Одержання саліцилової кислоти з фенолу в 1874 році розробив Кольбе, який вивчив її антисептичні властивості. В 1860 німецький  хімік А.Кольбе розробив метод синтезу  саліцилової кислоти взаємодією феноляту натрію з вуглекислим газом, і незабаром у Німеччині з'явився завод з виробництва цієї речовини: 

      Саліцилову  кислоту одержують у дуже великих  кількостях, діючи вуглекислим газом на фенолят натрію при нагріванні під тиском натрієву сіль, що утворюється, переводять за допомогою сірчаної кислоти в саліцилову кислоту[14].

Однак практичного застосування саліцилова кислота тоді не одержала. А більш доступна саліцилова кислота й діяла гірше, і завдавала шкоди шлунково-кишковому тракту хворого.

Рис. 1.2 Структурна  формула та кулестержнева модель саліцилової кислоти

     Ацетилсаліцилова кислота вперше була синтезована Шарлем Фредериком Жераром в 1853 році  . 10 серпня 1897 року Артур Эйхенгрин, що працював у лабораторіях Bayer у Вупперталі перший раз одержав зразки ацетилсаліцилової кислоти у формі, можливої для медичного застосування(рис.1.2).  

  В  одного зі співробітників фірми  «Байєр» на ім'я Фелікс Гофман, який займався аніліновими барвниками, батько страждав артритом (запалення  суглобів), але мав не міг вживати саліцилати натрію через хронічне подразнення шлунку (що не дивно, тому що доза в 6-8 г саліцилату в день є, поза сумнівом, сильним подразником для травного тракту).

Рис.1.2 Лабораторія фірми Bayer

Гофман  розшукував в хімічній літературі відомості  про похідні саліцилату натрію з меншою кислотністю і наткнувся на дані про ацетилсаліцилову кислоту (вона була синтезована 30 роками раніше).Ацетилсаліцилова кислота виявилася більш приємною на смак і, як підкреслював Гофман, більш ефективно допомагала його батькові(рис.1.3.). Новому препарату дали назву «аспірин», узявши букву «а» від слова «acetyl» (ацетил) і частину «Спірин» від німецького слова «Spirsaure», яке, у свою чергу, походить від латинської назви лабазника в'язолистного (Spiraea ulmaria) — рослини, що містить великі кількості саліцилової кислоти.

Рис. 1.3 Результати синтезів Гофмана

У 1899 р. на фірмі «Байєр» почалося виробництво  препарату під назвою «аспірин»як анальгетичний, жарознижуючий і протизапальний засіб. Уже в 1899 році перша партія цих ліків з'явилася в продажу. Споконвічно був відомий лише жарознижуючий ефект аспірину, пізніше з'ясувалися також його болезаспокійливі й протизапальні властивості. У перші роки аспірин продавався як порошок, а з 1904 року у формі таблеток(рис.1.4,1.5).  

Рис. 1.4 Порошкова форма  аспірину

Не дивлячись  на те, що ацетилсалицилова кислота  так давно відома й дуже широко застосовується в якості лікарського засобу, пояснення механізму її дії на організм з'явилося лише в 1970-х.

Рис. 1.5 Фармакопейні препарати ацетилсаліцилової кислоти 1904р

Британський учений Дж.Вейн за свої роботи з вивчення фізіологічної дії ацетилсаліцилової  кислоти в 1982 р. одержав Нобелівську премію з фізіології й медицині й титул лицаря від королеви Єлизавети II. Вейн виявив, що ацетилсаліцилова кислота блокує в організмі синтез деяких гормоноподібних речовин – простагландинів, що викликають запальні явища. Побічні дії ацетилсаліцилової кислоти пояснюються вповільненням синтезу інших простагландинів, відповідальних за згортання крові й регуляцію утворення в шлунку соляної кислоти.

Подальші  дослідження показали, що далеко не всі властивості даної речовини пов'язані із блокуванням синтезу простагландинів. Механізм дії ацетилсаліцилової кислоти складний і не до кінця вивчений, і її властивості дотепер є об'єктом дослідження багатьох наукових колективів. Тільки в 2003 було опубліковано близько 4000 наукових статей, присвячених тонкощам фізіологічної дії цієї речовини. Учені, з одного боку, знаходять нові застосування старим лікам – наприклад, недавні дослідження виявили механізм впливу ацетилсаліцилової кислоти на зниження рівня цукру в крові, що важливо для хворих діабетом. З іншого боку, на основі досліджень розробляються нові лікарські препарати ацетилсаліцилової кислоти, побічні ефекти яких зведені до мінімуму. Очевидно, ацетилсаліцилова кислота забезпечить роботою ще не одне покоління вчених – фізіологів і фармацевтів.

1.2. Фізико-хімічні властивості ацетилсаліцилової кислоти

    Ацетилсаліцилова кислота(рис.1.6.) — безбарвні голчасті кристали монокліничної структури, у чистому вигляді без запаху, але у вологому середовищі (наприклад при контакті з повітрям) набуває запаху оцтової кислоти. Одержують взаємодією оцтового ангідриду та саліцилової кислоти. Вживають як протизапальний, знеболюючий, жарознижуючий засіб.Розчинність одного граму:

• у воді: 25 °C — 300 мл; 37 °C — 100мл
• у спирті 5 мл
• у хлороформі 17 мл
• в етері 10-15 мл [4,18].