МІНІСТЕРСТВО  ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Національний  медичний університет імені О.О.Богомольця 
 
 

      “Затверджено”

                                                           на методичній нараді кафедри

            пропедевтики внутрішніх хвороб № 1

                                                                             

                                                        Завідувач кафедри

                                                                                Професор В.З.Нетяженко 

     ________________________

                                                                                                                          (підпис)

                                                Протокол № ________

                                                                                              “______” _____________ 2007  р. 
 
 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ  – 2007

 

         1. Актуальність теми:

     Огляд хворого вважається одним із найдревніших методів в діагностичній медицині. Ним переважно користувались  славнозвісні медики древності –  Гіппократ, Гален, Діоскорид, а також знаменитий середньовічний лікар Авіценна. Визначними майстрами огляду вважались представники індо-тибетської, китайської і японської медицини. Їх досвід у цій галузі діагностики впродовж віків переймали і засвоювали представники європейської і вітчизняної медицини.

     В історії клінічної медицини відомо чимало випадків встановлення діагнозу на основі огляду хворого. Професійний  огляд хворого вимагає виняткової спостережливості, яка набувається  досвідом. Зразки такої спостережливості в діагностиці хвороб лікар має знаходити не лише в славнозвісних особистостях минулої і сучасної клінічної медицини, але й і в численних літературних і мистецьких творах, присвячених медичній тематиці. Неперевершені зразки зовнішніх проявів хвороби відкриються кожному лікарю у творах великих письменників – Толстого, Тургєнєва, Чехова, Вересаєва, в живописних полотнах Репіна та інших митців. Однак в непоодиноких випадках сучасні практичні лікарі, які мають у своєму розпорядженні високоінформативні засоби інструментальної і лабораторної діагностики, на жаль не надають належного значення цьому технічно простому, але надто важливому методу діагностичного обстеження. Далеко не всі сучасні медичні фахівці повністю осягають роль огляду в своєму діагностичному арсеналі і в удосконаленні лікарського діагностичного мистецтва.

     Проте не слід і перебільшувати значення огляду в структурі повного клінічного обстеження. Відомо, наприклад, що надмірне захоплення так званими “блискавичними”  діагнозами (блискавичний від нім. Blitzdiagnosis) на основі лише огляду, що було розповсюджене переважно серед німецьких клініцистів у 20-30 роках ХХ століття, ставало причиною численних діагностичних помилок.

     Важлива методична особливість огляду полягає  в тому, що метод хоча і є наступним  після анамнезу етапом обстеження,  в дійсності він проводиться впродовж всього періоду спілкування з хворим – від початкового анамнестичного і подальшого фізичного обстеження. 

   2. Конкретні цілі:

– Визначати роль і місце загального огляду хворого в діагностичному процесі.

– Методично  вірно проводити загальний огляд  хворого, дотримуючись схеми дослідження.

• Аналізувати загальний стан пацієнта і стан його свідомості та робити висновок про їх відповідність нормі або певному ступеню порушення.
• Класифікувати основні порушення свідомості – ступор, сопор, кому; засвоїти основні їх ознаки.
• Узагальнювати дані огляду хворого з визначенням типу його тілобудови.
• Оцінювати поставу та ходу хворого, вирізняючи основні їх зміни та характер ураження.
• Демонструвати методику дослідження шкіри, її властивостей та підшкірної клітковини.
• Трактувати зміни кольору, тургору, вологості, температури шкіри, наявність шкірних висипів із становленням основних симптомів захворювання.
• Демонструвати методику дослідження м¢язів та суглобів з подальшою оцінкою стану кістково-м¢язової системи.
• Демонструвати послідовність та техніку дослідження лімфатичних вузлів, аналізувати основні їх властивості та робити висновок про відповідність нормі.
• Засвоїти латинське позначення основних характеристик загального стану хворого, стану його свідомості, положення в ліжку, постави та ходи, різновидів змін шкіри, м¢язів, кісток, суглобів.

 

3. Базові  знання, вміння, навички, необхідні для  вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

 
 
 

4. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.

 

4.1. Перелік основних  термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття: 

 

4.2. Теоретичні питання  до заняття:

1. Що таке огляд хворого та до якої групи діагностичних методів він належить?
2. Якими мають бути умови проведення загального огляду хворого?
3. На що слід звертати увагу при загальному огляді хворого (перерахувати)?
4. Які різновиди загального стану хворого вам відомі? Дайте їх характеристику.
5. Які бувають порушення свідомості? Дати їм характеристику.
6. Як характеризується положення хворого в ліжку? Дайте характеристику активного, пасивного та вимушеного положень хворого.
7. Що таке вимушене положення хворого та при яких захворюваннях воно зустрічається?
8. Які існують конституціональні типи та їх характеристика?
9. На що слід звертати увагу при огляді шкіри?
10. Від чого залежить колір шкіри?
11. Як може змінюватися колір шкіри та при яких захворюваннях?
12. В яких випадках змінюється вологість та тургор шкіри?
13. Які бувають висипи та при яких патологічних станах вони спостерігаються?
14. Як визначається ступінь розвитку підшкірної клітковини?
15. Які бувають зміни кісткового апарату та при яких захворюваннях вони спостерігаються?
16. Які основні групи лімфатичних вузлів Вам відомі?
17. У якій послідовності проводиться дослідження лімфатичних вузлів?

 

      4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

      1. Огляд показового хворого та визначення його загального стану, стану його свідомості та положення в ліжку.

      2. Визначення конституційного типу хворого.

      3. Огляд шкіри хворого, її придатків  та підшкірної клітковини з визначенням симптомів хвороби.

      4. Пальпація лімфатичних вузлів  показового хворого з аналізом  їх стану.

      5. Оформлення у письмовому вигляді даних про загальний огляд пацієнта. 

      Зміст теми:

    Згідно  з планом дослідження хворого  до огляду, як методу об'єктивного дослідження, слід приступати після попереднього проведення опитування хворого. Спочатку проводиться загальний огляд, а потім місцевий.