Третій  підрозділ «Перспективи застосування політичного консалтингу в Україні» присвячено розгляду політичного консалтингу, як однієї з головних ознак цивілізованого політичного ринку.

      Політичний  консалтинг в Україні поки що не пройшов етапу інституціоналізації  і не став усталеною індустрією. У цьому контексті актуальності набуває створення українських  професійних асоціацій політичних консультантів, зважаючи на те,  що залучення зарубіжних фахівців та використання західних методів в українському політикумі без процесу їх адаптації до умов нашого ринку іноді є досить ризикованим.

      При окресленні перспектив розвитку політичного  консалтингу в Україні, слід звернути увагу на необхідність вивчення регіонального політичного поля, оскільки розповсюдженою є практика роботи в регіонах столичних політичних консультантів. Консультанти використовують технологію роботи, яка є ефективною в центрі, але не завжди відповідає специфічним умовам регіону і не враховує місцевого менталітету. Дисертант особливо наголошує на необхідності формування професійної спілки політичних консультантів. Уявляється, що політичне  консультування має виконувати інтегровану функцію, яка включатиме: дослідження політичної ситуації, її аналіз та прогнозування; розробку стратегічних планів і програм, формування іміджу політичних суб’єктів; створення та оптимальну перебудову їх організаційних структур; оцінку ефективності проектів та заходів. Перспективним є застосування політичного консалтингу не лише в електоральній сфері, а й у процесі прийняття політичних рішень в сфері державного управління; управлінні політичними ризиками; сфері політичної комунікації тощо.

      Таким чином, у даному розділі дисертаційного дослідження автором було розглянуто політичний маркетинг в Україні як нерівноважну систему, що потребує високопрофесійних фахівців задля поміркованого пошуку аттракторів її перспективного системного розвитку. Автором було з’ясовано основні чинники такої перспективності й запропоновано можливі шляхи вдосконалення політичного ринку, політичних комунікацій та окреслено перспективи розвитку політичного консалтингу в Україні.

      У висновках дисертаційного дослідження здійснено теоретико-методологічне узагальнення і розкрито особливості розвитку політичного маркетингу в сучасній України,  запропоновано перспективні напрями його вдосконалення та підвищення результативності на вітчизняному політичному ринку. Відповідно до мети і завдань дослідження отримані такі теоретичні і науково-практичні результати:

      1. Дослідження сучасної наукової  літератури та досвіду застосування  технологій політичного маркетингу  засвідчило його актуальність  для розвитку політичного ринку  України.  На підставі узагальнення положень, викладених в роботах вітчизняних та зарубіжних дослідників, проаналізовано поняття політичного ринку як системи виробництва і розподілу політичних товарів і послуг; як простору, в якому відбувається обмін голосів виборців на передвиборчі програми кандидатів до органів державної влади.

      2. Обґрунтовано взаємозв’язок між  поняттями „політичний маркетинг”  і „політичний ринок”. Політичний  маркетинг виступає однією з  найважливіших конструкцій в  інфраструктурі політичної системи,  оскільки бере на себе роль медіатора між політичною системою та громадянським суспільством. Розширення сфери політичного маркетингу спричинятиме позитивні та негативні наслідки. У першому випадку, це сприятиме залученню громадськості до вирішення суспільних проблем, у другому – уможливлюватиме застосування маніпулятивних технологій.

      3. Запропоновано в подальшому розглядати  політичний маркетинг як теорію  і водночас сукупність практичних  засобів (зокрема, технологій  політичного маркетингу), за допомогою  яких суб’єкти політики визначають свої цілі, програми, цінності, досліджують суспільні проблеми, забезпечують політичні та управлінські рішення.

      4. Здійснено аналіз технологій  як важливого інструментарію  політичного маркетингу та механізму  його  вдосконалення. Доведено, що найбільш поширеними в українському політикумі є виборчі технології, застосування яких безпосередньо пов’язано з нерозвиненістю українського ринку влади. Також встановлено, що  політичні маркетологи повільно засвоюють досвід попередніх виборчих кампаній, недостатньо аналізують набутий досвід використання виборчих технологій.

      5. Обґрунтовано необхідність дієвого  використання у міжвиборчий період: 1) соціологічних технологій як  механізму збору та аналізу  інформації; 2) Інтернет-технологій  як перспективного засобу отримання інформації, формування політичних ідей, загальної демократизації суспільства; 3) технологій політичного аналізу; 4) технологій прогнозування, які разом з технологіями політичного аналізу надають можливості поєднання політичної теорії та практичної діяльності суб’єктів політики з метою пошуку ефективних політичних рішень і розкриття справжніх механізмів функціонування політичного середовища; 5) технологій управління політичними конфліктами та політичними ризиками тощо.

      6. Доведено, що використання маніпулятивних технологій політичного маркетингу та негативної політичної реклами призводить до зменшення довіри до влади та ЗМІ з боку громадян.

      7. Запропоновано перспективні напрямки  розвитку політичного маркетингу  в Україні:

       - для успішної інституціоналізації політичного ринку необхідно формування нового типу політичної культури та трансформування існуючої системи цінностей, створення єдиного освітнього простору для гармонійної політичної соціалізації громадян; формування впливового громадянського суспільства; вдосконалення нормативно-правової бази в сфері політичного маркетингу та підвищення рівня взаємовідповідальності політичних суб’єктів; використання  концепції маркетингу взаємовідносин для  стимулювання  активної політичної участі; вдосконалення державного управління за допомогою системи прогнозування; встановлення ефективного зворотного зв’язку між учасниками політичного ринку;

• формування  діалогової моделі політичних комунікацій, яка передбачатиме толерантний обмін думками всіх суб’єктів політичного процесу та забезпечуватиме легітимність політичних процесів. З метою вдосконалення політичних комунікацій необхідно використовувати Інтернет-технології для: розширення доступу громадян до інформації про діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування; зменшення витрат при формуванні асоціацій та об’єднань виборців; зростання ефективності зворотних зв’язків між виборцями та їх представниками у органах влади; сприяння створенню електронного уряду;
• для вдосконалення практики управління політичними процесами та організаціями, раціоналізації їх структури, послідовності дій необхідним є розвиток незалежного, партійно незаангажованого політичного консультування, яке можливе лише за умов поступу України до консолідованої демократії, інституціоналізації політичного поля і політичного ринку. У зв’язку з цим запропоновано:
• створити наукову та технологічну базу політичного консультування завдяки співпраці зі спеціалістами різних галузей;
• впроваджувати механізм інтегрованого застосування технологій політичного маркетингу;
• запровадити професійну підготовку політичних консультантів, зорієнтовану на специфіку українського ринку влади;
• розробити адекватний інструментарій політичного маркетингу;
• створити професійні спілки політичних консультантів, розробити корпоративний кодекс та критерії якості роботи консультантів;
• сприяти формуванню кваліфікованого попиту з боку суб’єктів влади;
• законодавчо забезпечити професійну діяльність у сфері політичного консультування тощо.

      Провідним напрямом подальших досліджень автор вважає формування системної концепції сучасного політичного маркетингу в його сучасній та перспективній модифікаціях. Маркетинговий підхід до політики передбачатиме його застосування не лише під час електоральних кампаній, але й у міжвиборчий період, насамперед, в сфері державного управління як теоретико-методологічну базу в процесі реформування суспільних відносин,  впровадження нових цінностей, норм, алгоритмів поведінки всіх суб’єктів політичної діяльності. За таких обставин, політичний маркетинг виступатиме ефективним інструментом обміну, впливу на свідомість, формування громадської думки, а також дієвим управлінським механізмом у політичних процесах.