Логистичні ланцюги

     На  практиці подана на мал. 1 принципова схема  трансформується у різні форми  залежно від схем організації  вантажопотоків, кількості посередників.

     

     Принципово  важливими є схеми організації вантажопотоків, показані на мал. 2. З них найкраща — транзитна (без вантажопереробки). Однак на практиці, тим більше в сучасних умовах, реалізація такої схеми не у всіх випадках можлива й ефективна. Підсумовуючи викладене вище, зазначимо, що логістичним вважається ланцюг, за яким рухаються товарний та інформаційний потоки від постачальника до споживача. В ньому виділяють такі головні ланки: постачальники матеріалів, сировини та напівфабрикатів, склади для зберігання продукції на стадії закупівлі, виробництво товарів, їх збут, включаючи відправлення зі складу готової продукції, споживачі готової продукції. Система логістики включає матеріальні засоби, що забезпечують рух товарів по логістичному ланцюгу (склади, вантажно-розвантажувальні механізми, транспортні засоби), виробничі запаси та засоби управління всіма ланками ланцюгів.

     

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     3. Основні інструменти управління логістикою

     Організаційна будова логістичних ланцюгів може бути різною залежно від: 1) розмірів підприємств; 2) масштабів їх діяльності; 3) концепції управління; 4) матеріаломісткості; 5) галузі економіки; 6) кількості ланок; 7) схеми організації вантажопотоків. Крім того, на організаційну будову фірми впливають: а) межі сфери компетенції логістичних концепцій чи логістичних ланцюгів в організаційній структурі підприємства чи фірми; б) матеріальний та функціональний поділ сфери логістики; в) централізована чи децентралізована форма організації управління матеріально-технічним постачанням.

     Основними інструментами управління логістикою є: 1) її бюджет як складова частина загального бюджету фірми при плануванні її господарської діяльності; 2) показники логістики; 3) планування номенклатури товарів методом АВІ; 4) методи дослідження операцій. У розвинутих країнах до основних логістичних показників належать: 1) частота оборотності усіх запасів, яку визначають як відношення розміру товарообороту до обсягу складських запасів; 2) загальні витрати на матеріально-технічне постачання з розрахунку на одиницю товарообороту; 3) ступінь готовності постачальника (%), який визначають як частку від ділення обсягу потреб, що задовольняються в зазначений термін, на загальний обсяг потреб; 4) витрати на логістику (% від загальних витрат); 5) швидкість обертання матеріальних ресурсів по окремих складах; 6) витрати на відправлення одиниці продукції; 7) витрати на тонно-кілометр вантажів, що перевозяться; 8) завантаження складу та парку транспортних засобів; 9) ступінь ризику, пов'язаного зі складуванням запасів.  
 
 
 
 
 
 

     4. Види логістичних ланцюгів розподілу

     Одними  з логістичних утворень є канали розподілу, які є складовою частиною розподільчої логістики. Рішення про  вибір каналів розподілу —  одне з найскладніших і найвідповідальніших  рішень фірми. Кожен канал має  свої рівні збуту та витрат. Вибравши конкретний маркетинговий канал, фірма повинна використовувати його, як правило, протягом тривалого періоду. Необхідно розробити кілька варіантів шляхів досягнення ринку. На відміну від продажу, ці шляхи є каналами з одним, двома, трьома і більшою кількістю рівнів посередників. Формування каналу вимагає вивчення основних варіантів його можливої структури з урахуванням типу та кількості посередників. Управління каналом потребує відбору та мотивування кваліфікованих посередників. Для цього періодично проводять оцінку діяльності кожного окремого члена каналу, порівнюючи його минулі та поточні показники збуту. Через посередників пропонують свої товари ринкові більшість фірм. Кожен з посередників намагається сформувати власний канал розподілу. Канал розподілу — це сукупність фірм чи окремих осіб, які самі або з чиєюсь допомогою передають конкретний товар комусь іншому, право власності на товар чи послугу на їх шляху від виробника до споживача. Тобто - це шлях руху товару від виробника до споживача. В багатьох підприємців не вистачає фінансових ресурсів для здійснення прямого маркетингу. «Дженерал моторс», наприклад, продає свої автомобілі за допомогою 18 тис. незалежних дилерів.

     Навіть  якщо виробник, збільшивши капіталовкладення  у свій основний бізнес, може створити власні канали розподілу, він у багатьох випадках заробить набагато більше. При нормі прибутку від виробництва 20 %, а від заняття роздрібною торгівлею — близько 10 % фірма не виявить бажання безпосередньо займатися реалізацією продукції. Використання посередників пояснюється переважно їх неперевершеною здатністю забезпечувати широку доступність товару і доведення його до цільових ринків. Завдяки своїм капіталам, досвіду, спеціалізації та розмаху діяльності посередники дають фірмам більше того, чого вони за звичайних умов можуть досягти поодинці. На мал. З показано одне з основних джерел економії, яке виникає завдяки використанню посередників.

     

     Яким  чином дистриб'ютор зменшує кількість  необхідних прямих контактів? У варіанті а, наприклад, три виробники намагаються вийти на трьох клієнтів методами прямого маркетингу. Для цього потрібно 9 контактів. У варіанті б функціонують також 3 виробники через одного дистриб’ютора, який встановлює контакти зі всіма 3 клієнтами, а для системи встановлюється лише 6 контактів. Отже, посередники допомагають скоротити обсяг виконуваної на підприємстві маркетингової роботи.

     Члени каналу розподілу виконують ряд  дуже важливих функцій:

     1) дослідницьку — збирають інформацію, необхідну для планування та полегшення обміну;

     2) стимулювання збуту — створюють  та поширюють комунікації рекламування  товару;

     3) встановлення контактів — налагоджують  та підтримують зв'язок з постійними  покупцями;

     4) пристосування товару до вимог  покупців;

     5) проведення переговорів — намагаються погодити ціни та інші умови для подальшого здійснення акту передачі власності чи володіння;

     6) організацію транспортування та  складування товару;

     7) фінансування — відшукують та  використовують кошти для покриття  витрат;

     8) прийняття ризику — прийняття на себе відповідальності за функціонування каналу.

     Виконання перших 5 функцій пов'язане з укладанням угод, а останніх 3 — із їх виконанням. Виконання усіх цих функцій пов'язане  з фінансовими витратами. Кращому  їх здійсненню сприяє спеціалізація. Виконувати ці функції можуть різні члени каналу. Якщо частку цих функцій покладено на виробника, то його витрати відповідно зростають, внаслідок чого підвищуються ціни на вироблювану ним продукцію. При передачі частини функцій посередникам витрати виробника, а отже, і ціни на товар знижуються.

     Канали  розподілу складаються з кількох  рівнів, тобто посередників, що виконують  ту чи іншу роботу, пов'язану з наближенням  товару та права власності на нього  до кінцевого покупця. Оскільки таку роботу виконує і сам виробник, то він теж входить до складу будь-якого розподільчого каналу. Довжина каналу визначається кількістю наявних у ньому проміжних рівнів (мал. 4).

     

     Канал нульового рівня складається  з виробника, що продає товар безпосередньо  споживачеві.

     Однорівневий канал включає одного посередника. На споживчих ринках цим посередником буває роздрібний торговець, а на ринках промислових товарів - агент зі збуту чи брокер.

     У дворівневому каналі два посередники. На споживчих ринках такими посередниками  є оптовий та роздрібний торговці, на ринках виробничого призначання - промислові дистриб'ютори та дилери.

     Трирівневий канал має трьох посередників. Наприклад, у лісопереробній промисловості  між оптовими та роздрібними торговцями часто стоїть дрібний оптовик. Останній купує товари у великих оптовиків та перепродує їх невеликим підприємствам роздрібної торгівлі, які великими оптовиками, як правило, не обслуговуються. Існують канали з великою кількістю рівнів, але рідко. Чим більше рівнів у каналі розподілу, тим менше можливостей у виробника контролювати його.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     5. Співробітництво, конфлікти та конкуренція в логістичних ланцюгах

     Між учасниками одного каналу, а також  між різними каналами можуть існувати різні ступені співробітництва, а також конфлікти, конкуренція. Співробітництво переважає між членами одного каналу. Виробники, оптовики, роздрібні торговці допомагають один одному, і таке співробітництво їх, звичайно, сприяє отриманню більшого прибутку за той, який би кожен з них міг отримати поодинці. Завдяки співробітництву члени каналу мають змогу гостріше відчувати, краще обслуговувати та повніше задовольняти цільовий ринок. Проте нерідко в межах каналу виникають конфлікти. Іноді це конфлікти між фірмами одного рівня. Наприклад, багато дилерів фірми «Форд» у Чікаго скаржаться на те, що деякі їх колеги проводять агресивну цінову політику та рекламу в місті для збільшення свого збуту. Конфліктувати можуть і представники різних рівнів одного каналу. Так, кілька років тому виник конфлікт між «Дженерал Моторс» та її дилерами, коли корпорація намагалася в примусовому порядку домогтися виконання настанов у галузі технічного обслуговування, ціноутворення та реклами.

     Конкуренція виникає між фірмами та системами, які намагаються обслуговувати  одні й ті самі ринки. Наприклад, універмаги, магазини, що реалізують товари за зниженими цінами, та підприємства роздрібної торгівлі, що торгують за каталогами, конкурують у боротьбі за гроші покупців. Внаслідок такої конкуренції споживач має широкий товарний вибір, більший діапазон цін та послуг. Можлива також конкуренція між комплексними системами, що обслуговують конкретний ринок. Наприклад, споживачі можуть придбати продукти харчування через традиційні канали розподілу, корпоративні мережі, роздрібних торговців та систему підприємств масового харчування.

     При формуванні каналу розподілу треба  постійно порівнювати бажане з досягнутим. Фірма-новачок часто буває організацією місцевого масштабу, що торгує на обмеженому ринку. Через обмеженість фінансових ресурсів вона, як правило, користується послугами вже існуючих посередників. А на будь-якому місцевому ринку кількість їх невелика: кілька торгових агентів, виробників, оптовиків, корінних роздрібних торговців, автотранспортних компаній і складських підприємств. Вибрати кращий канал не так уже й складно. Складно хіба що умовити одного чи кількох посередників на ринку займатися новим товаром. Якщо фірмі-новачку пощастить, вона зможе поширити свою діяльність і на інших ринках. При цьому їй знову доведеться працювати через уже існуючих посередників, тобто використовувати різні канали розподілу у різних районах. На дрібних ринках фірма може організувати збут свого товару безпосередньо роздрібним торговцям, на більших - діяти через оптовиків. У сільській місцевості вона може працювати з торговцями товарами мішаного асортименту. В одному регіоні країни фірма може надавати посередникам виняткові привілеї, оскільки всі торговці працюють тут саме на цих умовах; у другому — продавати свій товар через будь-які торговельні підприємства, які підійдуть їй для цього, і таким чином система каналів розподілу складатиметься під впливом місцевих умов та можливостей. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Висновок 

     Логістика як наукова дисципліна і практика може стати надійним помічником в  удосконаленні діяльності підприємств. Тому в Україні необхідно створити розгалужену мережу логістичних утворень, яка в нинішніх кризових умовах допоможе підприємствам швидше встановити нові господарські зв'язки. Такі утворення, як ніякі інші, спроможні швидко відновити виробничий ритм, зняти бар'єри у господарських стосунках.

     Система управління матеріальними потоками, що склалася нині в державі, більшою  мірою виявляє свою традиційність. При розробці логістичних моделей, орієнтованих на застосування в загальноекономічному просторі з територій незалежних республік, треба враховувати деякі їх особливості.

     1. Велика територія, що ускладнює  проектування логістичних моделей,  зумовлює збільшення кількості  запасів і транспортно-заготівельних  витрат.

     2. Нерозвинена інфраструктура (засоби  транспорту, зв'язку, обладнані склади, пакувальне обладнання). Поряд із сповільненням обороту матеріальних об'єктів це спричинює великі втрати, пошкодження матеріальних цінностей. Слід враховувати, що відсоток збереженості їх буде істотно нижчим порівняно із встановленими на Заході нормативами.

     3. Висока концентрація виробництва  та споживання на великих підприємствах,  з одного боку, це сприяє інтенсифікації  матеріальних потоків, а з другого  — сповільнює реакцію та гнучкість  у зв'язку із зміною потреб  клієнтів. Малі підприємства та кооперативи мають великі переваги в цьому, оскільки експлуатують переважно просте, універсальне устаткування та інструмент, нововведення не спричинюють у них тривалих і збиткових простоїв. Тому, застосовуючи концепцію логістики на українському ринку, малі підприємства слід розглядати як досить чутливі до інвестицій постачальників великих підприємств.

     4. Висока концентрація управління. Це знижує спроможність виробництва  вчасно реагувати на зміну  попиту. Концентрація управління  виявляється в обмеженій самостійності виробничих та постачальницько-збутових підприємств і організацій, в необхідності узгоджувати прийняті рішення з вищестоящими органами управління. У цьому малі підприємства мають важливу перевагу, оскільки в них зменшується час диспозиції за рахунок оперативності прийняття відповідних рішень, скорочення маршрутів руху документів, інформації.