Контрольная работа по дисциплине "Логистика"

Зміст

1. Дати відповіді  на теоретичні питання

5. Визначення і основні принципи системного підходу

Системний підхід - логістика є системою, що містить функціональні області. Між областями логістики існують зв’язок і взаємозалежність. Наприклад, якщо в основному виробництві використовується технологія, що не вимагає наявності істотних проміжних запасів матеріалів і сировини, то відповідно до логістики постачання передбачається здійснювати в строго визначений час через короткі інтервали. Для виконання нерегулярних замовлень у мінімальний термін, коли для основного виробництва характерно просторове зосередження устаткування, створення резервів виробничих потужностей (так званих систем “островів виробництва”), в області закупівель використовуються відповідні способи, що дозволяють придбати різноманітні матеріальні ресурси для того, щоб виконати індивідуальні замовлення. У логістичному ланцюзі невиробничого підприємства, тобто ланцюзі, по якому проходять товарний і інформаційний потоки від постачальника до споживача, виділяються наступні головні ланки:

- постачання сировини і напівфабрикатів;

- збереження продукції і сировини;

- виробництво певних товарів  та послуг;

- розподіл (включаючи відправлення  товарів до складу готової продукції).

Для того, щоб об’єкт можна було визнати логістичною системою, він має бути наділений певними рисами.

Першою рисою логістичної системи є цілісність та подільність - система є цілісною сукупністю елементів, взаємодіючих один з одним. Декомпозицію логістичних систем на елементи можна здійснювати по-різному. На макрорівні при проходженні матеріального потоку від одного підприємства до іншого як елементи можуть розглядатися самі ці підприємства, а також поєднуючий їх транспорт.

Другою рисою є зв’язок між елементами логістичної системи, в якій є істотні взаємозв’язки, що із закономірною необхідністю визначають інтегративні якості. У макрологістичних системах основу зв’язку між елементами складає договір. У мікрологістичних системах елементи пов’язані внутрішньовиробничими відносинами.

Третьою рисою логістичної системи підприємства є організація зв’язку між елементами системи, які є певним чином впорядкованими.

Четверта риса - інтегративні якості - логістична система володіє інтегративними якостями, не властивими жодному з елементів окремо. Це здатність поставити потрібний товар у потрібний час, у потрібне місце необхідної якості з мінімальними витратами, а також здатність адаптуватися до умов зовнішнього середовища, що змінюються, (зміна попиту на чи товар послуги, непередбачений вихід з ладу технічних засобів і т. ін.).

Логістика - це унікальна сфера творчості для стратегічної орієнтації розвитку виробництва, що безупинно коректується попитом споживача. Стратегічна орієнтація в логістиці генерує ланцюжок технічних планів, при цьому в оперативних планах реалізується орієнтація на процеси збуту й розподілу із пріоритетом не на галузі економіки, а регіони, що відповідає загальним тенденціям децентралізації керування. Логістичні системи функціонують в умовах невизначеності зовнішнього середовища, для них характерні випадкові процеси, необхідність прийняття рішень в умовах недоліку або відсутності необхідної інформації. Це жадає від логістичних систем високої адаптаційної здатності до безупинно мінливих умов функціонування. З погляду менеджера й бізнесмена логістика - це організація планування й керування цілеспрямованою підготовкою й доцільним використанням коштів і послуг, необхідних для рішення певних завдань. Логістична система функціонує циклічно. Виробничо-технологічний цикл замикається попитом, що визначає доцільність подальшого функціонування системи без змін або її реорганізації, з перебудовою на випуск іншої продукції.

Всі процеси розподілу й керування спрямовані на досягнення кінцевої мети логістичної системи - вчасно й у цілості доставити вантаж. Матеріальний розподіл для досягнення логістичних цілей функціонування системи реалізується у вигляді карти фізичних матеріальних потоків. Ураховується діяльність основної фірми, субпідрядних фірм-постачальників, взаємодія всієї групи фірм із іншими сферами бізнесу. На всіх рівнях ланцюжка доставка вантажу і її якість рівняється з конкуруючими фірмами. Матеріальне керування ставиться, в основному, до розподілу готової продукції між одержувачами. Воно охоплює просування вантажів на складах підприємств і маркетинг і повинне забезпечити найбільш економічне планування, підготовку, реалізацію й контроль за роботою транспорту. Здійснюється безперервне спостереження за просуванням вантажів по всьому транспортному ланцюжку.

Сфера матеріального розподілу й керування повинна забезпечуватися надійною й своєчасною інформацією. Зворотним зв'язком матеріального керування є дані про задоволення попиту замовника (споживача).

Висока економічна ефективність логістики визначається, насамперед, підвищенням загальної організації виробництва, чіткого вв'язування його ланок, підвищенням керованості системи, її чутливості до керуючих впливів. Таким чином, уже в процесі формування логістичної системи виникають умови поліпшення багатьох показників її функціонування. До них ставляться: рівень запасів, час проходження матеріалів по логістичному ланцюзі, тривалість циклу обслуговування замовлення, якість і рівень сервісу, розміри партії вантажів, рівень використання виробничих потужностей, маневреність, адаптивність, стабільність системи.

6. Проблеми транспортно-експедиційних операцій в Україні, альтернативи та критерії вибору, основні рішення управління при транспортуванні

Одним з найважливіших завдань логістики є надання транспортно-експедиційних послуг. Особлива увага приділяється цьому в Україні в останні роки. Такими є послуги, які надаються клієнтам з перевезення вантажу, його експедиції різними організаціями посередників (як українських, так і зарубіжних).

За способом організації вантажні перевезення поділяються на децентралізовані й централізовані, що бувають прямими, змішаними та комбінованими, а також контейнерними і пакетними. При децентралізованій організації перевезень доставку вантажів здійснює одержувач, який замовляє транспорт, виконує навантаження, експедирування та розвантаження вантажу. При цьому постачальник не зацікавлений у механізації вантажних робіт, скороченні простоїв рухомого составу та ефективному його використанні.

Централізовані перевезення є прогресивним способом виконання транспортного процесу та експлуатації рухомого составу. Перевезення вантажів таким способом дає змогу поліпшити використання рухомого составу, підвищити продуктивність праці на всіх стадіях переміщення вантажів, звільнити вантажовідправників та вантажоодержувачів від турбот стосовно транспортування вантажів. При централізованих перевезеннях істотно скорочуються невиробничі простої транспортних засобів. Більші простої за умов «самовивезення» пояснюються такими причинами: вантаж не готовий до перевезення; не готові товарно-транспортні документи; відсутній чіткий графік, внаслідок чого виникають стихійні черги під завантаження.

Організація централізованих перевезень дає змогу вчасно підготувати вантаж і документи на нього для перевезення, а також скласти графік черговості подання і навантаження транспортних засобів. Скорочення приблизно утричі простоїв забезпечує зростання у 3 рази кількості їздок за один день.

Усі перелічені вище чинники роблять рухомий состав більш продуктивним при централізованих перевезеннях у тоннах за годину приблизно в 4 рази, а в тонно-кілометрах за годину — більш ніж у 6 разів, що сприяє зниженню собівартості перевезень у 2,5 рази. При децентралізованому перевезенні вантажів споживачі для навантаження автомобілів користуються послугами вантажників та експедиторів. Тому виникають не тільки додаткові транспортні витрати споживачів, а й витрати, пов'язані з непродуктивними витратами часу вантажників та експедиторів.

Існують також інші чинники більш ефективного і якісного перевезення вантажів. Централізоване перевезення дає змогу широко використовувати контейнери й пакети, забезпечуючи цим такі переваги: скорочення кількості перевантажувальних операцій за рахунок поєднання дрібних вантажних місць в одне; спрощення приймання, сортування та видачі вантажів; механізація вантажно-розвантажувальних робіт. При цьому скорочується час на навантаження і розвантаження, а отже, зменшуються простої транспортних засобів, підвищується їх продуктивність, знижуються втрати вантажів при транспортуванні.

Важливою організаційною перевагою централізованих перевезень є чіткий розподіл зобов'язань та відповідальності між вантажовідправником, вантажоодержувачем та автотранспортною організацією. Це є передумовою організації ефективного технологічного процесу, у якому кожен з учасників доставки спеціалізується на конкретних видах робіт, несе за них матеріальну відповідальність, а отже, заінтересований у підвищенні якості та ефективності кожної операції. Все це зменшує сумарні витрати на переміщення вантажів від виробників до споживачів.

Централізовані перевезення організаціями посередників здійснюються на основі договорів. При цьому своєчасно виконується план реалізації продукції і, в свою чергу, вдосконалюється сам процес перевезень, знижуються витрати на транспортування. За системи централізованих перевезень транспортні організації є організаторами процесу доставки вантажу одержувачам і виконують усі пов'язані з процесом перевезення транспортно-експедиційні операції (приймання вантажу та одержання товарно-транспортних та інших супроводжувальних документів, охорона його на шляху прямування, здача вантажоодержувачам і оформлення товарно-транспортних та інших супроводжувальних документів). Вони також приймають на себе матеріальну відповідальність за збереження вантажу, що перевозиться.

7. Інформаційно-аналітичне забезпечення закупівельної логістики. Фактори, що враховують при просуванні закупівельного процесу

Закупівельна логістика - це управління матеріальними потоками в процесі забезпечення підприємства матеріальними ресурсами.

Метою закупівельної логістики є адекватне і повне задоволення потреб виробництва в матеріалах з максимально можливою економічною ефективністю.

Для використання концепції логістики на заготівельному етапі необхідно бути готовим до зміни самої філософії організації виробництва кінцевої продукції, яка повинна відповідати всім характеристикам діючого і потенційного попиту.

В умовах функціонування логістичної системи на підприємстві необхідно дотримуватися правила, яке полягає в тому, що розрахунки всіх параметрів виробничо-господарської діяльності потрібно вести ніби в зворотному напрямку. В цілому закупівельна логістика є неначе похідною від моделі виробничої логістики.

Таким чином, розрахунок потреби у закупівлі здійснюється у зворотному до виробничого процесу напрямку, тобто від кінцевої продукції до вхідних сировини, матеріалів, напівфабрикатів. Якщо на вхід виробничого процесу подаються вхідні матеріали або інші продукти, які протягом процесу переробляються і на виході перетворюються в готову продукцію, то потік інформації та потреби виступає проти потоком щодо матеріальних потоків: від збуту готової продукції до постачання матеріалів та інших придбаних товарів виробничого споживання.

Однак принцип інформаційного протипотоку не означає, що збут і виробництво пасивно диктують свої умови постачанню. Постачання істотно впливає на конкурентноздатність продукції підприємства не тільки шляхом скорочення витрат обігу і своєчасності виконання замовлень виробництва. Прямий вплив постачання здійснює на якість продукції, а також на формування асортименту, оскільки є безпосереднім джерелом інформації про ринок конкуруючих матеріалів і можливості постачальників. 
Процес управління матеріальними потоками в закупівельній логістиці складається з двох основних частин:

- управління диспозицією матеріально-технічних  ресурсів, тобто управління запасами;

- регулярний аналіз, вибір і  організація постачань матеріально-технічних  ресурсів на підприємство, тобто  управління постачаннями.

Широкого розповсюдження в процесі управління постачанням набув метод, який ґрунтується на розв’язанні в закупівельній логістиці так званого “завдання МОВ” (в англомовній літературі - Make-or-Buy Problem) – завдання “зробити або купити”.

Вирішення цього завдання вимагає обґрунтованої відповіді на питання про самостійне виробництво потрібних підприємству деталей, комплектуючих виробів і т.д. або закупівлі їх із зовнішніх джерел. 
У ширшому плані “завдання МОВ” розглядається як обґрунтування вирішення проблеми про ступінь використання у виробничому процесі власних засобів виробництва. Рішення приймаються як з використання власних засобів праці (власний транспорт, склади, техніка, устаткування), так і з використання власних предметів праці, тобто виготовлених самотужки заготовок, напівфабрикатів, комплектуючих виробів. Альтернативні рішення-найманий транспорт, лізинг устаткування, оренда складів, а також закупівля напівфабрикатів або комплектуючих виробів.

Як правило, основним критерієм оптимальності під час розв’язання “завдання МОВ” є максимізація прибутку. Тому для прийняття обґрунтованого рішення необхідно порівнювати витрати на власне виробництво матеріалів (деталей, виробів) з витратами на їх закупівлю. 
У той же час практичні розрахунки при вирішенні даного типу завдань ускладнюються тим, що потрібно враховувати вплив великої кількості факторів, значення яких у заданому інтервалі часу можуть істотно коливатися. Через неповний або нерівний облік факторів впливу остаточне рішення може бути неправильним, що призводить до відповідних наслідків.  
Оскільки рішення про власне виробництво або постачання зі сторони мають комплексний характер, потрібно ретельно зважити можливі альтернативи. 
Фахівці висловлюють діаметрально протилежні рекомендації, як за максимальну вертикальну інтеграцію, тобто виробництво всіх комплектуючих виробів власними зусиллями, так і проти неї. Високий ступінь вертикальної інтеграції знижує залежність підприємства від коливання ринкової кон’юнктури, але не може призвести до зростання собівартості продукції і зниження її якості. Разом з тим закупівля більшої частини комплектуючих виробів на стороні означає перехід до так званої викруткової технології, ставить підприємство у надмірну залежність від коливань кон’юнктури і призводить до втрати іміджу.