Історія Шотландії та її втілення в історичному романі Вальтера Скотта «Ламермурська наречена»

В.Скотт розумів  історію як багатовимірне,  антагоністичне поєднання.  Уже в першому розділі  «Веверлі» він руйнує всі стереотипні  жанрові очікування,  наполегливо  попереджаючи читачів,  що “в наступних сторінках вони не знайдуть ні рицарського роману, ні хроніки сучасників”, ні інших знайомих їм типів розповіді.  І дійсно,  це   був роман нового типу,  роман історичний,  і сучасників він приголомшив  новизною, несхожістю. «Вальтер Скотт створив революцію не тільки в Романі, але й у всій Літературі…» .  Навіть такий суворий цінитель літератури,  як Дж. Байрон,   стверджував,  що «Уеверлі” –  це    найчудовіший,  найцікавіший роман, який йому тільки доводилося читати» .

А  І.Ґете наголошував, що в історичних романах В.Скотта «… все чудово – матеріал, сюжет, характери, виклад, не кажучи вже про безкраю старанність у підготовці до роману і великої правди кожної деталі» .  В.Бєлінський вважав, що В.Скотт – істинний Гомер християнської Європи, і за ним залишається слава створення новітнього роману. «До нього роман задовольняв тільки вимоги епохи, у яку з'являвся, і разом з нею помирав… В.Скотт створив історичний роман, що до нього не існував».  Дійсно,  у романах В.Скотта справжня історія - тільки фон,  на авансцені –  вигадані персонажі.  Така композиція –  відкриття В.Скотта –  одна із суттєвих структурних відмінностей створеного ним типу історичного роману. Любов або інший белетристичний прийом слугували зв’язуючим ланцюжком. І в читача зацікавленість героями перетворювалася на зацікавленість історичними  подіями. Не вступаючи в суперечності з документами,  не порушуючи історичної точності,  В.Скотт створив у сюжетах своїх романів великий простір для фантазії,  пригод,  почуттів. Вигадані ним персонажі овіяні духом історії, схильні до небезпеки, і читач з нетерпінням чекав поворотів історичних подій, які вже не сприймалися  як сухі історичні факти,ознаки вальтерскоттівського роману: побудований на історичному сюжеті й відтворює в художній формі події та героїв певної епохи. В історичному романі правда історична поєднується з художньою,  історичний факт –  із художнім вимислом,  справжні історичні особи – з особами вигаданими, вимисел уміщено у межі зображуваної епохи.

Своєрідність  історичних романів В.Скотта:

Сюжет: Поєднання  історичних фактів із художнім вимислом. Широка панорама життя минулих віків. Показ історії через долі окремих людей.

Герої: Історичні  особи і вигадані персонажі. Представники різних соціальних класів, вищих і  нижчих верств суспільства. Поділ на позитивних і негативних  героїв відсутній.

Конфлікти: Історичні  конфлікти поєднуються з соціальними,  національними, моральними.

Історичний  підхід: Відображення ходу історичного  процесу.  Зумовленість подій і  характерів соціально – історичними чинниками. Історія відбивається в динаміці.

 

Авторська позиція: Автор  об'єктивно відображає хід  подій, але висловлює свої думки  через дещо ідеалізовані персонажі (поєднання реалізму та романтизму).

Мова: Стиль  наближений до епохи, але мова сучасна, хоча і без «зворотів новітнього походження» (В. Скотт)

За цією схемою, переносячи її на місцевий ґрунт, природу, історію, ментальність та політичну  ситуацію, історичний роман розвивався в інших країнах, набуваючи своїх  рис і модифікацій та нової  реальності.

Із розвитком  жанрового різновиду історичного  роману формувалися його модифікації. Система жанрової диференціації  зумовлена необхідністю відбити  реальний стан   художнього освоєння минулого різноманітністю його форм, розширенням ідейно-художнього спектра  історичної тематики.  Щодо теорії історичного роману немає загальноприйнятої класифікації.  Можна виділити три групи історичних романів   як жанрових утворень: «…історико-художні;  художньо-історичні;  художньо-документальні історичні твори.  Для кожної жанрової групи властивий свій тип вигадки і художнього узагальнення…» і разом з тим невичерпність   піджанрових форм, що не завжди піддаються класифікації.  Усі різновиди дослідження розташувала на шкалі,  де в центрі класичний історичний роман (традиція   Вальтера Скотта),  з досконалим серйозним («археологічним») вивченням фактів історії, де вимисел гармонійно поєднаний з історичною правдою.

Романи Скотта поділяються на дві основні групи. Перша присвячена недалекому минулому Шотландії, періоду громадянської  війни: від пуританської революції XVI ст. до розгрому гірських кланів в середині XVIII, — а частково і пізнішому часу «Веверлі», «Гай Маннерінг» (Gay Mannering, 1815), «Едінбурзька в'язниця» (The Heart of Midlothian, 1818), «Шотландські пуритани» (Old mortality, 1816), «Ламермурська наречена» (The bride of Lammermoor, 1819), «Роб Рой» (Rob Roy, 1817), «Монастир» (The Monastery, 1820), «Абат» (The Abbot, 1820), «Води св. Ронана» (St. Ronan's Well, 1823), «Антиквар» (The Antiquary, 1816) тощо).

 

У цих романах Скотт розгортає незвичайно багатий і реалістичний типаж. Це ціла галерея шотландських найрізноманітніших соціальних шарів, але переважно типів дрібної буржуазії, селянства і декласованої бідноти. Персонажі Скотта виразно конкретні, розмовляють соковитою і живою народною мовою. Вони складають тло, яке можна порівняти лише з «фальстафівським тлом» Шекспіра. На цьому фоні чимало яскраво комедійного, але поряд із комічними фігурами багато плебейських персонажів художньо рівноправних із героями з вищих верств. У деяких романах — вони головні герої, в «Единбурзькій в'язниці» героїня — дочка дрібного селянина-орендатора. Скотт в порівнянні з «сентиментальною» літературою XVIII століття, робить наступний крок на шляху демократизації роману і в той же час дає живіші образи. Але частіше все ж головні герої — це молоді люди з вищого світу, умовно ідеалізовані, позбавлені життєвості.

Друга основна  група романів Скотта присвячена минулому Англії і континентальних  країн, переважно середнім вікам  і XVI ст («Айвенго» (Ivanhoe, 1819), «Квентін Дорвард»(Quentin Durward, 1823), «Кенілворт», (Kenilworth, 1821), «Ганна Геєрштейнська» (Anne of Geierstein, 1829) тощо). Саме тут Скотт особливо розгортає своє виняткове чуття минулих епох, що змусило Огюста Террі назвати його «найвидатнішим майстром історичної дивінації усіх часів». Історизм Скотта, перш за все зовнішній історизм, відтворення атмосфери і колориту епохи. Цією властивістю, яка ґрунтувалася на солідних знаннях, Скотт особливо приголомшував своїх сучасників, не звиклих ні до чого подібного. Дана ним картина «класичного» середньовіччя («Ivanhoe» — «Айвенго», 1819) наразі сильно застаріла. Але такої картини, одночасно ретельно правдоподібної і що розкриває таку несхожу на сучасність дійсність, в літературі ще не було. Це було справжнім відкриттям нового світу.

Історизм Скотта не обмежується цією зовнішньою, плотською  стороною. Кожен його роман заснований на певній концепції історичного  процесу. Так «Квентін Дорвард» дає  не лише яскравий художній образ Людовика XI і його оточення, але розкриває його політику як етап в боротьбі буржуазії з феодалізмом. Концепція «Айвенго», де центральним фактом для Англії кінця XII століттявисунута національна боротьба саксів з норманами, виявилася незвичайно плідною для науки історії, — вона була поштовхом для відомого французького історика Огюста Террі. Оцінюючи Скотта, треба пам'ятати, що його романи взагалі передували роботам багатьох істориків того часу.

 На французькому  ґрунті найважливішими досягненнями  В.Скотта визнані драматизація  роману й відтворення “місцевого колориту” – прийоми, що їх розробляли в національній літературі незалежно від В.Скотта. Крім того, французи вітають “шотландського чарівника” як митця, що звеличив роман – другорядний у нормативних поетиках жанр. Драматизація позитивно сприйнята і романтиком В.Гюго, і реалістом Cтендалем. Обоє витлумачують цей прийом як справжнє відкриття в царині оповідної техніки і самої романної структури. Роман В.Скотта оцінений як “романтична трагедія в прозі” (Cтендаль) і “драматичний роман” (В.Гюго). Французькі письменники, аналізуючи творчість В.Скотта, роздумують над власними завданнями. При цьому саме В.Гюго полемізує з В.Скоттом із позицій спільної жанрової платформи – історичного роману. Протиставляючи “прозаїчний” роман В.Скотта певному “ідеальному” і “піднесеному” типу оповіді, що стане“водночас і драмою, й епопеєю”, а також “помістить Скотта в Гомера”, В.Гюго висуває власну концепцію жанру. Майбутньому авторові “Собору Паризької Богоматері” важливо обгрунтувати інший, більш грандіозний масштаб осмислення подій минулого, надати універсальності історичній оповіді, виразити в ній сутність цілої епохи, позначивши її через образи-символи

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Виходячи з  зробленого мною роботи, можна зробити  наступний висновок: новаторський характер історичного роману Вальтера Скотта беззаперечний.

 Можна виділити  наступні особливості творчого  методу Вальтера Скотта як  новатора в галузі історичного романтизму:

 композиція  історичного роману Скотта відображає  розуміння історичного процесу  письменником: зазвичай долі його  героїв тісно пов'язані з тим  великим історичною подією (з  революцією, заколотом, бунтом), зображення  якого займає центральне місце у творі.

 зображення  історичних подій крізь сприйняття  приватного вигаданого персонажа,  провідного любовну інтригу роману  і тим самим дотримання історичної  точності разом із збереженням  обов'язкової романічній інтриги; 

 зміна співвідношення  перекази і вимислу, створення історичного тла вигаданими персонажами, які є надзвичайно типовими для зображуваної епохи і країни і в цьому плані історичні;

 новаторство  художньої мови (Скотт відмовляється  від надмірної архаїзації мови, а використовує мову його епохи);

 одним з  найважливіших нововведень роману  Скотта є роль, яку відіграє  народ, маса. Роман Скотта має  демократичні тенденції: ми бачимо, як з усіх сторін вривається  на його сторінки народ; 

 розширення  меж роману (охоплення великої  кількості типів, станів, класів і подій).

 Можна повністю  погодитися з думкою А. Долинина, який писав, що "Вальтер Скотт,  безперечно величезний історичний  геній нових часів, належав  до тих гнучким рухомим умам, які завжди готові зафіксувати  в собі форми тих предметів,  до яких вони наближаються; які здатні воскресити пройшли в всіх століттях яскравих сліпучих кольорах місцевості і століття; які, так би мовити, постійно озираються назад, немов прощаючись зі знайомими місцями, з близькими друзями і родичами, і в годину розлуки силкуються в останній раз пригадати найменші обставини минулих днів, колишні страждання і радості, і в свіжому спогаді малюють риси і характери знайомих облич, читають їхні почуття і думки, і в душевному захваті вдивляються навіть у їхній одяг, їх звички, їх дивацтва. Кожен з нас, хто тільки з увагою читав твори Вальтера Скотта, погодиться, що в його романах більш істинної історії, ніж в історичних творах більшої частини письменників-філософів, що зображали одну з ним епоху "[4, c.87]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Самарін Р. / Вальтер Скотт і його роман  "Айвенго" / Р. Самарін. - М., 1989. - С.3-14

2. Реізов Б.Г. / Історія та вигадка в романах  Вальтера Скотта / Б.Г. Реізов / Вид.  АН СРСР. Відділення літератури  та мови. - М., 1971. - Т. XXX, вип.4. - С.306-311

3. Анікін Г.В., Михальська Н.Л. / Історія англійської  літератури / Г.В. Анікін, Н.Л. Михальська - М.: Вища школа, 1988. - 425 с. 

4. Долінін А. / Історія, одягнена в роман  / А. Долинін - М.: Вища школа, 1988. - 200 - 215с. 

5. Михальська Н.Б. / Історія англійської літератури / Н.Б. Михальська - М.: Наука, 1998. - 314 - 318 с.

6. Орлов С.А. / Історичний роман Вальтера Скотта / С.А. Орлов - М.: Изд-во Худож.  лит., - 1965. - 222-240 с. 

7. Дьяконова  Н.Я. / Англійський романтизм: Проблеми естетики / Н.Я. Дьяконова - М.: Наука, 1978. - 202 с.

8. Реізов Б.Г. / Творчість Вальтера Скотта / Б.Г.  Реізов - Л.: Худож. лит., - 1965. - 497 с. 

9. Бєльський  О.О. / Вальтер Скотт / / Коротка  літературна енциклопедія: У 8 т. / А.А. Бєльський - Т.6. - М.: Сов. Енциклопедія, 1971. - 900 с.

10. Дайчес Д. / Вальтер Скотт / Д. Дайчес - М.: Худож. лит., - 1987. - 300 с. 

11. Урнов Д.М. / Вальтер  Скотт / / Історія світової літератури: У 9 т. / Д.М. Урнов - Т.6. - М.: Наука, 1989. - 100 с. 

12. Дьяконова Н.Я. / Вальтер Скотт і Шекспір ​​(біля витоків європейського роману ХІХ ст) / Н.Я. Дьяконова - Наукові доповіді вищої школи.  Філологічні науки. - 1974. - № 6. - 251 c.

13. Шайтанів І.О. / Вальтер  Скотт / І.О. Шайтанів - М.: Просвещение, 1991. - 421 c.

14. Дьяконова Н.Я. / Англійський  романтизм: Проблеми естетики / Н.Я.  Дьяконова - М.: Наука, 1978. - 350 c.

15. Анікст О. / Історія  англійської літератури / А. Анікст - М.: Держлітвидав, 1956. - 580 c.

16. Івашева В.І. / Англійська  реалістичний роман ХХ століття в його історичному звучанні / В.І. Івашева - М.: Худож. лит., 1974. - 384 с.