Специфіка романтичного гротеску Е.Т.АГофмана

Сила золотих волосинок така велика, що Цахесом присвоюється все: багатство, влада, таланти, навіть кохання чарівної Кандіди, нареченої поета Бальтазара. Цахес готовий знищити й самого Бальтазара, але у фіналі повісті все обертається не на його користь: таємниця маленької потвори розкрита, а його самого – руками Бальтазара – позбавлено чарівних можливостей.

Свою помилку змушена була визнати  й сама фея РожаГожа: ” Бідний Цахесе! Пасинку природи! Я бажала тобі добра! Можливо, я помилялася, думаючи, що чудесний зовнішній хист, яким я  тебе обдарувала, осяє благотворним променем твою душу і збудить внутрішній голос, що скаже тобі: “Ти не той, за кого тебе вважають, тож намагайся зрівнятися з людиною, на чиїх крилах ти, безкрила каліко, підносишся!” Але ніякий внутрішній голос у тобі не прокинувся. Твій зашкарублий, мертвий дух не зміг піднестись, ти не позбувся своєї дурості, брутальності, невихованості”.

Цахес у повісті Гофмана –  одна з тих потворних істот, що представляють огидний світ філістерської  моралі, але значення саме його образу в повісті набагато складніше, ніж інших персонажівфілістерів, і не піддається чіткому та однозначному тлумаченню. Внутрішній сенс образу Цахеса дослідники вбачають то в глузуванні з суспільства, в якому має значення ли ше видимість, а не справжні заслуги, то в спростуванні влади золота, що його символізують золоті волосини на голові Цахеса, то в змалюванні несправедливого і нерівномірного розподілу матеріальних та духовних благ у користолюбному суспільстві, то в іронії над просвітницькими гаслами, які на практиці часто сприймають за істину те, що насправді виявляє себе як фантастична ілюзія. Втім, можна говорити й про те, що у більш загальному, символічному сенсі образ Цахеса виступає як уособлення найпотворніших темних інстинктів людини, пов’язаних з бажанням звеличення і отримання необмеженої деспотичної влади над душами та умами інших людей.[14]

Найстрашнішим при цьому письменникові  видається навіть не стільки сам  по собі образ потвори Цахеса, скільки  те, що уособлювані ним аморальні  якості та викривлений світогляд, не маючи насправді нічого магічного у своїй глибинній суті, справляє посправжньому магічний вплив на суспільство, яке, вочевидь, внутрішньо готове їх сприйняти як щось належне, як норму власної життєвої поведінки. Чи не про це свідчить одна з фінальних сцен повісті, в якій навіть після того, як чари Цахеса вже розвіялись, йому самому влаштовують урочистий похорон?

 Можливо, саме тому в повісті  Гофмана немає йжодного посправжньому  позитивного героя, адже кожен  з персонажів письменника отримує  від нього персональний критичний рахунок, міра сумніву та глузування якого пропорційні мірі віддаленості персонажа від того нездійсненого романтичного ідеалу, якому сам Гофман залишився вірним до останніх днів свого життя.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Художній талант Гофмана, його гостра сатира, тонка іронія, його милі дивакуваті герої, одухотворені пристрастю до мистецтва ентузіасти здобули йому міцні симпатії сучасного читача. Одним з найістотніших компонентів творчості Гофмана, як і ранніх романтиків, була іронія. Причому в гофманівської іронії як творчому прийомі, в основі якого лежить певна філософсько-естетична, світоглядна позиція, можна чітко розрізнити дві основні функції. В одній з них він вирішує суто естетичні проблеми. Романтична іронія у цих творах Гофмана отримує сатиричне звучання, і сатира ця не має соціальної, суспільної спрямованості. Друга функція полягає в тому, що Гофман насичує іронію трагічним звучанням, у нього вона містить в собі поєднання трагічного і комічного.

 У своїй роботі я спробувала  розглянути ці функції гофманівської іронії, гротескну культуру його безсмертних творів на прикладі "Крихітка Цахес",а також кількох новел і оповідань. Творчий шлях Е.Т.А. Гофмана яскравою зіркою прочертив сліпучий слід на небосхилі геніїв літератури, він був короткий, але незабутній. Важко переоцінити вплив Гофмана на світову літературу, а особливо на російських письменників. Досі творчість його хвилює уми і душі, змушуючи робити переоцінку світу внутрішнього і зовнішнього.

Твори Гофмана являють собою  неосяжне поле для досліджень - щоразу, перечитуючи одне і те ж, відкриваєш все нові горизонти думки і фантазії автора. І, напевно, одним з найбільш чудових властивостей творів цього романтика є те, що вони "лікують" душу, дозволяючи самому помітити в собі пороки і виправити їх. Вони відкривають очі на різноманіття світу, показуючи шляху до володіння багатством світобудови.

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Аксьонова Є. Фантастика / Є.  Аксьонова / / Словник літературознавчих  термінів. - М., 1974. - С. 432.

2. Анікста. Е. Т. А. Гофман / А. Анікст / / Теорія драми на Заході в першій половині XIX століття. Епоха романтизму. - М., 1980. - С. 5698.

3. АнісгшоваН.П. Сучасні французькі  семантичні теорії / Н. П. Анісімова.  Тверь, 2002. - 196 с.

4. Аристотель. Поетика / Аристотель. - М., 1957. 234 с.

5. Аристотель. Етика. Політика. Риторика. Поетика. Категорії / Аристотель. Мінськ, 1998. - 1391 с.

6. Базилевський А. Б. Гротеск  в польській та російській  літературі XX століття: (С. І. Виткович  і А. Платонов) / А. Б. Базилевський / / Слов'янські літератури. Культура і фольклор слов'янських народів. М., 1998.-С. 221-228.

7. Бахтін М. М. Жанрово і  сюжетно-композиційні особливості  творів Достоєвського / М. М.  Бахтін / / Проблеми поетики Достоєвського  / М. М. Бахтін. М., 1979. - С. 116-210.

8. Бахтін М. М. Літературно-критичні статті / М. М. Бахтін. -М., 1986.-544 с.

9. Бахтін М. М. Рабле і Гоголь (Мистецтво слова і народна  сміхова культура) / М. М. Бахтін / / Питання літератури та естетики / М. М. Бахтін. М., 1975. - С. 484-495.

10. Бахтін М. М. Творчість Франсуа Рабле і народна культура середньовіччя і Ренесансу / М. М. Бахтін. М., 1990. - 541 с.

11. БелзаІ. Е. Т. А. Гофман і  романтичний синтез мистецтв / І.  Белза / / Художній світ Гофмана.  М., 1982. - С. 11-35.

12. Бент М. І. Німецька романтична  новела: Генезис, еволюція, типологія / М. І. Бент. - Іркутськ, 1987. - 118 с.

13. Бергсон А. Сміх / А. Бергсон.  М., 2000. - 604 с.

14. Беркоескій Н. Я. Романтизм  в Німеччині / Н. Я. Берковський. - СПб., 2001.-510 с.

15. Берновская Н. М. Про іронії  Гофмана / Н. М. берновская / / Художній світ Гофмана. М., 1982. - С. 218-235.

16. Богатирьов 77. Г. Питання теорії  народного мистецтва / П. Г.  Богатирьов. -М., 1971.-544 с.

17. Бореї Ю. Гротеск / Ю. Борев  / / Словник літературознавчих термінів. М., 1974. - С. 60-62.

18. Борев 70. Б. Комічне або про те, як сміх страчує недосконалість світу. / Ю. Б. Бореев. М., 1970. - 268 с.

19. Бушміна А. С. До питання  про гіперболи і гротеску в  сатирі Щедріна / А. С. Бушміна  / / Питання радянської літератури. М.; Л., 1957.-С. 7-63. ,

20. Васильєв І. Є. Російський поетичний авангард XX століття / І. Є. Васильєв. Єкатеринбург, 2000. - 315 с.

21. Виноградов В. В. Еволюція  російського натуралізму: Гоголь  і Достоєвський / В. В. Виноградов. - Л., 1929. - 389 с.

22. Волосків І. В. Технологія  гротескного творчості: Петербурзькі повісті М. В. Гоголя / І. В. Волосків / / Сучасні проблеми освіти: пошуки і рішення. -М., 1998. С. 100-105.

23. Вуліс А. 3. У лабораторії сміху  / А. 3. Вуліс. М., 1966. - 144 с.

24. ГачевГ.Д. Змістовність художніх  форм: Епос. Лірика. Театр / Г. Д. Гачев. М., 1968.-303 с.

25. Георгієва Т. С. Культура  повсякденності: в 3 кн. / Т. С. Георгієва.  М., 2006. - Кн. 2: Приватне життя і  звичаї від Середньовіччя до  наших днів. - 479 с.

26. Голозубов Г. Еволюція гротескних  форм від Телемского абатства до Скотарні: (На матеріалі деяких європейських літературно-утопічних творів XVI XX століть) / Г. Голозубов / / Мова і культура. - Київ, 1997. - Т. 3. - С. 36-41.