Малі фольклорні жанри в складі дитячої літератури;їх зміст і значення у вихованні дітей дошкільного віку

Тема 3.2. Малі  фольклорні  жанри  в складі дитячої літератури;їх зміст і значення у вихованні дітей дошкільного віку

План

1. Загадка як алегоричний опис певного предмета чи явища. Історія виникнення,функціональне призначення, особливості побудови та художні особливості загадок. Тематичні групи загадок.

Особливості математичних загадок.

2. Загадки літературного походження. Літературна загадка Глібова.
3. Прислів’я та приказки як своєрідне сховище народної мудрості,їх подібність і відмінність. Структурні, інформаційні та художні особливості прислів ’їв  та приказок.
4. Тематичні групи прислів ’їв і  приказок. Функціональне призначення та педагогічна цінність  прислів ’їв  та приказок.
5. Художні особливості,специфіка побудови а функціональне призначення лічилок і жмурилок.
6. Змістові та функціональні особливості закличок.

 

1. Загадка — це стислий поетико-алегоричний опис певного предмета чи явища. Подається у формі запитання чи описового речення і найчастіше — у віршованій формі. Загадки містять у собі низку порівняльних ознак, за допомогою яких установлюють, про яку річ чи явище йдеться. Основне їхнє призначення — перевірити кмітливість людини, оцінити її знання, спостережливість, допитливість.

Українським народним загадкам, як й іншим жанрам народної творчості, властива різноманітність тематики. Це,в першу чергу, пізнання довкілля, рослинного і тваринного світу та пізнання всесвіту. Ці фольклорні жанри приваблюють дітей яскравою грою слів, ритмікою. У поетичній формі вони зберігають народну мудрість, практику пізнавальної діяльності та є засобом впливу на думки і вчинки дітей. Кожна загадка несе у собі елемент гри: збуджує уяву дітей, розвиває художнє мислення, кмітливість, дотепність.Діти дошкільного віку люблять загадувати і відгадувати загадки. У процесі цієї роботи у них розвиваються процеси  абстрагування, порівняння, доведення та узагальнення. Вони  привчають дітей до самостійного вирішення різних завдань, поставлених у загадці. Одночасно загадки сприяють моральному вихованню дітей, вимагають емоційного сприйняття навколишнього світу. Відгадувати загадки діти починають з чотирьох років життя. Їх використовують як на заняттях, які проводить вихователь, так і на екскурсіях і прогулянках. Добираючи загадки для дошкільників, слід дотримуватися певних методичних вимог. Кожна загадка повинна відповідати психологічним особливостям дітей відповідного віку. Вона повинна бути зрозумілою та доступною для малюка. Так, загадки на одну і ту ж тему для молодшого і старшого дошкільника мають бути різними. У загадках для дітей молодшого дошкільного віку

виявляються добре знайомі зовнішні ознаки предметів і явищ. Для них краще добирати загадки, в яких йдеться про свійських тварин та птахів, культурні рослини. Можна використати загадки про предмети побуту та іграшки, якими

діти користуються. Усі ці предмети і явища викликають у малюків позитивні емоції при відгадуванні таких загадок та радість від виконаного завдання.

З часом тематика загадок для вихованців цієї групи розширюється. Їх вже запитують про диких тварин: звірів, які  зустрічаються у їхній місцевості, пташок, які прилітають до  годівниць, а також про пори року, транспорт. Проте і для них предмет у загадці має бути описаний детально, з істотними зовнішніми та деякими внутрішніми ознаками.  Старшим дошкільникам доступні різні за змістом і  формою загадки, стислі  та більш розгорнуті, народні та літературні.  Їм зрозумілі  загадки широкого  тематичного  кола.  Крім тем, які використовують для молодших дошкільнят,  тут можна розглядати загадки, пов’язані з навчальним приладдям та деякими  явищами  соціального  життя  людини. У загадках зменшується кількість ознак, на основі яких  будується відгадка, ширше, ніж у попередній групі, використовується  зіставлення та порівняння.

У підготовчій групі можна проводити спеціальні заняття  з читання і відгадування загадок. На цих заняттях використовують кілька видів загадок, які відрізняються за структурою. У дитячому садочку вихователь має можливість використати загадки при роботі з дітьми у різній час. Розглянемо конкретні випадки їхнього використання. Якщо планується ранкове спостереження, його можна розпочати із загадки. Наприклад, під час спостережень за змінами в природі восени допоможе така загадка:

Жовте листячко летить,під ногами шелестить,сонце вже не припікає.

Коли, діти, це буває?

(Восени)

Відгадування загадок може бути плановим і не плановим, адже під час екскурсій і прогулянок може неочікувано виникнути потреба використати загадку.

Загадки є важливим прийомом навчання дітей у дошкільному закладі на всіх заняттях. Але найчастіше вихователь ними починає заняття.Наприклад, перед тим, як на прогулянці ознайомити дітей з грибами, вихователь пропонує загадку:

В теплий дощик народився,парасолькою накрився.

Може б, з лісу пострибав,якби другу ногу мав.

(Гриб)

Для загадок, які використовуються уперше, необхідно   дібрати ілюстративний матеріал: іграшки, допоміжні предмети, картини. Можна добирати малюнки із зображенням місць, де живуть птахи, комахи або звірі. Показуючи картинку, вихователь зачитує загадку й запитує у дітей: «Хто тут живе?», «Чому ви так думаєте?».У підготовчій групі загадки про книжку, ручку та олівець необхідно використати під час бесіди про школу для закріплення знань про речі, потрібні учневі: «Не кущ, а з листочками, не сорочка, а зшита, не людина, а навчає»

(Книжка);

«Хто говорить мовчки?»

(Книжка)

.Довгі палички, кругленькі  —сині, жовті, червоненькі.

На папері походили,кольори свої лишили.

Звуться полички оці кольорові ...

(Олівці).

Не менше значення у вихованні підростаючого покоління мають прислів’я, приказки, скоромовки; вони доступні дітям усіх вікових груп. Кожен вихователь повинен напам’ять знати велику кількість прислів’їв та приказок, щоб у будь-який час влучно використати їх у виховній роботі з малюками. Скоромовки використовуються в роботі з дітьми старшого дошкільного віку. Заучують їх колективно на заняттях   з розвитку мови й індивідуально у повсякденному житті. Якщо заучування скоромовки про природу планується на занятті, то для цього на його початку або в кінці відводиться 3-5 хвилин.Пропонуємо таку методику. Спочатку вихователь промовляє скоромовку двічі — повільно й чітко, інтонуючи потрібні звуки, а потім — аналізує її звуковий склад, визначає звуки, що повторюються у кожному слові, пояснює зміст скоромовки. Після цього скоромовку повторюють повільно окремі діти, потім усі разом промовляють її швидко й голосно.Отже, малі фольклорні жанри завжди стануть у пригоді вихователеві при вивчені природи та здоров’я дитини, впливаючи на її всебічний розвиток та вводячи її в широкий світ життя та діяльності людини.

За́гадка (від слова «гадати» — думати, вгадувати, загадувати) —жанр усної народної творчості, дотепне запитання, часто у віршованій формі; є в фольклорі всіх народів світу.

Визначення

Загадка — це художнє алегоричне зображення якоїсь істоти, предмета або явища шляхом несподіваного  зближення її з іншою істотою, предметом або явищем.

Хитромудре запитання зазвичай має просту відгадку. Народність жанру підкреслює побутова тематика багатьох загадок, етнічність — часта прив'язка до побуту і реалій життя конкретного етносу, особливості його ментального, матеріального і духовного розвитку, специфіка образного мислення тощо.

Особливим різновидом загадок є ребус.

Особливості і призначення загадок

Загадки — своєрідний і дуже давній вид народної творчості. В сиву давнину загадкам надавали магічного значення, вони були пов'язані з культовими обрядами й звичаями, в них помітні сліди первісного світогляду. Вміле відгадування загадок вважалося ознакою розуму і щасливої вдачі. Загадки служили засобом випробовування мудрості, зрілості людини. Згодом вони втратили свою колишню функцію і використовувались як одна з форм культурної розваги. В передньому слові до збірочки «350 загадок молодим і старим на забаву» (Коломия, 1911) її упорядник А.Онищук писав з цього приводу:

«

Збереться де гурток людей — чи то на вечерницях у кого, на хрестинах або весіллю, а вже — біля веселих жартів і пісень — сипляться також загадочки одна за одною, наче з рукава.  Один загадує, інші думають над розгадкою, дають відповіді, та не все влучні, а він, певний, що ніхто не відгадає, — жартує з присутніх... Але нараз хтось дотепний відгадує, а сам, відгадавши, новою загадкою, як кажуть, заб'є клина своєму попередникові і т.д., забава весело продовжується...

»

Загадка вживається не лише для активізації пізнавальних можливостей дитини (та й дорослих), практикованих етнопедагогікою, чи гуртової розваги, а й почасти містить у собі філософський зміст («Ой що росте без кореня, / А що біжить без повода, / А що цвіте да без цвіту?»), пов'язується із міфологічним світобаченням: «Зоря-зірниця, красна дівиця, по небу гуляла, сльози роняла; / Місяць бачив — не підняв, сонце встало і забрало» (роса).

Загадки характеризуються яскравою пластичною образністю, багатством алітерацій та асонансів, вишуканою поетичністю:

Через Дунай глибокий

Біг кінь білобокий,

Як упав, заіржав —

Білий світ задрижав (гроза, грім).

У наш час загадки продовжують своє широке побутування, в першу чергу, у спілкуванні українців, але також почасти перейшовши у сферу ЗМІ, в тому числі і електронних.          Історія жанру і збирання народних загадок

«Одне із перших міркувань стосовно загадки належить Арістотелю, який вважав її різновидом метафори («метафори включають в себе загадку»). Термін «загадка» у східних слов'ян зафіксовано 1649. Визначення загадки в українській фольклористиці вперше запропонував І.Срезневський: «Загадки. Плод народного остроумия. Они вообще носят отпечаток какой-то обдуманности и затейливости». Сучасні авторитетні пареміологи Р.Джорджес і А.Дандіс кваліфікують загадку як «вербальне висловлення, яке містить один, два або більше дескриптивних елементів (ДЕ). Ці дескриптивні елементи можуть знаходитись в опозиції, і референт їх повинен бути відгаданий» (Федір Євсєєв).

Одна з теорій про походження загадок як жанру фольклору не без підстав вказує як на джерело їх виникнення непрямої образної мови у давньому суспільстві, коли існували деякі заборони і перестороги на називання певних людей, істот, явищ тощо. Так, у народів Півночі Євразії обожнюваного ведмедя, що навіював страх і шану одночасно, і вважався пов'язаним з першопредками, не прийнято було називати прямим словом, а лише обхідним, часто пестливим «дід, дідуган».

У суспільствах всіх народів і часів образне мовлення, «казання загадками» вважалося ознакою мудрості. Так, у давніх греків віщування і висловлювання оракулів найчастіше робилися у формі загадок, що нерідко передбачали декілька можливих трактувань відповідей. Освіта і філософські школи також нерідко застосовували загадки для оформлення своїх ідей.

Дуже рано до загадки звернулись європейські мислителі і митці професійної літератури. Окремі загадки подибуємо в літературі Середньовіччя — в Київській Русі у творчості Данила Заточника; у філософів Київської школи епохи Відродження (Іпатій Потій, Станіслав Оріховський, Іван Калимон тощо).

Особливої популярності загадки зажили в XVII — XVIII ст., коли літературні загадки творять Буало, Руссо тощо. Нова хвиля зацікавлення загадками була пов'язана з одного боку з розвитком романтизму в літературі, особливо в Німеччині (Брентано, Гауфф тощо), а з іншого — з поєднаним з романтизмом зверненням до національного коріння, початком збирання, фіксації і публікації зразків народної творчості.

Загадка не тільки вплинула на творчість окремих українських поетів, які написали відповідні авторські твори (Л. Глібов, Ю. Федькович, І. Франко, С. Васильченко), вона складає основу поетичних тропів — метафори, метонімії, оксиморону і т.п, що засвідчує лірика П. Тичини, Б.-І. Антонича, В. Голобородька, І. Калинця, Віри Вовк, М. Воробйова, М. Григоріва та ін.

Загадка із поетичної спадщини Дмитра Білоуса:

А відгадайте-но: що я таке?

Всі хочуть, як народиться дитина,

щоб я було красиве і дзвінке,

бо носить все життя мене людина.

(Ім'я)

Тематика загадок

Явища природи:

• А що сходить без насіння? (сонце)
• А що біжить без перестанку? (час)
• А що шумить без буйного вітру? (річка)

Людина:

• Між білими березами талалай плеще. (зуби, язик)

Рослинний і тваринний світ:

• Чотири чотирники, Два закопирники, А третій вертун. (корова)
• Хату на хаті має, жабам рахунок знає? (Лелека)
• Вдень мовчить, а вночі кричить (Сова)

Духовне життя людини:

• А що плаче — сліз не має? (серце)
• А що горить без полум'я? (любов)

Трудова діяльність:

Предмети побуту:

Знаряддя праці:

• Між ногами — тривога, на пузі дорога. (прядка)
• В лісі росте, у коня колихається, у баби теліпається. (сито)

Загадки можуть мати національні образи:

• Прийшли татари, людей забрали, а хата вікном утекла (Рибалка. Риба, вода, волок).
• Під одним козирком чотири козаки стоять (Ніжки стола).

Класифікація загадок за І.Франком («Останки первісного світогляду в руських і польських загадках народних»): 
 
1. анімістичні (в яких неживі предмети, сили і явища природи представлені як живі істоти, тобто персоніфіковані або одухотворені);  
 
2. зооморфічні (загадки, де сили природи зображені у вигляді звірів); 
 
3. антропоморфічні (такі, де явища природи і реалії дійсності порівнюються з людьми і людськими взаєминами); 
 
четверта група (в яких явища чи предмети порівнюються з іншими явищами чи предметами).

Лексика загадки відображає побут, форми діяльності. Як правило, відображає історико-етнографічні особливості регіону, певну добу.

У загадці наявні традиційні епітети, порівняння, пестливі слова, гіперболізація (грім — віл; туман — хмара); звукописні слова Бігла по ярочку в однім чобіточку та все каже: Гуц, гуц! (Макогін).