Фразеологія творів Остапа Вишні

Крім  спільних, російська й українська мови мають величезні ресурси специфічних для цих мов фразеологічних зворотів. особливо великі багатства власне українських та власне російських неподільних фразеологічних зворотів та прислів’їв і приказок. Кожен із таких усталених зворотів не перекладається дослівно на іншу мову, а має в ній відповідник.

 

2.4 Стилістичне використання фразеологічних  одиниць.

 

Фразеологічні записи української мови, як і її лексичний склад, стилістично диференційовані. Серед фразеологічних звороті виділяють між стильові та обмежені вживання у певному стилі. Міжстильовими називаються фразеологічні звороти, що використовуються в усіх стилях мовлення. Наприклад: привертати увагу, із року в рік, робити послугу. Міжстильові фразеологічні звороти являють собою загальновживані найменування певних предметів і явищ дійсності. Їм не властиві додаткові відтінки значення, експресивність, емоційність. Переважна більшість фразеологічних зворотів має стилістичні особливості і є опорою образного, емоційно наснаженого мовлення. Ці усталені звороти тяжіють до певного стилю [23; 211].

Офіційно-ділова фразеологія – це усталені звороти, що використовуються в документах, ділових паперах. Наприклад: оголосити догану, взяти до уваги, заслухавши і обговоривши. Вживання фразеологізмів у художній та публіцистичній літературі.

Широко  використовуються фразеологічні звороти  в публіцистичному та художньому стилях. Усталені звороти, вживані в публіцистичному стилі. досить неоднорідні за своїм складом і особливостями змісту. Серед них виділяються фразеологічні одиниці. Які позначають поняття політичного змісту й наближаються до термінологічних зворотів, властивих науковому стилю.

Чимало  вживаних у публіцистичному стилі  фразеологічних зворотів книжного походження має незначне емоційне забарвлення. Наприклад: мати вплив, домогтися успіхів, надавати допомогу, почесний обов’язок. Велика частина фразеологічних зворотів, що вживаються в публіцистичному стилі, характеризується яскраво вираженою образністю, емоційністю: арена боротьби [9].

У публіцистичних творах широко використовуються фразеологізми, характерні для розмовно-бутового і художнього стилів. Вони надають публіцистичним творам особливої емоційності й переконливості.

 

2.5 Багатозначність, синонімія та  антонімія фразеологічних зворотів.

 

Є ряд  фразеологічних одиниць, зокрема серед крилатих висловів, прислів’їв та приказок, які досить легко змінюють чи розширюють свої компоненти з рядів відповідної синонімії закладених в образі можливих уточнень.

Наприклад: валити (звалювати, скидати, змішувати, горнути) все до купи (намолоти, наплести, набалакати) сім мішків (три мішки, сім кіп, чотири копи, три копи), гречаної вовни (і всі не повні, та й ті не повні) [9]

Зустрічається й зворотне явище: скорочення фразеологізмів. Опущений компонент, правда, здебільшого живе асоціативно в свідомості й мовця, і слухача. Наприклад: моя хата скраю (я нічого не знаю); скачи, враже (як пан каже) [9]

З розвитком  мови відбуваються також зміни в  значенні окремих фразеологічних зворотів. Вони нерідко набувають додаткових відтінків у значенні. Так з’являються багатозначні фразеологічні звороти. Наприклад, усталений зворот брати (близько) до серця означає:

1) переживати  через щось

2) надавати  чомусь великого значення;

будуть люди (з кого)

1) досягне  певного становища,

2 )житиме з моральними нормами,

3) володіє  професією [14; 13].

Серед фразеологічних одиниць української мови є й  омоніми – однакові з лексичними і структурно – граматичними особливостями, але різні за змістом усталені звороти. Скажімо, однозвучні фразеологізми дати чосу мають значення:

1) бити 

2) тікати;

пускати півня:

1) підпалювати 

2) зриватись на високої ноті;

закривати очі:

1) помирати,

2) бути  присутнім при чиїсь смерті

3) навмисно  не помічати чогось.

Досить  розвинена в українській мові в конкретній ситуації людьми за різним життєвим досвідом, світосприйманням т.ін. усвідомлюються і характеризуються неоднаково, що обумовлює різне оформлення тієї чи іншої думки, Так з’являються синонімічні вислови – звороти, що називають одне і те ж явище з різними семантичними або стилістичними відтінками. Наприклад: дати тягу- дати драла- накивати п’ятами – взяти ноги на плечі- намастити п’яти (салом); ні се ні те – ні риба ні м’ясо – ні пава ні гава – ні риба ні рак – ні швець ні жнець [9]

Фразеологічні синоніми, як і лексичні, об’єднуються в синонімічні ряди. Фразеологічні звороті одного синонімічного ряду характеризуються семантичною спорідненістю, проте відрізняються відтінками в значенні або експресивним забарвленням, а нерідко й структурно-граматично.

Слід  пам’ятати, що фразеологічні одиниці належать до одного синонімічного ряду тоді, коли вони споріднені значенням і в реченні можуть виконувати однакові синтаксичні функції. Тому-то близькі за змістом фразеологічні звороті типу словосполучень і типу речень не можуть належати до одного синонімічного ряду. Так, фразеологічні звороти важити головою; ставити на кін; іти вабанк, з одного боку, і що буде, те й буде; або пан, або пропав; куць виграв – куць програв; або славу здобути – або дома не буду, з другого – не вступають у синонімічні зв’язки, хоч вони близькі значенням (ризикувати) [9]

Досить  розвинена синонімія серед прислів’їв і приказок. Деякі синонімічні ряди їх налічують десять і більше зворотів. Наприклад: які батьки, такі й діти; який батько, такий син; яка хата, такий тин – який батько, такий син [9]

З часом  синонімічні ряди фразеологічних зворотів зростають шляхом поповнення їх новими одиницями. Так, до фразеологізмів з усіх ніг; не чуючи під собою землі; як куля; як стріла та ін. додаються нові: як метеор; як ракета; з реактивною швидкістю; з космічною швидкістю; до приказок потрібний, як собаці п’ята нога, як п’яте колесо до воза, як сліпому телевізор та ін.

Фразеологічні антоніми – це усталені звороти, які, характеризуючи предмети і явища дійсності з певного боку. дають їм протилежну оцінку. Наприклад: як ракета – як черепаха; розпускати язика – тримати язик за зубами; ударити лихом об землю - повісити носа [9].

 

 

 

Висновки 

 

Отже, провівши дане дослідження ми можемо зробити  наступні висновки:

Фразеологією (гр. phrases - зворот, вислів і logos- поняття, вчення) називається розділ мовознавства, що вивчає усталені мовні звороти. Об’єктом дослідження фразеології як розділу  мовознавства є стійкі вислови, їх семантика, структура, походження, роль у мові, взаємозв’язок з іншими мовними  одиницями, зокрема словом і реченням.

Фразеологізми, з одного боку, мають ознаки, спільні з словами, словосполученнями і реченнями, а з другого - відрізняються від них.

Фразеологізми мають сталу конструкцію, одні й ті ж компоненти, заміна чи доповнення руйнує їх.

Переважна більшість фразеологізмів, як і слів, за походженням є корінними українськими. Серед них виділяються спільнослов’янські, спільно східнослов’янські і власне українські. До складу української фразеології входять також усталені звороти, засвоєні з інших мов. Дуже часто це вислови, поширені в багатьох мовах світу.

Найбільше засвоєно українською мовою фразеологічних зворотів з російської мови – висловлювання російських письменників, фразеологізми з народної мови. Широко використовуються в української мові фразеологізми античного походження – старогрецькі, староримські, усталені звороти з західноєвропейських мов – німецької, французької, англійської, італійської та ін.

Майже всі  ідіоми та й інші фразеологічні звороти  мають цікаву історію. Ознайомлення з нею не тільки дає відповідь на запитання, чому ми так говоримо, а й збагачує знання про життя. історію, культуру, побут нашого народу в минулому.

Фразеологізми своїм лексичним значенням рівнозначні окремим словам або словосполученням. Вони характеризуються образністю і водночас нерозкладністю лексичного значення, співвіднесеністю його з певним цілісним сигніфікатом.

До фразеологічних виразів належать: мовні кліше і штампи; складні найменування; прислів’я та приказки; крилаті вислови.

За походженням  і способом творення фразеологічні  одиниці являють собою складну  єдність. Дані мовні одиниці утворились як лексичне сполучення слів, пов’язаних між собою в першу чергу денотативним значенням.

Велику  цінність становлять прислів’я і  приказки, які також належать до фразеології. Вони всебічно й багатогранно відтворюють різні сторони життя народу: возвеличують духовні цінності, таврують ганебне, висміюють вади, висловлюють співчуття, поради, вчать, наставляють і виховують людей.

Фразеологічні звороти, співвідносні з словосполученнями. можуть мати структуру як підрядного, так і сурядного словосполучення, тобто такого, що складається із незалежних одне від одного слів.

Українська  мова засвоїла чимало російських фразеологізмів. У фразеологічному запасі російської та української мов чимало спільних усталених зворотів, що походять з інших мов.

Фразеологічні записи української мови, як і її лексичний склад, стилістично диференційовані. Серед фразеологічних звороті виділяють між стильові та обмежені вживання у певному стилі. Міжстильовими називаються фразеологічні звороти, що використовуються в усіх стилях мовлення.

Офіційно-ділова фразеологія – це усталені звороти, що використовуються в документах, ділових паперах. Широко використовуються фразеологічні звороти в публіцистичному та художньому стилях. Чимало вживаних у публіцистичному стилі фразеологічних зворотів книжного походження має незначне емоційне забарвлення. У публіцистичних творах широко використовуються фразеологізми, характерні для розмовно-бутового і художнього стилів.

 

 

 

 

Список використаних джерел та літератури

 

1. Алефіренко М.Ф. Теоретичні питання фразеології. – Х.: Вища шк., 1987.
2. Ахманова О.С. Некоторые вопросы семантики в современном языкознании.- М.: Высшая школа, 1992. – 235 с.
3. Березин Ф. М. Історія лінгвістичних вчень. - М.: Отечество, 1975. – 220 с.
4. Березин Ф. М., Головин Б. Н. Общее языкознание. - М.: Высшая школа, 1990. – 145 с.
5. Білоножко В., Гнатюк І. Українська народна фразеологія: ономасіологія, ареали, етимологія. – Х.: ФОЛІО, 1999.
6. Булашев Г.О. Український народу своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. – К., Фірма “Довіра”, 1992.
7. Вайнрах У. Языковые контакти: состояние и проблеми исследования. - К.: Вища школа, 1979. - 234 с.
8. Верещагін Є.М., Костомаров В.Г. Лінгвокраїнознавча теорія слова, - М.: Просвещение, 1990. – 400 с.
9. Вишня Остап. Вибрані твори. – К., 2002. – 451 с.
10. Вопросы образования и развития фразеологических единиц: Сб. статей / Отв. ред. Т.П. Теплякова . – Иркуцк, 1983. – 80 с.
11. Гамзюк М. В. Емотивний компонент значення у процесі створення фразеологічних одиниць.- К., 2000.
12. Гнатюк В. Українська народна словесність у справі українського етнографічного матеріалу. – Відень, 1916.
13. Дарзаманова, Гульназ Заудатовна Фразеологічні одиниці і паремії з антропонімами в російській, татарській і англійській мовах : Казань, 2002. -95 с.
14. Жайворонок В.В. Слово в етнографічному контексті// Мовознавство. – 1996. -- №1. – С. 7 –13.
15. Коваленко, Катерина Георгіївна Фразеологізм як засіб характеризации моральних якостей особистості: Краснодар, 2002. - 124 с.
16. Комлєв Н.Г. Компоненти змістової структури фразеологізмів. - М.: Глобус, 1989. – 360 с.
17. Культура і побут населення України: навч. Посібник/ В.І.Наулко, Л.Ф.Артюх, Ф.В.Горленко та ін. – 2-е вид. – К.: Либідь, 1996.
18. Леонтьєв А.А. Національно-культурна специфіка мовленнєвої поведінки. - М.: Глобус, 1980. – 450 с.
19. Медвєдєв Ф.П. Чому ми так говоримо. – 2-е вид.—Х.: Вища шк., 1982.
20. Рогач О. Етнос. Мова. Фразеологізм. //Дивослово. –1998. -- № 9,С. 14 – 15.
21. Скрипник Л.Г. Фразеологія української мови. – К., Наук. Думка, 1973.
22. Словник фразеологізмів української мови / Уклад. В.М. Білоноженко та ін. – К.: Наук. думка, 2003. – 1104с. – (Словники України).
23. Ужченко В.Д. Народження і життя фразеологізму. – К.: Радян. шк., 1988.
24. Фразеологічний словник української мови. В 2-х. - К.: 2000. - 450 с.
25. Хрестоматія української літератури. – К., 2000.
26. Эльянова Н.М. Крылатые слова, их происхождение и значение: Пособие. – Ленинград, 1971. – 208 с.