Як  було зазначено в курсовій роботі, кожен злочин має безліч ознак, однак далеко не всі вони враховуються при кваліфікації. Необхідно в конкретному діянні встановити (відібрати) ті юридично значущі об’єктивні й суб’єктивні ознаки, що входять до складу конкретно вчиненого злочину. Причому склад утворює тільки вся сукупність передбачених законом ознак. Відсутність хоча б однієї з необхідних ознак свідчить про відсутність у діянні особи складу конкретного злочину.

     Кожен злочин, як і будь-яке інше діяння людини, завжди є певною єдністю  об’єктивного і суб’єктивного. Причому  об’єктивні ознаки будь-якого злочину завжди виступають у єдності з його суб’єктивними ознаками. Сам же процес кваліфікації полягає в послідовному встановленні точної відповідності об’єкта, об’єктивної сторони, суб’єкта і суб’єктивної сторони вчиненого злочину об’єкту, об’єктивній стороні, суб’єкту і суб’єктивній стороні складу злочину, закріпленого законом.

     Для кваліфікації злочину важливо встановити ті ознаки, що визначають об'єктивну сторону його складу. Вони в переважній більшості прямо вказані в диспозиціях відповідних статей КК.

     Для визначення об'єктивної сторони істотне  значення має встановлення суспільне  небезпечних наслідків, які впливають на кваліфікацію злочину. У ряді випадків об'єктивну сторону злочину характеризують спосіб вчинення діяння, місце, час і обстановка його вчинення.

     Для правильної кваліфікації слід також  встановити ознаки суб'єктивної сторони злочину: вину, мотив і мету діяння.

     Також правильна кваліфікація передбачає чітке встановлення ознак суб'єкта злочину.

     При кваліфікації злочинів неприпустимий  формальний підхід до тлумачення норм кримінального закону. Застосовувати  статті КК слід у тісному зв'язку з їх соціальним призначенням, з урахуванням обстановки й умов, за яких ця норма була прийнята, з'ясовувати дійсну волю законодавця та знати прийоми тлумачення кримінальних законів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Кримінальний  кодекс України від 5 квіт. 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25, 26. – ст. 131
2. Александров Ю.В., Дудоров О.О., Клименко В.А.. Кримінальне право України. Особлива частина: підручник / Київський національний ун-т внутрішніх справ; Київський міжнародний ун-т / М.І. Мельник (ред.), В.А. Клименко (ред.). — Вид. 2-ге, перероб. і доп. — К.: Атіка, 2008. — 712 с.
3. Андерш Ф., Винник В., Красницька А. Словник юридичних термінів. – К., 2008 р.
4. Бантишев О.Ф., Кузьмін С.А.. Кримінальне право України у питаннях і відповідях: посібник / О.Ф. Бантишев, С.А. Кузьмін. — Вид. 2-е, допов. та переробл. — К.: Вид. Паливода А. В., 2009. — 300 с.
5. Беніцький А.С., Дробот В.П., Дудоров О.О. Кримінальне право. Особлива частина: навчально-метод. посібник / Луганський держ. ун-т внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка. — Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2008.
6. Брич Л. Місце вчинення злочину і його значення у розмежуванні складів злочинів та відмежуванні їх від складів інших правопорушень // Адвокат. – 2009. – №7. – с. 33 – 38.
7. Закалюк А. Засади формування та реалізації кримінальної політики держави за Конституцією України // Право України. – 2007. – №9. – с. 18 – 21.
8. Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. – 307 с.
9. Іванов Ю.Ф., Піщенко Г.І. Кримінальне право України. Загальна частина: курс лекцій / Академія муніципального управління. Юридичний факультет / О.П. Литвин (ред.). — К.: Просвіта, 2008. — 206 с.
10. Кашкаров О.О. Взаємозв’язок і взаємообумовленість елементів складу злочиу між собою // Право України. – 2010. – №11. – с. 19 – 24.
11. Клименко В.А., Коробенко В.М., Мельник М.І., Осадчий В.І., Останін В.О. Кримінальне право в питаннях і відповідях: / Національна академія внутрішніх справ України / Я.Ю. Кондратьєв (ред.). — К.: Правові джерела, 2009. — 196 с.
12. Кримінальний кодекс України: наук.-практ. комент. / за заг. ред. В.Т. Маляренка, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – [2-ге вид.]. – Х.: ТОВ Одіссей, 2008. – 1208 с.
13. Кузнецов В.В., Савченко А.В. Кримінальне право України / О.М. Джужа (Ред.). — Вид. 4-е, допов. та переробл. — К.: Вид. Паливода А. В., 2009. — 302 с.
14. Навроцький В.О. Склад злочину: юридична фікція чи правова реальність? // Вісник Адвокатури України. – 2009. – №1. – с. 237 – 239.
15. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / За заг. ред. П.П. Андрушка, В.Г. Гончаренка, Є.В. Фесенка. – К.: Дакор, 2008. – 947 с.
16. Рябчинська О.П. Значення складу злочину для кримінально-правової кваліфікації //  Право України. – 2010. – №3. – с. 42 – 49.
17. Саприкіна М.В. Про деякі спірні питання кваліфікації злочинів, передбачених ст. 191 КК України // Право України. – 2009. – №10. – с. 35 – 43.
18. Стрельцов Є.Л. Об’єкт і кваліфікація лочинів // Право України. – 2009. – №6. – с. 17 – 22.
19. Фролова О.Г. Злочинність і система кримінальних покарань (соціальні, правові та кримінологічні проблеми й шляхи їх вирішення): Навчальний посібник. – К.: АртЕк, 2007. – 208 с.
20. Хавронюк М.І. Сучасне загальноєвропейське кримінальне законодавство: проблеми гармонізації: Монографія. – К.: Істина, 2005. – 178 с.