Методика культурологічного виховання воїнів

     Висновок: Культурологічне виховання військовослужбовців – це цілеспрямований педагогічний процес озброєння і оволодіння історико-теоретичними знаннями, прикладними навичками в галузі загальнолюдської та національної культури і мистецтв, формування естетичних і моральних якостей, поглядів і звичок, а також методичних вмінь застосовувати їх у військово-педагогічній діяльності в підрозділі, частині.

     Завдання  культурологічного виховання воїнів базуються на гуманних ідеях, національних традиціях та використанні у виховному  процесі здобутків світової та вітчизняної  культури та мистецтва. Сам процес культурологічного  виховання здійснюється згідно таких  принципів: теоретичного обґрунтування  виховного процесу; педагогічної компетентності суб’єкта; цілеспрямованості; аналітично-синтетичного підходу; адекватності й системності  методів; естетизації.

     Він забезпечує виконання таких функцій  культурологічного виховання: виховної, мобілізуючої, розвиваючої, гедоністичної  та ін..

     Культурологічне виховання, як військово-педагогічна  діяльність базується на таких методах  виховання: переконання; прикладу; вправи; змагання; критики і самокритики, заохочення; примусу.

     Принцип культурологічного виховання як розділ виховання повинен базуватися на загально педагогічних принципах навчання і виховання, з творчим підходом офіцерів-виховників до цієї проблеми, правильним застосуванням теоретичних знань на практиці та використанні досвіду передовиків. Таким чином, культурологічне виховання стає значно успішнішим, якщо вихователь застосовує з цією метою засоби культури та мистецтва і спирається на глибоке знання індивідуальних особливостей кожного воїна.

     Враховуючи  специфіку, межу і особливий характер напрямку виховної роботи – виховання-культурологічного  – дійовий результат дає застосування різних видів мистецтва. Традиційні та інноваційні методи виховання засобами музики, літератури, театру, кіно та ін. дають позитивний результат за умов компетентного, доречного та системного застосування. Ці засоби формують стійкі культурологічні знання, навички, вміння, якості та звички, значно підвищують загальнокультурний рівень воїнів та допомагають курсанту опанувати методичні прийоми роботи з майбутніми підлеглими також засобами культури та мистецтва.

     Використана література 

1. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. – М.:, 1980. с. 335.

2. Аристотель. Политика. Щит. За книгою: Шестаков В.П. Проблемы естетического воспитания (очерки истрории). – М.: Высшая школа, 1982. с.425.

3. Афанасьев  В.Г. Человек в системе управления. – Вопросы философии, 1972. №8. с.45.

4. В.  Гумбольдт. О границах деятельности  государства, приложение к книге  Р. Гайма. “Вильгельм фон Гумбольдт”. – М.: 1977. с.31.

5. Вдовюк В.И. Военно-педагогическая этика офицера. – М.: ВПА, 1981. с.40-56.

6. Виховна робота в Збройних Силах України: Навчально-методичний посібник. Л.В. Буковський, М.І. Козирєв. – Львів.: ВІ. ДУ “Львівська політехніка”, 1998. с.318.

7. Военная педагогика и психология. А.В. Барабанщиков, В.П. Давидов, Э.П. Утлик, Н.Ф. Феденко. – М.: Воениздат, 1986. – 240 с. – (Библиотека офицера).