4. Факт крадіжки встановлено, зібрано  докази винності обвинуваченого  у її вчиненні, але він пред'явленого  обвинувачення не визнає, посилаючись  на алібі (називає місце перебування  на момент крадіжки й осіб, які можуть це підтвердити), викрадене  майно не знайдено. У даній  ситуації перевіряються версії  щодо місця знаходження обвинуваченого (чи міг він перебувати у  вказаному ним місці на момент  крадіжки), а також причетність  осіб, на свідченні яких базується  алібі обвинуваченого, до його  злочинної діяльності. Опрацьовуються  версії про місце знаходження  викраденого майна, продовжується  реалізація тактичних операцій  «Перевірка алібі», «Розшук викраденого  майна». З цією метою проводяться  додаткові обшуки за місцем  проживання обвинуваченого, за місцем  знаходження належного йому майна (дача, гараж, автомашина тощо), пред'явлення для впізнання обвинуваченим предметів, що належать йому (одяг, взуття, валізи та ін.), експертизи, допити свідків, очні ставки та ін [12 c.575].

     У тих випадках, коли злочинця не встановлено  або встановлено, але ще не затримано, вказані слідчі ситуації початкового  етапу переходять і на наступний  етап розслідування. Дії слідчого мають  бути спрямовані на виявлення злочинця, а також на розшук викраденого (обшук, допит родичів, колег по службі), забезпечення відшкодування матеріального  збитку, виявлення й усунення причин і умов, що сприяють учиненню крадіжки. При цьому сприяти вирішенню  вказаних завдань може вміла взаємодія  слідчих органів з громадськими організаціями й окремими громадянами.

       Особливості тактики проведення окремих слідчих дій.

     Місце події та його матеріальна обстановка є відображенням наслідків певного  злочину. Місце вчинення злочину  — найбагатше джерело відомостей. У більшості випадків розкриття  злочинів цілком залежить від того, чи повною мірою використано це джерело, але воно не завжди однаково відображає подію злочину. Залежно від характеру  відображення на місці події злочину  можна уявити ситуації, коли подія  злочину:

     1) має дійсне відображення;

     2) не має повного відображення;

     3) не знаходить свого явного  відображення;

     4) має фальшиве відображення. Ці  ситуації вимагають відповідної  інтерпретації [9, c. 85].

     Огляд місця події  під час розслідування крадіжок є однією з найбільш інформативних слідчих дій. Результати огляду дозволяють вирішити питання про порушення кримінальної справи, побудувати версії та скласти план їх перевірки. До виїзду на місце події необхідно забезпечити його охорону з тим, щоб обстановка крадіжки залишилась недоторканною, потім визначити, хто повинен взяти участь в огляді (поняті, криміналіст, кінолог, оперуповноважений, службові й матеріально відповідальні особи, потерпілі, свідки-очевидці та ін.) Визначивши учасників огляду та його межі, здійснюють фотографування місця події. При детальному огляді першочергово обстежують місце проникнення злочинця до майна: двері, вікна, балкони, димоходи, дахи, стелі, підлоги, засувні пристрої, їх розміщення і стан.

     Сліди рук необхідно шукати, керуючись  версією про дії злочинця: на засувних пристроях, вікнах, дверях, пакувальних  матеріалах, пляшках, склі балконів, касових  апаратах, сейфах, посуді та інших предметах. Сліди знарядь злому можуть залишитись на замках, петлях дверей, накладках  та інших частинах вікон і дверей, а також навколо них. З метою  виявлення слідів ніг і транспортних засобів оглядаються припустимі шляхи зникнення злочинців. Особливо уважно оглядаються предмети з явними слідами злочину (відкриті та пошкоджені шафи, ящики і кришки письмових столів, шкатулки, предмети пакування). Під час огляду встановлюється також наявність у потерпілого технічних паспортів, фабричних ярликів, етикеток, товарних чеків, пакувальних матеріалів від викрадених предметів, зразків тканини, з якої виготовлені викрадені носильні речі, оббиття салону або чохли сидінь викраденої автомашини тощо.

     Для організації розшуку і виявлення  злочинця звертається увага на пошук  і вилучення мікрослідів, залишених  злодієм на місці події. Це можуть бути частинки бруду, фарби, пилу, крові, волокна рукавичок, одягу та ін. Іноді  з метою утруднити розслідування  злодії посипають підлогу тютюном, молотим перцем, поливають одеколоном, бензином, сумішшю на ефірній або  ацетоновій основі. Частинки тютюну, перцю, інших мікрослідів, а також предмети з запахом вилучаються і ретельно пакуються. Під час огляду місця  події по даній категорії кримінальних справ виявляються і фіксуються негативні обставини, що вказують на можливе інсценування крадіжки, а  також встановлюються такі фактичні дані:

     а) хто здійснив крадіжку, скільки осіб брало участь у реалізації злочинного наміру, їхні прикмети;

     б) шляхи підходу до місця крадіжки і його залишення, транспортний засіб, використаний злочинцем;

     в) чим і як давно здійснено злом, чи був зломщик достатньо досвідчений, які його фізична сила і звички, тривалість крадіжки, сліди злочинця і його дії на місці крадіжки, а також сліди, які могли залишитися на самому злочинцеві, його одязі, знаряддях злочину (частинки певної породи дерева, сліди сажі, масла, штукатурки, фарби тощо);

     г) предмети крадіжки, а також способи  їх винесення, вивезення, схову.

     Допит — це процесуальна дія, яка являє  собою регламентований кримінально-процесуальними нормами інформаційно-психологічний  процес спілкування осіб, котрі беруть в ньому участь, та спрямований  на отримання інформації про відомі допитуваному факти, що мають значення для встановлення істини у справі.

     Допит є найбільш поширеним способом отримання  доказів. У той же час допит  — одна з найбільш складних слідчих (судових) дій; його проведення вимагає  від слідчого високої загальної  та професійної культури, глибокого  знання психології людини. Мета допиту полягає в отриманні повних та об’єктивно відображуючих дійсність  показань. Ці показання є джерелом доказів, а фактичні дані, які в них містяться, — доказами [9 c.89].

       Процесуальний порядок допиту  регламентується нормами КПК  (статті 107, 143—146, 166—171, 201, 300, 303, 304, 307, 308, 311), дотримання яких є обов’язковим. Недотримання процесуальних правил  проведення допиту є порушенням  закону і тягне за собою  недійсність проведеної дії та  недопустимість отриманих показань  як джерела доказів.

     Допит потерпілих.

     Допит потерпілого — це слідча дія, яка  здійснюється для отримання доказів  шляхом проведення в передбаченій законом  формі опитування особи, якій злочином заподіяна моральна, фізична чи матеріальна  шкода і яка в зв'язку з цим  визнана потерпілою в кримінальній справі.

     Допит потерпілого здійснюється за правилами  допиту свідка. Потерпілому роз'яснюються  його права та обов'язки, передбачені  ст. 28, 49, 122 КПК України, в тому числі  і право на забезпечення безпеки. Роз'яснюючи потерпілому його права, слід роз'яснити і порядок їх. реалізації. В необхідних випадках потерпілий поперед-жується  відповідно до ст. 121 КПК України  про недопустимість розголошення даних  досудового слідства. На відміну від  свідка потерпілий не несе ніякої відповідальності за будь-яку відмову від давання  показань, а може нести кримінальну  відповідальність тільки за давання  заздалегідь неправдивих показань. Про відповідальність за вчинення таких  дій він і попереджається перед  допитом [3, с. 394-395].

     Якщо  під час огляду або з інших підстав виникла версія про інсценування крадіжки матеріально відповідальною особою з метою приховати факт крадіжки, при допиті додатково слід з'ясувати: де знаходилась ця особа і чим займалася в період крадіжки; як давно працює на цьому підприємстві; які зауваження були по роботі, чи були недостачі товарно-матеріальних цінностей, причини їх виникнення, ким вони виявлені, яких заходів було вжито для відшкодування шкоди; чи підозрює кого-небудь допитуваний у вчиненні крадіжки, на якій підставі. У даному випадку в обов'язковому порядку призначається інвентаризація.

     За  фактами крадіжки особистого майни громадян:

     1) що саме викрадено, ознаки викраденого (паспорти, товарні чеки, фотографії цих речей), чи залишились у потерпілого речі, аналогічні викраденим;

     2) де знаходилися викрадені речі, хто знав про їх існування  і місцезнаходження;

     3) час виявлення і вчинення крадіжки, за яких обставин вона вчинена;

     4) які умови полегшили вчинення крадіжки і хто міг знати про ці сприятливі умови;

     5) кого потерпілий підозрює у вчиненні крадіжки;

     6) хто із сторонніх осіб був  перед крадіжкою у нього в  квартирі (будинку) і виявив інтерес  до його майна [9, c.167].

     Допитом свідків-очевидців  встановлюються дані про прикмети зовнішності підозрюваного, час і спосіб вчинення крадіжки, про сліди або предмети, які залишили злочинці на місці злочину, викрадені предмети та їхні індивідуальні особливості, про напрямок, в якому зникли злочинці, транспортні засоби та ін. Сусіди можуть дати показання про час вчинення крадіжки, підозрюваних та їхні прикмети, про обставини, за яких була виявлена крадіжка, про осіб, які заходили в квартиру або з'являлися поблизу будинку напередодні крадіжки.

     Допитуючи осіб, які затримали злочинця на місці злочину, слід встановити, за яких обставин вони його помітили, що навело їх на думку про вчинення ним крадіжки, які дії вжиті ними для затримання, як поводив себе затриманий (чи виявив опір, чи намагався втекти, позбутися  викраденого майна), чи не було у нього співучасників [14, cт 166-167].

     Допит підозрюваного  (обвинуваченого) проводиться після затримання, особистого обшуку і освідування (в тих випадках, коли є підстави припустити, що злочинець, учиняючи крадіжку, міг отримати пошкодження на тілі), обшуку за місцем проживання. Слід запропонувати допитуваному розповісти про факт крадіжки, пояснити, коли, в зв'язку з чим виник намір учинити крадіжку, чи була здійснена підготовка до неї, хто сприяв крадіжці або знав про неї, як вчинена крадіжка, чи використовувалися технічні засоби і які саме, що викрадено, де сховано крадене, а якщо продано, то через кого, де, на яку суму, чи витрачені ці гроші, чи були спільники, хто саме, їх місцезнаходження. Об'єктивність показань підозрюваного (обвинуваченого) підтверджується результатами пред'явлення для впізнання (осіб, речей, знарядь злочину), слідчого експерименту, перевірки показань на місці [ 3, с.291].

     Призначення експертиз. Під час розслідування крадіжок експертизи, що призначаються, можуть бути поділені на дві групи:

     а) ті, що призначаються для ідентифікації  злочинця, знарядь злочину, взуття, транспортних засобів (або їх частин), дослідження способу подолання  перешкод, укриття сховищ;

     б) ті, що призначаються для дослідження  викраденого майна.

     До  першої групи належать, наприклад, дактилоскопічна  експертиза, судово-медична, трасологічна (в тому числі встановлення цілого за частинами), експертиза слідів нашарування  та ін.; до другої — товарознавча, хімічна  і біологічна експертизи.

     Профілактичні дії слідчого при розслідуванні  крадіжок.

     Обставини, які сприяють вчиненню крадіжок, хоча й суттєво розрізняються залежно  від конкретного виду даних діянь, однак можуть бути згруповані за деякими  загальними ознаками. До числа таких  належать:

     1) розміщення торговельних підприємств і складів у приміщеннях, не пристосованих для схову товарів і матеріальних цінностей;

     2) відсутність охоронної сигналізації (або її несправність), недостатнє освітлення у нічний час;

     3) відсутність контролю за сторонніми особами (в будинках відпочинку, санаторіях, пансіонатах, готелях, гуртожитках);

     4) примітивність і доступність  конструкцій вхідних дверей та  засувних пристроїв у жилих  будинках;

     5) відсутність у будинках житлового фонду спеціальних постів спостереження й охорони з числа непрацюючих мешканців (пенсіонерів, домогосподарок та ін.) або кодових замків, що обмежують доступ сторонніх осіб;

     6) віктимна поведінка власників квартир, а також роз'єднаність сусідів по сходовому майданчику;

     7) недостатньо кваліфікований підбір матеріально відповідальних осіб і працівників охорони та ін [14, c.196].

     Обставини, що сприяють вчиненню крадіжок, встановлюються під час проведення слідчих дій  та оперативно-ро-зшукових заходів. Особливого значення щодо цього набувають огляд  місця події, допит службових  та матеріально відповідальних осіб, потерпілих, криміналістичні експертизи, слідчий експеримент і перевірка  показань на місці. Відомості, отримані під час проведення цих слідчих  дій, узагальнюються слідчим і по них складаються мотивовані подання  до відповідних організацій, готуються  публікації у пресі, інформації по радіо  і телебаченню, виступи у трудових колективах. До заходів профілактичного  характеру також належать популяризація  засобів технічного захисту особистого і приватного майна громадян, виявлення  осіб, схильних до вчинення крадіжок, і нагляд за ними [11, c.327].