Основи методитки розслідування крадіжок

>     г) щодо місць знаходження викраденого майна:

     — сховано за місцем мешкання, роботи злодія, його знайомих, родичів;

     — здано в комісійні крамниці, ломбарди;

     — реалізовано;

     — вивезено за межі даного населеного пункту;

     — відправлено поштовою посилкою та ін.

     Висунення робочих версій у конкретному  випадку розслідування залежить від обсягу зібраної первісної інформації та слідчої ситуації, що склалася. Так, при висуненні версій про осіб, причетних до вчинення крадіжки, беруться до уваги спосіб учинення злочину, вид  і кількість викрадених цінностей, а також відомості, отримані в  результаті дослідження слідів та інших  речових доказів, виявлених на місці  злочину [11, c.332].

     Ефективність  розслідування крадіжок багато в  чому обумовлена наявністю погоджених планів слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. Планами розслідування  передбачаються заходи щодо встановлення і затримання злочинця, виявлення  співучасників, виявлення і вилучення  викраденого, відшкодування шкоди, розпізнання інсценування тощо. Організуюча  роль у цій діяльності належить слідчому, який визначає пріоритетні напрями  розслідування, дає окремі доручення  органу дізнання щодо проведення оперативно-розшукових заходів.

     ПЛАНУВАННЯ  РОЗСЛІДУВАННЯ

     Розслідування злочинів є нездійсненним без чіткої організації планування - одного із загальних принципів методики розслідування.

     Організація розслідування - значно ширше поняття, ніж планування. Організувати будь-яку  діяльність, в тому числі і розслідування,- це належним чином підготувати її, налагодити, визначити засоби й методи, упорядкувати та спланувати.

     Організувати  розслідування означає :

     1) розробити погоджений план засобів  місцевих правоохоронних органів  (слідчого апарату, міліції, прокуратури)  на випадок небезпечних, надзвичайних  пригод. У цьому плані передбачається  формування слідчих груп, бригад, технічних засобів тощо;

     2) у справах, порушених за оперативними матеріалами, розробити спільно зі слідчим план реалізації матеріалів;

     3) налагодити належну взаємодію  слідчого з оперативними працівниками, експертами, громадськістю, які залучаються  до розслідування (розкриття)  злочину;

     4) забезпечити кваліфіковане керівництво  слідчо-оперативною групою (СОГ), бригадою;

     5) чітко визначити обов'язки між  членами СОГ;

     6) організувати регулярні оперативні  наради СОГ з метою обговорення  результатів і наступних завдань  розслідування;

     7) налагодити систематичний обмін  інформацією;

     8) спланувати роботу слідчого з  урахуванням усіх справ, які є у провадженні;

     9) забезпечити технічну оснащеність  СОГ;

     10) забезпечити чітке виконання  плану розслідування;

     11) підібрати необхідний нормативний  матеріал та забезпечити нерозго-лошення  даних попереднього слідства;

     12) забезпечити діяльність членів  СОГ за умов дотримання наукової  організації праці та управління.

     Планування  та організація розслідування, хоча й тісно пов'язані між собою, але різні за змістом і функціями.

     Планування  розслідування не зводиться тільки до складання плану розслідування, це - частина великої проблеми розкриття  злочинів. Тому воно застосовується в  слідчій, оперативно-розшуковій, експертній діяльності. Планування - це організаційний та творчий бік складної розумової  роботи слідчого, яка здійснюється з першого моменту розслідування до його закінчення [12, c.145].

     Планування  розслідування в кримінальній справі необхідно відрізняти від планування окремої слідчої дії, тактичного прийому, тактичної комбінації, тактичної  операції. Планування розслідування  злочину складається з:

       1) визначення завдань розслідування з урахуванням вчиненого злочину;

     2) побудови (висування) слідчих версій;

     3) аналізу версії та визначення обставин (питань), які необхідно

       встановити;

     4) визначення слідчих дій, оперативних  засобів та інших перевірочних  і профілактичних заходів, необхідних для встановлення запланованих обставин;

     5) вибору конкретних виконавців  і термінів виконання.

     Принципи  планування: індивідуальність, динамічність, реальність та конкретність.

     Існує кілька рівнів планування: планування роботи слідчого (календарний план), планування розслідування в кримінальній справі, планування слідчої дії, планування тактичної операції, тактичного прийому; планування початкового, наступного та заключного етапів розслідування. Кожний рівень планування складається з  чотирьох стадій :

     1) визначення загального напрямку  дій, формування цілей, побудова версій та виведення з них логічних висновків, цілей, підцілей;

     2) виділення обставин, які необхідно  встановити;

     3) визначення засобів, за допомогою  яких будуть встановлені обставини  вчиненого злочину; прийняття  тактичних рішень;

     4) визначення виконавців і термінів  виконання. Планування окремої  слідчої дп включає три стадії:

     1) визначення мети слідчої дії  (обставини, питання, які необхідно  встановити);

     2) встановлення (вибір) конкретних  ресурсів - інформаційних, психологічних,  технічних, які знаходяться у  слідчого, та визначення їх співвідношення  з конкретною метою, якої необхідно  досягти;

     3) безпосереднє розроблення організаційно-тактичного  змісту слідчої дії із визначенням  послідовності застосування тактичних  прийомів, тактичних операцій.

     Інколи  планування може бути уявним, тобто  слідчому не потрибно складати письмового плану. Це може мати місце на початковій стадії розслідування, при виявленні  ознак злочину та порушенні кримінальної справи. У такій ситуації слідчий, базуючись на висунутих версіях, як правило, типових, складає приблизний план розслідування з провадження  самих невідкладних слідчих дій  та оперативно-розшукових заходів. І  вже після цього приступає  до складання письмового плану.

     Існує кілька форм планів, які відображають етапи планування та цілі, яких потрібно досягти. До загальних елементів  плану розслідування в кримінальній справі належать:

     а) версії;

     б) обставини, які необхідно встановити;

     в) слідчі дії, оперативно-розшукові та організаційні заходи;

     г) вказівка, хто виконавець і термін виконання;

     д) матеріали, які слід використати.

     Додатково до основного плану нерідко складають  різні допоміжні документи з  метою систематизації зібраних матеріалів у кримінальній справі:

     - «особові рахунки» - картки, до яких  заносяться всі епізоди злочину,  здійснені обвинуваченим;

     - «шахматки» (шахові відомості) - таблиці,  де поєднані вертикальні та  горизонтальні графи, у горизонтальних  перелічують звинувачених, а у  вертикальних - епізоди.

     Слідчий згідно з одержаним завданням  складає власний план його виконання (наприклад, затримати особливо небезпечного злочинця) та погоджує його з керівником групи (бригади). Керівник групи регулярно  проводить оперативні наради, на яких заслуховуються результати розслідування, а члени групи одержують нові завдання.

     Планування  окремої слідчої дії проводиться  у зв'язку і в ході реалізації плану розслідування в кримінальній справі. Окремі слідчі дії не потребують складання письмового плану, особливо для досвідченого слідчого. Однак, незважаючи на це, слідчий робить замітки, визначає основні питання, обставини, які необхідно з'ясувати у ході слідчої дії [12, с.147].

     У складних кримінальних справах, особливо в конфліктних ситуаціях, слідчі дії необхідно планувати (наприклад, при провадженні огляду місця  події на великій території, групових обшуках, затриманні небезпечних злочинців, допиті звинувачених, що відмовляються, або лжесвідків). Планувати необхідно також окремі тактичні операції, якщо вони проводяться за складних умов.

     План  окремої слідчої дії або оперативного заходу складається з трьох елементів:

     - конкретизація цілі, тобто обставин (питання), які необхідно з'ясувати та встановити; визначення тактичних прийомів і технічних засобів для встановлення обставин вчинення злочину;

     - перелік матеріалів, довідкової інформації, необхідної для з'ясування обставин, визначення послідовності застосування прийомів і засобів одержання інформації, тобто реалізація тактичного задуму слідчої дії (використання матеріалів справи, речових доказів, логічних і психологічних прийомів).

     Радиться планувати допит (пред'явлення звинувачення, допит підозрюваного). Без попереднього плану ці допити не мають відчутного позитивного результату.

     Будь-який план розслідування та окремої слідчої  дії повинен бути конкретним. У  плані неприпустимі такі завдання, як «встановити винність підозрюваного», «дати завдання органам міліції», «з'ясувати обставини вчинення злочину». Необхідно конкретно вказати, які  саме обставини встановити, яке завдання доручити органам дізнання.

 

      3. Наступні слідчі  дії 

     Цей етап розслідування крадіжок характеризується вирішенням завдань, спрямованих на розширення доказової бази та підтвердження  раніше зібраних фактів щодо винності обвинуваченого. Результативність цих  дій багато в чому обумовлена підсумками початкового етапу розслідування. На наступному етапі розслідування  крадіжок можуть скластися такі типові слідчі ситуації:

     1. Подія злочину не мала місця (предмет крадіжки виявлено потерпілим в іншому місці; інсценування злочину). Розпізнання інсценування крадіжки проводиться на підставі вивчення:

     а) негативних обставин під час розслідування події (зайве безладдя, навмисне пошкодження матеріальних цінностей; наявність ознак, що вказують на те, що хоч перешкода і зламана, але не знадвору, а зсередини приміщення; незаймані пил чи павутиння на зовнішньому боці рами, нібито виламаної ззовні; відсутність слідів, які обов'язково мають бути при певному способі дій; відсутність на місці події металевих ошурків, що вказує на те, що перепилювання, приміром дужок замка, було здійснено зовсім в іншому місці);

     б) результатів слідчого експерименту по перевірці певного факту (наприклад, чи могли фактично знаходитися у  даному приміщенні матеріальні цінності у певній кількості й обсязі; чи дійсно можна було крізь такий  пролом у стіні чи через двері  винести вказані предмети тощо);

     в) даних судових експертиз, допитів, очних ставок [11].

     2. Факт крадіжки й особа, яка її вчинила, встановлені, злочинець затриманий і визнає себе винним у повному обсязі пред'явленого обвинувачення, його показання не суперечать зібраним по справі доказам, викрадене майно виявлено. У даній ситуації,слідчий приймає рішення про достатність зібраних доказів для завершення досудового слідства.

     3. Факт крадіжки встановлено, зібрано докази про винність особи, яка її вчинила, однак обвинувачений визнає свою вину частково (визнає, що вкрав лише майно, яке виявлено у нього під час обшуку, заперечує окремі епізоди злочинної діяльності, приміром, факт виготовлення заздалегідь знаряддя злому, збуту викраденого тощо). У даній ситуації слідчий на підставі аналізу показань обвинуваченого висуває версії по кожному пункту як зізнання, так і заперечення пред'явленого обвинувачення. З метою перевірки висунутих версій проводяться допити нових свідків, очні ставки.