Криміналістична профілактика злочинів, пов’язаних з незаконним отриманням банківських кредитів

Таким чином, належність особи до того або іншого психологічного типу буде сприяти або ускладнювати її самореалізацію як працівника кредитного підрозділу банку, що позначиться на рівні ризикованості рішень щодо кредиту [69, с. 114-128].

Звісно, якщо йдеться  про несумлінне ставлення до своїх  обов’язків або недостатній рівень професійних знань, унаслідок чого злочинець незаконно отримав  кредит, від правоохоронних органів  залежить небагато. Усунення умов, точніше, сприяння йому, виразиться у повідомленні банківської установи про наявність подібних недоліків кадрової політики. Але існує також інший варіант - коли злочинцем виступає працівник банківської установи сам або у співучасті з іншою особою (особами). У цьому разі викриття та притягнення до кримінальної відповідальності злочинця є одним із кроків до усунення умов, що сприяли вчиненню злочину. Крім того, використання узагальненої інформації про працівників банків, які були співучасниками незаконного отримання банківських кредитів, дозволить удосконалити кадрову політику. Завдяки цьому одна з умов, що сприяє вчиненню злочинів, пов’язаних з незаконним отриманням банківських кредитів, буде якщо не усунена, то хоча б мінімізована.

Доцільним було б створення комп’ютерних баз даних, які містили б інформацію про осіб, що незаконно отримували банківський кредит, а також про ті документи, підроблення й використання яких дало можливість отримати кредит. До таких документів насамперед необхідно зарахувати паспорти, які використовувалися для незаконного отримання кредитів. Непоодиноко трапляється, коли за підробленим або викраденим паспортом на чуже прізвище злочинці отримували кредити у декількох банках. Так, гр. П., використовуючи паспорт, викрадений у гр. К., отримав кредити на придбання побутової техніки у трьох різних банках.

Питання створення  баз даних є суперечливим. Опитані  слідчі загалом (65%) вважають це зайвим (додаток А). На нашу думку, така відповідь  зумовлена тим, що на перший погляд створення подібних баз здається дублюванням криміналістичного обліку. Тому необхідною умовою ефективного використання таких баз даних є домовленість про головний суб’єкт – користувача інформації. Банківські працівники насамперед ті, хто здійснює надання кредитів, повинні використовувати всю наявну інформацію про потенційних злочинців та їх можливий «інструментарій». Так, працівник банку С., оформлюючи кредит на придбання мобільного телефону гр. Л., звернула увагу, що позичальник здається їй знайомим. Вона пригадала, що три місяці тому, працюючи в іншій філії банку, вона оформлювала йому кредит, який, до речі, не сплачувався. Того разу у паспорті було зазначене інше прізвище. Працівник С. викликала охорону, і злочинця було затримано [12]. Таким чином, наявність зручної та швидкодоступної бази даних із фотографіями осіб, які отримали кредит та не сплачують його, а також даних, які вони надавали під час оформлення кредиту, є однією з умов профілактики злочинності у цій сфері.

Крім того, що банки мають виступати користувачами  такої інформації, вони ще повинні бути ініціаторами створення цих баз даних, що має відбуватися паралельно до внесення даних у криміналістичні обліки. Правоохоронні органи у цьому разі будуть «помічником» у формуванні баз даних та ще одним користувачем. Відігравати роль основного «формувальника» таких баз для МВС недоцільно. На нашу думку, формувати обліки вищезазначених осіб та документів мають банки, що спричиняє труднощі. Звісно, інформація, що формує бази даних, надається банком. Як бути з обміном інформацією між банками та побудовою спільної міжбанківської системи даних? Відповіддю може бути централізація інформації у бюро кредитних історій. Закон України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» від 23.06.2005 р. визначає дає визначення кредитного бюро: це юридична особа, виключною діяльністю якої є збирання, зберігання, використання інформації, яка формує кредитну історію. Кредитна історія – це сукупність інформації  про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов’язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону. У більшості країн світу кредитори (банки, фінансові компанії, інвестиційні фонди і ін.) на постійній основі обмінюються інформацією про платоспроможність позичальників.

Кредитні бюро орієнтовано  на збирання, оброблення і реалізацію інформаційного продукту на ринку кредитних послуг найбільше щодо клієнтів – фізичних осіб. Незважаючи на важливу роль кредитних бюро у профілактиці банківського кредитного ризику, створення і функціонування таких організацій в Україні потрапляють на низку перешкод та проблем як суб’єктивного, так і об’єктивного характеру. Сьогодні більшість банків збирає інформацію про ненадійних позичальників переважно самостійно і в дуже обмеженому обсязі.

Досвід багатьох країн свідчить, що кредитні бюро є ефективним інструментом профілактики банківського кредитного ризику, а також своєрідним дисциплінуючим механізмом у разі надання позичальникові кредиту. Результати досліджень зарубіжних і вітчизняних учених неодноразово підтверджували цю тезу. Так, вважають, що довідки кредитних бюро дозволяють зменшити кількість сумнівних щодо погашення кредитів приблизно на 20% і збільшити кількість заявок, що задовольняються, на кредити менш ніж на 25%. Зменшення кредитного ризику пов’язано зі зменшенням кількості незаконно отриманих кредитів [69, с. 142-147]. Але, на жаль, в Україні таких бюро практично не існує. Так чи інакше ця проблема потребує розв'язання фахівцями у сфері організації роботи банківських установ.

Усунення умов, пов’язаних із регулюванням кредитного процесу, як на законодавчому  рівні, так і на рівні внутрішніх положень банку, виходить за межі можливостей  правоохоронних органів. У цьому  разі доцільно використовувати словосполучення  «сприяння усуненню». Таке сприяння реалізується шляхом розроблення рекомендацій, які мають на меті ознайомлення керівництва, працівників банківських установ з умовами, що сприяють учиненню злочинів, пов’язаних з незаконним отриманням банківських кредитів. Крім того, вони мають містити інформацію про причини таких злочинів, яка виражається через узагальнену характеристику особи злочинця, насамперед щодо працівників банківських установ.

Усунення умов, що сприяють учиненню злочинів, пов’язано з розробленням спеціальних захисних науково-технічних засобів та методів попередження , у тому числі й профілактики злочинності. Підставою розроблення технічних засобів профілактики  є вивчення та узагальнення слідчої, оперативно-розшукової та експертної практики виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню злочинів. З метою розроблення науково-технічних засобів протидії злочинності вивчаються типові способи вчинення певних видів злочинів.

На відміну від інших криміналістичних засобів технічні засоби профілактики застосовуються до вчинення злочинного діяння. Їх використання має превентивний характер. Вони перешкоджають учиненню злочину або допомагають його виявленню [89, с. 70-71].

Оскільки вчинення злочинів, пов’язаних з незаконним отриманням банківських  кредитів, супроводжується наданням підроблених документів, то засоби, що перешкоджають (ускладнюють) учиненню злочину, мають стосуватися захисту документів.

Технічні засоби профілактики тісно  пов’язано з організаційними  заходами запобіжного характеру. Це стосується порядку реєстрації документів, процедури видачі дозволів, наявності спеціальних правил обліку певних видів документів (наприклад, нотаріальних) тощо [89, с. 71].

Удосконалення способів захисту певних документів від підроблення ускладнює, але не унеможливлює підроблення документів, пов’язаних із кредитним процесом. Крім того, діяльність щодо вдосконалення засобів захисту певної категорії документів не входить до компетенції банківських установ, в які слідчі мають вносити подання щодо усунення причин і умов, що сприяли вчиненню зазначеного злочину. Прийняття рішень щодо розроблення бланків окремих документів із відповідними засобами захисту від підроблення має загальнодержавний характер і перебуває поза зоною впливу як слідчого, так і керівництва підприємств, державних установ, до яких може звертатися слідчий із певними поданнями. Однак слідчий може привернути увагу до розглядуваної проблеми в засобах масової інформації або шляхом внесення відповідних подань у центральні органи влади або керівництво МВС України, Генеральної прокуратури України чи Державної податкової адміністрації України, щоб довести до відома уповноважених державних органів ті проблеми, які виникли у сфері захисту певної категорії документів від підроблення. Своєчасне виявлення і вилучення з обігу документів, що мають ознаки підроблення або викликають сумнів щодо їх правдивості, є найбільш ефективною діяльністю, яка запобігає використанню підроблених документів[90, с. 67].

У зв’язку з вищенаведеним, доречним уявляється доповнити Положення «Про порядок кредитування» (додаток В) пунктом, який регламентував би огляд документів, що надаються потенційним позичальником, за участю спеціаліста з техніко-криміналістичного дослідження документів.

На основі аналізу основних причин та умов, які сприяють скоєнню злочинів, пов’язаних з незаконним отриманням банківських кредитів, пропонуємо такі профілактичні рекомендації щодо їх усунення:

1. прийняти Закон України «Про профілактику правопорушень», в якому б було систематизовано всі види профілактики окремих галузей юридичних знань: кримінологічну, кримінально-правову, криміналістичну, адміністративну тощо;
2. передбачити в КК України окрему норму, що передбачає відповідальність за незаконне отримання кредиту, у разі відсутності ознак злочину у сфері господарської діяльності, та підвищити міру відповідальності за неповернення кредитів на великі суми;
3. посилити внутрішній контроль з боку працівників банків з метою попередження незаконних дій клієнтів, реальних і потенційних, за додержанням чинних нормативних актів;
4. проводити ретельну перевірку професійних, ділових і морально-етичних якостей кандидатів на зайняття посад, пов’язаних із кредитним процесом;
5. встановити діючу систему реагування на порушення цими особами існуючих правил проведення кредитних операцій;
6. посилити взаємодію аудиторських фірм з державними контролюючими органами, насамперед з органами внутрішніх справ;
7. ввести в штат банків спеціалістів з техніко-криміналістичного дослідження документів для належної перевірки документів, що надаються клієнтом банку з метою отримання кредиту на велику суму;
8. передбачити в положеннях банку “Про порядок кредитування» пункт про  обов’язковий огляд документів, наданих клієнтом, спеціалістом з техніко-криміналістичного дослідження документів, з метою встановлення їх справжності;
9. заборонити на законодавчому рівні видачу кредитів некредитоспроможнім особам;
10. посилити роботу кредитних бюро щодо збирання, оброблення та надання інформації про одержувачів кредитів;
11. поліпшити роботу органів безпеки банку, особливо стосовно профілактики банківських порушень, що сприяють вчиненню злочинів, у тому числі пов'язаних з незаконним отриманням банківських кредитів;
12. більш активно використовувати засоби масової інформації щодо інформування населення про кримінальну відповідальність за незаконне отримання банківських кредитів.

Діяльність щодо усунення умов, які  сприяють учиненню злочинів, пов’язаних з незаконним отриманням банківських  кредитів, у межах криміналістичної профілактики має координуючий та рекомендаційний  характер. Вона є необхідним елементом  профілактики злочинів, пов’язаних з незаконним отриманням банківських кредитів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аванесов Г.А. Криминология и социальная профилактика: [учебник] / Аванесов Г.А. – М.: Акад. МВД СССР, 1980. – 500 с.
2. Аванесов Г.А. Криминология: [учебник] / Аванесов Г.А. – М.: Акад. МВД СССР, 1984. – 500 с.
3. Александров Г. Совершенствование методов расследования – в центре внимания советской криминалистики / Г. Александров // Социалистическая законность. – 1948. – № 2. – С. 7-11.
4. Алексеев П.В. Философия : [учебник] / П.В.Алексеев, А.В. Панин – [4-е изд., перераб. и доп.]. – М.: Проспект, 2007. – 592 с.
5. Алиев И.А. Проблемы экспертной профилактики / Алиев И.А. – Баку: Азернешр, 1991. – 311 с.
6. Аллан Пиз. Язык телодвижений / Аллан Пиз. – СПб. : « Издательский дом Гутенберг», 1997. – 249 с.

7. Антипович В.П. О типовых планах расследования / В.П. Антипович // Советское государство и право. – 1979. – № 10. – С. 84

8. Апель А.Л. Как появляются «грязные» деньги / Апель А.Л. – СПб.: Бизнес-пресса, 1999. – 48 с.
9. Арсеньев В.Д. Соотношение понятий предмета и объекта судебной экспертизы / В.Д. Арсеньев// Сборник научных трудов. – М., 1980. – Вып. 41. – С.11.
10. Архів Автозаводського районного суду м. Кременчука: Кримінальна справа № 1-249, вирок від 25.02.2004.
11. Архів Автозаводського районного суду м. Кременчука: Кримінальна справа № 1-378, вирок від 22.09.2007.
12. Архів Ворошиловського районного суду м. Донецька: Кримінальна справа № 1-461, вирок від 25.04.2006.
13. Архів Харцизського міського суду Донецької області: Кримінальна справа № 1-164, вирок від 23.06.2005.
14. Архів Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області: Кримінальна справа № 1-547, вирок від 07.09.2005.
15. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. Общая и частные теории / Белкин Р.С. – М.: Юрид. лит., 1987. – 272 с.
16. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы / Р.С. Белкин. – М.: Юрид. лит., 1988. – 304 с.
17. Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия / Белкин Р.С. – М.: БЕК, 1997. – 339 с.
18. Белкин Р.С. Курс криминалистики: в 3 т. / Белкин Р.С. – М.: Юристъ, 1997. –

Т. 1: Общая теория криминалистики. – 1997. – 408 с.