Етапи огляду і характеристика місця події

Автор: Пользователь скрыл имя, 02 Ноября 2011 в 14:00, контрольная работа

Краткое описание

Одним із найбільш складних видів огляду є огляд місця події. Огляд місця події є первинною і невідкладною слідчою дією. Це пояснюється необхідністю отримання інформації про обставини події у первісному, незміненому стані, тому що будь-яке зволікання тягне за собою втрату речових доказів, зміну слідової картини. Невідкладність огляду місця події пояснюється необхідністю оперативного отримання інформації з метою організації розшуку злочинця, а також інших слідчих дій, спрямованих на розкриття злочину.

Оглавление

Вступ.
Поняття огляду місця події, як виду слідчого та судового оглядів.
Процесуальний порядок проведення огляду місця події.
2.1 Проведення слідчого огляду місця події.
2.2 Процесуальний порядок проведення судового огляду місця події.
Фіксація результатів огляду місця події.
Висновок.
Список використаної літератури.

Файлы: 1 файл

криміналістика.docx

— 60.23 Кб (Скачать)

     Неможливо ефективно провести огляд, не зосередивши  своє мислення на різних варіантах  механізму вчиненого злочину. Однак  моделююча діяльність слідчого не знайшла  достатнього втілення в рекомендаціях  з методики огляду, органічно не вплетена в методи огляду, що розробляються  криміналістикою, не завжди ще розглядається як невід'ємна складова частина будь-якого огляду місця події. Уявне моделювання механізму події, що відбулася, розглядається переважно лише як одна з умов успішного провадження огляду, а не як суттєвий елемент пізнавальної діяльності на місці події, того або іншого методу огляду. Не завжди враховується необхідність безперервного уявного моделювання протягом усієї слідчої дії.

     Підвищенню  результативності огляду сприятиме  використання методу пошуку на основі безперервного уявного моделювання — евристичного методу.

     З урахуванням сказаного, дослідження  місця події, на нашу думку, найбільш доцільно провадити за такою схемою (програмою). Перед безпосереднім  оглядом слідчий особисто і через  оперативного працівника отримує максимум інформації від поінформованих осіб про обставини події. Для цього він спільно з оперативним працівником і спеціалістом опитує очевидців вчиненого злочину та осіб, які першими з'явилися на місці події, попередньо в статиці знайомиться з загальною обстановкою.

     Врахувавши  всю отриману інформацію про обставини  діяння та особливості конкретного  місця події, слідчий висуває  версії про механізм події, що відбулася, напрямки пересування злочинця, жертви, знарядь злочину, а також просторово-часову послідовність їх дій, визначає об'єкти, які, можливо, перебували в контакті із злочинцем, та найбільш вірогідні місця утворення мікрооб'єктів та інших слідів, ділить місце події відповідно до уявлюваної дислокації слідів на окремі ділянки та визначає послідовність його дослідження. Поступово накопичуючи інформацію про подію, слідчий повинен постійно конкретизувати свої дії, спрямовані на пошук слідів, уточнювати висунуті раніше версії та вносити корективи в послідовність огляду. Такий метод ми називаємо евристичним (метод пошуку на основі безперервного уявного моделювання).

     Інший підхід не забезпечує цілеспрямованого проведення огляду, призводить до того, що з місця події вилучається багато об'єктів, які не стосуються справи. Створюється видимість роботи. Вилучені об'єкти піддаються експертним дослідженням (часто-густо неодноразовим), а все це невиправдані витрати сил та коштів. З іншого боку, поза увагою слідчого залишаються суттєві, інколи непомітні деталі, якщо з'ясування значення їх для справи потребує значних розумових зусиль, роботи уяви. Всебічний аналіз у ході огляду обстановки місця події, виявлених слідів та іншої отриманої інформації, правильна побудова версій про механізм злочину робить огляд цілеспрямованим та результативнішим.

     Певну складність для слідчих становить  виявлення, закріплення та вилучення  мікрооб'єктів. Ця праця потребує значних  витрат часу, застосування складної та громіздкої техніки, знання властивостей тих або інших мікрооб'єктів, особливостей їх збирання. Часто на одних і тих самих об'єктах-носіях можуть бути знайдені мікрооб'єкти різних видів і з різними властивостями. Правильне виявлення та закріплення їх часто потребує різнобічних спеціальних знань.

     У цьому зв'язку обґрунтованою слід вважати рекомендацію про те, що в разі можливості необхідно вилучати самі об'єкти-носії, а подальший пошук  мікрооб'єктів провадити в лабораторній обстановці за наявності для цього достатнього часу, необхідних умов та технічних засобів.

     Аналіз  кримінально-процесуального законодавства  України дає підстави для висновку, що для використання в доказуванні  у кримінальній справі мікрооб'єктів, знайдених та вилучених експертом під час проведення експертизи, немає правових перешкод:

       по-перше, відповідно до ст. 200 КПК України при дослідженні  направлених на експертизу об'єктів  експерт може встановлювати нові  фактичні дані, фіксувати обставини  знайдення їх в описовій частині  свого письмового висновку, використовувати  їх при обґрунтуванні висновків  експертизи;

     по-друге, в силу ч. 2 ст. 66 КПК України докази можуть бути 
надані будь-якими громадянами, установами, підприємствами й 
організаціями, в тому числі й експертними установами різних 
відомств;

     по-третє, обставини знайдення мікрооб'єктів  за необхідності 
можуть бути засвідчені в ході допиту експерта, таким само чином, як 
це робиться в ході допиту громадян, які надали речові докази.

     Усе це забезпечує можливість визначення належності, допустимості та достовірності отриманих таким чином мікрооб'єктів — речових доказів.

     Суттєвий  недолік провадження огляду місця  події полягає в тому, що слідчі не завжди забезпечують процесуальну індивідуалізацію вилучених об'єктів. Це значно знижує, а інколи знищує доказове значення знайдених слідів. Безперечно, якщо слідчий, суд, прокурор свої висновки аргументують, доказують за допомогою відомостей, отриманих із конкретних речових джерел, то має бути абсолютно точно визначено, що саме цей, а не будь-який інший предмет було знайдено та вилучено під час виконання конкретних слідчих дій.

     Процесуальна  індивідуалізація предметів, що мають  доступні безпосередньому сприйняттю, яскраво виражені індивідуально  визначені ознаки (сукупність ознак), здійснюється шляхом фіксації останніх у протоколі огляду місця події, фотографування тощо.

     Що  ж до предметів, які не мають таких  ознак, виникає необхідність додаткової індивідуалізації. Предмети, які не мають просторово фіксованої форми, повинні бути, крім того, належним чином  упаковані.

     Процесуальну  індивідуалізацію матеріальних об'єктів, які не мають виражених "особливих  прикмет", можна здійснювати шляхом кріплення до них самостійно виготовлених жетонів (бирок, ярликів).

     Попередньо  на лицьовому боці окремих ярликових  листків слідчий записує дату провадження огляду, а поняті ставлять свої підписи. Нитку протягують в  отвір, що є на вилученому предметі, або оперізують його нею так, щоб  виключити можливість зняття її без  пошкодження. Вільні кінці нитки  вкладають на покриті клеєм листки паперу, які потім притискають  один до одного. Для склеювання листків доцільно використовувати клей ПВА. Якщо виготовляється гіпсовий зліпок або зліпок за допомогою пасти "К" чи інших копіюючих засобів, то у виготовленому жетоні можна зробити отвір, а вільні кінці посиленої в нього нитки занурити в копіюючу речовину (масу), що залита на слід.

     У разі зняття сліду руки на клейку плівку ідентифікаційний жетон можна підкласти  під її основу так, щоб не затулявся  відбиток сліду. Так само можуть індивідуалізуватися  й вилучені за допомогою клейкої плівки мікрооб'єкти.

     Ідентифікаційний  жетон може кріпитися до упаковки вилучених рідких, в'язких, сипучих об'єктів. При фотографуванні слідів їх треба фіксувати на плівці разом з ідентифікаційним (індивідуалізуючим) жетоном.

     У перспективі необхідно забезпечити  серійне виробництво простих і зручних у використанні засобів штучної процесуальної індивідуалізації, забезпечивши ними комплекти техніко-криміналістичних засобів для слідчих (слідчі портфелі).

     Як  речові джерела доказової інформації можуть виступати об'єкти, вилучити і зберегти які неможливо (обстановка місця події, труп, речовини, що швидко псуються, тощо).

     Засобами  фіксації отриманих в результаті дослідження таких об'єктів фактичних  даних є записування їх до протоколу, а також фотографування, кінозйомка, складання планів і схем, виготовлення зліпків та відбитків слідів.

     Фіксація  отриманих відомостей за допомогою  записування їх до протоколу має  низку суттєвих недоліків. Один із них  — фіксування лише відомостей, що стали  предметом сприйняття слідчого та інших  осіб, які беруть участь в огляді, і що, на їх думку, стосуються справи. Але під час огляду в силу деяких об'єктивних і суб'єктивних причин слідчий  не завжди може отримати, осмислити  та зафіксувати вичерпну інформацію про подію, що розслідується.

     Для підвищення ефективності огляду важливо  використовувати такий засіб  фіксації, як фотографування. Доказове значення фотознімків як носіїв відомостей про обставини вчиненого злочину підвищується, якщо до справи приєднуються не тільки фотознімки, а й негативні фотоматеріали. На жаль, у КПК України такої вимоги не обумовлено, на відміну, наприклад, від КПК Росії, в якому така вимога викладена в ч. 5 ст. 141. Приєднання до справи негативної фотоплівки дозволяє перевірити послідовність провадження фотозйомки, переконатися в істинності фотовідбитків. Однак відсутність в українському кримінально-процесуальному законі вимоги приєднувати до матеріалів справи негативні фотоматеріали дозволяє деяким обвинуваченим робити заяви про те, що до протоколу огляду прилучені фотознімки, які не стосуються справи, являючи собою фотомонтаж або іншим чином зроблену фальсифікацію.

     Спростовувати подібні заяви було б набагато легше, якщо б, крім приєднання до справи негативної плівки, слідчі також вживали  заходів до  індивідуалізації та засвідчення. Тут можна рекомендувати такий засіб: перед початком і після закінчення фотографування на місці події на плівку експонується відірваний у довільній формі аркуш паперу з підписами понятих, які беруть участь в огляді, з зазначеними датою і часом початку огляду, номером кримінальної справи (якщо таку вже порушено). За додержання даних умов фотознімки й негативна плівка можуть мати значення доказів.

     Великі  перспективи для засвідчувальної  діяльності в цілому має застосування для фіксації місця події фотоапаратів одноступеневого процесу. Перевага полягає в тому, що виконані при  цьому знімки можуть бути безпосередньо  на місці події вивчені учасниками слідчої дії та засвідчені підписами  понятих. Цікаві можливості відкриває  і цифрова (електронна) фотографія. Вона не тільки дає змогу швидко виготовити відображення зафіксованих фактів та оглянути їх і затвердити понятими, а й дозволяє швидко передавати зафіксовану інформацію будь-якому  адресату, використовуючи можливості комп'ютерних мереж зв'язку, наприклад  для перевірки по існуючих базах  даних. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Висновок. 

     Отже, оглядом називається слідча дія, яка полягає у безпосередньому сприйнятті об'єктів з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з'ясування обставин події, а також обставин, що мають значення для справи. Видами огляду є: а) огляд місця події; б) огляд предметів і документів; в) огляд ділянок місцевості і приміщень поза місцем події; г) огляд трупа; ґ) огляд тіла живих осіб (освідування).

     Одним із найбільш складних видів огляду є огляд місця події. Під місцем події розуміється приміщення або місцевість, де вчинено злочин або де є матеріальні сліди, пов'язані з подією злочину. Місце злочину і місце події — поняття, які не завжди співпадають: місце події — поняття більш широке, бо воно пов'язане з виявленням ознак, що мають відношення до події злочину; місце злочину - це місце безпосереднього вчинення злочинного наміру, яке спричинило певні матеріальні зміни (наявність слідів злому, взуття, крові та ін.).

     Метою огляду місця події відповідно до ст. 190 КПК України є знайдення слідів злочину та інших речових джерел доказової інформації, з'ясування обстановки події, а також інших обставин, що мають значення у справі. Таке формулювання закону по суті орієнтує на встановлення всіх обставин, що підлягають доказуванню у кримінальній справі.

     При цьому пізнавальна функція огляду місця події, як справедливо зазначає В. Є. Коновалова, проявляється в різних аспектах: емпіричному, що полягає у сприйнятті обстановки або окремих предметів, та логічному, що має на меті з'ясувати роль та значення знайденого.

     Огляд місця події є первинною і  невідкладною слідчою дією. Це пояснюється необхідністю отримання інформації про обставини події у первісному, незміненому стані, тому що будь-яке зволікання тягне за собою втрату речових доказів, зміну слідчої картини. Невідкладність огляду місця події пояснюється необхідністю оперативного отримання інформації з метою організації розшуку злочинця, а також інших слідчих дій, спрямованих на розкриття злочину.

     Судовий огляд місця події відрізняється  від слідчого тим, що здійснюється судом  у стадії судового розгляду справи колегіально за участю заінтересованих  учасників процесу, захисника і  прокурора (без понятих).

 

     
Список  використаної літератури

Информация о работе Етапи огляду і характеристика місця події