Зловживання в сфері банківського кредитування та їх попередження

• особу клієнта;
• активи клієнта (розміри установчого капіталу, співвідношення між власними коштами та тими, що знаходяться в управлінні, вкладання коштів у нерухомість тощо);
• склад засновників, наявність інших фірм, які очолюють засновники даного підприємства (кількість фірм, зареєстрованих по цій адресі, а також адреси цих фірм, їх рахунки в банках тощо);
• форма, в якій створена юридична особа (найменш надійними є товариства з обмеженою відповідальністю);
• час знаходження на ринку та на обслуговуванні в певному банку;
• проект бізнес-плану (призначення кредитних коштів);
• забезпечення кредиту (гарантія, застава тощо) [6];
• результати обов’язкового виїзду на об’єкти клієнта, огляд застави тощо;
• використання відкритих та нетрадиційних джерел фінансування;
• осіб – працівників фінансово-кредитної установи, які приймали участь в оформленні документів на видачу кредиту та тих працівників, які були зацікавлені в видачі цього кредиту;
• іншу інформацію, що може вказувати на протиправну діяльність при здійсненні банківського кредитування.

   При цьому слід звертати увагу не лише на ці відомості, але й на інші обставини  щодо проведення банківських операцій клієнтом в минулому. Особливу увагу  необхідно приділяти перевірці  бізнес-плану, оцінці ринку з точки  зору його криміналізації.

   Для цього необхідно:

• визначити, чи підтримує банк та його співробітники безпосередній контакт з одержувачем кредиту;
• визначити шляхи та способи надходження в банк запиту на отримання кредиту;
• вивчити всю документацію, що пов’язана з отриманням грошей, приділяючи увагу можливим змінам чи її перекручуванням;
• отримати всі відомості про одержувача кредиту чи про всі комерційні структури, з якими він співпрацював, їх керівників та співробітників;
• розглянути всі матеріали, складені співробітником банку, який оформляв видачу кредиту, при цьому: перевірити відомості, що характеризують співробітника, включаючи відомості про можливі контакти з одержувачем кредиту; ознайомитись з надходженнями на його власний рахунок, реєстрові номери транспортних засобів, які належать йому чи членам його сім’ї; встановити основні джерела доходів; порівняти відповіді вказаного співробітника про документи, які пов’язані з видачею кредиту, з відомостями, отриманими при негласному аналізі його телефонних переговорів, записів у нотатнику.

   Для більш чіткого виконання своїх  функцій служба безпеки банку  співпрацює з контролюючими підрозділами НБУ. Згідно із Законом України “Про банки та банківську діяльність”  НБУ виконує контрольно-наглядові  функції щодо діяльності комерційних  банків. з цією метою створено службу банківського контролю, яка через  відповідні структурні підрозділи в  регіональних управліннях НБУ здійснює нагляд за дотриманням суб’єктами банківської діяльності чинного  законодавства, економічних нормативів та нормативних актів НБУ.

   Завданням служби банківського нагляду є забезпечення фінансової стабільності та безпеки  банківської системи, захист інтересів  вкладників і кредиторів, регулювання  банківської діяльності з метою  приведення її у відповідність до встановлених норм і законодавчих вимог. Взаємодія під час проведення перевірок служби банківського нагляду  та правоохоронних органів (МВС, СБУ, Генеральної  прокуратури) дозволяє виявляти шахрайства з фінансовими ресурсами та попереджувати  “відмивання” грошей через банківську систему на національному та міжнародному рівнях. В свою чергу, така взаємодія  уможливлює виявлення злочинів на стадії підготовки та притягнення винних до кримінальної відповідальності, і при  цьому забезпечення захисту інтересів  вкладників та кредиторів.

   Необхідно відмітити ряд операцій, що потребують особливої уваги з боку інспекторів  банківського нагляду (операції юридичних  та фізичних осіб, пов’язані з отриманням та наданням кредитів (позик) в грошовій формі): надання кредиту під заставу  ощадного (депозитного) сертифікату; надання  або отримання кредиту, виконання  зобов’язань, за якими забезпечено  документально наявність у позичальника вкладу в іноземному банку; надання  або отримання кредиту з відсотковою  ставкою, що перевищує середню відсоткову ставку по грошових інструментах на внутрішньому і зовнішньому ринках.

   Якщо  в ході інспектування банків та банківських  установ будуть виявлені факти, що можуть свідчити про злочинну діяльність фізичних або юридичних осіб – клієнтів банку та працівників банку, інспектор  зобов’язаний скласти письмову довідку, яку негайно передати керівнику  інспекторської групи особисто. При  цьому члени інспекторської бригади  не повинні ознайомлювати з такими матеріалами керівництво банку  або його працівників. Крім того, вони повинні вжити заходи щодо збереження конфіденційності інформації. Після  розгляду довідки керівництвом інспекторської групи готується повідомлення, в  якому зазначаються факти, що можуть свідчити про злочинну діяльність, потім вона надсилається відповідним  правоохоронним органам за територіальній – МВС, податкової міліції, СБУ та Прокуратурі залежно від характеру  виявлених порушень, та копія відповідному прокурору для здійснення нагляду.

   Правоохоронні органи в порядку взаємодії з  установами НБУ за результатами розгляду наданих матеріалів у передбачені  чинним законодавством терміни:

• повідомляють відповідні регіональні управління НБУ про порушення чи відмову в порушенні кримінальної справи,
• інформують НБУ про причини і умови, що сприяли скоєнню злочинів у фінансово-кредитній і банківській сферах,
• проводять роботу щодо попередження, виявлення та припинення зловживань у банківських структурах.

     Таким чином, працівники служби безпеки банку  та оперативні працівники при профілактиці злочинних посягань при проведенні кредитних операцій повинні скеровувати  зусилля на такі ключові моменти, як: виявлення осіб, що сприяли вчиненню злочину; визначення основних способів та можливих схем розкрадання кредитних  коштів; налагодження тісної взаємодії  між оперативними працівниками та працівниками служби безпеки банку, а також  взаємодія з іншими державними органами, що здійснюють контроль за кредитними операціями.

     Систематизація  позитивних напрацювань оперативних  підрозділів в даному напрямі  та їх теоретичне обгрунтування уможливить ефективніше використовувати засоби та методи профілактичної діяльності з метою детального відслідковування всіх операцій при здійсненні кредитування, виявляти причини та умови, що сприяють цьому, а також приймати відповідні заходи реагування, що спрямовані на профілактику та припинення злочинних дій.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ВИСНОВОК

     Організована  злочинність у сфері економіки  залишається головним дестабілізуючим  фактором соціального розвитку в  Україні. Найбільш враженими економічною  злочинністю залишаються сфери  відносин у кредитно-фінансовій, банківській  системах, зовнішньоекономічній діяльності. Основну роль в організації злочинної  діяльності в цих сферах відіграють корумповані державні службовці, відносини  між якими постійно удосконалюються, особливо це стосується їх впливу на прийняття  правових, фінансових та господарських  рішень. Тобто корупція на сьогодні набула політичного забарвлення. Проявляється вона не лише в корисливих зловживаннях владою чи службовим становищем, а  й у привласненні державного та колективного майна, особливо у великих розмірах, контрабанді, ухиленнях від оподаткування.

     Незважаючи  на українську ідеологію боротьби з  економічною злочинністю, яка зорієнтована не стільки на вироблення стратегії  і тактики у майбутньому, як на проведення кампанії, організованої  тим чи іншим політичним угрупованням, що виконує владні повноваження. Не варто переймати зарубіжний досвід боротьби правоохоронних органів з  економічною злочинністю, оскільки при вчиненні таких дій необхідно  враховувати національні традиції, особливості розвитку політичних, економічних  і соціальних процесів .

     Результати  аналізу чинного законодавства  України засвідчили відсутність  норм, що забезпечують системний підхід до реалізації основоположних принципів  фінансово-правового регулювання  банківського кредитування. З метою  впровадження якісно нового законодавства  у цій сфері необхідно прийняти окремий рамковий закон про банківський  кредит та внести зміни до низки  законодавчих актів з питань кредитування.