Зловживання в сфері банківського кредитування та їх попередження

     Серед соціальних факторів впливу на злочинність у сфері банківського кредитування необхідно виділити загальне падіння життєвого рівня більшості населення та значне зростання майнового розшарування громадян. Процеси соціальної диференціації відбуваються в усіх економічних системах, і Україна не є винятком, однак історія проведення вітчизняних соціально-економічних та політичних реформ вказує на наявність факторів, які сприяли досить різкому зростанню диференціації доходів населення та значно загострили прояви соціального невдоволення внаслідок порушення задекларованих державою рівності шансів та вирівнювання доходів для підтримання соціальної злагоди у суспільстві. На сьогодні ж у державі, на жаль, загальна тенденція така, що багаті одержують все більший доход, а бідні – дедалі менший, а це значно поглиблює диференціацію українського суспільства та унеможливлює зростання чисельності представників “середнього класу”, який традиційно виступає основою стабільного політичного та соціально-економічного розвитку всіх країн.

     З точки зору кримінологічного впливу виділені фактори мають важливе  значення: по-перше, падіння життєвого  рівня основної маси населення та зростання його майнового розшарування призводять до збільшення кількості  посягань на кредитно-банківську систему  з боку високоінтелектуальних, але  малозабезпечених верств населення; по-друге, прагнення до зміни соціального  статусу і переходу до більш забезпечених груп ініціює злочинні посягання  на кредитно-банківську сферу самими банківськими працівниками. Значимим криміногенним фактором є також  відсутність у значної частини  населення необхідних знань про  можливості кредитно-банківської системи, навичок участі в кредитних операціях. Це сприяє зростанню кількості потенційних  жертв кримінальних зловживань у  кредитно-банківській сфері.

     Виділяючи політичні фактори загального впливу на злочинність у сфері банківського кредитування, необхідно, насамперед, зазначити, що політична система України все ще знаходиться на стадії становлення і розвитку. Це зумовлює постійний перерозподіл тих чи інших повноважень між різними гілками влади, перерозподіл впливу різних політичних партій. Така значна динаміка політичних процесів потребує постійного підвищеного рівня фінансування. Разом з цим, для більшості політичних партій питання характеру джерел фінансування не відіграють ніякої ролі. Так, у процесі проведення широкомасштабних виборчих перегонів досить часто використовуються гроші, отримані шляхом кримінальних зловживань, у тому числі й в кредитно-банківській сфері. Дія цього фактора на злочинність у досліджуваній сфері полягає у наступному: по-перше, відсутність стабільності політичної системи призводить до послаблення всіх видів державного та іншого видів контролю, що зумовлює її вразливість щодо кримінальних посягань; по-друге, окремі політичні структури, яким потрібні значні грошові кошти, роблять на них негласне соціальне замовлення, не цікавлячись тим, що вони можуть бути отримані незаконно, у тому числі й шляхом кримінальних зловживань у кредитно-банківській сфері. Не менш суттєвим політичним фактором є вкрай високий рівень корумпованості органів державного управління. Його вплив на злочинність у кредитно-банківській сфері можна визначити за різними напрямами: по-перше, завдяки корупції окремим господарюючим суб’єктам для отримання кредиту вдається організувати поручительство державних структур; по-друге, покровительство корумпованих чиновників примушує банк-кредитор відмовитися від кримінального переслідування недобросовісних позичальників; по-третє, корупціонери часто сприяють неправомірному вирішенню ситуацій в процесі кримінальних банкротств банків та взаємних претензій банків у випадках, коли вони виступають у ролі кредиторів чи позичальників.

     Серед негативних факторів духовного впливу на злочинність у кредитно-банківській сфері необхідно виділити відсутність єдиної національної ідеї. Відсутність духовної єдності призводить до загрозливого стану, коли суспільство розколоте за регіональною ознакою чи за груповими інтересами. Така ситуація не може не впливати на злочинність у сфері кредитних відносин. Тут, як і в усьому суспільстві відсутня духовна єдність та взаєморозуміння взаємних поступок і належної довіри між кредиторами та позичальниками. Скоріше, спостерігається протистояння, яке часто призводить до застосування незаконних методів забезпечення власних економічних інтересів за рахунок інтересів свого партнера. 
 
 
 

4. ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКА ЗЛОЧИННИХ ПОСЯГАНЬ У СФЕРІ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ

     Аналіз  криміногенної ситуації в банківській  системі України свідчить про  її подальшу криміналізацію. з метою  особистого збагачення посадові особи  банківських установ сприяють зловживанням з фінансовими ресурсами, що вчиняються представниками комерційних структур, спрямовують грошові кошти на обслуговування шахрайських торговельних угод, безпосередньо беруть участь “у відмиванні брудних коштів”, сприяють відтоку цінностей за кордон і, як наслідок, своїми діями поглиблюють  економічну кризу в державі. За підсумками 2009 року банківська система вийшла на реальний приріст кредитних коштів, спрямованих в економіку держави, який відбувся через зростання кредитної заборгованості в іноземній валюті. За минулий рік обсяги заборгованості в іноземній валюті та у гривнях зросли на 3,5 млрд грн, або на 26,5%, досягнувши на кінець року 16,6 млрд грн.

     Разом з тим, відмічено подальше зростання  інтересу злочинного світу до процесів, що відбуваються в банківській системі, який пояснюється, в першу чергу, метою наближення до грошових коштів (які проходять через банківські установи), встановлення контролю над  ними, злочинного впливу на ці процеси.

     Тому  одним з головних завдань оперативних  підрозділів ОВС, які спеціалізуються  на викритті та розкритті злочинів в банківських установах, є контроль за проведенням кредитних операцій.

     Надання кредитів є однією з основних економічних  функцій банків, що здійснюється з  метою фінансування інвестиційних  та споживчих цілей фізичних та юридичних  осіб. Від того, наскільки стабільно  банки реалізують свої кредитні функції, залежить економічне становище регіонів, які вони обслуговують, оскільки завдяки  банківським кредитам засновуються нові підприємства та збільшується кількість  робочих місць у цих регіонах, забезпечуються їх економічна стабільність [6].

     Процес  формування ринкових відносин в економіці  України об’єктивно зумовлює необхідність підвищення ролі банківського кредиту.

     Кредитні  операції банків є найбільш ризикованою  і доволі криміногенною сферою. У  зв’язку з цим актуальності набуває  кримінально-правова охорона банківських  інтересів від злочинних посягань. Діяння, що спрямовано на незаконне  одержання банківських кредитів, порушують нормальне функціонування фінансово-кредитної системи, знижують її ефективність як важливого джерела  фінансування економічного зростання  та виконання цільових програм, позбавляють  фінансової допомоги тих суб’єктів  підприємницької діяльності, які  її насправді потребують і намагаються  отримати у встановленому законом  порядку. Доволі часто до злочинних  посягань причетні працівники кредитної  установи, що надає кредитні кошти.

     Для визначення тенденцій розвитку злочинів у сфері банківського кредитування необхідно звернути увагу на специфіку  вчинення злочинів, а саме:

          предмет злочину (великі суми обернених на власну користь коштів);

          досвідченість злочинців (якщо вони є посадовими особами банківських установ), які добре розуміються на економічних та юридичних питаннях банківських операцій, володіють інформацією на грошовому ринку, яка дає можливість отримувати кредитні кошти (під незначні відсотки) у національній валюті до початку процесу її різкої девальвації (знецінення) та вкладати їх у матеріальні цінності, валюту тощо. А вже після стабілізації національної валюти на більш низькому рівні, ніж в період видачі кредиту, повертати кредит за номіналом оформленої кредитної угоди. Прикладом може слугувати фінансова криза в Україні у серпні-грудні 1998 року, а також кризи попередніх років, коли відбувалась різка девальвація грошової одиниці України.

Для досягнення злочинної мети злочинці використовують різні способи:

• створення “фіктивних фірм” частіше на підставних осіб винятково з метою отримання кредиту і привласнення його;
• при укладанні кредитних договорів підробка документів, що створюють видимість фінансової спроможністі, недостовірні бізнес-плани і техніко-економічні обгрунтування майбутніх інвестицій за рахунок кредитних коштів;
• фабрикація підроблених документів на обгрунтування кредитного запиту, договорів про нібито укладені угоди;
• надання підроблених документів про право одержання кредиту на пільгових умовах (по заниженій відсотковій ставці);
• надання у забезпечення повернення кредиту підроблених або отриманих неправомірним шляхом гарантійних листів від імені солідних державних або комерційних структур;
• надання за застави неповноцінного або вже закладеного, а іноді й не приналежного одержувачу кредиту майно;
• підкуп банківських працівників з метою схилити їх до видачі кредитів із порушенням економічних нормативів, вимог забезпечення повернення кредиту [10].

     Не  виключено варіант, коли працівники кредитної установи самі виступають ініціатором у видачі кредитних  коштів для фіктивних фірм та підставних осіб.

     З урахуванням цих тенденцій необхідно  визнати важливість профілактичної роботи щодо умов забезпечення мінімізації  кредитних ризиків та економічної  безпеки фінансово-кредитної системи. Адже, у перекладі з латині “кредитування” означає “довірливі партнерські  взаємовідносини” між банком та його клієнтом, а довіра, в свою чергу, обов’язково передбачає перевірку  не лише об’єктів, а й суб’єктів  кредитних угод. Банк аналізує, вивчає діяльність потенційного позичальника, визначає його кредитоспроможність, прогнозує  ризик неповернення кредиту.

     Ризик неповернення – тобто кредитний  ризик, який є характерним для  даного виду операцій, зумовлено рядом  причин:

1. Недоступністю  достовірної інформації про кредитну  історію клієнта; 

2. Незадовільним  фінансовим станом більшості  показників, якими, в основному,  є державні підприємства й  організації; 

3. Надмірною  політизованістю економіки в  Україні (тобто захист інтересів  деяких галузей і підприємств  зацікавленими в них політичними  силами);

4. Недосконалістю  правової бази щодо захисту  інтересів кредиторів [3].

     Звісно, на три останні причини банківські установи та правоохоронні органи вплинути не можуть, тому всі зусилля зосереджуються на профілактичних заходах та тісній взаємодії оперативних підрозділів  зі службою банківської безпеки.

     З метою організації взаємодії  необхідно звернути увагу на такі важливі моменти:

1. Необхідно  чітко визначити основні способи  вчинення злочинів при здійсненні  кредитних операцій, що найчастіше  зустрічаються на практиці:

• надання фальшивих документів недобросовісним позичальником;
• підробка гарантійних зобов’язань чи надання підробленого балансу;
• обман банку-гаранта при страхуванні кредитів чи наданні застави;
• створення фіктивної фірми (на короткий проміжок часу), яка зникає після отримання кредиту;
• більш складна схема – створення фіктивних фірм, які шляхом перегонки коштів з рахунку на рахунок імітують успішну діяльність з метою отримання кредиту та зникнення в подальшому самих фірм;
• “підкормка” банку – безперечне та точне виконання та дотримання умов низки послідовних предметних договорів з поступовим збільшенням суми кредиту, а в подальшому зникнення самого розпорядника зі значною сумою наданого кредиту.

2. Необхідно  визначити ключові посади, тобто  посадових осіб кредитної установи, які навмисно (з будь-яких мотивів)  або через злочинну недбалість  можуть сприяти злочинцям в  отриманні кредиту. Орієнтовний  перелік таких посад: керуючий  банком; заступник керуючого банком; начальник кредитного управління; заступник начальника кредитного  управління; кредитні інспектори.

3. Після  проведення зазначених дій служба  безпеки банку скеровується на  цілеспрямовану діяльність з  попередження зловживань чи помилок  з боку осіб, визначених у переліку та інших працівників банківської установи. А у випадку неможливості здійснення таких дій визначається порядок звернення за допомогою до правоохоронних органів. Служба безпеки банку скеровується на виявлення обставини, що свідчать про злочинну діяльність при кредитних операціях та повідомлення у правоохоронні органи у встановленому законом порядку. До таких обставин відносяться:

• велика кількість позичальників (одержувачів кредиту);
• великі суми кредитів що вказуються в кредитній заявці без відповідного забезпечення;
• фіктивні адреси одержувачів кредиту;
• однакові адреси для різних одержувачів кредиту;
• фіктивні фінансові звіти одержувачів позичок;
• наявність позичок і банківських рахунків за межами сфер діяльності позичальника;
• видача позичок за дорученням;
• участь банку в позичці, виданої іншим банком;
• невідповідність витрат одержувача кредиту його прибуткам;
• суттєве порушення процедури виділення кредиту;
• підроблені документи, надані в обгрунтування кредитного запиту, про гарантії його повернення, про витрату отриманих кредитів;
• неповернення отриманих кредитних коштів після відповідного судового рішення [2];
• комерційне використання отриманих на пільгових умовах кредитних коштів;
• витрата бюджетних кредитів на інші платежі (наприклад, на закордонні відрядження) [1].

   З метою забезпечення повернення кредитних  коштів та недопущення вчинення злочинних  посягань з боку позичальників та працівників банку, здійснюється обмін  певною інформацією між зацікавленими  в цьому сторонами. Це насамперед відомості про: