Автор: Пользователь скрыл имя, 25 Ноября 2012 в 00:48, контрольная работа
Забезпечення порядку тримання під вартою осіб у місцях попереднього ув'язнення покладається на адміністрацію місць попереднього ув'язнення (ст. 5 Закону України ”Про попереднє ув'язнення” ).
Тримання осіб, взятих під варту, відповідно до завдань кримінального судочинства здійснюється на принципах неухильного додержання Конституції України, вимог Загальної декларації прав людини, інших міжнародних правових норм і стандартів поводження з ув'язненими і не може поєднуватися з навмисними діями, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.
1. Особливості виконання кримінального покарання у виді позбавлення волі у відношенні засуджених, які утримуються в слідчих ізоляторах………………………3
2. Поняття і види класифікації засуджених до позбавлення волі………………...6
3. Порядок і умови виконання кримінального покарання у вигляді штрафу…..10
Практичні завдання……………………………………………………………...15
Список використаної літератури………………………………………………..19
Після звільнення засудженого від покарання збитки, не відшкодовані ним під час відбування покарання, можуть бути стягнені за рішенням суду у встановленому законом порядку.
Отже, дане питання може бути вирішене у судовому порядку.
Задача № 5
КВК України передбачене роздільне тримання засуджених до позбавлення волі у виправних і виховних колоніях. У колоніях встановлюється роздільне тримання: чоловіків і жінок, неповнолітніх і дорослих.
Відповідно до ч. 2 ст. 92 КВК України вперше засуджені до позбавлення волі тримаються окремо від тих, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі.
Ізольовано від інших засуджених, а також роздільно тримаються:
засуджені до довічного позбавлення волі;
засуджені, яким покарання у виді смертної кари замінено довічним позбавленням волі;
засуджені, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування або амністії.
Окремо тримаються чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності.
Окремо тримаються засуджені, які раніше працювали в суді, органах прокуратури, юстиції та правоохоронних органах.
Задача № 9
Відповідно до ч. 4 ст. 59 КВУ України особи, засуджені до обмеження волі, зобов'язані:
виконувати законні вимоги адміністрації виправного центру, які стосуються порядку відбування призначеного покарання;
сумлінно працювати у місці, визначеному адміністрацією виправного центру;
постійно знаходитися в межах виправного центру під наглядом, залишати його межі лише за спеціальним дозволом адміністрації цього центру, проживати за особистим посвідченням, яке видається взамін паспорта;
проживати, як правило, у спеціально призначених гуртожитках. Перебування засудженого у вільний від роботи час поза гуртожитком допускається з дозволу адміністрації виправного центру, яка з цього питання виносить вмотивовану постанову.
Згідно з ч. 5 ст. 58 КВК України засудженим до обмеження волі забороняється:
доставляти і зберігати на території, де вони проживають, предмети, вироби і речовини, перелік яких визначений нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань. У разі виявлення таких предметів, виробів і речовин у засудженого вони підлягають вилученню і зберіганню, речі, вилучені з обігу, знищуються. Про вилучення предметів, виробів і речовин посадовою особою виправного центру складається протокол;
вживати спиртні напої і пиво, наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги чи інші одурманюючі засоби.
Отже, в даному випадку пляшка горілки, яка була знайдена у Іванова при обшуку повинна бути вилучена. Про вилучення предметів, виробів і речовин посадовою особою виправного центру складається протокол.
Задача № 15
КВК України передбачає підстави звільнення від відбування покарання.
Відповідно до ст. 152 КВК України підставами звільнення від відбування покарання є:
відбуття строку покарання, призначеного вироком суду;
закон України про амністію;
акт про помилування;
скасування вироку суду і закриття кримінальної справи;
закінчення строків давності виконання обвинувального вироку;
умовно-дострокове звільнення від відбування покарання;
хвороба;
інші підстави, передбачені законом.
Згідно з ч. 5 ст. 154 КВК України подання про звільнення від відбування покарання внаслідок тяжкої хвороби надсилається до суду начальником органу або установи виконання покарань. Одночасно з поданням до суду надсилаються висновок спеціальної лікарської комісії й особова справа засудженого. У поданні вказуються дані, які характеризують поведінку засудженого під час відбування покарання.
Список використаної літератури
1. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. // www.rada.gov.ua. Редакція від 02.08.2012.
2. Кримінально-виконавчий кодекс України від 11.07.2003 р. // www.rada.gov.ua. Редакція від 17.01.2012.
3. Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України / Богатирьов І.Г. - К.: Ліга 2010. - 387 с.
4. Закон України ”Про попереднє ув'язнення” від 30.06.1993 р. // www.rada.gov.ua. Редакція від 19.04.2012.
5. Закон України ”Про виконавче провадження” від 21.04.1999 р. // www.rada.gov.ua. Редакція від 08.08.2012.
6. Інструкція про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі: Затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.02.2012 р. № 222/5 // www.rada.gov.ua. Редакція від 08.02.2012.
7. Бадира В.А., Денисов С.Ф., Денисова Т.А., Мінаєв М.М., Хашев В. Г. Кримінально-виконавче право: Навчальний посібник / За ред. Т. А. Денисової. - К.: Істина, 2008. - 400 с.
8. Кримінально-виконавче право України: Підручник /За ред. проф. А X. Степанюка. - X.: Право, 2006. - 256 с.
9. Кримінально-виконавче право України. Загальна та Особлива частини. Навчальний посібник / О. М. Джужа, С. Я. Фаренюк, В. О. Корчинський та ін.; За заг. ред. О. М. Джужи О. М. - 2-е вид., перероб. та доповнене. - К.: Юрінком Інтер. 2002. - 448 с.
10. Середницький В. М. Класифікація засуджених до позбавлення волі за ступенем виправлення / В. М. Середницький // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – 2001. – № 6. – С. 204–207.