Уголовное наказание

                                                        Варіант №1    

        

                                                            План       

 

1.  Особливості виконання  кримінального покарання у виді  позбавлення волі у відношенні  засуджених, які утримуються в слідчих ізоляторах………………………3

2. Поняття і види класифікації засуджених до позбавлення волі………………...6

3. Порядок і умови виконання кримінального покарання у вигляді штрафу…..10

    Практичні завдання……………………………………………………………...15

    Список використаної літератури………………………………………………..19

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                            

                       

       1.  Особливості виконання кримінального покарання у виді позбавлення волі у відношенні засуджених, які утримуються в слідчих ізоляторах

 

Забезпечення порядку  тримання під вартою осіб у місцях попереднього ув'язнення покладається на адміністрацію місць попереднього ув'язнення (ст. 5 Закону України ”Про попереднє ув'язнення” ).

Тримання  осіб,  взятих  під  варту,  відповідно  до  завдань кримінального судочинства  здійснюється   на  принципах  неухильного додержання  Конституції  України, вимог Загальної декларації  прав  людини,  інших  міжнародних  правових   норм і стандартів поводження з  ув'язненими  і не  може  поєднуватися  з навмисними діями, що завдають фізичних чи моральних страждань  або принижують людську гідність.

Адміністрація слідчих ізоляторів забезпечує: охорону і режим тримання взятих під варту осіб і виконання вироків, які набрали законної сили, ухвал і постанов суду; створення належних житлово-комунальних умов і матеріально-побутового забезпечення, медичного обслуговування і надання згідно з встановленими нормами харчування; виконання передбачених нормами Закону України "Про попереднє ув'язнення" і Кримінально-процесуального кодексу України розпоряджень слідчих і судових органів.

Основними вимогами режиму в місцях попереднього ув'язнення  є ізоляція осіб, взятих під варту, постійний нагляд за ними, у передбачених випадках роздільне їх тримання.

Закон також називає  і засоби забезпечення режиму: сувора ізоляція та нагляд; обшуки з метою  вилучення предметів, які можуть бути використані для здійснення втечі з-під варти; утримання під  охороною і наглядом у закритих приміщеннях (камерах); обмеження можливості вільного пересування і спілкування, суворий порядок листування, побачень з родичами та іншими особами, позбавлення негативного впливу з боку осіб, які раніше відбули покарання в місцях позбавлення волі або були притягнуті до кримінальної відповідальності за вчинення тяжких злочинів [9, с.180].

Взятих під варту  осіб тримають  у  маломісних  або  загальних камерах.  У  виняткових  випадках,  з  метою  збереження   слідчої таємниці, захисту ув'язнених від можливих посягань на їх життя  чи запобігання вчиненню ними нового злочину, або за наявності  на  те медичних підстав  за мотивованою  постановою  особи,  установи,  в провадженні  яких  знаходиться  справа, чи начальника установи для  
попереднього  ув'язнення,  санкціонованою  прокурором,  їх  можуть тримати  в  одиночних  камерах.  Застосування  цього  заходу    до неповнолітніх не допускається, а  в разі  виникнення  загрози їх життю вони переводяться до іншої маломісної або загальної камери.

Відповідно до  Закону України "Про попереднє ув'язнення" особи, які утримуються в слідчих ізоляторах мають право:

на  захист  своїх  прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або взяття під варту,  а також на повідомлення  під  час  взяття під варту підстав та мотивів взяття під варту,  оскаржувати їх у суді,  отримати в друкованому вигляді роз'яснення  положень  статей  28,  29,  55,  56,  59,  62  та  63  
Конституції України,  статті 9 Закону України "Про попереднє ув'язнення"   та  інших прав затриманих  або  взятих  під варту,  встановлених законом,  у тому  
числі права здійснювати захист своїх прав  та  інтересів  особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або арешту (взяття під варту) особи, права відмовитися від надання будь-яких пояснень або  свідчень до прибуття захисника;

знайомитися з правилами  тримання під вартою;

на  щоденну  прогулянку  тривалістю  одна  година.   Вагітним жінкам і жінкам, які мають  при собі дітей, неповнолітнім, а  також хворим з дозволу  лікаря  та  за  їх  згодою  тривалість  щоденної прогулянки встановлюється до двох годин;

одержувати   передачі  або  посилки  та  грошові  перекази  і передачі;    

купувати  протягом  місяця  за   безготівковим    розрахунком продукти харчування і предмети  першої  необхідності  на  суму  до одного мінімального  розміру  заробітної  плати  та  без  обмежень письмове приладдя,  газети,  книги  через  торговельну  мережу  на замовлення;

користуватися  власним  одягом  і  взуттям,  мати  при   собі документи і записи, що стосуються кримінальної справи;

користуватися телевізорами, одержаними від родичів або  інших осіб, настільними іграми, газетами і книгами з бібліотеки  місця попереднього ув'язнення та придбаними через торговельну мережу;

відправляти в  індивідуальному  порядку  релігійні  обряди  і користуватися релігійною літературою та  властивими  їх  віруванню предметами  релігійного  культу,    виготовленими  з    малоцінних матеріалів, якщо при цьому не порушується  встановлений  у  місцях попереднього   ув'язнення   порядок,   а також   не  обмежуються права інших осіб;

на  восьмигодинний  сон  в  нічний  час,  під час якого не допускається залучення до участі в процесуальних та інших діях, за винятком невідкладних випадків;

звертатись  із  скаргами, заявами та листами до Європейського суду  з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб  таких міжнародних організацій, державних органів і службових осіб  у  порядку,  встановленому  законом.

Особи, взяті під варту, зобов'язані:

додержувати  порядку,  встановленого  в  місцях  попереднього ув'язнення, і виконувати законні вимоги адміністрації;

дотримувати  санітарно-гігієнічних  правил,   мати    охайний зовнішній вигляд, постійно підтримувати чистоту в камері;

бути ввічливими до працівників місця попереднього ув'язнення, а  також  поміж  собою;  не  вступати в суперечки з представниками адміністрації, не принижувати їх гідність, не протидіяти виконанню ними своїх обов'язків;

бережливо ставитися  до інвентаря, обладнання та іншого  майна місця попереднього ув'язнення.

У  випадках  стихійного  лиха, епідемій, аварій важливих для життєзабезпечення  систем,  масових безпорядків, проявів групової непокори  взятих  під  варту  осіб  або в разі виникнення реальної загрози  збройного  нападу  на  місце попереднього ув'язнення чи у зв'язку  з  оголошенням  надзвичайного стану в районі розташування установи    для   попереднього   ув'язнення   з   дозволу   голови центрального  органу виконавчої влади з питань виконання покарань,  
начальника  управління  (відділу)  центрального  органу виконавчої влади  з  питань  виконання покарань в Автономній Республіці Крим, області,  місті  Києві  та  Київській  області, місті Севастополі, Міністра    оборони    України,   начальника   Військової   служби правопорядку  у  Збройних Силах України, узгодженого з відповідним прокурором,  для  осіб, що перебувають в установі для попереднього  
ув'язнення,  може  бути  запроваджено  особливий режим терміном до тридцяти  днів.

У разі запровадження  особливого  режиму в місці попереднього ув'язнення посилюється охорона, нагляд  за  особами,  взятими  під варту, припиняються всі заходи, що проводяться з цими  особами,  а також  надання  побачень  та  прийняття   посилок    і    передач, здійснюються інші режимні заходи.

Для  припинення  групових  протиправних  дій взятих під варту осіб та ліквідації їх наслідків  використовуються  сили  і  засоби місць попереднього ув'язнення, а у разі потреби з дозволу Міністра внутрішніх  справ  України,  Міністра  оборони України, начальника Військової   служби   правопорядку   у   Збройних  Силах  України, начальника  Головного  управління  Міністерства  внутрішніх  справ України  в  Криму,  місті  Києві,  Київській  області,  начальника  
управління  Міністерства  внутрішніх  справ України в області - органів  та  підрозділів  Міністерства  внутрішніх  справ України, Міністерства  оборони  України,  Військової  служби правопорядку у Збройних  Силах  України. 

 

2. Поняття і види класифікації засуджених до позбавлення волі

 

Класифікація засуджених - це система груп засуджених, яка має на меті створення оптимальних умов для досягнення цілей покарання і будується шляхом їх розподілу за окремими відмінними ознаками, де кожна група має щодо іншої своє, чітко зафіксоване місце, що визначає правове становище при відбуванні покарання.

Класифікація засуджених можлива за різними ознаками: статі, віку, характеру вчиненого злочину, строку призначеного покарання, а також за іншими ознаками, які відіграють важливу роль, особливо при призначенні покарання. На етапі виконання покарання вони мають особливе значення, оскільки диференціація та індивідуалізація умов відбування покарання, в першу чергу, буде пов'язана з особистістю та поведінкою засудженого, його ставленням до праці, навчання, призначеного покарання, ступеня виправлення тощо [7, с.133].

Використовуючи прийоми  класифікації, виділяють найбільш характерні риси різних груп засуджених, а також  визначають та прогнозують їх можливу  поведінку в період відбування покарання і заходи карально-виховного впливу на засудженого. Слід зазначити, що розподіл засуджених на однорідні групи дає змогу визначити необхідний обсяг карально-виховного впливу, умови відбування покарання, заміну покарання чи звільнення від нього.

Як правило, виділяють 2 етапи класифікації засуджених.

Перший етап - родова класифікація, проводиться судом з урахуванням характеру та тяжкості вчиненого злочину, позитивних та негативних рис особистості. На основі родової класифікації надалі встановлюється обсяг карального впливу на засудженого та ступінь ізоляції від суспільства.

Другий етап - групова класифікація, яка здійснюється адміністрацією системи виконання покарань. На цьому етапі вирішального значення набувають соціальні та психолого-педагогічні якості особи.

Класифікація засуджених ґрунтується на класифікації злочинів і злочинців та є її продовженням, оскільки при призначенні покарання суд поділяє засуджених на певні категорії за ознаками характеру і тяжкості вчиненого злочину, статі, віку, наявності попередньої судимості, а також за іншими ознаками. Виходячи з цього визначається обсяг правообмежень і умови відбування покарання.

Групова класифікація, яка  здійснюється адміністрацією кримінально-виконавчих установ та інших органів виконання покарань, випливає з судової класифікації та доповнює і розвиває її, використовуючи додаткові підстави.

Класифікації засуджених до позбавлення волі поділяються  на види залежно від завдань. Такий  підхід зумовлений метою, змістом та функціями покарання, відповідно до яких існує три класифікації засуджених. Завданнями цих класифікацій є:

1)  забезпечення призначення диференційованого покарання залежно від кваліфікаційних ознак злочину, обставин його вчинення та особи злочинця. Основою такої класифікації є правові ознаки, встановлені кримінальним законом;

2)  забезпечення виконання призначеного покарання та встановлення обсягу карального впливу на засудженого;

3)  забезпечення виправлення засудженого шляхом здійснення на нього виховного впливу.

Отже, вихідні принципи класифікації засуджених містяться в кримінальному та кримінально-виконавчому законодавстві. Так, кримінальне законодавство дає змогу виділити окремі категорії злочинців залежно від характеру та ступеня суспільної небезпеки, форми вини тощо.

До основних критеріїв класифікації засуджених до позбавлення волі належать такі: стать, вік, форма вини, строк призначеного покарання, повторна судимість та ін. Наприклад, роздільне утримання осіб чоловічої та жіночої статі дає можливість забезпечити особисту безпеку жінок, дотримуватись специфічних умов гігієни тощо; роздільне тримання неповнолітніх та дорослих засуджених зумовлене необхідністю запобігання негативному впливу з боку повнолітніх осіб, психологічними, психічними та фізіологічними особливостями підлітків. Особлива увага приділяється категоріям вперше та неодноразово засудженим, що відбували попереднє покарання у місцях позбавлення волі.

Кожна з вказаних категорій засуджених до позбавлення волі передбачає подальші підкатегорії розподілу засуджених за різними ознаками: на основі психофізіологічних особливостей (психічні захворювання, наявність інвалідності, ступінь розумового розвитку тощо), особливостей психолого-педагогічного порядку (тип характеру особи, поведінка в період відбування покарання тощо), за кримінологічними ознаками (ступінь соціальної занедбаності засудженого, наявність антисуспільних установок, направленість поведінки тощо). Ці критерії розподілу однорідних груп засуджених реалізуються в установі виконання покарань, і саме такий підхід слугує завданням реалізації принципу індивідуалізації виконання покарання, раціонального використання заходів примусу, засобів виправлення засуджених і стимулювання їх правослухняної поведінки.

Особливістю класифікації засуджених є те, що вона значно більше враховує характерні особливості особистості і більшою мірою акцентує увагу на ступені суспільної небезпечності особи, що необхідно для диференціації та індивідуалізації карально-виховного впливу на засуджених [7, с.134].

Визначення загального правила щодо місця відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк міститься в Інструкції про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, що затверджена наказом Міністерства Юстиції України від 08.02.2012 р. № 222/5.