Кримінальна відповідальність за перешкоджання професійній діяльності журналістів

Зміст

 

Вступ…………………………………………………….………...……………….3

1. Загальна характеристика статті 171 КК України ……………………………6

2. Об’єкт злочину………..……….………..……………………………………....8

3. Об’єктивна сторона злочину…………………..………..……………………14

4. Суб’єкт і суб’єктивна сторона злочину………….…………………………..18

5. Правозастосування статті 171 КК України……………………………….…20

Висновок…………………………………………..…………………………...…26

Список використаної літератури…………………………………………...…28 
Вступ

Журналістів без перебільшення можна назвати чи не найголовнішою ланкою в інформаційних відносинах, оскільки саме він є посередником у донесенні інформації до широкого загалу. Тому його професійна діяльність перебуває під державною охороною, і за перешкоджання якій передбачена не лише дисциплінарна, цивільно-правова чи адміністративна відповідальність, а й кримінальна, що само по собі вже підкреслює значимість і важливість журналістської діяльності у суспільстві.

Стаття 171 Кримінального  кодексу України передбачає кримінальну  відповідальність за перешкоджання  законній професійній діяльності журналістів. До речі, старий Кримінальний кодекс 1960 р., який діяв в Україні до 2001 р., такої статті взагалі не містив. Журналіст, з одного боку, виконує одну з найважливіших функцій – інформування громадян про події у суспільстві, а з іншого боку – це досить важка, стресова і небезпечна робота. Не дарма ст. 12 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» серед специфічних рис та умов журналістської діяльності виокремлює «прояви тиску, погрози та безпосередні загрозливі дії проти журналіста у зв’язку з виконанням ним службових обов’язків». Тому встановлення кримінальної відповідальності за перешкоджання роботі журналіста є ще однією державною формою захисту журналістів від протиправних дій з боку окремих осіб.

На жаль, на практиці 171 стаття КК України застосовується нечасто, через що в середовищі ЗМІ її називають «мертвою». Дослідник медіа-права Дмитро Чоповський це пов’язує із звичайною необізнаністю слідчих зі специфікою правового регулювання журналістської діяльності. Є й інша думка, яку озвучують медіа-дослідники: владі не вигідно показувати реальну статистику перешкоджань законній професійній діяльності ЗМІ з огляду на її репутацію у міжнародних колах, тож ця проблема замовчується і офіційно майже не коментується.

 

Актуальність дослідження. Окреслена проблема норми кримінального права, що стосується перешкоджання законній професійній діяльності журналістів заслуговує на ширшу артикуляцію, тим більше з огляду на найсвіжішу статистику - зафіксовано значне зростання кількості випадків порушення прав журналістів: втричі збільшилася кількість перешкоджань журналістам виконувати свої професійні обов’язки.

Останні дослідження  із вказаної проблематики проводяться  в основному в аспекті правових питань ЗМІ, а це праці Т. Приступенко, О. Кузнєцової, В. Іванова, значну практичну цінність становлять видання журналістських організацій, матеріали тренінгів та семінарів для ЗМІ. Важливим джерелом інформації є статичні дані Інституту масової інформації.

Мета дослідження. Робота покликана дослідити положення 171 статті КК України з огляду теорії кримінального права; проаналізувати суперечливі моменти у її трактуванні та вказати на її недоліки й потребу доопрацювання, особливо з огляду новітніх мас-медійних тенденцій. Завданням роботи є виділення об’єкта злочину, об’єктивної сторони, суб’єкта, суб’єктивної сторони злочину, відповідальності за вчинення; окреслення суперечностей у трактуванні ст. 171 КК України, проаналізувати типові випадки її правозастосування, виокремити правові аспекти, вирішення яких могло б покращити ситуацію з медіабезпекою саме згідно цієї статті.

Об'єктом  дослідження є кримінальна відповідальність за перешкоджання законній професійній діяльності журналістів.

Предметом дослідження є стаття Кримінального кодексу України, її аналіз з огляду теорії кримінального права. Також в роботі аналізується практичний аспект застосування цієї норми та її недієвість.

У роботі використано  діалетико-логічний науковий метод, який дав можливість дослідити норму кримінального права із врахуванням процесів, які мають вплив на його розвиток, виділити основні тенденції та зробити висновки; емпіричний метод, що дозволив узагальнити та систематизувати практику правозастосування 171 статті КК України та метод традиційного аналізу документів, який дозволив проаналізувати змістове навантаження положень згаданої статті.

Практичне значення дослідження полягає, насамперед, в систематизації теоретичних знань про кримінальну відповідальність за перешкоджання законній професійній діяльності журналістів. Це повинно сприяти більш фаховій роботі журналістів та їхнім відносинам з причетними до інформаційного середовища людьми.

Робота складається  з п’яти розділів. Перший розділ дає загальну характеристику статті 171 КК України з огляду на теорія кримінального права. Наступні – «Об’єкт злочину», «Об’єктивна сторона злочину» та «Суб’єкт і суб’єктивна сторона» розкривають ознаки складу досліджуваного злочину. Останній розділ стосується застосування 171 статті КК України та її практичної недієвості та недосконалості.

 

 

1. Загальна характеристика статті 171 КК України

 

Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів  визнається КК України злочином згідно з статтею 171 КК України. Ця стаття належить до Розділу V Особливої частини Кримінального кодексу України. Ця частина має назву «Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина».

Стаття 3 Конституції  України проголошує, що людина, її життя  і здоров'я, честь і гідність, недоторканність  і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Закріплені у другому розділі Конституції України (статті 21—62) права та свободи людини і громадянина гарантуються і захищаються чинним законодавством. Однією з таких гарантій є кримінально-правовий захист конституційних прав і свобод від злочинних посягань.

Родовим об'єктом злочинів, визначених Розділом V Особливої частини КК України є суспільні відносини, що забезпечують конституційні права та свободи людини і громадянина.

Залежно від їх безпосереднього об'єкта, всі злочини, передбачені цим Особливої частини КК, можна поділити на такі види:

• злочини, які посягають на виборчі права громадян (ст.ст. 157— 160 КК України);
• злочини, які посягають на трудові права громадян (ст.ст. 170—175 КК України);
• злочини, які посягають на інші особисті права і свободи людини і громадянина (ст.ст. 161—169, 176—184 КК України).¹

Відтак перешкоджання  законній професійній діяльності журналістів  слід віднести до другої групи –  злочинів проти трудових прав громадян. Безпосереднім об'єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують законну професійну діяльність журналістів. Гарантією такої діяльності є закріплене в ст. 34 Конституції України право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Стаття 171 КК України, як і переважна більшість норм Особливої  частини КК — заборонювальна норми  — норма, яка у своїй диспозиції встановлює необхідну сукупність специфічних  ознак складу злочину, а у санкції  — види та розміри покарання, які  можуть бути призначені судом винній особі за вчинення діяння, що містить саме ці специфічні ознаки.²

Досліджувана стаття складається з двох частин. У частині 2 стаття «Перешкоджання законній професійній  діяльності журналістів» містить кваліфікований вид злочину.

Стаття містить просту диспозицію у першій частині, яка називає суспільно небезпечне діяння, за яке передбачено кримінально відповідальність, та описову у другій.

Також досліджування  стаття КК України містить альтернативні  санкції в обох частинах. У санкції обох частин вказані три відносно-визначених видів покарання.

Санкції за злочини проти журналістської діяльності, то КК передбачає три види покарань для кожної з двох форм протиправних дій:

Частина 1 ст. 171 КК України: умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів	Частина 2 ст. 171 КК України: Переслідування журналіста за виконання професійних обов’язків та за критику
штраф до 50 нмдг (до 850 грн)	штраф до 200 нмдг (до 3400 грн)
або	або
арешт до 6-ти місяців	арешт до 5-ти років
або	або
обмеження волі до 3-х років	позбавлення права  обіймати певні посади до 3-х років

Слід зазначити, що по кожній з форм злочину призначається  лише одне з трьох основних видів  покарань; поєднувати їх не можна. Крім того, ст. 171 КК не передбачає призначення  додаткових видів покарань, які застосовують додатково до основного. За видами покарань можна зробити висновок, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 171 КК, є більш тяжким порівняно із злочином, передбаченим ч. 1 цієї статті. Крім того, враховуючи, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 171 КК, може вчинити службова особа, за його споєння передбачена така санкція як позбавлення права обіймати певні посади, яка може бути застосована лише стосовно службових осіб.

Характерним є  й те, що штраф та позбавлення  права обіймати певні посади, які можуть бути як основними, так і додатковими видами покарань, у цьому випадку виступають лише як основні види покарань.

Склад цього  злочину – формальний. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення відповідних  дій, передбачених ст. 171 КК, без настання відповідних негативних наслідків.

 

2. Об’єкт злочину

 

Відповідно  до ст. 34 Конституції України кожен  має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір. Для журналістів поширення інформації – професійний обов'язок.

Об'єкт злочину — це суспільні відносини, які охороняються законом про кримінальну відповідальність. Науково-практичний коментар до статті 171 КК України визначає об'єктом злочину суспільні відносини в сфері забезпечення конституційних прав громадян на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Іншими словами, об’єктом злочину, передбаченого цієї статтею, є встановлений порядок здійснення законної професійної діяльності журналіста. Цей порядок забезпечує конституційне право громадян відповідно до ст. 34 Конституції України. Тому не дивно, що цей злочин в структурі КК України віднесено до злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина.

Порядок здійснення законної професійної діяльності журналіста встановлений кількома основними законодавчими актами:

• Законом України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р. № 2657- XII;
• Законом України «Про друковані засоби масової інформації (пресу)» від 16 листопада 1992 р. № 27820X11;
• Законом України «Про інформаційні агентства» від 28 лютого 1995 р. № 74/95-ВР (далі – Закон про агентства);
• Законом   України   «Про   телебачення   і   радіомовлення»   від 21 грудня 1993 р. № 37590-ХП;
• Законом України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» від 23 вересня 1997 р. № 540/97-ВР.

Ключовою особою в розрізі даного виду злочину  є особа журналіста. Ст. 171 КК України  не встановлює будь-яких обмежень стосовно журналістів, яким перешкоджають у здійсненні своєї діяльності. Ця стаття стосується журналістів як друкованих ЗМІ (газет, журналів), так і журналістів аудіовізуальних ЗМІ (радіо, телебачення). Такий поділ ЗМІ встановлено ст. 20 Закону про інформацію. Оскільки ст. 171 КК  України не містить норми про те, що злочини можуть здійснюватися стосовно журналістів лише ЗМІ, то під її дію підпадають і журналісти інформаційних агентств. Практично всі вище перелічені законодавчі акти дають своє визначення «журналіста»:

 

Назва закону	Визначення «журналіста»
ЗУ «Про друковані  засоби масової інформації (пресу)» (ст. 25)	Журналіст – творчий працівник редакції, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для друкованих ЗМІ та діє на підставі трудових чи інших договірних відносин з редакцією або займається такою діяльністю за її уповноваженням. Належність журналіста до друкованого ЗМІ підтверджується редакційним посвідченням чи іншим документом, виданим редакцією.
ЗУ «Про телебачення  і радіомовлення» (ст. 1)	Телерадіожурналіст – штатний або позаштатний творчий працівник телерадіоорганізації, який професійно збирає, одержує, створює і готує інформацію для розповсюдження.
ЗУ «Про інформаційні агентства» (ст. 21)	Журналіст інформаційного агентства – це творчий працівник, який збирає, одержує, створює та готує інформацію для інформаційного агентства і діє від його імені на підставі трудових чи інших договірних відносин з ним або за його уповноваженням. Належність журналіста до інформаційного агентства підтверджується службовим посвідченням цього агентства чи іншим документом, виданим йому цим агентством.
ЗУ «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» (ст. 1)	Журналіст – творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для ЗМІ, виконує редакційно-посадові службові обов’язки в ЗМІ (в штаті або на позаштатних засадах) відповідно до професійних назв посад (роботи) журналіста, які зазначаються в державному класифікаторі професій України.