Журналістське рослідування

- інтерполярний (спосіб за допомогою якого за таблицею, що містить деякі числові дані, можна знайти проміжні результати, не наведені в таблиці);

3) спосіб розрахунку планових показників:

- спробно-статистичний;

- чинників;

- нормативний – полягає у врахуванні норм;

4) узгодженість ресурсів і потреб:

- балансовий – взаємоузгодження  між потребою в ресурсах і джерелами їх забезпечення;

- матричний – взаємозв’язок  руху основних засобів, власного капіталу;

5) варіантність розроблюваних планів:

- одноваріантний (інтуїтивний);

- полі варіантний;

- метод економіко-математичної оптимізації.

Підприємницький розрахунок – це метод ведення підприємницької  діяльності, що забезпечує раціональне  використання ресурсів, ефективне здійснення комерційної діяльності та досягнення цільового прибутку. Підприємницький  розрахунок базується на основних принципах: самоокупність, рентабельність, самофінансування, матеріальна відповідальність, матеріальне заохочення.

Економічне стимулювання – система заохочень, що надається  державою з метою підтримки діяльності підприємства, забезпечення його фінансової стійкості на ринку та конкурентоспроможності.

Формати торгівлі

Оскільки, основним об’єктом торговельної мережі є магазин розглянемо детальніше класифікацію та деякі основні  характеристики роздрібних торговельних форматів. Варто зазначити, що зараз  використовують різні варіанти класифікації та визначення торговельних форматів, які можуть дублюватись за значенням: мінімаркет, супермаркет, дискаунтер, дисконтний магазин, магазин біля дому, магазини „крокової доступності”, кеш-енд-кері та ін. На наш погляд найбільш повною та оптимальною є класифікація магазинних форматів, запропонована Скубою Р.В. (табл. 1).

Класифікація роздрібних торговельних форматів

Роздрібний торговельний формат		Основні характеристики роздрібного  торговельного формату	Основні методи просування роздрібного торговельного формату
1		2	3
Універсальні магазини		Даний формат, як правило, має  декілька рівнів, що відокремлені в  самостійні, чітко позначені зони чи відділи за категоріями товарів, що про-даються. Тут пропонується широкий і глибо-кий асортимент, що дозволяє задовольнити майже будь-які потреби покупців, однак існу-ють і такі, які зосереджуються на декількох категоріях товарів, забезпечуючи тим не менше значний вибір в межах цих категорій.	Перелік способів просу-вання досить різнома-нітний так само, як і пропо-нований товарний асорти-мент: від різних видів рек-лами і стимулювання збуту, до багаточисленних прийомів особистого продажу і мерчендайзингу.
Багатопрофільні магазини		В даному форматі продають в одному примі-щенні багато самих найрізноманітніших това-рів – як продовольчих, так і непродовольчих. Вони відрізняються від універсальних мага-зинів відносно невеликим вибором товарів та цінами, невибагливим оформленням вітрин і більш низьким рівнем обслуговування.	Просування даного формату  здійснюється за допомогою інформативної  реклами в ЗМІ та методом директ-меіл
Спеціалізовані магазини		Цей формат роздрібної торгівлі характеризується обмеженим асортиментом товарів, який обслуговує певну цільову аудиторію, на яку вони орієнтовані. Вони переважно мають менші розміри, ніж універсальні, що відповідає ширині їх асортименту.	Просування базується  на інформативній рекламі в ЗМІ, методі директ-меіл, особистих продажах і різ-номанітних акціях стиму-лювання, спрямованих на формування лояльних клієнтів
„Вбивці категорій” (термін зародився у  США)		Це спеціалізований магазин  роздрібної тор-гівлі, розташований зазвичай за містом або в торговому центрі на околиці міста. Асортимент товарних категорій тут обмежений, однак вели-кі розміри магазину дозволяють пропонувати відвідувачам дуже широкий вибір брендів в межах цих категорій. Економія, викликана ши-роким масштабом діяльності таких магазинів, та невисока вартість орендованих приміщень дозволяють продавцям пропонувати ціни, обумовлені тільки цінністю самих товарів.	Методи просування в цілому схожі на методи спеціалізованих  магазинів
„Чергові” магазини (магазини біля дому, магазини крокової доступності)		Цей формат зазвичай характеризується наступ-ними критеріями: торгова зона площею 20-200 м2, щоденний багатогодинний графік роботи, широкий асортимент товарів, але обмежений вибір брендів. В таких магазинах продаються продовольчі товари, побутові речі, ліки, що відпускаються без рецепта, алкогольні напої та канцелярські товари. Можуть пропонуватися й інші товари та послуги – „їжа на виніс”, товари типу „зроби сам”, іграшки, відео-прокат, фото-друк. Даний формат зазвичай сприяє здійс-ненню невідкладних та імпульсних покупок	Просування таких магазинів  здійснюється за допомогою інформативної  реклами в ЗМІ та методом директ-меіл. Досить часто за окремими видами товарів проводяться акції по стимулюванню збуту.
Супермаркети, суперстори і гіпермаркети		Ці магазини належать до одного і того ж „сі-мейства” форматів роздрібної торгівлі: це ма-газини самообслуговування, як правило, одно-поверхові, з безліччю прилавків і проходів все-редині. Великі площі та економія на робочій силі дозволяють пропонувати більш широкий асортимент товарів за більш низькими цінами, внаслідок чого супермаркети є основним місцем здійснення „повсякденних покупок”. Супермаркет – найменший  магазин з цього „сімейства” (від 500 м2). Зазвичай він розта-шовується в центрі міста або недалеко від ньо-го, а асортимент товарів складають продукти харчування і предмети домашнього вжитку. Суперстори займають площу близько 8 тис. м2, а то і більше. Гіпермаркет – це величезний (площею понад 4,65 км2) центр роздрібної торгівлі, розміщений за містом, який пропонує широкий асортимент товарів.	Просування тут засноване  на різноманітних акціях по стимулюванню збуту, прийомах мерчандайзингу і точкових рекламних кампаніях.
Оптові клуби	Це формат, що пропонує обмежений  асортимент продовольчих товарів і  товарів для дому, деякі товари домашнього вжитку і одяг. Відмінною  особливістю оптового клубу є  те, що для здійснення в ньому  покупки покупець повинен стати  його членом. Ціни в таких торгових точках низькі, торгова обстановка досить проста. Принцип роботи –  „плати і забирай” (товари доводиться закуповувати у великих кількостях).		Просування таких торгових точок повʼязано в основному з друкованою рекламою і ціновим стимулюванням.
Магазини, які торгують за каталогами   (виставки каталогів)	Особливістю даного формату  є те, що в самому торговому залі товарів виста-вляється зовсім небагато – в порівнянні з повним їх асортиментом, однак споживач може скористатися каталогами, проглянути їх, якщо у нього є таке бажання. Це економічно вигідний спосіб утримання торгової точки, яка розміщена на „головній вулиці”. Однак цей формат створює деякі проблеми, повʼязані з демонстрацією товарів, оскільки він спирається не стільки на „реальні” товари, скільки на їх зображення в каталозі.		Просування в таких  торго-вих точках спрямоване на те, щоб залучити покупця, а значить, без реклами в ЗМІ не обійтись, а також на те, щоб переконати його на ос-нові методів особистого продажу, друкованої рекла-ми роздаткового характеру і цінового стимулювання здійснити покупку.
Магазини-дискаунтери	Це роздрібна торговельна  точка, в якій про-даються товари за ціною більш низькою, ніж в „типовому магазині головної вулиці”. Такий магазин проводить повсякденну політику низь-ких цін, при якій вони залишаються низькими постійно, на відміну від політики високих цін, при якій ціни знижуються тільки на час прове-дення промо-акцій. Асортимент магазину-дискаунтера або орієнтований на потреби по-купців, або планується виходячи з того, які то-вари доцільно продавати с низьким прибутком.		В межах просування застосовується зазвичай інформативна реклама в  ЗМІ і метод директ-мейл
Заводські магазини	В такому магазині споживачам пропонується асортимент неактуальних для даного сезону і/або не самих  якісних товарів. Заводський ма-газин дозволяє виробникам розпродавати товари, які не користуються попитом, не приносячи при цьому шкоди іміджу основного товару чи бренду компанії роздрібної торгівлі.		При просуванні продукції  такі магазини застосовують в основному  зовнішню рекламу и методи особистих  продаж.

 

РОЗДІЛ ІІ. Аналіз фінансової діяльності підприємства торгівлі.

 

2.1. Аналіз фінансового стану підприємства .

Для аналізу фінансового  стану підприємства використовується система взаємозалежних показників, які базуються на даних бухгалтерської й статистичної звітності підприємства.

Цілі  й методи аналізу

Аналіз фінансового стану  має дві основні цілі:

• оцінити минулу фінансово-господарську діяльність підприємства;
• підготувати інформацію, яка необхідна для прогнозування.

Цілі аналізу будуть досягнуті  в результаті рішення взаємозалежного  набору аналітичних задач:

• визначення фінансового стану підприємства на момент проведення аналізу;
• виявлення тенденцій і закономірностей розвитку підприємства;
• визначення "вузьких" місць, які негативно впливають на фінансовий стан підприємства;
• виявлення резервів, які підприємство може використовувати для поліпшення фінансового стану.

Результати фінансового  аналізу використовуються:

• адміністрацією для прийняття управлінських рішень;
• зовнішніми користувачами (банками - для визначення кредитоспроможності підприємства, потенційними інвесторами - для визначення доцільності інвестицій, професійними учасниками фондового ринку - для визначення ціни акцій і тощо).

Фінансовий менеджер повинен  досконало володіти методами фінансового  аналізу, оскільки він відповідає перед  керівництвом підприємства за:

• рекомендації з прийняття рішень;
• фінансовий аналіз контрагентів по ділових операціях;
• "фінансовий імідж" підприємства.

Для аналізу фінансового  стану використовується система  взаємозалежних показників, які базуються  на даних бухгалтерської й статистичної звітності підприємства. Такий аналіз іноді називають зовнішнім, оскільки він орієнтується тільки на публічну звітність підприємства. Вірогідність вихідних даних визначає цінність показників, за якими ведеться розрахунок.

Основний зміст зовнішнього  аналізу складається з:

• аналізу абсолютних показників прибутку;
• аналізу відносних показників прибутку;
• аналізу фінансової стійкості і ліквідності балансу;
• аналізу ефективності використання притягнутого капіталу.

Фінансовий менеджер повинен  вибрати систему показників, які  допоможуть йому з достатнім ступенем точності оцінити поточні й стратегічні можливості фірми.

Основні методи аналізу звітності:

• читання звітності;
• горизонтальний аналіз;
• вертикальний аналіз;
• трендовий аналіз;
• розрахунок фінансових коефіцієнтів.

Читання звітності як один із методів аналізу - це вивчення абсолютних показників, представлених у звітності. За допомогою цього методу аналізу  звітності визначають майновий стан підприємства, його короткострокові  і довгострокові інвестиції, вкладення  у фізичні активи, джерела формування власного капіталу і позикових коштів, оцінюють зв'язки підприємства з постачальниками  і покупцями, фінансово-кредитними організаціями, оцінюють доход від  основної діяльності й прибуток поточного року.

Горизонтальний аналіз дозволяє визначити абсолютні й відносні зміни різних статей звітності в  порівнянні з попереднім роком, півріччям, кварталом.

Вертикальний аналіз проводиться  з метою виявлення питомої  ваги окремих статей звітності в  загальному підсумковому показнику, який приймається за 100% (наприклад, питома вага дебіторської заборгованості в загальному підсумку валюти балансу).

Трендовий аналіз являє собою визначення основної тенденції розвитку в часі (тренда) показників звітності. У найбільш простому випадку він може базуватися на розрахунку відносних відхилень показників звітності за ряд років (періодів) від рівня базисного року (періоду), для якого всі показники приймаються за 100%.

Фінансові коефіцієнти відображають фінансові пропорції між різними  статтями звітності. Перевагою фінансових коефіцієнтів є простота розрахунків. Суть методу полягає, по-перше, у розрахунку відповідного показника і, по-друге, у порівнянні цього показника  з якою-небудь базою, наприклад:

• загальноприйнятими стандартними параметрами;
• середньо галузевими показниками;
• аналогічними показниками попередніх років (періодів);
• показниками підприємств-конкурентів;
• якими-небудь іншими показниками фірми, яка аналізується.

Для фінансового менеджера  фінансові коефіцієнти мають  особливе значення, оскільки вони є  основою для оцінки його діяльності зовнішніми користувачами звітності, найчастіше акціонерами й кредиторами. Тому, приймаючи яке-небудь рішення, фінансовий менеджер повинен оцінити  вплив цього рішення на найбільш важливі фінансові коефіцієнти.

Аналіз фінансової звітності  не дозволяє робити категоричні висновки, він тільки орієнтує користувача  інформації на оцінку фінансового стану  підприємства й визначення його вузьких місць.

Аналіз  фінансової звітності підприємства

Головним призначенням фінансової звітності підприємства є одержання  інформації, яка дає достовірне й  повне уявлення про майновий і  фінансовий стан компанії. На жаль, до останнього часу фінансова звітність  українських підприємств не відповідала  цим вимогам. Справа в тому, що серед  практикуючих працівників фінансово-бухгалтерських служб існувала точка зору, що основною, якщо не єдиною, цілю складання бухгалтерської звітності є її надання в державні контролюючі органи. Виходячи з цього, основною вимогою до складання звітності було відображення інформації таким чином, щоб, не порушуючи принципів існуючого податкового законодавства, мінімізувати податкову базу. Це приводило до того, що інформація бухгалтерської звітності була "непрозорою" і не могла використовуватися повною мірою для прийняття управлінських і інвестиційних рішень. Змінити цю ситуацію і було покликане введення з 01.01.2000 р. національних стандартів бухгалтерського обліку (НСБО). Вони саме визначають правила складання фінансової, а не податкової звітності. Принциповим у їх введенні є також те, що змінюється адресність фінансової звітності відповідно до НСБО: вона, у першу чергу, повинна забезпечувати наявних і потенційних інвесторів, кредиторів, акціонерів інформацією, необхідною для прийняття рішень у сфері інвестування капіталу, умов кредитування, прийняття стратегічних рішень у діяльності й політику компанії.

Хмельницький Консалтинговий Центр "Інфо-Лайн", починаючи з 1999 р., працює над рішенням проблем трансформації фінансової звітності підприємств Хмельницького відповідно до НСБО, а також і МСБО (міжнародні стандарти бухгалтерського обліку). На сьогоднішній день Центр має успішний досвід у проведенні трансформації фінансової звітності, а також у навчанні працівників фінансово-бухгалтерських служб більш 120 підприємств регіону по впровадженню НСБО.

Зараз, відповідно до НСБО, для  прийняття економічних рішень до складу фінансової звітності, яка цілком характеризує фінансовий стан підприємства, відносяться:

• баланс;
• звіт про фінансові результати;
• звіт про рух коштів;
• звіт про власний капітал;
• примітки до звітів.

Такі компоненти фінансової звітності, як баланс, звіт про фінансові  результати, звіт про власний капітал  і звіт про рух коштів, складаються  зі статей, які об'єднані у відповідні розділи.

Варто пам'ятати, що для того, щоб оцінити ефективність діяльності компанії, необхідно виявити й  пояснити взаємозв'язок між компонентами фінансових звітів.

Двома найбільш розповсюдженими  методами аналізу фінансової інформації є: вертикальний аналіз і аналіз коефіцієнтів.

При вертикальному аналізі  компоненти фінансового звіту зіставляються  із загальною сумою. Це відбувається, наприклад, тоді, коли дані статей виражені у відсотках до загальної суми щодо активів і доходів. Така інформація дуже корисна, тому що дозволяє керівництву  відразу ж побачити можливі проблеми, такі, наприклад, як непропорційне зростання  вартості реалізованої продукції у  процентному вираженні відносно до доходу (виторгу) чи дебіторської заборгованості стосовно загальної суми активів.

Для одержання більш повної інформації про фінансовий стан підприємства застосовують також аналіз коефіцієнтів, які досліджують взаємозв'язок між  компонентами фінансових звітів. Існують 15 основних фінансових коефіцієнтів, які  належать до чотирьох категорій: коефіцієнти  прибутковості чи рентабельності; коефіцієнти  оборотності активів (показники  ділової активності); коефіцієнти  ліквідності і коефіцієнти структури  капіталу. Перші дві категорії  коефіцієнтів використовуються для  оцінки всієї діяльності компанії, дві останні - для виміру ступеня  ризику компанії.

Приклад 1.

Застосування фінансових коефіцієнтів для аналізу господарської  діяльності розглянемо на прикладі показників рентабельності, які дозволяють дати відповідь на питання: куди краще вкласти капітал.

Отже, для підприємства "Промпласт" маємо наступні показники, розраховані в динаміці на підставі даних фінансової звітності за 1999 р.:

1. Рентабельність власного  капіталу:

Як бачимо, ефективність використання власного капіталу постійно росте протягом року, хоч і не досягає значення, яке було на початку року.

2. Рентабельність основних  коштів і інших необоротних  активів: