Спортивна журналістика

    На  жаль, відомі випадки прояву агресії  після проглядання телепрограм  про спорт. Негативні емоції виявляються  після поразки улюбленої команди  особливо у футбольних фанатів. Не рідкісні антигромадські дії з псуванням  майна і навколишньої території. Як не дивно, до антигромадських дій приводять і сильні позитивні емоції після перемог на найбільших турнірах найпопулярніших змагань. Слід відмітити, що спортивна журналістика несе на собі функцію стресу. Вона знаходить своє віддзеркалення у внутрішніх і зовнішніх емоційних проявах. Внутрішні емоції впливають на настрій.

    Якщо  є успіхи в спорті у тих, за кого переживаєш, то підвищується частка оптимізму  в погляді на навколишню дійсність, а фахівці отримують виправдання  своїй роботі, коли бачать здійснення очікуваного результату. Навпаки, при невдачах підтримуваного клубу або спортсмена, всі перелічені симптоми набувають негативного ефекту. Зовнішні емоції виявляються у активних уболівальників в абсолютній формі (демонстрації, антигромадські прояви), у пасивних і активних уболівальників – локально (сприяють успішній суспільній діяльності).

    Функція стресу для спортивної журналістики не є унікальною. Функція стресу властива і політичній журналістиці, і економічною. До прикладів тут  можна віднести реакцію журналістів на економічну кризу або на вибори президента країни. Це загальнозначущі класичні ситуації, але є і локальні, характерні тільки для аудиторії, споживаючої суто економічну або політичну інформацію. Наприклад, значне зростання курсу європейської валюти по відношенню до американського долара або ключові перестановки в обліковому складі партії «Єдність». У спортивній журналістиці, як в політичній і економічній, функція стресу реалізується щодня, оскільки спортивний календар не має значних пауз.

    Крім  інформаційної, аналітичної, виховної, розважальної і стресової функції  спортивній журналістиці властива світоглядна  і пропагандистська. По різних міжнародних  змаганнях можна вивчати географію. Спортивні журналісти, що побували на них, розповідають не тільки про змагання, але і про те, що їх оточує в тій країні, де проходять турніри. Змагання перевіряють властиві людині якості, такі як самовідданість, мужність, вірність, цілеспрямованість, дружелюбність. Вплив політичної складової і усвідомлення сили важеля дії на численну аудиторію спортивної інформації і при радянській владі, і сьогодні, дозволяють виділяти реальну можливість пропаганди тієї або іншої ідеологічної установки.

    Потрібно  визнати, що всі ці функції носять універсальний характер. Але чи всі відмінності спортивної журналістики від інших напрямів знаходяться лише в області предмету розгляду, опису, аналізу і обумовленою цим предметом різнорідною аудиторією?

      Специфіка спортивної журналістики виявляється в особливостях, що характеризують її. Одна з головних якостей – запрограмованість оперативних подій, а значить матеріалів. Хто, окрім спортивного журналіста, може наперед знати, в якому місці і в який час відбудеться те або інша подія, про яку обов'язково доведеться розповісти? Відставку того або іншого чиновника можна тільки прогнозувати, як погоду або падіння рубля на валютному ринку. Аварії і катастрофи прогнозувати і зовсім неможливо. Журналісти часто не можуть знайти тему, над якою варто попрацювати, мучаться в марних пошуках. Добре, що існують свята і пам'ятні дати. Матеріал з історичним минулим можна планувати наперед, як і брифінги, на які запрошують за один або декілька днів до події. Спортивний журналіст точно знає, про що йому потрібно буде написати через місяць або півроку конкретного числа і місяця. Причина всьому – спортивний календар.

    У спортсмена життя розписане погодинно, у спортивного журналіста теж. У  цій ситуації спортсмен від журналіста відрізняється тільки тим, що його століття в цьому статусі коротке. Спортивний журналіст, прив'язаний до своєї професії, може відчувати цей напружений графік впродовж всього життя. Перед початком кожного року спортивні федерації по видах спорту складають календар змагань, розписуючи час і місце проведення турнірів і матчів. Спортивного журналіста в державних коштах масової інформації цікавлять календарі ігор по своєму виду спорту як національні, так і міжнародні, але на вищому державному рівні. Провінційного спортивного журналіста, в основному, цікавлять внутрішні змагання загальноросійського масштабу, де він відстежує виступи спортсменів свого регіону, хоча існує інтерес і до зарубіжних стартів, але тільки за участю земляків. Провінційних спортивних журналістів, потрібно відмітити, менше всього торкнулося дроблення спеціалізацій. Вони як і раніше пишуть і про футбол з хокеєм, і про легку атлетику з фехтуванням. Проте, при появі місцевих спеціалізованих спортивних видань процес обмеження в освітленні одного або групи видів спорту, можливо, у віддаленій перспективі відбудеться. Міжнародні федерації, як правило, визначають час і місце проведення найпрестижніших турнірів за рік, два, а то, як у випадку з Олімпійськими Іграми, і за шість років вперед. Про можливі зміни в часі і даті проведення, а також про координати цього змагання в найближчій перспективі спортивний журналіст дізнається наперед і знов може все спланувати.

    Плануються  матеріали про конкретні події  плану переважно репортажу. Поява  репортажів, інформаційних заміток  залежить лише від присутності журналіста на відомому наперед місці події. Плануються і інтерв'ю, але це робити складніше, оскільки, по-перше, буває неможливо припустити, хто виявиться героєм змагання, по-друге, чи захоче цей герой розмовляти. Проте, ступінь планіруємості великий, особливо в спорті великих досягнень, коли потрібно спілкуватися з визнаними зірками спорту своєї країни незалежно від результату, оскільки  дістають можливість захищати честь країни небагато і вибір журналіста надзвичайно звужується. Не можна не відмітити, що аналітичні жанри (стаття, кореспонденція, портрет, зарисовка) наперед плануються в рамках всіх журналістських спеціалізацій, оскільки такого роду матеріали вимагають часу для написання, а значить, слідують, через помітний проміжок часу після завершення подій. Саме тому для спортивної журналістики як унікальна межа ми відзначаємо планування подій і матеріалів інформаційних.

    Ще  одна особливість – робота із статистикою. Спортивний журналіст видає безліч цифр, як ніхто інший в журналістиці. Це і дані протоколів матчів, і власні підрахунки по різних параметрах гри, і всілякі таблиці і графіки. Жоден оперативний матеріал в серйозній спортивній пресі не обходиться без статистичної підбірки.  Споживачам спортивної інформації важливий і результат на табло, і те, як зіграли ті або інші спортсмени, а також які їх позиції або позиції країни, яку вони представляють, в перспективі підсумків всього  змагання, яке може продовжуватися, як місяць, так і близько року, залежно від специфіки самого турніру.

    Спортивному журналістові, щоб проаналізувати ситуацію в конкретному матчі або змаганні, підтвердити свої думки фактами, доводиться оперувати цифрами. Наприклад, у футболі ведеться не тільки підрахунок голів, але і фіксується кількість фолів, жовтих і червоних карток у команд, число офсайдів, поданих кутових, нанесених ударів убік або створ воріт, кількість попадань в штанги і щаблину, фіксується відсоток і час володіння м'ячем суперників, число замін, кількість хвилин, проведених тим або іншим футболістом на полі і вся його особиста статистика. Всі ці цифри сьогодні служать помітною підмогою в оцінці поєдинку і гри конкретних виконавців на футбольному полі. Газети, інтернет-сайти і телеканали візуально знайомлять читачів і глядачів з повними або усіченими протокольними даними змагань і з різними таблицями, радіожурналісти використовують цифри в розмовному коментарі.

    Підводячи підсумки, відмітимо, що спортивна журналістика і спортивна публіцистика виділяються  не тільки спеціальним предметом  опису і аудиторією, але, крім того, плануванням оперативних матеріалів і наявністю в роботах численних статистичних даних. 

2. Особливості написання текстів  на спортивну тематику

    Журналістський  текст, окрім власне інформаційної  функції, має на меті впливати на ті чи інші аспекти сприймання адресата комунікації, на його емоційну та інтелектуальну сфери, cпонукати до певної діяльності. Текст із такими функціями здатен змінювати емоційно-психологічний стан адресата, збагачувати його знання, систему оцінок та думок, змушує робити певні вчинки. Комунікативна мета є визначальною серед багатьох ознак тексту. Тому для підвищення його ефективності використовуються відповідні текстові компоненти. Зупинимося на окремих текстових складниках газетної журналістики.

    Метафоризована  лексика є найбільш виразним засобом  творення публіцистичного тексту. Та й у загальномовній практиці безліч слів реально чи потенційно пов'язані з метафорою. Найменування, що виникають у результаті метафоричного перенесення є породженням розвитку системи мови, заснованій на багатогранності мовного знака. Метафори буквально заполонили сучасну українську публіцистику. Звернемо увагу на форми метафоричного мислення в спортивній газетній журналістиці.

    "Один  з основних тропів, який полягає  в перенесенні ознак з одного  предмета, явища на другий на  підставі подібності" — саме  так подається ця стилістична фігура в короткому тлумачному словнику лінгвістичних термінів [6,88]. На підставі подібності первісні люди засвоювали форми зовнішнього світу в формах своєї самосвідомості, мимоволі переносили на природу ознаки своєї життєдіяльності. Споконвіку людське мислення зіставляє, порівнює різноманітні предмети, характеристики і на цій основі замінює назви одних предметів, явищ іншими. Людина, порівнюючи щось одне з іншим, робила певні висновки. Зараз ми навіть і не задумуємося, над тим, що вислови сонце сідає, дощ іде, ручка дверей, ніжка столу, час іде — це бородаті образні вислови. Навіть київським князям народ давав метафоричні прізвиська: Володимир Красне Сонечко, Буй-Тур Всеволод. Метафора є зброєю мислення й пізнання, є рукою інтелекту. За її допомогою нам вдається досягнути найвіддаленіших ділянок нашого концептуального поля. Близькі нам об'єкти відкривають доступ думці до далеких від нас понять. Метафора є не лише засобом найменування, але й найбільш могутнім засобом формування нових уявлень, відображення в мовній формі нових знань про світ.

    Будь-який прозаїчний вислів можна оживити  за допомогою метафори — найбільш важливого зображального засобу в арсеналі тропів у мовленні журналіста. "Італійська пательня" (Український  футбол. — 2002. — 12 квіт.) — поезія напруги у прозі спортивного життя. Здається, неможливо краще передати запеклі перипетії італійського чемпіонату, ніж за допомогою метафори.

    Розглядуваний троп широко використовують для утворення  нового імені того чи іншого предмета, чи явища. Але це робиться не безпідставно, а на основі перенесення властивостей і ознак якогось предмета, явища, аспекту буття на інші за принципом уподібнення. Аристотель та Квінтіліан уважали метафору скороченим порівнянням. Але ж у порівняльному звороті фігурують обидва члени зіставлення, тоді як у метафорі один компонент, що уподібнюється, тільки мається на увазі. Тому нерідко метафоричну словесну форму розцінюють як приховане порівняння. Сучасне осмислення метафори у порівняльному розумінні включає такі уточнення: метафора виникає лише на базі образних порівнянь об'єктів, а основа порівняння вказує на постійну властивість суб'єкта метафори і не обмежена однією чітко виявленою ознакою. Основа метафоричного порівняння зумовлена спільним семантичним компонентом, що зв'язує образне значення з вихідним (реактивний літак — реактивний гравець: спільний семантичний компонент — швидкість руху; ювелірний виріб — ювелірна передача: спільний семантичний компонент — виконання з великою майстерністю).

    Адресат, його статус та конкретні риси в ситуації текстотворення значною мірою впливають на текст. За твердженням О. Сербенської, "соціальна природа газетного мовлення, підхід до нього як функціонального різновиду національної мови, що перебуває в складних відносинах зі суспільством і особистістю, вимагає постійної уваги до проблем людської психіки". Окрім номінативної функції, метафора має помітну експресивно-оцінну грань, є сильним засобом впливу на емоційно-психологічний стан читача. Теоретичні дані психології і психолінгвістики та численні спостереження за виявленням смислів тексту реципієнтами дозволяють припустити, що емоція, фіксована в тексті, відіграє не лише регулюючу, але і сугестивну роль у розумінні авторських смислів. Для аргументації висунутого припущення наведемо приклад формування яскравих актуальних емоцій, що виникають навіть на тлі різних суб'єктивних мотивацій. Асоціативно-смислове поле домінативної емоції "печаль" відображене в метафоричному заголовку статті про смерть Валерія Васильовича Лобановського "За ним дощем заплакала Вкраїна" (Український футбол. — 2002. — 17 трав.). "Національне горе", "величезна втрата", "сум всієї країни" — ось які емоційні асоціації виникають у будь-якого адресата. Скорбота країни передається такими фразами, що розгортають окреслену заголовком тему: "важка втрата", "мороз по шкірі", "чорний день українського футболу".Таким чином, експлікація авторських емоцій шляхом метафоризації важлива не стільки сама по собі, скільки тому, що емоції здатні закріплювати домінантні особистісні смисли тексту.