Автор: Пользователь скрыл имя, 30 Марта 2015 в 18:57, курсовая работа
Мета роботи – визначити засади, проблематику, досвід, жанрові форми та мовностилістичні прийоми висвітлення екологічної тематики на сторінках сучасної української преси та інтернет-видань, а також окреслити шляхи підвищення якості та ефективності цього напряму журналістської діяльності. Порівняти друковані та онлайн-видання, а саме, чи на повну міру висвітлює інформацію щодо екологічного стану України та чи інша галузь журналістики.
Статті з проблематики довкілля у ЗМІ призначені здебільшого для широкої аудиторії читачів, для яких екологічні повідомлення є лише певною складовою в загальному інформаційному потоці.
2.2. Висвітлення екологічної інформації у вітчизняних
Інтернет-виданнях
Для переважної більшості українців Інтернет – це вже відоме й не нове явище. Цим високоефективним засобом масової комунікації мають змогу користуватися більша частина людей.
Світ Інтернету ще більш мінливий, ніж світ "паперової" преси. Інтернет-видання швидко створюються і також швидко зникають. Тому чітко визначити їхню кількість взагалі й кількість сайтів, присвячених екотематиці зокрема, а тим паче проаналізувати загальний якісний склад неможливо. Попри цілу низку вад, Інтернет у порівнянні з традиційними ЗМК має безперечні переваги. Це відкритість інформації та незалежність від простору й часу. Технічні можливості всесвітньої мережі дають змогу підтримувати миттєвий зворотний зв'язок з аудиторією. На більшості сайтів є так звані форуми, де можна висловити свою думку з приводу прочитаного. На веб-сайтах можна представляти не лише текстову й графічну інформацію, а й аудіо- та відеоматеріали. Інтернет поєднує в собі можливості й преси, і радіо, і телебачення. Матеріали, що публікуються в Інтернеті в електронному вигляді, легше піддаються електронному аналізу, обробці.
Для переважної більшості українців Інтернет ще й досі є порівняно новим і маловідомим явищем. Однак, незважаючи на те, що цим високоефективним засобом масової комунікації мають змогу користуватися лише лічені відсотки від загальної кількості наших співвітчизників, було б неправильним обминути його увагою. Тим паче, коли йдеться про специфічну екологічну тематику, яка є одним із найбільш соціально значущих напрямів сучасної журналістики.
Як же представлена екологічна тематика у вітчизняних Інтернет-виданнях? Яка специфіка її висвітлення?
На жаль, мусимо констатувати, що у "глобальному павутинні" українських сайтів, присвячених екотематиці, представлено обмаль. Їхня кількість обмежується двома-трьома десятками. При цьому в Україні майже немає справжніх у класичному розумінні екологічних Інтернет-видань. Існуючі веб-сторінки умовно можна поділити на три категорії [5]:
— загальноновостійні сайти, де з'являються публікації на екологічну тематику;
— сайти-"дзеркала" "паперових" видань, де є постійні екологічні рубрики;
— спеціалізовані екологічні Інтернет-видання.
Велику кількість новостійних сайтів, до яких належать http://www.for-ua.com, http:// www.korrespondent.net, www.mignews.com.ua тощо, екологічна тематика цікавить лише у вигляді коротких повідомлень переважно сенсаційного плану (техногенні катастрофи, аварії, які завдали значної шкоди довкіллю). Як правило, така інформація не виділяється в окремі рубрики. Хоча є й винятки. Так, випуски новин "Електроннi вiстi" (http://elvisti.com) містять рубрику "Екологія". Слід зазначити, що з 1998 року на базі "Електронних вістей" працює інформаційний сервер "ПРОЕКО" (http://proeco.visti.net), де представлена екологічна в широкому розумінні цього слова тематика. Кілька слів про структуру серверу. Розділ "Екологія України" містить власне матеріали, що стосуються ситуації з довкіллям у нашій державі. До них належать теоретичні розробки фахівців, фактографічні дані. Тут також працює "Дискусійний клуб" — можливо, найцікавіша сторінка серверу. З'єднана з електронною поштою, вона дозволяє вести спілкування практично необмеженому колу зацікавлених осіб. Типовий для веб-сайтів розділ "Інформація" надає доступ до різноманітних інформаційних ресурсів. Сторінка "Еконовини" пропонує постійно оновлювані матеріали екологічного спрямування, що "ElVisti" отримують по каналах Інтернет. Нарешті, сторінка "Бази даних" відкриває доступ до баз даних "ElVisti", де є публікації, так чи інакше пов'язані з екологією.
Чимало відомих загальнополітичних видань нині мають свої Інтернет-"дзеркала", на яких читачі можуть здебільшого абсолютно безкоштовно прочитати в електронному вигляді матеріали свіжого випуску газети, переглянути архів номерів. Звичайно, наповнення сайтів цілком залежить від інформаційної політики "паперового" оригіналу та можливостей видавця підтримувати Інтернет-версію в актуальному та зручному для користувача вигляді. Що мається на увазі?
Приміром, за допомогою пошукових систем безпосередньо на сайті, задавши параметри пошуку (наприклад, за словом "екологія"), можна отримати перелік публікацій на цю тему за певний період. Яскравий приклад — Інтернет-версія газети «Дзеркало тижня» (http://zn.ua), де, окрім свіжого номера та "підшивки", представлений грамотно налагоджений пошук опублікованих матеріалів, який дає змогу проаналізувати їх спрямованість, форму подання тощо. Подібні пошукові системи мають також веб-сторінки газет «Сегодня» (http://today.viaduk.net), "День" (http://www.day.kiev.ua) та інших центральних видань.
Окремо можна відзначити регіональні
видання. Їхні Інтернет-версії, окрім того,
що несуть інформацію про саме видання,
його спрямованість, рекламну діяльність,
містять матеріали свіжих номерів та архіви,
де можна знайти публікації на екотематику.
Це стосується, приміром, донецької обласної
масової газети "Донбас" (http://www.donbass.dn.ua),
республіканської незалежної громадсько-політичної
газети "Крымская правда" (http://www.kp.crimea.ua),
одеської громадсько-політичної газети
"Порто-франко"(http://www.
Найбільш повно екологічна тематика в Інтернеті представлена на сторінках спеціалізованих електронних видань. Зазвичай вони є органом тієї чи іншої екологічної організації, тому, насамперед, переслідують мету популяризації власне себе, а в другу чергу, намагаються розміщувати на сайті добірки цікавої екологічної інформації, новин.
Київський еколого-культуpний центр відомий з 1989 року як неурядова благодійна екологічна організація, що поширює свою діяльність на територію України. Крім того, Центр видає "Гуманітарний екологічний журнал" і орнітологічний журнал "Беркут" (разом із Союзом молодих орнітологів України). Отже, кілька слів про ці видання.
"Гуманітарний екологічний
Свою аудиторію науково-популярний Інтернет-журнал "Натураліст" (http://proeco.visti.net/
"Зелене досьє" (http://www.dossier.org.ua/ru) — це Інтернет-сайт однойменного благодійного інформаційно-видавничого центру. Тут представлена актуальна й оперативна екологічна інформація з України та всього світу в щоденних новинах (українською, російською та англійською), архіви щоденних новин за останні кілька місяців по різним рубрикам: Біорізноманіття, Екологічні права людини, Екологія в побуті, Екологія та бізнес, Екологія та гори, Екологія та здоров’я, Екологія та транспорт, Енергетика, Зміна клімату, Майбутнє людства, Події, Сільське господарство, Екотуризм. Серед джерел інформації — державні установи, неурядові організації нашої країни та світу, міжнародні інформаційні агенції. [12]
Щодо спеціалізованих Інтернет-видань, які висвітлюють екотематику, треба окремо назвати Greenparty.org.ua. Слоганом цього сайту є слова: «Важнейшие экологические проблемы». Greenparty пропонує читачам інформацію про останні події в сфері екології, наукові відкриття, які щодня публікуються в зручному для користувача форматі.
Аналізуючи Інтернет-ресурси громадських організацій, було б несправедливо, не оглянути офіційні Інтернет-сайти, які відіграють роль електронних бюлетенів. Візьмемо, наприклад, офіційний веб-сайт Мінекоресурсів України (http://www.menr.gov.ua). Це доступне першоджерело офіційної інформації про внутрішню та зовнішню екологічну політику нашої держави. Однак на сайті представлена не лише глобальна й відомча тематика. У публікаціях також висвітлюється офіційна, державна точка зору щодо конкретних резонансних подій та явищ, як, скажімо, екологічний стан київського підприємства ВАТ "Радикал".
Порівняльний аналіз засвідчив, що, на жаль, в Україні немає навіть більш-менш професійно збудованого путівника з екологічної інформації. Окрім того, практично всім існуючим вітчизняним Інтернет-виданням бракує оригінальних, авторських матеріалів. Натомість сотні новин блукають із сайту на сайт. Трапляється й багато "мертвих" веб-сторінок, інформація на яких давно не оновлювалася. Наприклад, суспільно-екологічний Інтернет-проект "EcoLife" (http://www.ecolife.org.ua). Це перша спроба створення в Україні відкритого екологічного веб-сайту, який, за задумом авторів, має сприяти встановленню контактів між людьми, зацікавленими у вирішенні проблем охорони навколишнього середовища. Сайт підтримувався викладачами й аспірантами кафедри природоохоронної діяльності Донецького національного технічного університету. Проект виходив за рамки звичного видання і претендував на звання екологічного порталу, але припинив оновлятися ще у 2001 році. Технічні, статистичні й експериментальні дані з екології, природокористування й охорони навколишнього середовища, книги, журнали й статті, екологічне законодавство Росії, України і Європи, міжнародні угоди, довідкові дані й багато чого іншого — усе це робило його інформаційно насиченим і різнобічним. На сайті існувала рубрика "Новини екології" та архів новин. Цікавою й корисною була рубрика "Думка народу" — типовий Інтернет-форум, на якому обговорювались болючі конкретні питання екології, наприклад, "Як ви ставитеся до проекту поховання радіоактивних відходів у шахтах?" [17]
Дуже бракує серйозних аналітичних матеріалів.
Очевидно, що такий потужний сучасний засіб масової комунікації, як Інтернет, наразі не використовується на повну силу. Принаймні це стосується висвітлення екологічної тематики. Кількість таких електронних видань явно замала для нашої країни (яка історично потерпає від нестачі об'єктивної інформації щодо стану довкілля) і водночас не відповідає якісним вимогам до подібних ЗМІ. Утворився гордіїв вузол: ті, хто вміє писати на екологічну тематику, не мають спеціалізованих видань, а ті, хто має свої Інтернет-сторінки, не можуть по-журналістськи зробити їх читабельними. Отже, програють як самі сайти, які відвідують не дуже часто (адже саме це визначає рейтинг їхньої популярності), так і екожурналістика в цілому.
ВИСНОВКИ
Проаналізувавши вітчизняну пресу ті Інтернет-видання, які публікують матеріали про екологічні проблеми України, можна зробити такі висновки:
1) Аналіз діяльності з висвітлення проблематики довкілля у загальнополітичній пресі довів, що ця категорія ЗМІ має найбільший масово-комунікативний потенціал, зумовлений високою тиражністю, охопленням широкої читацької аудиторії, а отже, в ідеалі може слугувати ефективним носієм екологічної інформації. Проте попри значний комунікативний потенціал екологічної тематики, сучасні українські масові видання не використовують його повною мірою.
2) Публікації про екологічні катаклізми, техногенні аварії часто подаються не як одні з основних суспільно значущих тем, а як другорядні події місцевого значення.
3) Проаналізувавши публікації з проблем довкілля в сучасних українських мас-медіа, можна відзначити низку негативних тенденцій: поверховість журналістських досліджень, брак аналітичності, недостатнє заглиблення у зміст і причини екологічних подій та явищ, висвітлення їх із позицій негативізму.
4) Використання аналітичних жанрів є найбільш доцільним та виправданим для висвітлення екотематики, оскільки вони дають змогу підходити до проблеми більш комплексно та змістовно.
5) Основними характеристиками стилю викладу екоінформації мають бути легкість і доступність для сприйняття. Цього можна досягти завдяки скрупульозності журналіста у поводженні зі словом, вмінню лаконічно, образно викладати думки, дотримуватися системності та нормативності обраних мовних засобів. В інформаційних жанрах використовується здебільшого лаконічний стиль, насичений фактажем, динамікою. Такий текст не вимагає особливої художності, епітетів і метафор, емоційних засобів вираження, а слововживання повинне бути максимально точним, позбавленим стилістичних прикрас.
6) Головним засобом підвищення ефективності висвітлення екологічної проблематики у вітчизняних мас-медіа є вдосконалення професійної підготовки екожурналістів.
7) В Україні практично немає класичних спеціалізованих екологічних Інтернет-ресурсів, відсутні портали екологічних новин, порівняно мало Інтернет-видань, які б висвітлювали екологічну тематику. Існуючі веб-сторінки умовно поділяються на три категорії: загальноновостійні сайти, де періодично з’являються публікації з екологічної проблематики; сайти – “дзеркала” друкованих видань, де є постійні екологічні рубрики; спеціалізовані екологічні Інтернет-видання. Проблематика довкілля в Інтернеті представлена, головним чином, на сайтах – “дзеркалах” друкованих ЗМІ, тому вони мають ті самі вади, що й їхні паперові аналоги.
8) Мета екологічної журналістики - не тільки інформування аудиторії про існуючі екологічні проблеми, але також і сприяння в їх вирішенні. Але, проаналізувавши публікації вітчизняних ЗМІ, бачимо, що українська екожурналістика ще не досягла поставленої мети.
9) Інтернет, як потужний засіб масової комунікації не використовується на повну силу. Перш за все, це зумовлено тим, що не вистачає професіоналів-журналістів в екологічній сфері та недостачею фінансів. Талановиті автори не мають змоги публікуватися на офіційних джерелах, а ті, хто мають свою площину для публікацій не можуть до кінця розкрити проблему.
10) Інформація, що друкується в газетах, повторюється і в Інтернет-просторі. На різних сайтах, присвячених екологічним проблемам України, можна знайти однакові публікації. Це свідчить про те, що журналісти копіюють матеріали замість того, щоб написати самим. Тому й виходить, що проблемам довкілля приділяється мало уваги.
11) На відміну від газети «Жизнь», видання «Дзеркало тижня» менше тяжіє до сенсаційності та поверхових суджень, воно універсальніше, має можливість застосовувати широкий спектр творчих прийомів, жанрових форм викладу матеріалу: від подієвих заміток, коментарів – до статей, круглих столів, нарисів тощо.
12) Головним засобом підвищення ефективності висвітлення екологічної проблематики у вітчизняних мас-медіа є вдосконалення професійної підготовки екожурналістів. У свідомості екожурналіста треба створювати базову світоглядну систему загальних уявлень про місце та роль людини у природі, сутність процесів і явищ, які відбуваються в довкіллі. Це дасть змогу сформувати глобальне бачення проблем взаємин між людиною й природою, особливу систему світосприйняття. Цей науково-теоретичний фундамент доцільно зводити з використанням здобутків міждисциплінарних знань (екологія, філософія, соціологія, історія тощо). Не менш важливу роль відіграє професійна етика екожурналіста, культура подання матеріалів.