Сценічне втілення п‘єси Григорія Горіна «Забути Герострата!»

Таким чином, дивлячись на взаємовідносини Клеона та Герострата, можна з повною впевненістю сказати, що моя постановка є трагікомедією. Адже в ній час від часу трагічні події втілюються через гумор, і навпаки, комічні речі демонструються з трагічними награшами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сценарій «Забути Герострата»

За п‘єсою Григорія Горіна «Забути Герострата!»

Автор сценарію та режисер – Кравченко Олександра

 

Дійові особи:

Герострат

Клеон

Тіссаферн

Городяни

Страхи-привиди

 

 

Сцена 1. Пожежа в  храмі Артеміди.

 

Куліси закриті. Починається музика. Куліси відкриваються, з‘являються 4 страхи Герострата з  імітованими факелами. Вони виконують  пластичний етюд, протягом якого підпалюють храм. В певний час етюду вмикається відео-ролик пожежі. Страхи рухаються на фоні відео-ролику, створюючи об‘ємність зображення. Наприкінці етюду на авансцену вибігає Герострат з криком «Люди! Цей храм спалив я. Моє ім'я Герострат !!!» вимикається відео-ролик. Його заступають люди, штовхаючи. Дія переміщається в тюремну камеру. Страхи слідують за ним. Вони сідають на сходи посередині. Страхи сідають за Геростратом.

 

Сцена 2. Страхи Герострата.

 

Вмикається музика. Під час монологу Герострата його страхи танцюють навколо нього.

 

Герострат.  Я вже пережив три страхи. Перший страх прийшов, коли я задумав те, що тепер зробив. Це був страх перед зухвалою думкою. Не дуже страшний страх, і я поборов його мріями про славу. Другий страх охопив мене там, у храмі, коли я лив смолу на стіни і розкидав клоччя соломи. Цей страх був сильніше першого. Від нього затремтіли руки і так пересохло в роті, що язик прилип до піднебіння. Але і це був не найстрашніший страх, я придушив його вином. Десяток-другий ковтків! Від цього не п'янієш, але страх проходить ... Найстрашнішим був третій страх. Горів храм, вже валилися перекриття, і звалилася одна з колон, - вона впала, як спиляних дуб, і її мармурова капітель розвалилася на шматки. А з усіх сторін бігли люди. Ніколи ні на яке свято не збігалося стільки роззяв – всі бігли до мого багаття. І кричали, і плакали, і рвали на собі волосся, а я вибіг на піднесення й крикнув: «Люди! Цей храм спалив я. Моє ім'я Герострат !!!». Вони почули мій крик, тому що відразу стало тихо, тільки вогонь сичав, доїдаючи дерев'яні балки. Натовп рушив на мене. Ось тоді прийшов найстрашніший страх. Це був страх перед людьми, і я нічим не міг його погасити ... А зараз четвертий страх - страх перед смертю ... Але він слабкіший всіх, тому що я не вірю в смерть.

 

Сцена 3. Перша  зустріч з Клеоном.

 

Відчиняються  двері, у камеру вриваються два городянина. В руках у них мотузка.

 

Герострат. Хто ви? Що вам треба? ...

Перший городянин. Виходь!

Герострат. Ви будете за це відповідати! ... Покидьки! Безмозкі скоти! Не смійте до мені торкатися! Не чіпайте мене...Прошу вас...

Другий городянин (кладе руку на плече Герострата). Пішли.

 

Швидко входить  Клеон, високий сивочолий чоловік років п'ятдесяти. На ньому дорогий білий гіматій (щось на зразок плаща), оброблений червоною облямівкою.

 

Клеон (владно, городянам). Залиште його! (Побачивши Клеона, городяни слухняно відпускають Герострата) Хто ви?

Перший городянин. Ми - громадяни Ефеса. Ми говоримо не від свого імені, архонт. Нас послав народ.

Клеон. Що хоче народ?

Перший городянин. Народ хоче судити Герострата.

Клеон. Суд відбудеться завтра чи післязавтра - в той день, коли я призначу.

Перший городянин. Народ оскаженілий. Він вважає, що ні до чого відкладати ...У нас сверблять руки на цього негідника! ...

Клеон (Сердито перебиває). Народ обрав мене своїм архонтом! Або ім'я Клеона нічого не важить більше для Ефесці?! Тоді переоберіть мене! Але поки я верховний суддя, в місті будуть дотримуватися закон і порядок! Так і передайте натовпу, який вас прислав. Самосуду не допущу! Все має бути за законом. А закон говорить: кожен, хто вб'є злочинця до суду, сам гідний смерті! Це рішення прийнято Народним зборами, і його ніхто не відміняв. Герострат буде покараний, клянусь вам! Ви не вірите моїм словом?

Другий городянин. Ми віримо тобі, архонт ... Ти ніколи не обманював нас.

Перший городянин. Стримуй слово і на цей раз...(Герострату) Ми з тобою розрахуємося!

 

Городяни виходять. Тюремна камера. Клеон та Герострат деякий час мовчки дивляться один на одного: Клеон – спокіно і навіть з деякою цікавістю. Герострат відійшов від переляку і тепер дивиться зухвало.

 

Герострат. Хайре, Клеон! (Клеон мовчить) Хайре, Клеон! Ти вважаєш негідним вітати городянина Эфесу? (Клеон мовчить) Що ж, будемо мовчати, хоча це нерозумно. Адже це ти прийшов до мене, а не навпаки.

Клеон. Будемо говорити. Просто мені хотілося вдосталь надивитися на тебе.

Герострат. Не очікував побачити людину? Думав, що в мене стирчать пазурі чи роги?

Клеон. Ні, я приблизно таким тебе і уявляв. Але мені здавалося, що в тебе обличчя з вугрями.

Герострат. Чому?

Клеон. Так мені здавалося…

Герострат. Ні, Клеон, в мене чисте обличчя, білі зуби та здорове тіло.

Клеон. Ну що ж, тим гірше для тебе. Завтра це тіло, вочевидь, скинуть у прірву. Адже ти цього хотів, Геростор?

Герострат (зло). Мене звуть Герострат! І ти даремно робиш вигляд, нібито не пам‘ятаєш мого імені…

Клеон. Твоє ім‘я буде забуте.

Герострат. Ні! Тепер воно залишиться у віках. До речі, про тебе, Клеоне, говоритимуть лише тому, що ти судив мене.

Клеон. Сподіваюсь, нащадки співчуватимуть мені за цей прикрий обов‘язок…Однак досить балаканини про вічність, Герострат. Попереду в тебе тільки одна ніч. Розкажи краще про себе – суд має знати хто ти і звідки.

Герострат. Із задоволенням! Я – Герострат, син Стратона, уродженець Ефесу, вільний громадянин. Мені 32 роки, за професією я - торговець. Продавав на базарі рибу, зелень, шерсть. У мене було два раба та два бика. Раби втекли, бики подохли… Я збанкрутів, плюнув на коммерцію і став професійним підпалювачем храмів.

Клеон. В тебе були спільники?

Герострат. Я все зробив сам!

Клеон. Навіть і не думай брехати, Герострат, інакше правду доведеться розповідати під тортурами!

Герострат. Клянуся, я був сам. Суди сам, який сенс ділитися славою?

Клеон. Як ти просковзнув до храму?

Герострат. Звичайно, через вхід. Я прийшов туди ввечері, сховався в одному з залів, а вночі, коли жерці пішли, взявся за роботу.

Клеон. Як тобі вдалося непомітно пронести в храм глек зі смолою?

Герострат. Я не ховав його, а проніс у всіх перед очима. Жерців цікавлять тільки цінні дари, які заможні люди приносять до алтарю богині. Мій пошарпаний глек не викликав у них жодної цікавості.

Клеон. Твій сусід казав, що якось на базарі під час роботи ти знепритомнів.

Герострат. І не один раз, Клеоне. Проте це не свідчить про те, що я хворий… (Сміється.) О, це дуже кумедна історія! Розумієш, коли мої торгові діла пішли зовсім погано і лихварі відняли у мене все до останньої копійки, я не гидував жодною роботою, аби за це добре платили. Ти знаєш, що за законами нашого ринку рибу не можна поливати водою, аби вона не стрибала і не виглядала свіжішою, аніж насправді є. Спостерігачи суворо штрафують таргашів, порушуючи це правило. Ось тоді я й вигадав ці напади… гуляєш собі в рибних рядах і раптом – ах! – валишся на корзини. Торговці ллють на мене воду і не-на-ро-ком бризкають на рибку… і не зачепишся: риба отримує вологу, я – гроші.

Клеон. Хитро!

Герострат. Але все одно спостерігачі збагнули, що з них роблять дурнів, і гарненько мене відлупцювали.

Клеон. Тебе, вочевидь, часто лупцювали?

Герострат. Бувало. Люди не вибачають тому, хто розумніший за них.

Клеон. Люди не вибачають тому, хто вважає їх дурнями. Я одразу зрозумів, що ти - невдаха.

Герострат. Так воно і є. Мені не щастило ні в суперечках, ні в грі у кості, ні в півнячих боях.

Клеон. І за все це ти вирішив помститися людям?

Герострат. Я нікому не мстився, Клеоне. Просто мені набридло гнити у безславності… Я зрозумів, що вартий кращої долі. І ось сьогодні моє ім‘я знає кожний. Тільки вдумайся, людина кинула виклик богам? Хто до мене на таке зважувався? Хіба що Прометей?

Клеон (сердито). Не смій порівнювати, вилупок! Прометей взяв у бога вогонь, щоб подарувати його людям, а ти взяв вогонь, щоб обікрасти їх! Храм Артеміди був гордістю Ефеса. З малих літ ми лбувалися ним, ми берегли його, тому що знали: в кожній мраморній колоні, в кодній фігурі барел‘єфа лежить сто двадцать років людської праці. Ти чуєш, Герострат? Сто двадцать років! Для чого вони це робили? Невже для того, щоб одного разу прийшов покидьок і все це обернув на попіл?! Ні, Герострат, ти погано знаєш людей. Вони забудуть твоє і‘мя, як забувають страшні сни.

Герострат. Ну що ж, подивимось.

Клеон. Ти не подивишся! Завтра ввечері тебе вжде не буде серед живих.

Герострат (викликаюче). Подивимось…

Клеон. Не розумію, на що ти сподіваєшся?

Герострат. На людей, Клеоне!

Клеон. На яких людей?!

Герострат. Та хоча б на тебе. Адже ти щойно врятував мене від смерті.

Клеон призирливо дивиться на Герострата, потім йде.

 

 

Сцена 4. Спільники  Герострата.

 

Вмикається музика. Герострат піднімається. По одному виходять його спільники, стаючи в квадрат  навколо нього: спочатку Кріссіп, потім Еріта, Клементина і городянин. Між ними стають Страхи Герострата, утворюючи коло.  Вони починають рухатись по колу.

 

Герострат. Поквапся з розповсюдженням моїх сувоїв, Кріссіп! Зараз кожна хвилина на рахунку! (Герострат стрічкою зав‘язує очі Кріссіпу)

Еріта. Богиня сама покарає Герострата! Це буде така кара, яку ми, немічні люди, придумати не зможемо! (Герострат стрічкою зав‘язує очі Еріті)

Герострат. Завтра, коли мене будуть страчувати, я скажу привселюдно твоє ім‘я, Клементина! Натомість я хочу твого кохання! Дозволь мені це…!

Клементина. Дозволяю… (Герострат стрічкою зав‘язує очі Клементині)

Перший городянин. Я був дурнем! Герострат – син богів! Ми встановимо в Ефесі новий порядок! (Герострат стрічкою зав‘язує очі городянину)

 

Спільники розповзаються  по кулісах. Страхи сідають на свої місця.

 

Сцена 5. Змова.

«Тюремник! Тюремник!»  – цей крик Герострата звучить  весь час, поки розгораються світильники, висвічуючи тюремну камеру. Камера вже набрала більш упорядкованого вигляду, ніж в першій і третій картинах: з'явилося ложе, біля нього  – низенький столик для їжы, на столику – порожні тарілки і килік для пиття, в кутку камери – велика розписна ваза.

Герострат (нервово ходить по камері). Тюремник! Тюремник! Де ж ти, побий тебе грім?! Мерзотник! Гей, прийде до мене хто-небудь чи ні?! Тюремник!

Входить Клеон. 

Клеон. Чого ти кричиш?

Герострат (зло). Я кричу, тому що це не в'язниця, а свинарник! Другий день до мене ніхто не приходить. (Знову кричить) Тюремнику!

Клеон. Не кричи, він не прийде.

Герострат. Чому?

Клеон. Його вбито.

Герострат. Вбито?. Ось так так. Ким?

Клеон. Поки невідомо.

Герострат. Шкода, він був непоганим малим.

Клеон. Особливо для тебе.

Герострат. А хоч би і для мене? Кому ж любити тюремників, як не їх підопічним. (Задумливо підходить до східців, хоче випити, але килік порожній.) Прокляття! Ніхто за два дні не приніс ковтка води! Час призначити нового тюремника, архонт!

Клеон. Він призначений.

Герострат. Де ж він?

Клеон. Перед тобою.

Герострат. Ти жартуєш?

Клеон. З тобою жартувати негідно!

Герострат (продовжує сміятися). Бідненький Клеон, за що ж тебе так знизили? Чим же ти прогнівав народ Ефеса?

Клеон. Я сам попросив призначити мене твоїм тюремником, Герострат.

Герострат (переставши сміятися). Сам? Дивно. Ну та мені все одно. Раз ти тюремник, будь добрий, принеси мені їжу і пиття. Я голодний!

Клеон мовчки повертається і вирушає.

(Кричить йому  услід.) Принеси за два дні, в'язниця мені заборговувала! І живіше повертайся, новенький!! (Сміється.) Веселі справи відбуваються в Ефесі! (Сідає на ложі.)

Входить Клеон, вносить миску з їжею  і глек. 

Герострат. Ну, що там наготували кухарі?

Клеон. (зірвавшись на крик). Встати! Встати негайно! Ув'язнений повинен стояти, коли входить наглядач!!! Ну?! (Замахується, щоб виплеснути на Герострата вміст миски.) 

Герострат (перелякано схопившись з ложа). Але-але, Клеон! Що ти? Обережно!!

Клеон. Мовчати! Інакше я плесну все це в твою зухвалу фізіономію. Їжі не отримаєш, поки не прибереш в камері! Щоб через хвилину тут було чисто!