Розробка колекції ділового одягу

Зміст

Вступ

1. Технічне завдання

1.1 Назва та призначення виробу, що проектується, вимоги до виробу  і матеріалів

1.2 Аналіз напрямку моди

1.3 Розробка та аналіз моделей  - пропозицій, вибір основної моделі

1.4 Опис зовнішнього виду моделі

2. Ескізний проект

2.1 Вибір матеріалів для виробу

2.2 Вибір системи конструювання  та її обґрунтування

2.3 Вихідні данні для побудови  креслення базової конструкції

2.3.1 Розмірні ознаки фігури

2.3.2 Прибавки

2.4 Побудова креслення базової  конструкції виробу

2.4.1 Попередній розрахунок конструкції

2.4.2   Розрахунок та побудова базової конструкції виробу

2.4.3 Побудова модельної конструкції

3. Робоча документація

3.1 Розробка остаточних лекал  на модель

3.2 Специфікація деталей крою

4. Охорона праці та зовнішнього  середовища

4.1 Правові основи охорони праці

4.2 Техніка безпеки при виконанні  робіт по тематиці дипломного  проекту

4.3 Пожежна безпека

4.4 Вимоги гігієни та виробничої  санітарії

Висновки

 

Вступ

Легка промисловість  – це галузь, до складу якої входить  сукупність галузей виробництва і підприємств, які виготовляють головним чином речі народного вжитку: тканини, білизняний та верхній трикотаж, хутро, взуття, швейні та галантерейні вироби. До її складу входять 17 підгалузей, вона забезпечує роботою майже 260 тис. чоловік, більшість з них становлять жінки – трудівниці, а це дуже важливо для розв'язання проблеми зайнятості у суспільстві.

Швейна промисловість  – одна із крупних галузей легкої промисловості – покликана задовольняти безперервно зростаючі потреби  людини у різних добротних та гарних виробів.

Вона розвивається разом  із економікою нашої держави і  проходить з нею весь шлях становлення  в умовах реформування.

Найголовніша проблема розвитку промисловості – це стан внутрішнього ринку, який має тенденцію  до погіршення:

Для підвищення ефективності виробництва впроваджують раціональні технологічні конструкції одягу, що забезпечують підвищення продуктивності праці на 10-35% в результаті зниження ручних робіт, використання високоефективних клейових матеріалів, уніфікацій деталей, вузлів, конструктивних ліній. Уніфікування та стандартизація деталей та вузлів забезпечує скорочення витрат на розробку технічної документації, підвищує рівень механізації та автоматизації технологічних процесів, якість праці та продукції.

Споживача потрібно завоювати насамперед якістю й доступними цінами. Потрібно використовувати свої сировинні ресурси, вітчизняну фурнітуру, сертифікувати не вироби, а сировину, всіляко відстоювати свої національні інтереси.

Розширення виробництва  товарів народного вжитку, покращення їх якості, швидкий розвиток усіх послуг розглядається як незмінні умови підйому життєвого рівня населення на якісну нову, більш високу ступінь.

Виробництво товарів  для населення повинно базуватися на використанні досягнень науково  – технічного прогресу, які дозволяють не тільки підняти на новий рівень якість товарів, але й розширити їх асортимент.

Технологія сучасної швейної промисловості все більше стає механічною, її ефективність преш за все залежить від обладнання: двохголкових машин для збірки кишені, бретелей, поясів; напівавтоматів для пришивання фурнітури, виготовлення петель, виконання коротких та довгих швів; прасувальних ліній, які оснащені приладами для подачі технологічного пара і вакуум – підсосами, багатопозиційних пресів для клейової обробки деталей.

Поширене використання хімічних термопластичних волокон  і передбачає більш широке використання ультразвукової та високочастотної  зварки, термопечатки для нанесення  оздоблювальних малюнків.

Удосконалення процесів підготовчо – розкрійного виробництва спрямовано на використання довгометражних секційних настилів з використанням настилочних машин, розкрій настилів з використанням світлокопій, широке використання електроскладок й нормування расхода матеріалів, механізацію та автоматизацію вантажно – розвантажувальних робіт.

Для сучасного етапу  економічного розвитку України характеристикою  є необхідність швидкої зміни  технологічних процесів та асортименту  конструктивно – спроможності продукції. В зв'язку з цим сучасне підприємство мають сучасно адаптуватися до умов випуску конкретно спроможної продукції. В наш час проводяться роботи по створенню комплексно – механізованих та автоматизованих ліній з програмним керуванням ріжучими інструментами для розкрою текстильних матеріалів, розробляються системи планування й керування підготовчо – розкрійним виробництвом на швейних підприємствах за допомогою ЕВМ.

Почали впроваджуватися  комплексно – механізовані поточні  лінії третього покоління, які характеризуються високопродуктивними приладами  програмного керування (мікропроцесорами),автоматичного знімання та укладання в пачки деталей, авто зупинка голки в заданому положенні та ін. Впроваджуються прилади програмного забезпечення у процесах волого – теплової обробки.

 

1. Технічне завдання

Технічне завдання – це конструкторські документи, які встановлюють: основне призначення моделі, початкові дані майбутнього виробу, технічні вимоги до виробу і показники якості та техніко – економічні вимоги, що надають до виробу, який проектується, виконання необхідних стадій розробки конструкторської документації та її складу. Початковими даними для розробки технічного завдання є: назва та призначення виробу; умови користування; статтєво-вікова група.

На стадіях перед проектних  досліджень технічного завдання й технічної  пропорції, які називають попереднім проектуванням або стадією науково – дослідницьких робіт, визначають призначення, основні принципи побудови виробу, що проектуються й формують технічне завдання на його проектування.

На стадіях проектування, що виконує  художник – модельєр, сперш вивчається напрям моди на структуру та зовнішнє оформлення матеріалу, на готові швейні вироби. Складається характеристика майбутньої моделі.

П е р ш о ю с т а  д і є ю проектування, яка  має велике значення в створенні  високої якості при проектуванні виробу, являється розробка технічного завдання. В якому повинно бути висвітлено не тільки основне призначення виробу, але й показники якості, необхідні стадії розробки конструкторської документації, її зміст, а також спеціальні вимоги до виробу.

Д р у г о ю с т а  д і є ю являється розробка технічної пропозиції, до якої входить  підготовка можливих варіантів рішень нових виробів на основі аналізу  моделей аналогів однакового чи подібного  призначення.

Т р е т я с т а д  і я – розробка ескізного проекту, який містить в собі принципове конструктивне рішення, яке дає загальне представлення про побудову виробу і його основних розмірних ознак.

На ч е т в е р т  і й с т а д і ї проектування розробляється технічний проект виробу. Технічний проект – це сукупність конструкторських документів, які повинні містити повне представлення про проектуючий виріб. До них відносяться креслення конструкції основних конструктивних вузлів, визначаючих побудову проектуючого виробу.

П’я т а з а к л ю ч  н а - розробка робочої конструкторської документації – оформлення технічного опису з доданням комплекту лекал деталей із основної тканини, прокладки і прикладу.

1.1      Назва та призначення виробу, що проектується, вимоги до виробу і матеріалів

Для жіночого костюму, який складається з жакету і спідниці, святкового призначення, яка володіє гігієнічними і естетичними властивостями.

Що стосується окремих частин виробу, наприклад коміру, то він відіграє дуже велику роль у зовнішньому вигляді  виробу. Комір –піджачного типу надають жакету святкового.

Форма та колір одягу повинні  не тільки підкреслювати та маскувати  зовнішні риси але й бути художньо обміркованими, відповідати зовнішності  та вазі людини, у даному випадку  костюм підкреслює тендітність, стрункість та жіночність жінки середньої вікової групи.

При проектуванні конструктор повинен  враховувати певну кількість  споживчих та промислових вимог. На стадії проектування ці вимоги повинні  бути збалансовані так, щоб виробництво  і збут були економічно доцільними.

До споживчих вимог належать соціальні, функціональні, естетичні, ергономічні та експлуатаційні, а до техніко – економічних – стандартизація й уніфікація, технологічність і економічність.

Перш за все тканина повинна  відповідати призначенню, суспільному  ідеалу у сформованому стильовому напрямку, а також сучасним смакам моди. Тканина повинна нести в собі психологічний стан особистості, підкреслювати її зовнішній вигляд, а найголовніше – стабільно зберігати якість виробу в експлуатації, бути надійною. Ці вимоги формують соціальне замовлення, забезпеченість розміру, ростового асортименту, споживчого попиту, конкурентоспроможності.

Техніко-економічні показники якості одягу визначають ступінь технічної  довершеності конструкції, методів  проектування і технології одягу  з урахуванням затрат на її виробництво і споживання.

Таким чином, для оцінки якості одягу  пропонуються близько 102 показників якості різного ступеня узагальнення.

При розробці сучасних вимог до промислової  продукції одягу вимоги споживача  і підприємства не рідко протиречиві  між собою, тому на стадії проектування необхідно їх поєднати так, щоб виробництво і збут були економічно вигідними.

У жіночому костюмі, що запропонована  у цій роботі, я намагаюся поєднати всі вимоги, щоб виріб відповідав призначенню, вимогам споживача  і підприємства. Тканина для даного костюму характеризується естетичністю, зносостійкістю, технологічністю, гігієнічністю і формостійкістю. Завдяки її складу створюється добра посадка, а напівприлеглий силует забезпечує вільність руху.

Деталі жакету і спідниці можна уніфікувати, тобто зменшити багатообразність видів, типів і типорозмірів виробів однакового функціонального призначення. Тому що технічний прогрес і швидка зміна моди диктують необхідність різкого скорочення строків розробки і зниження затрат праці, засобів і матеріалів на створення та освоєння у промисловості нових моделей одягу при одночасному розширенню асортименту й поліпшення якості. Тому в наш час у швейній промисловості все більш широке розповсюдження отримують інші, більш прогресивні методи одночасного проектування не однієї, а цілої серії («сім'ї») нових моделей одягу. Широке розповсюдження використання уніфікованих деталей і вузлів.

Загалом жіночий костюм характеризується економічністю і відповідає всім вимогам споживача і підприємства, тому може бути впровадженим у виробництво.

Для виготовлення святкового костюма  я пропоную такі види тканин, як оксамит, напівоксамит, гіпюр, шовк натуральний, та інші коштовні та святкові тканини.

1.2      Аналіз напрямку моди

Мода – це прояв постійної  спрямованості людини до новизни у всіх областях життя. Мода та одяг є невід’ємним один від одного, як предмет та його тінь. У вузькому колі мода – це зміна форм, покрій, пластики, кольора, силуета, довжини одягу, взуття, головних уборів, зачісок і навіть косметики на нові, які під впливом різноманітних факторів, в тому числі реклами, стають більш популярними.

Кожна епоха створювала свій естетичний ідеал, ідеал красоті людського  тіла, ідеал жіночності, свій художній стиль в одязі. Історичний розвиток костюма, його зміни завжди були обумовлені, з одного боку, модою, з іншого – стилем епохи. З появою кожної нової моди старий одяг губив свою естетичну цінність.

Після перевантаженості одягу й  тканин декором з'явилася необхідність в чистоті й суровості. Лінії  й форми одягу лаконічні й точні, надихнуті стилем «від кутюр» 60-х, 80-х і 90-х років. Такими формами визначається нова елегантність. Ця елегантність втілюється в двох паралелях, модних напрямках, орієнтованих на розкіш, яка звільняється від вичурності й наближається до більш стриманої жіночності, й на чистоту мінімалізма, на природність, спрощення форм. Сурові ліній та дизайн йдуть рука об руку з високою якістю матеріалів і декора. При скромності зовнішнього вигляду, тканини можуть приховувати великі внутрішні можливості. Зовнішня простота може сполучатися з великим змістом у технічному плані, який включає до себе, наприклад, обробка, яка захищає від дощу, антистатичні та антибактеріальні пропитки, які охороняють здоров’я , еластичні волокна, які надають комфорт та ін.

На першому плані якісні традиційні тканини, які в ансамблі часто комбінуються з високотехнологічною синтетикою або з новими натуральними та штучними матеріалами, близькими екологічному мисленню. Актуальні змішані матеріали з новими властивостями за рахунок з'єднання в них різних волокон.

Як колись, матеріали розвиваються у двох напрямках. В першому представлені м’які текучі, які прекрасно драпіруються (типу крепа, джерсі, віскози,необхідні  для одягу м'яких пластичних форм в дусі 80-х років, у другому  – пружні, сухі,ломкі компактні, типу тафти, пике, плащовок, які створюють модні жорсткі архітектурні форми. Лідери моди – гладко пофарбовані тканини, виразність яких підвищується за рахунок обробок, які надають їм гладкість, металевий блиск або матовість, барховитість, тобто головна увага концентрується на нових поверхневих ефектів і внутрішніх властивостях матеріалів.

Літо 2009 року досліджує традиції та звичаї минулого. Звідси інтерес до традиційних старих матеріалів, які  на сучасному етапі стають більш  витонченими, завдяки більшим,чим раніш, можливостям їх кольорової витонченої нюансировці, обробкам, великому внутрішньому комфорту та функціональності. Мода постає у вигляді нової екзотики, втіленої у безліч стилів, в яких минуле постає удосконаленим за допомогою нових технологій.

Матеріали літа розвиваються у двох напрямках. Перший напрямок включає  до себе витонченні гладкі матеріали, які відрізняються суровою простотою  поверхні. Це тонкі, легкі повітряні  тканини типу мусліна, шифона, газа, вуалі, органзи і більш важкі компактні пружні матеріали типу перкали, габардину, саржи із бавовни і вовни. До цього напрямку належать блискучі тканини із шовку, поліаміда та інших хімічних волокон, лощені, металізовані, типу атлас, тафти. До другого – відносяться матеріали рустифікального виду з рельєфними фактурами. Це грубий льон розрідженої структури із збільшеним переплетенням, оригінальної структури твід, клоке, тканини з бахромою та різноманітні легкі м'яті, жаті тканини, в тому числі з ефектами гофре, плісе.