Ювелірна промисловість

 

 

Види браку, дефекти, та методи їх усунення при виготовленні жіночого кольє

Дефекти гуми:

• недопікання чи перезапікання  гуми;
• підвищена усадка гуми;
• неправильне розположення моделі;
• неправильний розріз гуми який веде за собою облой;
• попадання посторонніх предметів

 

Дефекти ливарних робіт:

• недоливи, затоки;        
• тріщини;         
• раковини, пори, розшарування;      
• невідповідність кресленню, зразку, деформація;   
• невідповідність паспортній вазі;
• облой

Тріщини та раковини піддаються запаюванню, облой зпилюється і виріб обробляється шабером  та напильниками. При складніших дефектах виріб пускають на переплавку.

 

Дефекти монтувальних робіт:

- вм’ятини, риски, задирки;

- сліди контактів  інструмента, задирки;

- невідповідність  кресленню, зразку;

- непропайка;

- деформація;

- дефекти замків;

- неякіснісний  відбіл

Вм’ятини піддаються запаюванню, можливо з частинками дроту тієї ж проби дорогоцінного металу; сліди контактів інструменту виправляються додатковими шліфувальними операціями, при цьому необхідно звести втрати металу до мінімуму;  непропайка виправляється зачищенням місця пайки від окислення та повторним після цього пайкою; неякісний відбіл можна виправити приготувавши новий розчин  кислоти, чи підігрівом існуючого.

 

Дефекти шліфувальної операції:

- деформація  та поломка деталей;

- перешліфування  деталі, малюнку;

- сліди щіток,  перешліфовка крапанів;

- недошліфовка;

- невідповідність  шорсткості;

- приховані  дефекти металу

Поломка деталей  піддається виправленню лише за умов можливості запаювання частин поломаної  деталі: перешліфування малюнку може виправитися наведенням чіткості штихелями; виправлення перешліфовки крапанів можливе при зпилюванні бракованих частин і напаюванні нових; недошліфовка виправляється необхідними шліфувальними операціями; невідповідність шорсткості виправляється або до шліфовкою або шабруванням з якомога меншою втратою дорогоцінних металів. 

                                            Дефекти закріпки:

- дефекти закріпки;

- дефекти вставки;

- деформація, поломка  виробу;

- сліди інструмента;

- люфт вставок;

- непарність  вставок за формою, огранюванню;

- неякісне зрізання

Поломка піддається виправленню лише за умов можливості зпаювання частин поломаного виробу;  дефекти закріпки виправляються  повторною закріпкою вставки ; дефекти  вставки – по можливості, заміною  її, сліди інструменту на металі можна прибрати додатковим шліфуванням та поліруванням; люфт вставки виправляється повторною закріпкою вставки; непарність вставки виправляється заміни непарної на парну.

 

Дефекти полірувальної  операції:

- деформація, поломка  виробу;

- перешліфування  деталей, малюнка;

- переполірування крапанів;

- відколи вставок,  потертості граней, ребер;

- недополірування;

- приховані  дефекти металу     

Поломка піддається виправленню лише за умов можливості зпаювання частин поломаного виробу; перешліфування малюнку виправляється  доопрацюванням його штіхелеми; переполірування крапанів виправляється зпилюванням дефектних частин і напаювання нових; пере полірування граней, відколи, потертості виправляються заміною вставок; недополірування виправляється повторним поліруванням виробу.

 

Охорона праці

Техніка  безпеки  при  ручному  виготовленні ювелірних виробів

Основним завданням  безпеки праці є запобігання  травматизму, виробничих травм, професійних  захворювань та усунення причин їх виникнення. Багато з відділень ювелірних  заводів та майстерень відносяться до підприємств підвищеної небезпеки. Робітникам в них доводиться мати справу з розплавленим металом в процесі плавлення та випалювання, з гострими предметами, які за неграмотного їх використання здатні завдати великої шкоди здоров'ю та життю людини; з токсичними речовинами, кислотами та лугами, з  їх випарами.

В процесі  виготовлення ювелірних прикрас  виконавець повинен пам’ятати про  наступні вимоги:

• одяг працюючого повинен бути чистим і акуратно заправленим;
• робоче місце має бути чистим, на ньому не повинно знаходитись зайвих предметів;
• працювати потрібно тільки справним інструментом, всі інструменти із загостреними кінцями повинні мати ручки;
• під час розмітки, гнуття, правки, опилювання, шабрування, штифтування, чеканки, гравіювання, закріпки необхідно проявляти особливу акуратність і обережність в поводженні з рисувалкою, циркулем, напильниками, надфілями, шаберами, кусачками, фрезами, чеканами, штихелями; не допускати знаходження вказаних інструментів на краю чи близько від краю стола; не використовувати їх в якості пристосувань для відкривання ящиків і паличок для розмішування; не доторкатися руками до гострих і ріжучих частин інструментів; по закінченню відповідних робіт прибрати інструменти в ящик стола;
• під час випилювання лобзиком треба бути вкрай уважним, не прикладати надмірних зусиль на пилку з метою прискорити процес випилювання, не намагатись звільнити силою пилку,що заклинила, не направляти її пальцями на лінію пропилу;
• виконуючи операцію свердління, не можна поправляти свердло на ходу;
• при поліруванні виробу тримати його гострими гранями по ходу обертання круга. Поверхні виробу, що поліруються, розташовувати відносно круга так, щоб виріб не підхвачувався кругом;
• не допускати сильного нагрівання виробу для уникнення опіку рук; під час заточування інструмента користуватись захисним екраном або окулярами. Не заточувати інструмент боковою ( торцевою) поверхнею круга; не мити руки в маслі, керосині, емульсії і не витирати їх тканинними обрізками, загостреними стружкою;
• при проведенні паяльних робіт особливу увагу необхідно звернути на те, щоб не допустити можливості зриву газу, виникнення пожежі і отримання опіків; у випадку витоку газу забороняється працювати паяльним апаратом, вмикати і вимикати електроприлади; на верстаті не повинні знаходитись легкогорючі предмети; вироби повинні охолоджуватись на підставках із вогнетривкого матеріалу; переносити їх слід пінцетом;
• при вибілюванні не можна допускати забруднення відбілу і потрапляння в них іншородних металів; не допускати потрапляння відбілюючих розчинів на руки і одяг; не опускати у відбілюючий розчин деталі, котрі не повністю охололи, щоб уникнути розбризкування його; при опусканні виробу в відбілюючий розчин і при діставанні його користуватись спеціальним кислотостійким сітчастим ковшем або мідним пінцетом;
• при необхідності роботу виконувати в спецодязі(халат, рукавиці) з використанням засобів індивідуального захисту(окуляри, лінзи);
• тару з кислотами тримати закритою, у випадку потрапляння кислот на тіло змити водою і звернутись до лікаря;
• після закінчення робіт (особливо перед їдою) потрібно ретельно вимити руки, їсти і курити під час роботи забороняється.

 

Забезпечення  безпечних  умов  праці

Безпечну роботу можна забезпечити лише шляхом ціле направленого здійснення науково обґрунтованої системи оздоровчих заходів у всіх без виключення ланках виробничого циклу. До нього входять ведення технологічних процесів, експлуатація обладнання, організація робочого місця, побутове обслуговування, утримання виробничих і побутових приміщень, експлуатація приточно-витяжних пристроїв (вентиляції), організація лікувально-профілактичної роботи, наявність і якість засобів індивідуальної і особистої гігієни.

В систему  таких заходів повинні входити:

• постійне вдосконалення технологічних процесів і обладнання з метою виключити і попередити можливість появи шкідливих виробничих факторів;
• неухильне дотримання технологічних режимів, суворий контроль за їх виконанням;
• безумовне дотримання режимів праці й відпочинку, правильна (наукова) організація робочого місця;
• постійний контроль за станом повітряного середовища виробничих приміщень;
• організація питного водопостачання, чіткий питний режим;
• регулярні медичні огляди;
• організація профілакторіїв, інгаляторіїв і лікувально-профілактичного харчування;
• систематичне проведення виробничої гімнастики.

 

 

 

 

 

Виробничий  травматизм

Виробничими називаються  травми, отримані людиною як безпосередньо  на робочому місці, так і на території підприємства. До них відносяться рани, удари, термічні і хімічні опіки, вивихи, отруєння, ураження електричним струмом. Основними причинами виробничого травматизму являються ручна праця, несправність інструменту і обладнання, недосконалість технологічних процесів і недотримання робочих режимів їх проведення, незабезпеченість працюючого необхідними спецодягом, спецвзуттям і інвентарем, неправильне використання засобів індивідуального захисту, незнання робочими правил техніки безпеки. Причиною виробничого травматизму може стати також незадовільний санітарний стан підприємства в цілому: загромадження проїздів і проходів, відсутність міжцехових складів, запиленість і задимленість виробничих приміщень і навколишнього повітряного простору. Найбільш надійним методом боротьби з виробничим травматизмом є чітке знання кожним робітником вимог правил техніки безпеки праці і ретельне їх виконання.

 

Засоби індивідуального захисту

В умовах ювелірного виробництва засобами індивідуального  захисту являються окуляри захисні відкриті, окуляри у вигляді захисної маски з відкидним екраном із прозорої пластмаси, респіратором, фартухи і халати (бавовняні, грубошерсті й прорезинені), рукавиці (бавовняні й прорезинені), спецвзуття (гумові чоботи). Для надання першої допомоги безпосередньо на робочому місці повинні бути аптечки в кожному секторі цеху з набором бинтів перев’язочних, йоду, перекису водню, крапель серцевих та інших медикаментів.

надання першої медичної допомоги

При нещасних випадках і гострих захворюваннях в  організмі людини відбуваються різкі зміни, що загрожують життю. При цьому нерідко життя людини залежить і від того, як швидко йому буде надана перша долікарська допомога. З цією метою на підприємствах, в цехах повинні бути організовані медичні пости, які мають в своєму розпорядженні всі необхідні перев’язочні матеріали й інвентар (шини, ноші, джгути і т. п.). Медичний працівник при навчанні працівників повинен акцентувати увагу на різноманітності прийомі надання допомоги і самодопомоги в залежності від виду отриманих постраждалим травм.

При електротравмах: необхідно негайно припинити дію струму, вимкнувши його з допомогою рубильника, вимикача, викрутивши пробки, обірвавши привід, знявши привід з постраждалого з допомогою резинових рукавиць, килимка, сухої дерев’яної дошки, палки (до постраждалого, який знаходиться під дією струму, не можна доторкатися незахищеними руками); після цього треба негайно провести штучне дихання, масаж серця і транспортувати постраждалого в лікувальний заклад.

При хімічних опіках: концентрованими кислотами (крім сірчаної) необхідно негайно промити місце опіку струєю холодної води, мильною водою або розчином соди; опіки лугом спочатку промивають струєю холодної води, а потім 2 % розчином оцтової або лимонної кислоти.

При термічних  опіках: треба негайно ліквідувати дію високої температури на постраждалого, а потім по можливості швидше закрити місця опіку стерильним матеріалом або чистою бавовняною тканиною, змоченою спиртом; ні в якому разі не можна змазувати місця опіку жирами; після надання першої допомоги постраждалого треба транспортувати в лікувальний заклад.

При отруєнні чадним газом: треба вивести постраждалого із загазованої зони, провести штучне дихання, розтирання тіла і відправити постраждалого в медичний заклад.

При механічних пошкодженнях: (ударах, розтяжках, розривах зв'язок і м’язів, вивихах) треба негайно привести постраждалий орган в стан спокою, наклавши пов’язку чи шину, і відправити постраждалого в медичний заклад.  При зовнішній кровотечі: необхідно негайно зупинити кровотечу (з допомогою тугої пов’язки, притисканням артерії пальцем, фіксуванням кінцівок в положенні максимального згинання чи розгинання) і терміново  транспортувати постраждалого в лікарню.

 

Гігієна  праці

У процесі трудової діяльності людина витрачає визначену кількість енергії. Відомо, що на працездатність людини впливають численні фактори, головними з яких можна вважати наступні: ступінь пристосованості фізіологічних функцій до умов трудової діяльності, тренованість, стомлюваність, емоційний стан, виробничі умови, вік і професійний стаж працівника. Працездатність людини протягом робочого дня можна розділити на три періоди: початковий, високий і згасаючий. У початковому періоді продуктивність поступово і неухильно збільшується. Для високого періоду присущі постійні високі показники працездатності, продуктивності і якості праці. У згасаючий період настає стомлення, працездатність помітно падає, відповідно і знижуються обсяги виробленої продукції. У процесі трудової діяльності, особливо при недотриманні санітарно-гігієнічних і санітарно-технічний вимог до організації виробництва в цілому й робітника, організм людини піддається впливу хімічних, фізичних і психологічних факторів, одні з яких є небезпечними. В умовах організації виробництва та підприємствах ювелірної промисловості до хімічних виробничих факторів відноситься вплив на організм токсичних речовин. Фізичними виробничими факторами є підвищена чи знижена температура і вологість повітря в цехах, протяг, шум, вібрація і ультразвук, теплові, іонізуючі й електромагнітні випромінювання. Психологічні виробничі фактори – це тривалі й однотипні робочі операції, незручне положення тіла, напруга слуху, зору, підвищені фізичні навантаження. У роботі ювелірів подібними факторами є постійно підвищена напруга зору й обмежених м’язових груп пальців і костей рук. Процес праці повинен бути організований так, щоб не наставала втома, час коротких пауз, передбачених розпорядком робочого дня, і обідні перерви потрібно проводити поза цехом.

Тривалість сну повинна  бути не менше 7-8 годин.

 

                                                Висновок

Отже, у дипломній  роботі я розглянув та виконав  процес виробництва ювелірного виробу «Жіноча каблучка».

Для виготовлення ювелірних виробів використовують основні та допоміжні матеріали. До основних відносять метали та їх сплави, ювелірні камені та декоративні матеріали. Допоміжні використовують при виконанні різних операцій. Метали називають благородними за їх природні властивості (хімічна стійкість, гарний вигляд тощо), а дорогоцінними – за їх високу вартість. Всі благородні (дорогоцінні) метали відзначаються низькою твердістю та зносостійкістю у чистому вигляді(без лігатури). Тому, для ювелірних виробів чисті метали використовують тільки для захисного – декоративного покриття, а самі вироби виготовляють з сплавів дорогоцінних металів з іншими металами які називають лігатурними.