Оцінка розрахункової ефективності проекту

Оцінка  розрахункової ефективності проекту.

 

 

План

 

Вступ 3

1. Ефективність проекту. Методи оцінки 5

1.1. Методи оцінки ефективності 5

1.2. Оцінка проекту з урахуванням інфляції 13

1.2. Показник інтегрального бюджетного ефекту 15

Висновки 17

Використана література 18

 

 

 

Вступ

Аналіз інвестиційних  проектів є складовою частиною процесу  управління інвестиціями. Він дає  інформативну базу (у вигляді проекту  як спеціально оформленого інвестиційного плану чи результатів проведеної експертизи проекту) для ухвалення  рішення щодо включення проекту  в інвестиційний портфель, початку  його інвестування, постійного моніторингу  реалізації.

Аналіз інвестиційних  проектів це комплекс методичних і  практичних прийомів розробки, обґрунтування  й оцінки доцільності реалізації проекту. Лише незначна частка інвестицій виявляється невдалою, тобто, не дає  очікуваного результату з незалежних від інвестора причин. Більшість  проектів, що виявилась збитковими, могла бути не допущена до реалізації за умови якісного попереднього аналізу  з урахуванням зовнішніх умов і внутрішніх якостей проекту.

Інвестиційні проекти  аналізують на основі комплексного вивчення аспектів майбутнього інвестування. До цих аспектів належать економічне середовище, правильно поставлені мета і завдання проекту, маркетинговий, виробничий, фінансовий та організаційний план інвестора, технічна база проекту, технічна база проекту, його соціальна  значущість, екологічна безпека, фінансова  достатність і спроможність проекту, організація управління проектом, аналіз інвестиційного ризику, чутливість проекту  до зміни окремих найсуттєвіших  факторів, достатність показників ефективності, оцінка можливостей учасників проекту, ділових якостей його менеджерів.

У будь-якому проекті найвагомішим аргументом завжди є його економічна ефективність. На цей показник в першу чергу звертає увагу будь-який замовник. Реалізувати засобами автоматизації можна проект будь-якої складності, але якщо віддача від проекту не співвідноситься з рівнем вкладень, то проект може принести збитки.

Методика оцінки ефективності будь-якого проекту без кількісних показників найчастіше є неадекватною, а результати суперечать реальній ситуації, що склалася.

Економічну  ефективність проекту розділяють на розрахункову та фактичну. Розрахункова ефективність проекту визначається на стадії проектування, тобто, при  розробці проекту. Фактична ефективність визначається при реалізації проекту.

 

1. Ефективність проекту. Методи оцінки

1.1. Методи оцінки ефективності

В загальному розумінні ефективністю називають ступінь досягнення найкращих  результатів при найменших затратах.

Питання економічної ефективності при плануванні проектів розглядаються  в різних масштабах та на різних стадіях планування. Відповідно розрізняють  і методи, що застосовуються на окремих  етапах планування та оцінки:

• на етапі проведення технічного аналізу та при плануванні фінансування проекту, коли відомі не всі умови підприємницької діяльності, вибір здійснюється на практиці за допомогою спрощеного часткового аналізу;
• на вирішальній стадії оцінки необхідно розглянути проект в цілому, приймаючи до уваги результати часткового аналізу, а потім прийняти позитивне або відхиляюче проект рішення. Це здійснюється за допомогою глобальних моделей. Глобальними вони називаються тому, що дозволяють враховувати всі умови фінансової сфери.

Ефективність проекту  характеризується системою показників, які виражають співвідношення витрат і результатів проекту з погляду  його учасників.

Виділяють такі показники  ефективності проекту:

• показники комерційної ефективності, які враховують фінансові наслідки реалізації проекту для його безпосередніх учасників;
• показники економічної ефективності, які враховують народногосподарські вигоди й витрати проекту, включаючи оцінку екологічних та соціальних наслідків, і допускають грошовий вимір;
• показники бюджетної ефективності, які відображають фінансові наслідки здійснення проекту для державного та місцевого бюджетів.

Для розрахунку цих показників можуть використовуватись однакові формули, але значення вихідних показників для розрахунків істотно відрізнятимуться.

Залежно від тривалості циклу  проекту оцінка показників ефективності може бути різною. Показники комерційної  ефективності можуть розраховуватися  не тільки на весь цикл проекту, а й  на місяць, квартал, рік.

Розрізняють три основні  методи визначення ефективності проектів на початкових етапах проведення технічного аналізу. Вони не враховують фактор часу або враховують його не повністю:

• порівняння витрат;
• порівняння прибутку;
• порівняння рентабельності, до якого відноситься як спеціальний випадок статистичний метод окупності (pay-back).

До найпростіших показників ефективності проектів, які застосовуються при проведенні технічного аналізу  відносять:

• капіталовіддачу (річні продажі, поділені на капітальні витрати);
• оборотність товарних запасів (річні продажі, поділені на середньорічний обсяг товарних запасів);
• трудовіддачу (річні продажі, поділені на середньорічну кількість зайнятих робітників і службовців).

Однак ці показники відносяться  до числа показників моментного статичного ряду і не враховують динамічних процесів у їх взаємозв'язку.

Для оцінки ефективності проектів доцільніше використовувати показники, які дають змогу розрахувати значення критеріїв ефективності проектів, беручи до уваги комплексну оцінку результатів і витрат, зміну вартості грошей у часі та інші чинники. Правильне визначення обсягу початкових витрат на проект є запорукою якості розрахунків окупності проекту.

При аналізі ефективності проекту використовують наступні показники:

1. Сума інвестицій – це вартість початкових грошових вкладень у проект, без яких він не може здійснюватись. Ці витрати мають довгостроковий характер. За період функціонування проекту протягом його «життєвого циклу», капітал, вкладений у такі активи, повертається у вигляді амортизаційних відрахувань як частина грошового потоку, а капітал вкладений в оборотні активи, в тому числі в грошові активи, по закінченню «життєвого циклу» проекту має залишатися у інвестора у незмінному вигляді й розмірі. Сума інвестицій у фінансові активи являє собою номінальну суму витрат на створення цих активів;

2. Грошовий потік – дисконтований або недисконтований дохід від здійснення проекту, який включає чистий прибуток та амортизаційні відрахування, які надходять у складі виручки від реалізації продукції. Якщо у завершальний період «життєвого циклу» проекту підприємство-інвестор одержує кошти у вигляді недоамортизованої вартості основних засобів і нематеріальних активів та має вкладення капіталу в оборотні активи, вони враховуються як грошовий потік за останній період;

3. Чиста теперішня вартість проекту – Net Present Value (NPV). Це найвідоміший і найуживаніший критерій. У літературі зустрічаються й інші його назви: чиста приведена вартість, чиста приведена цінність, дисконтовані чисті вигоди. NPV являє собою дисконтовану цінність проекту (поточну вартість доходів або вигід від вкладених інвестицій). Чиста теперішня вартість проекту – це різниця між величиною грошового потоку, дисконтованого за прийнятної ставки доходності і сумою інвестицій. Для розрахунку NPV проекту необхідно визначити ставку дисконту, використати її для дисконтування потоків витрат та результатів і підсумувати дисконтовані вигоди й витрати (витрати зі знаком мінус). При проведенні фінансового аналізу ставка дисконту звичайно є ціною капіталу для фірми. В економічному аналізі ставка дисконту являє собою закладену вартість капіталу, тобто прибуток, який міг би бути одержаний при інвестуванні найприбутковіших альтернативних проектів.

Якщо NРV позитивна, то проект можна рекомендувати для фінансування. Якщо NPV дорівнює нулю, то надходжень від  проекту вистачить лише для відновлення  вкладеного капіталу. Якщо NРV менша  нуля – проект не приймається.

Розрахунок NPV робиться за такими формулами:

де В_t – вигоди проекту в рік t; С_t – витрати на проект у рік t; і – ставка дисконту; n – тривалість (строк життя) проекту.

Основна перевага NPV полягає  в тому, що всі розрахунки провадяться  на основі грошових потоків, а не чистих доходів. Окрім того, ефективність головного  проекту можна оцінити шляхом підсумовування NPV його окремих підпроектів. Це дуже важлива властивість, яка  дає змогу використовувати NPV як основний критерій при аналізі проекту.

Основним недоліком NPV є  те, що її розрахунок вимагає детального прогнозу грошових потоків на термін життя проекту. Часто робиться припущення про постійність ставки дисконту.

4. Термін окупності інвестицій  – це час, протягом якого  грошовий потік, одержаний інвестором  від втілення проекту, досягає  величини вкладених у проект  фінансових ресурсів. У господарській  практиці його можуть визначати  без урахування необхідності  грошових потоків у часі або  з урахуванням такої необхідності.  Термін окупності проекту –  Payback Period (РВР) використовується переважно  в промисловості. Один із найбільш  часто вживаних показників оцінки  ефективності капітальних вкладень. На відміну від показників, які  використовуються у вітчизняній  практиці, показник «термін окупності  капітальних вкладень» базується  не на прибутку, а на грошовому  потоці з приведенням коштів, які інвестуються в інновації  та суми грошового потоку до  теперішньої вартості. Критерій  прямо пов'язаний з відшкодуванням капітальних витрат у найкоротший період часу і не сприяє проектам, які дають великі вигоди згодом. Він не може слугувати за міру прибутковості, оскільки грошові потоки після терміну окупності не враховуються. Критерій найменших витрат (НВ) використовується тоді, коли оцінка вигід проекту складна й ненадійна. При цьому порівнюють наведені витрати по різних варіантах проекту і вибирають той, який при найменших витратах забезпечує найкращі результати. Критерій прибутку в перший рік експлуатації дає змогу перевірити, чи забезпечують вигоди за перший рік експлуатації проекту «достатню» дохідність. По ньому порівнюється чистий дохід за перший рік експлуатації з капітальними витратами проекту, включаючи процентний дохід у період робіт по будівництву (береться накопичена сума процентів, а не наведені проценти). Якщо відношення вигід до витрат менше ціни капіталу, то проект, можливо, є передчасним, а при більшому відношенні можна зробити висновок, що з проектом, очевидно, припізнся.

Внутрішня норма рентабельності – Internal Rate of Return (IRR) У літературі зустрічаються  й інші назви: внутрішня ставка рентабельності, внутрішня ставка доходу, внутрішня  норма прибутковості. Це рівень ставки дисконтування, при якому чиста  приведена вартість проекту за його життєвий цикл дорівнює нулю. ІRR проекту  дорівнює ставці дисконту, при якій сумарні дисконтовані вигоди дорівнюють сумарним дисконтованим витратам, тобто  ІRR є ставкою дисконту, при якій NVP проекту дорівнює нулю. ІRR дорівнює максимальному проценту за позиками, який можна платити за використання необхідних ресурсів, залишаючись при  цьому на беззбитковому рівні. Розрахунок IRR проводиться методом послідовних  наближень величини NPV до нуля при  різних ставках дисконту. Розрахунки проводяться за формулою:

На практиці визначення IRR проводиться за допомогою такої  формули:

де А – величина ставки дисконту, при якій NPV позитивна; В  – величина ставки дисконту, при  якій NPV негативна; а – величина позитивної NPV, при величині ставки дисконту А; b – величина NPV, при величині ставки дисконту В.

При застосуванні ІRR виникають  такі труднощі:

• неможливо дати однозначну оцінку IRR проектів, у яких зміна знака NPV відбувається більше одного разу;
• при аналізі проектів різного масштабу ІRR не завжди узгоджується з NPV;
• застосування ІRR неможливе для вибору альтернативних проектів відмінного масштабу, різної тривалості та неоднакових часових проміжків.

6. Коефіцієнт вигід/витрат  – Benefit/Cost Ratio (BCR).

BCR є відношенням дисконтованих  вигід до дисконтованих витрат. Основна формула розрахунку має  такий вигляд:

Критерій відбору проектів полягає в тому, щоб вибрати  всі незалежні проекти з коефіцієнтами BCR, більшими або рівними одиниці. При застосуванні цього критерію слід пам'ятати, що коефіцієнт BCR має  такі недоліки:

• може давати неправильні ранжирування за перевагою навіть незалежних проектів;
• не годиться при виборі взаємовиключних проектів;
• не показує фактичну величину чистих вигід.

BCR має кілька варіантів  розрахунку:

1. При жорстких обмеженнях на капітал, на відміну від обмежень як по капіталу, так і по поточних витратах:

BCR = (В - ПВ)/КВ, де ПВ – поточні витрати; КВ – капітальні витрати.

2. За наявності дефіцитних або унікальних ресурсів:

BCR = (В-С)/R,

де R – вартість дефіцитних ресурсів.

Прикладом дефіцитних ресурсів може бути іноземна валюта.

Головною потенційною  проблемою при застосуванні цих  різновидів критерію є подвійний  рахунок, якого слід уникати.

Критерій ВСR може бути використаний для демонстрації того, наскільки  можливе збільшення витрат без перетворення проекту на економічно непривабливий. Основна перевага критерію полягає  в можливості швидкого з'ясування його значень для оцінки впливу на результати проекту рівнів ризиків та непевностей.

6. Індекс прибутковості – Profitability Index (РІ) є відношенням суми наведених  ефектів (різниця вигід і поточних  витрат) до величини інвестицій:

РІ тісно пов'язаний з NРV. Якщо NPV позитивна, то й РІ > 1, і навпаки, якщо РІ > 1, проект ефективний, якщо РІ < 1 – неефективний.

Приклад визначення основних фінансових показників для обґрунтування  доцільності проекту.