Облік довгострокових інвестицій в асоційовані підприємства

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТА І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ  НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

"КИЇСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА"

 

Кафедра управління персоналом та економіки праці

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат  
з дисципліни: "Бухгалтерський облік"

На тему : «Облік довгострокових інвестицій в асоційовані підприємства»

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала: студентка

Мельник Марина Вікторівна

3 групи 3 курсу спец. 6505

 

Перевірив: викладач

Токарева Т.О.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2012

Зміст

Вступ 3

1. Облік довгострокових фінансових інвестицій 4

1.1 Визначення та оцінка фінансових інвестицій 4

1.2 Синтетичний та аналітичний облік довгострокових фінансових інвестицій .8

1.3 Відображення операцій з обліку довгострокових фінансових інвестицій в бухгалтерському обліку 12

Висновки 18

Список використаних джерел 19

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Для ефективного використання тимчасово вільних активів підприємства та організації здійснюють фінансові інвестиції.

Під довгостроковими  фінансовими інвестиціями розуміються  фінансові інвестиції на період понад один рік, а також усі інші інвестиції, котрі не можуть бути вільно реалізовані у будь-який момент.

Актуальність теми реферату визначається тим, що інвестиції є основою розвитку підприємства, окремих галузей та економіки країни в цілому. Від уміння інвестувати залежить розквіт власного виробництва, можливості вирішення соціальних й екологічних проблем, сучасний рівень і потенційний динамізм фізичного, фінансового та людського капіталів. Без надійних основ інвестиційної діяльності, якими професійно володіли спеціалісти відповідно профілю, важко сподіватися на сталий розвиток вітчизняного виробництва, науково-технічний та соціальний прогрес, а з ним і на належне місце у світовому господарстві.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Облік довгострокових фінансових інвестицій

1.1 Визначення та оцінка фінансових інвестицій

У фінансових звітах використовуються в різних комбінаціях кілька різних методів оцінки, які визначені  національним П(С)БО 12 “Фінансові інвестиції ”. Вибір таких методів залежить від видів фінансових інвестицій (поточні чи довгострокові).

Оцінка фінансових вкладень здійснюється у двох випадках: при  безпосередньому придбанні фінансових інвестицій та в разі складання фінансової звітності. Оцінка, що проводиться при безпосередньому придбанні фінансових інвестицій, називається первісною оцінкою; а та, що здійснюється в разі складання фінансової звітності — оцінкою на дату балансу.

 Довгострокові інвестиції при безпосередньому придбанні оцінюються і відображаються в бухгалтерському обліку за собівартістю, що формується відповідно до активів, які були передані в оплату (мал. 1.1.1).

 

Мал.. 1.1.1 Первісна оцінка фінансових інвестицій

 

Собівартість довгострокової фінансової інвестиції включає такі складові:

• ціна її придбання;

• можливі комісійні винагороди (винагороди фінансовим посередникам тощо);

• податки, збори, обов’язкові  платежі, які пов’язані з придбанням фінансової інвестиції;

• суми мита, які сплачуються  під час придбання (реєстрація договорів);

• інші можливі додаткові  витрати .[5,90c.]

Ці витрати виникають  у підприємств, якщо фінансові інвестиції вони будуть купувати за грошові кошти. Але не виключена можливість надходження фінансових інвестицій на підприємства способом обміну на цінні папери власної емісії або на інші активи. У цьому випадку згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 12 “Фінансові інвестиції ” собівартість фінансової інвестиції визначається справедливою вартістю цінних паперів або активів, що обмінюються на фінансові інвестиції.

У п. 4 П(С)БО 19 наведено дефініцію терміна “справедлива вартість ”: це сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими й незалежними сторонами. На практиці її ототожнюють з ринковою вартістю інвестицій, тобто сумою, яку можна отримати від продажу на активному ринку. Фінансові інвестиції, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо, відображаються на дату балансу за їхньою собівартістю з урахуванням зменшення корисності інвестицій. Відповідно до п. 4 П(С)БО 7 “Основні засоби ”, “зменшення корисності ” — це втрата економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування.

Слід зазначити, що справедлива  вартість може бути як вищою, так і  нижчою від собівартості. У такому разі фінансові інвестиції підлягають переоцінці.

Для того, щоб провести оцінку фінансових інвестицій на дату балансу (для відображення їх у фінансовій звітності) можна використовувати  один із трьох методів:

1. Оцінка за справедливою вартістю;

2. Оцінка за амортизованою  собівартістю фінансових інвестицій;

3. Оцінка за методом  участі в капіталі.

Облік фінансових інвестицій, що надають право власності. Бухгалтерський облік довгострокових фінансових інвестицій, що надають право власності, залежить від ступеня впливу інвестора на об'єкт інвестування. Ступінь впливу інвестора, залежить від частки, якою він володіє в статутному капіталі об'єкта інвестування (табл.1.1.1).[6,153c.]

Таблиця 1.1.1Методи оцінки та обліку інвестицій, що надають право власності [6,153c.]

Частка в  статутному капіталі об'єкта інвестування, (%)	Рівень впливу інвестора	Метод оцінки та облік інвестицій
До 20	Не має суттєвого впливу або  контролю	Інвестиції відображаються за справедливою вартістю
20 - 50	Суттєвий вплив, але не здійснює контроль	Інвестиції в асоційовані компанії та спільні підприємства відображаються в обліку: за методом участі в капіталі; за справедливою вартістю
Більше 50	Здійснює контроль	Інвестиції обліковуються за методом  участі в капіталі. Фінансові звіти консолідуються

 

У разі володіння борговими  інвестиціями (облігаціями) для їх оцінки на дату балансу застосовується метод  оцінки за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій (АСФІ).[5,99c.]

Вкладення, які утримуються  для перепродажу, повинні бути переоцінені на дату балансу за кожною інвестицією окремо, виходячи з їхньої справедливої вартості .

Порядок оцінювання фінансових інвестицій за справедливою вартістю встановлено пунктами 8 та 9 Положення (стандарту) 12 “Фінансові інвестиції”. Сутність означеного методу полягає в тому, що для оцінки фінансової інвестиції на дату балансу використовується сума, що дорівнює вартості, за якою може бути здійснена реалізація інвестиції в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Методом оцінки за справедливою вартістю на дату балансу оцінюють фінансові інвестиції, що придбані та утримуються виключно для продажу.

Порядок оцінювання означених  вкладень на дату балансу за амортизованою  собівартістю встановлено пунктом 10 Положення (стандарту) 12 “Фінансові інвестиції”. Сутність цього методу полягає в тому, що різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія в разі придбання) амортизується інвестором протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка. При цьому амортизована собівартість інвестиції визначається додаванням вартості вкладень на попередню дату та суми амортизації дисконту (премій) за звітний період.

Суть амортизації премій: їх сума повинна розподілятися на весь період, на який інвестиції були придбані, тобто спрямовуватись на сплату відсотків інвесторам. Таким чином, амортизацію премій необхідно протягом усього періоду розподілити так, щоб на дату погашення інвестицій їх поточна вартість дорівнювала номінальній, а сума премій досягла нульового значення.

Суть амортизації дисконту полягає в такому: його сума повинна  розподілятися на весь період, на який придбана інвестиція, тобто спрямовуватись на збільшення витрат зі сплати відсотків інвесторам. Амортизація дисконту протягом цього періоду має розбиватися таким чином, щоб на дату погашення інвестицій їх поточна вартість дорівнювала номінальній, а сума дисконту досягла нульового значення. За допомогою цього методу проводиться оцінка на дату балансу фінансових інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення.

Сутність методу оцінки фінансових інвестицій на дату балансу  за методом участі в капіталі охарактеризовано пунктами 11—14 Положення (стандарту) “Фінансові інвестиції”. Метод участі в капіталі — це метод обліку інвестицій, за якого балансова вартість інвестицій збільшується або зменшується на суму збільшення або зменшення частки інвестора у власному капіталі об’єкта інвестування (згідно з пунктом 4 Положення (стандарту) 3 “Звіт про фінансові результати”). При цьому якщо сума зменшення частки капіталу інвестора більша, ніж відповідна стаття власного капіталу інвестора, то на таку різницю зменшується (або збільшується) нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

За методом участі в капіталі фінансові інвестиції обліковуються на останній день місяця, в якому об’єкт інвестування відповідає критеріям визначення асоційованого або дочірнього підприємства. Припиняється застосування методу участі в капіталі для обліку та оцінки фінансових інвестицій з останнього дня місяця, в якому об’єкт інвестування перестав відповідати зазначеним критеріям.

Отже, визначені методи оцінки фінансових інвестицій необхідні  для забезпечення основної мети складання  фінансової звітності — надання  користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан і результати діяльності підприємства. А це, у свою чергу, є однією з умов і способів зменшення ризику під час проведення інвестування.

1.2 Синтетичний та аналітичний облік довгострокових фінансових інвестицій

Аналітичний облік довгострокових зобов'язань ведеться за їх видами і  термінами погашення.

Інформацію про наявність  і рух довгострокових інвестицій (вкладів) у цінні папери інших  підприємств, облігацій державних  і місцевих позик, статутний капітал інших підприємств, створених на території країни та за кордоном, узагальнюють на рахунку 14 «Довгострокові фінансові інвестиції».

Цей рахунок має такі субрахунки:

• 141 «Інвестиції пов'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі»;
• 142 «Інші інвестиції пов'язаним сторонам»;
• 143 «Інвестиції непов'язаним сторонам».

Отримання доходу від  участі в капіталі асоційованих підприємств, від спільної діяльності відображається в усіх випадках записом:

Дебет 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» (відповідно субрахунки 141, 142, 143);

Кредит 72 «Доход від участі в капіталі» (відповідно субрахунки 721, 722, 723).

Проте інвестиційна діяльність є значно ширшим поняттям, ніж «участь  підприємства в капіталі».

Інвестиційна  діяльність пов'язана з придбанням і продажем довгострокових (необоротних) активів і короткострокових (оборотних) фінансових активів, які не відносяться до еквівалентів грошових коштів (вартість придбаних основних засобів, необоротних і нематеріальних активів, надання позик іншим підприємствам, надходження коштів від фінансових інвестицій — дивіденди, проценти).

Для обліку таких операцій призначені рахунки 96 «Втрати від  участі в капіталі» та 97 «Інші  витрати», на яких відображаються втрати від зміни вартості капіталу, що використовується у спільній діяльності двох чи декількох підприємств за методом участі в капіталі. При спільній операційній діяльності капітал інвестора може збільшуватися чи зменшуватися внаслідок збільшення (зменшення) його частки в об'єкті інвестування. Капітал також може вкладатися в асоційовані та дочірні підприємства .[5,124c.]

Рахунок 96 «Втрати від  участі в капіталі» має такі субрахунки:

• 961 «Втрати від інвестицій в асоційовані підприємства»;
• 962 «Втрати від спільної діяльності»;
• 963 «Втрати інвестицій в дочірні підприємства».

У дебет рахунка 96 списуються втрати, завдані внаслідок отримання  асоційованим підприємством збитків, переоцінки активів, збитків дочірніх та спільних підприємств тощо. При  цьому складається запис:

Дт 96 «Втрати від участі в капіталі»;Кт 14 «Довгострокові фінансові інвестиції».

У кінці місяця рахунок 96 закривається:

Дт 79 «Фінансові результати»  субрахунок 793 «Результати іншої  звичайної діяльності»;Кт 96 «Втрати  від участі в капіталі».

Інші витрати, хоча й  виникають у процесі операційної  діяльності, але не відносяться до процесу виробництва і збуту, а пов'язуються з інвестиціями. До таких витрат належать: