Інвестування

     Основні проблеми, які сьогодні відлякують іноземних інвесторів, і які потребують їх нагального вирішення:

− забезпечення макроекономічної і політичної стабільності;

− зниження бар'єру для іноземних підприємців шляхом впровадження одноразової процедури започаткування нового бізнесу;

− створення чіткого і надійного правового поля, здатного забезпечити захист прав власника;

− реформування системи оподаткування в напрямі зниження податкового тиску, вдосконалення системи стягнення і відшкодування податків;

− перегляд митних тарифів;

− проведення активної боротьби з корупцією та бюрократичними затягуваннями практичного здійснення іноземних інвестицій;

− сприяння створенню в Україні фондового ринку з урахуванням конкурентоспроможності вітчизняних і зарубіжних інвесторів та активності фінансових посередників, стимулюючи залучення портфельних іноземних інвестицій.

     В Україні продовжує зберігатися цілий ряд причин, що роблять її інвестиційний клімат вкрай несприятливим. Це фактично зводить нанівець ті переваги, які вона могла б запропонувати іноземним інвесторам. Водночас кожен із цих чинників відрізняється за ступенем впливу на інвестиційну активність західних компаній. Тому концентрація зусиль держави на зміні в кращий бік ключових чинників дала б можливість досягти вагоміших результатів, ніж спроба перебороти відразу всі інвестиційні проблеми. Досвід інших держав свідчить, що таким ключовим чинником є соціально-політична і макроекономічна стабільність, без досягнення якої важко залучити іноземний капітал у національну економіку.

Проблемы  развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010 

ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В ЕКОНОМІКУ  УКРАЇНИ – ШЛЯХ ДЛЯ ПОДОЛАННЯ  ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ 

Бутенко А. А., аспірант кафедри «Економічна теорія» Приазовський державний технічний університет ⋅ 

Постановка  проблеми. Проблема інвестування дуже гостро стоїть у більшості країн світу, тому що іноземний капітал особливо

необхідний  у тих сферах економіки, активізація  яких допоможе вивести її з кризового  стану та зробити ту чи іншу галузь економіки більш

конкурентоспроможною. Починаючи з 1998 року є позитивна  динаміка залучення іноземних інвестицій, але в умовах світової фінансової кризи

відбувається  згортання виробництва, відсутність  кредитування, відтік коштів до материнських компаній та багато інших факторів, які сприяють

зменшенню залучення іноземних інвестицій в економіку України.

Метою статті є аналіз сучасних тенденцій  та динаміки залучення іноземних  інвестицій в економіку України, та визначення

напрямків державної політики що до покращення інвестиційного клімату. 
 

     Проблема  залучення іноземних інвестицій в Україні постала дуже гостро, однак дослідження показують, що яким би не був великим економічний  потенціал країни, вона не зможе  привернути багато іноземних інвестицій, якщо не забезпечить прозорі, прості та стабільні умови для інвесторів. Досвід, підкріплений аналітичними дослідженнями, показує, що країни перехідного періоду, як Україна, повинні перш за все лібералізувати і регулювати бізнесову діяльність, забезпечити стабільну та передбачувану  законодавчу базу, захистити права  на інтелектуальну власність, зміцнити корпоративне управління та реформувати  громадське адміністрування, якщо країна хоче сповна використати свій потенціал  для привернення іноземних інвестицій. Країни з прозорими та стабільними  правилами управління приватизацією  та бізнесом досягають успіху. Країни зі слабкими законами щодо прав та обов’язків акціонерів та із слабким судовим  устроєм просто не цікавлять західних інвесторів.

     Також необхідно виділити пріоритетні  галузі інвестування. В Україні це насамперед виробництво продуктів  харчування, товарів широкого попиту та послуг, ліків та іншої життєво  важливої продукції. І справа тут  не лише в тому, щоб забезпечити  населення необхідними товарами та послугами, але й у тому, щоб  здійснити їх імпортозаміщення, звільнивши валютні ресурси, що витрачаються зараз  на імпорт товарів народного споживання або сировини для їх виробництва.

     У реконструкції та модернізації за участю іноземного капіталу має потребу  практично все агропромислове господарство України – від первинних виробничих процесів у сільському господарстві до випуску кінцевого продукту та доведення його до споживача. Тут  вкрай необхідно підняти продуктивність та знизити втрати, забезпечити більш  глибоку та комплексну переробку  первинної сировини з метою значного збільшення виходу кінцевої продукції  та підвищення її споживчих якостей. Через технологічну відсталість  у агропромисловій сфері економіки  щорічно не доходять до споживача  мільйони тонн м'яса, не використовується близько половини молочного білка, пропадає до 30- 40% овочів та фруктів. У  величезних кількостях втрачається або нераціонально використовується й вирощена зернова продукція.

     Привабливість об’єкту інвестування характеризується терміном одержання значного економічного ефекту, шляхом створення порівняно  невеликих підприємств, що не потребують великих вкладень і забезпечують швидку окупність початкових витрат при невисокому ступені ризику для  іноземних інвесторів.

     У великомасштабному іноземному інвестуванні зараз відчувають гостру потребу  й паливно-енергетичні галузі, що впродовж багатьох років несуть величезне  навантаження не тільки щодо енергопостачання виробництва та соціальної сфери, але  й щодо забезпечення експорту. Залучення  інвестицій з за кордону в цю галузь було б дуже корисним при розв'язанні ряду вузлових завдань. Серед них:

- активізація  використання існуючого виробничого  потенціалу по видобуванню та  переробці енергоресурсів, особливо  в тих ланках, де можна в  короткі строки здобути швидку  віддачу вкладених коштів, наприклад,  при інвестуванні комплексу заходів  щодо введення в

експлуатацію  великого масиву сьогодні недіючих вугільних  шахт Донецького, Придніпровського та Львівсько-Волинського басейнів з  покриттям видатків за рахунок виручки  від продажу додатково видобутого вугілля;

    - різке зниження питомих затрат  палива та енергії у народному  господарстві на основі переходу  до енергозберігаючих технологій;

    - комплексна модернізація діючих  і створення нових виробничих  фондів і процесів на базі  сучасної техніки та прогресивних  технологій, що забезпечують стійке  зростання ефективності та безпеки  виробництва, а також докорінне  поліпшення умов праці;

    - зниження негативного впливу  металургійного та нафтохімічного  комплексів на навколишнє середовище  на основі застосування екологічно  чистих технологічних процесів  у виробництві, транспортуванні  та сферах споживання енергоресурсів.

     До  числа пріоритетних напрямків іноземного інвестування слід віднести й створення  в Україні сучасної інфраструктури, включаючи транспорт, технічно оснащене складське господарство, телекомунікації, ділову інфраструктуру (офіси, ділові центри, банки даних та інші

) та  побутовий сервіс. Без цього практично  неможливі перехід до повноцінного  ринку та широкий розвиток  міжнародної інвестиційної діяльності. Розвиток цієї сфери не тільки  актуальний, але й досить привабливий  для зарубіжних інвесторів, оскільки  в ній, як правило, у відносно  короткі строки окупаються початкові  затрати й одночасно створюється  сприятлива матеріальна основа  для подальшої ділової активності  іноземного капіталу. Акцент на  коротких строках окупності початкових  витрат при розгляді пріоритетів  іноземного інвестування продиктований  відомими причинами. Сьогодні, як  ніколи, потрібна швидка віддача  від вкладених коштів з тим,  щоб максимально сприяти найшвидшому  виходу економіки з кризового  стану. У той же час це  буде піднімати авторитет міжнародної  інвестиційної співпраці на території  СНД.

     Інвестиції  формують виробничий потенціал на новій  науково-технічній базі й зумовлюють конкурентні позиції на світових ринках.

     При цьому далеко не останню роль для  багатьох держав, особливо тих, що вириваються  з економічного та соціального неблагополуччя, відіграє залучення іноземного капіталу у вигляді прямих капіталовкладень, портфельних інвестицій та інших  активів.

Подібний  перелік пріоритетних сфер для іноземного інвестування можна продовжувати дуже довго, але економічна ситуація в  Україні свідчить про недостатньо  сприятливий інвестиційний клімат, що дуже ускладнює приток іноземних  інвестицій. Тим більше, що економічні реалії поточного періоду, розкручування  спіралі кризових явищ у світовій економіці та фінансах, змушують нас  усвідомити: усталений український  підхід до залучення іноземних інвесторів має бути змінений. Деякі скептики-інвестори  з практичним досвідом роботи в Україні  зазначають, що традиційний вітчизняний  підхід – це цілковита підтримка  процесу інвестування у формі  декларацій, зустрічей та економічних  форумів, що поєднується з неспроможністю (чи небажанням) робити практичні кроки  щодо спрощення процедур іноземного інвестування та захисту іноземних  інвестицій в Україні.

     Протягом  останніх 3-4 років могло скластися  враження, що така «декларативно-бездіяльна»  позиція деяких органів державної  влади не є критичною. Щорічно  обсяги прямих іноземних інвестицій в Україну динамічно зростали, що створювало уявлення, ніби іноземних  інвесторів цілком задовольняє наявний  інвестиційний клімат в Україні.

     З одного боку інвестори ніби й скаржились на перепони, бюрократизацію та низьку захищеність своїх інвестицій, а  з іншого – постійно нарощували обсяги інвестицій, що опосередковано свідчило, що насправді такий інвестиційний  клімат їх влаштовує

     Обсяги  прямих іноземних інвестицій (ПІІ), що надійшли в економіку країни у 2008 році, становили 6,2 млрд. дол. США, а  їхній загальний обсяг станом на 1 січня 2009 року досягнув 35,7 млрд. дол. США. Проте тепер, коли вся світова  економіка та фінансова система  зіткнулася з новими викликами, з  глобальною фінансової кризою та зумовленої цим рецесії, перевірений за останні  роки український рецепт байдужості до проблем іноземних інвесторів дає збій. Уповільнення динаміки іноземних  інвестицій стає реальністю, а у  наступному році може

набути  вигляду різкого спаду інвестиційної  активності.

     І причина не лише в тому, що українська економіка раптово стане менш привабливою для іноземних інвесторів (хоча це теж неминуче з огляду на очевидне зменшення темпів росту  внутрішнього попиту, інфляційні процеси  та валютні ризики), але й у  тому, що для багатьох іноземних  інвесторів фінансова криза означатиме різке скорочення власних інвестиційних  витрат, зміну стратегії із розвитку на внутрішню фінансову оптимізацію  та оздоровлення. Як наслідок, багато інвесторів (незалежно від величини – від  міжнародних банківських груп до невеликих приватних компаній із сусідніх країн) змушені переглянути  та призупинити реалізацію власних  інвестиційних планів як в себе на батьківщині, так і на ринках, що розвиваються.

     Сфера іноземного інвестування знаходиться  у прямій залежності із загальними макроекономічними тенденціями  української економіки, хоча і з  певною затримкою. А загальні макроекономічні  тенденції не зовсім втішні: навіть якщо не звертати уваги на ситуацію на

фінансовому та валютному ринку (де емоційна та спекулятивна складова відіграє не останню  роль), то проблеми у сфері реальної економіки вже очевидні.

     У нових умовах знову актуальним стає завдання підвищення привабливості  української економіки для іноземних  інвесторів та реальної конкуренції  за інвестиції з економіками сусідніх держав (у першу чергу, країн Центральної  та Східної Європи). Конкуренції, головними  інструментами якої є реальне, а  не декларативне покращення інвестиційного клімату, зменшення бюрократичних  процедур, спрощення регуляторно-реєстраційних  вимог та вжиття радикальних заходів  щодо дієвого захисту інвестицій.

     При чому саме захист інвестицій, на нашу думку, залишається однією із найпроблемніших  елементів інвестиційного клімату - сфери, в якій державним органам  так і не вдалося досягти якогось  помітного поступу.

     Для покращення інвестиційного клімату  в Україні необхідно:

    - спрощення реєстраційних, ліцензійних,  сертифікаційних, митних та інших  процедур, зниження бюрократизації  економічної діяльності. Враховуючи  кризову ситуацію та дефіцит  ресурсів терміново прийняти  поправки до положень НБУ, Державної  комісії по цінних паперах  інших державних органів про  скорочення термінів розгляду  документів про реєстрацію іноземних  інвестицій (зокрема, прямих позик  та збільшення капіталу акціонерних  товариств);